Постанова № 27720208, 21.05.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2012 року 16:41 2а-1148/12/1070

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Горбунова К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма

“Технокомплект”

до Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області

Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

07.02.2012 до Київського окружного адміністративного суду після розгляду судом касаційної інстанції надійшла адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Технокомплект»(далі - позивач) Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2006 №0000412310/0/4587.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.11.2007 відкрито провадження у цій адміністративній справі (на той час - справа №А4/568-07), а постановою Господарського суду Київської області від 12.03.2008 у цій справі позов задоволено повністю. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009 у цій справі (№22-а-18509/08) вказану постанову суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.02.2012 касаційну скаргу Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції задоволено частково, постанову Господарського суду Київської області від 12.03.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2009 скасовано, справу направлено до Київського окружного адміністративного суду на новий розгляд, де її 07.02.2012 прийнято до провадження та присвоєно номер №2а-1148/12/1070.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним правомірно заявлено до відшкодування сум податку на додану вартість за січень-квітень, червень, липень, вересень, жовтень, грудень 2004 року, березень, квітень, серпень 2005 року. Проте, податковим органом безпідставно зароблено висновок щодо протиправності включення ним до складу податкового кредиту сум ПДВ, по яких не підтверджено сплату ПДВ до бюджету підприємств-постачальників. Господарські операції з поставки товарів, проведені з контрагентами, мали реальний характер. Це підтверджуються документально: належним чином оформленими податковими накладними, вантажно-митними деклараціями, рахунками-фактурами, актами виконаних робіт, контрактами, сертифікатами походження на товар, протоколами доручень, залізничними накладними тощо. Позивачем здійснено фактичну оплату товару, сплативши при цьому суми податку на додану вартість в ціні придбаного товару. Позивач зазначає, що про проведенні перевірки у відповідача не було жодних зауважень до господарських операцій між позивачем та контрагентами. Основні зауваження були до контрагентів за ланцюгами постачання у підприємств з ознаками фіктивності. Позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, у його задоволенні просив відмовити. У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що позивачем включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, по яких не підтверджено сплату до бюджету податку постачальниками товару, які встановлено за результатами перевірки на підставі Акта №461/23-4/31414219 від 03.04.2006. Відповідач зазначає, що законом встановлений взаємозв’язок між сплатою податку на додану вартість до бюджету та відшкодування ПДВ. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ та відшкодування ПДВ за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті ПДВ в ціні товару. Представник відповідача підтвердив, що зауважень щодо оформлення бухгалтерських документів позивача, які були підставою для формування податкового кредиту, не було, а господарські операції позивача дійсно мали місце.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Технокомплект»є юридичною особою, що зареєстрована 18.07.2001 Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області.

20 лютого 2004 р. позивач до податкового органу подав декларацію з ПДВ за січень 2004 р., в якій відобразив розмір податкових зобов’язань - 0 грн., розмір податкового кредиту - 101756грн., суму бюджетного відшкодування - 101765 грн. 22 березня 2004 р. позивач подав декларації з ПДВ за лютий 2004 р., в якій відобразив розмір податкових зобов’язань-21511 грн., розмір податкового кредиту - 221366 грн., суму бюджетного відшкодування - 199855 грн. 20 квітня 2004 р. позивач до податкового органу подав декларацію з ПДВ за березень 2004 р., в якій відобразив розмір податкових зобов’язань - 55860 грн., розмір податкового кредиту - 330955 грн., суму бюджетного відшкодування - 275095 грн. 13 травня 2004 р. позивач до податкового органу подав декларацію з ПДВ за квітень 2004 р., а 21.06.2004 - уточнюючий розрахунок до цієї декларації, з урахуванням якого відобразив розмір податкових зобов’язань –62552 грн., розмір податкового кредиту –327767 грн., суму бюджетного відшкодування –265215 грн. 19 липня 2004 р. позивач подав декларацію з ПДВ за червень 2004 р., в якій відобразив розмір податкових зобов’язань –100269 грн., розмір податкового кредиту –194746 грн., суму бюджетного відшкодування –94477 грн. 14 серпня 2004 р. позивач подав декларацію з ПДВ за липень 2004 р., а 23.12.2004 - уточнюючий розрахунок до цієї декларації, з урахуванням якого відобразив розмір податкових зобов’язань -63395 грн., розмір податкового кредиту - 405743 грн., суму бюджетного відшкодування –342348 грн. 19 жовтня 2004 р. позивач подав декларацію з ПДВ за вересень 2004 р., а 23.12.2004 - уточнюючий розрахунок до цієї декларації, з урахуванням якого відобразив розмір податкових зобов’язань - 40520 грн., розмір податкового кредиту –431493 грн., суму бюджетного відшкодування - 390973 грн. 18 листопада 2004 р. позивач подав декларацію з ПДВ за жовтень 2004 р., а 23.12.2004 - уточнюючий розрахунок до цієї декларації, з урахуванням якого відобразив розмір податкових зобов’язань –48818 грн., розмір податкового кредиту –180334 грн., суму бюджетного відшкодування –131516 грн. 19 жовтня 2004 р. позивач подав декларацію з ПДВ за вересень 2004 р., а 23.12.2004 - уточнюючий розрахунок до цієї декларації, з урахуванням якого відобразив розмір податкових зобов’язань –40520 грн., розмір податкового кредиту –431493 грн., суму бюджетного відшкодування –390973 грн. 19 січня 2005 р. позивач подав декларацію з ПДВ за грудень 2004 р., в якій відобразив розмір податкових зобов’язань –33526 грн., розмір податкового кредиту –54829 грн., суму бюджетного відшкодування –21303 грн. 19 квітня 2005 р. позивач подав декларацію з ПДВ за березень 2005 р., в якій відобразив розмір податкових зобов’язань –1206 грн., розмір податкового кредиту –384699 грн., суму бюджетного відшкодування –383493 грн. 4 травня 2005 р. позивач подав декларацію з ПДВ за квітень 2005 р., в якій відобразив розмір податкових зобов’язань –3619 грн., розмір податкового кредиту –88434 грн., суму бюджетного відшкодування –84815 грн.

У період з 14.03.2006 по 27.03.2006 працівниками Державної податкової інспекції в м.Ірпені проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ ВКФ «Технокомплект»з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТОВ ВКФ «Технокомплект»за періоди: грудень 2005 р., січень 2006 р., та з питань правомірності віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за грудень 2003 р., січень-квітень, червень, липень, жовтень, грудень 2004 р., березень, квітень, серпень 2005 р. за результатами зустрічних звірок. Перевірку проведено на підставі наказу від 14.03.2006 №134 та направлення від 14.03.2006 №141.

За результатами перевірки складено Акт №461/23-4/31414219 від 03.04.2006, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем п.1.8 ст.1 та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено від’ємне значення суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість за 2004 р. на суму 743114,09 грн., в тому числі по періодах: січень - 48166,67 грн., лютий - 117245,08 грн., березень - 277249,58 грн., квітень - 103433,66 грн., червень - 97785,06 грн., липень –25275 грн., вересень - 29830,24 грн., жовтень –25200 грн., грудень - 18928,80 грн., за 2005 р. на суму 378871,54 грн., в тому числі по періодах: березень - 200626,19 грн., квітень - 85612,02 грн., серпень - 92633,33 грн.

Причиною виникнення від’ємного значення чистої суми зобов’язань з ПДВ за період, що перевірявся, є здійснення експортних операцій, які згідно з п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР зі змінами та доповненнями оподатковуються податком за нульовою ставкою, придбання ТМЦ та відсутність обсягів поставки товарів на територію України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

В акті перевірки позивачем включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, по яких не підтверджено сплату до бюджету ПДВ постачальниками товарів ТОВ ВКФ «Технокомплект», а саме: суми по податкових накладних, виписаних ДП «Альфа-Ком», ТОВ «Укртехноресурс», ПП «Укрспецпром», МПП «Лівікор», МПП «Агрохім», МПП «Луганськ-трейд», ТОВ «Побуткомприлад»,ПП ВКФ «Укртехпостач»та БМП ЛТД «Сервіс».

На підставі Акту перевірки №461/23-4/31414219 від 03.04.2006 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000412310/0/4587 від 13.04.2006, яким ТОВ ВКФ «Технокомплект»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 1069603,09 грн.

За даними зустрічних перевірок встановлено: постачальниками товарів ДП «Альфа-Ком», ТОВ «Укртехноресурс», ПП «Укрспецпром», МПП «Лівікор», МПП «Агрохім», МПП «Луганськ-трейд», ТОВ «Побуткомприлад», ПП ВКФ «Укртехпостач»та БМП ЛТД «Сервіс»були ВКПП «Ройал»(проводяться оперативно-розшукові заходи ГВПМ у Приморському районі м. Одеси), ПП «Кедрос»(проводяться оперативно-розшукові заходи ГВПМ СДПІ у м.Луганську), ПП ТС «Мегатекс»(проводяться оперативно-розшукові заходи ГВПМ у Солом’янському районі м. Києва), ПП «Декорд», який в свою чергу придбав товар у МПП «Альфа-Трейд»(проводяться оперативно-розшукові заходи ГВПМ СДПІ у м.Луганську), МПП «Евінтек»та ПП «Хімагросервіс»(проводяться оперативно-розшукові заходи ВПМ СДПІ у м. Луганську), в свою чергу постачальником МПП «Евінтек»був ПП «Верона Плюс»(порушено кримінальну справу відносно посадових осіб за ознаками «фіктивне підприємство»), ПП «Побутова мережа»(ліквідоване за рішення господарського суду від 05.11.2004 №6/543), МПП «Трейд ОПТ Сервіс»та ПП «Легатекс»(подана позовна заява про визнання недійсними статутних документів), ПП «Баленсіар»(проводяться оперативно-розшукові заходи ВПМ УПМ ДПА в Луганській області). По постачальникам МПП «Луганськ-трейд»та ПП «Укрспецпром»проводяться оперативно-розшукові заходи УПМ ДПА в Луганській області, а у постачальника філія БМП ЛТД «Сервіс»втрачені документи.

Згідно з листом Ленінської МДПІ у м. Луганську від 21.09.2005 МПП «Луганськ-трейд»взято на податковий облік 06.06.2003. У листі ДПА в Луганській області від 18.08.2005 зазначено що МПП «Луганськ-трейд»після перереєстрації з 12.01.2005 мало свідоцтво платника ПДВ №17322807, місцезнаходження підприємства та бухгалтерських документів не відоме, але податкову звітність за місцем реєстрації надається своєчасно. В листі Ленінської МДПІ у м.Луганську від 08.09.2005 стосовно філії БМП ЛТД «Сервіс»зазначено, що воно зареєстроване як платник ПДВ з 05.03.1999 у ДПІ у Кам’янобрідському районі, свідоцтво платника ПДВ №17242953, нове свідоцтво видане Ленінською МДПІ 01.06.2004, свідоцтво платника ПДВ 17319857, перевірку провести неможливо у зв’язку з втратою документів (довідка райвідділу МВС).

Матеріалами справи встановлено, що у 2003-2005 роках у ДП «Альфа-Ком», ТОВ «Укртехноресурс», ПП «Укрспецпром», МПП «Лівікор», МПП «Агрохім», МПП «Луганськ-трейд», ТОВ «Побуткомприлад», ПП ВКФ «Укртехпостач»та БМП ЛТД «Сервіс»за договорами купівлі-продажу (№13/02-2004 від 13.02.2004, №10/12-2003 від 10.12.2003, №18/12-2003 від 18.12.2003, №23/02-2004 від 23.02.2004, №15/03-2004 від 15.03.2004, №26/05-2004 від 26.05.2004, №09/06-2004 від 09.06.2004, №221104 від 22.11.2004, №050110 від 10.01.2005, №0401-2005 від 04.01.2005) придбано позивачем товарно-матеріальні цінності. Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників - ДП «Альфа-Ком», ТОВ «Укртехноресурс», ПП «Укрспецпром», МПП «Лівікор», МПП «Агрохім», МПП «Луганськ-трейд», ТОВ «Побуткомприлад», ПП ВКФ «Укртехпостач»та БМП ЛТД «Сервіс».

На виконання умов цих правочинів ДП «Альфа-Ком»поставило покупцю товар на загальну суму 2010741,12 грн. у 2004 р., ПП «Укрспецпром»- на загальну суму 1173996 грн. у 2004 р., МПП «Лівікор»- на загальну суму 709110 грн. у 2004 р., МПП «Агрохім»- на загальну суму 624939,60 грн. у 2004 р., МПП «Луганськ-трейд»- на загальну суму 1933959 грн. у 2004 р., ТОВ «Укртехноресурс»- на загальну суму 184776 грн. у 2004 р., ТОВ «Побуткомприлад»- на загальну суму 113572,80 грн. у 2004 р., ПП ВКФ «Укртехпостач»- на загальну суму 232483,44 грн. у 2005 р. та БМП ЛТД «Сервіс»- на загальну суму 272001,60 грн. у 2005 р. Факт поставки товару оформлювався видатковими накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаних контрагентів та позивача. Контрагенти позивача під час продажу оформили належним чином видаткові накладні (усього у 2004 р. 19 видаткових накладних: перша від 30.01.2004, остання від 15.12.2004, у 2005 р. - 4 видаткових накладних: перша від 21.03.2005, остання від 23.03.2005), а також - податкові накладні на суму ПДВ 1115394,75 грн., які позивачем у подальшому надано на перевірку (усього у 2003 р. 1 податкова накладна від 19.12.2003, у 2004р. - 53 податкових накладних: перша від 16.01.2004, остання від 15.12.2004, та у 2005 р. - 8 податкових накладних: перша від 16.03.2005, остання від 23.03.2005).

Після придбання товару у ДП «Альфа-Ком», ТОВ «Укртехноресурс», ПП «Укрспецпром», МПП «Лівікор», МПП «Агрохім», МПП «Луганськ-трейд», ТОВ «Побуткомприлад», ПП ВКФ «Укртехпостач»та БМП ЛТД «Сервіс», ТОВ ВКФ «Технокомплект»позивачем його експортовано за кордон України, що підтверджено, зокрема: ВМД (усього 38 ВМД); договором №58 від 21.06.2002 із ЗАТ «Підприємство «Харківхарпчопром», актами виконаних робіт за лютий, березень, квітень, червень, липень 2004 р.; протоколами доручень №12 від 30.01.2004, №13 від 11.03.2004, №14 від 20.04.2004, №16 від 16.06.2004; №17 від 21.07.2004, №19 від 27.08.2004 із ТОВ «Фірма «Експрес», актами виконаних робіт за лютий, березень, квітень, червень, липень, серпень 2004 р. та звітами; контрактом-заявкою на міжнародне перевезення товару від 13.12.2004 із ПП «Альба», довідкою про транспортні витрати від 13.12.2004 р.; договором №80Б від 16.12.2004 р. із ТОВ «Сторхауз». При митному оформленні товару позивачем надано документи, зокрема: контракти №ВЭC-422 від 25.12.2003, №ВЭC-412 від 23.12.2003, №ВЭC-423 від 25.12.2003, №ВЭC-413 від 24.12.2003, №ВЭC-52 від 26.01.2004, №ВЭC-420 від 25.12.2003, №ВЭC-421 від 25.12.2003, №ЯИ-00128 від 02.03.2004, №ЯИ-00132 від 02.03.2004, №ЯИ-00130 від 02.03.2004, №ЯИ-00090 від 17.02.2004, №ЯИ-00133 від 02.03.2004, №ЯИ-297 від 17.05.2004, №ВЭC-198 від 26.05.2004, №ВЭC-200 від 26.05.2004, №ВЭC-201 від 26.05.2004, №ВЭC-52 від 26.01.2004, №00024 від 09.07.2004, №ВЭC-222 від 09.07.2004, №00025 від 09.07.2004, №ВЭC-202 від 26.05.2004, №ВЭC-203 від 26.05.2004, №ВЭC-204 від 26.05.2004, №19/08-2004 від 19.08.2004, №ВЭC-312 від 23.08.2004, №5/11-л від 25.11.2004, №01-А від 01.02.2005, №04-А від 11.03.2005, №05-А від 11.03.2005; рахунки-фактури у кількості - 34 за 2004 р., перша №4 від 03.02.2004, остання №71 від 14.12.2004, та 5 - за 2005 р., перша №1 від 18.03.2005 та остання №9 від 25.03.2005; сертифікати походження на товар та залізничні накладні №43053426, №43063745, №43089568, №43089641, №43053517, №43104033, №32272923, №43532567, №43410725.

В рахунок оплати отриманих товарів позивач на користь ДП «Альфа-Ком»перерахував грошові кошти в розмірі 1710741,12 грн., ПП «Фірма «Укрспецпром»- 1102256 грн., МПП «Лівікор»- 709110 грн., МПП «Агрохім»- 615939,60 грн., МПП «Луганськ-Трейд»- 1933959 грн., ТОВ «Укртехноресурс»- 357500 грн., ТОВ «Побуткомунприлад»- 113572,80 грн., ПП ВКФ «Укртехпостач»- 232483,44 грн., БМП ЛТД «Сервіс»- 272001,60 грн., що підтверджується банківськими виписками, які також було надано відповідачу для проведення перевірки.

Контрагенти позивача, а саме: ДП «Альфа-Ком», ТОВ «Укртехноресурс», ПП «Укрспецпром», МПП «Лівікор», МПП «Агрохім», МПП «Луганськ-трейд», ТОВ «Побуткомприлад», ПП ВКФ «Укртехпостач», БМП ЛТД «Сервіс», ТОВ ВКФ «Технокомплект»були зареєстровані як платники податку на додану вартість на момент складання податкових накладних та і на момент перевірки відповідачем, їм видано свідоцтво платника податку на додану вартість.

Під час судового розгляду справи сторони не заперечували факт наявності всіх необхідних реквізитів у первинних бухгалтерських документах, оформлених під час вчинення цих правочинів, та належного відображення позивачем у бухгалтерському і податковому обліку зазначених господарських операцій та декларування податкових зобов’язань з податку на додану вартість, формування податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Судом з’ясовано, що відповідач пов’язує факти порушення позивачем податкового законодавства лише з діяльністю контрагентів - ДП «Альфа-Ком», ТОВ «Укртехноресурс», ПП «Укрспецпром», МПП «Лівікор», МПП «Агрохім», МПП «Луганськ-трейд», ТОВ «Побуткомприлад», ПП ВКФ «Укртехпостач», БМП ЛТД «Сервіс», ТОВ ВКФ «Технокомплект»по ланцюгу постачання до виробника або імпортера та стверджує про безтоварність господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались законами України «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та іншими.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Правовідносини, що виникають у зв’язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, підпунктами 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 встановлені обов’язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Суд бере до уваги, що відповідачем не заперечується той факт, що первині документи позивача містять всі обов’язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Як вже зазначалось судом, прийнятим спірним рішенням податкового органу позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зв’язку з неможливістю підтвердження факту надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету з огляду на придбання позивачем товару за ланцюгами постачання у підприємств з ознаками фіктивності.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за господарською операцією, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факт поставки товарів позивачу з боку ДП «Альфа-Ком», ТОВ «Укртехноресурс», ПП «Укрспецпром», МПП «Лівікор», МПП «Агрохім», МПП «Луганськ-трейд», ТОВ «Побуткомприлад», ПП ВКФ «Укртехпостач», БМП ЛТД «Сервіс», ТОВ ВКФ «Технокомплект»та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; факт реальності цих правочинів наявності та руху активів між учасниками відповідних операцій підтверджується також дослідженими судом документами, що надавалися позивачем для митного оформлення товару, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв’язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов’язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських угод ДП «Альфа-Ком», ТОВ «Укртехноресурс», ПП «Укрспецпром», МПП «Лівікор», МПП «Агрохім», МПП «Луганськ-трейд», ТОВ «Побуткомприлад», ПП ВКФ «Укртехпостач», БМП ЛТД «Сервіс», ТОВ ВКФ «Технокомплект»є належним чином зареєстрованими юридичними особами, які мають право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстровані платником податку на додану вартість і мали право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ДП «Альфа-Ком», ТОВ «Укртехноресурс», ПП «Укрспецпром», МПП «Лівікор», МПП «Агрохім», МПП «Луганськ-трейд», ТОВ «Побуткомприлад», ПП ВКФ «Укртехпостач», БМП ЛТД «Сервіс», ТОВ ВКФ «Технокомплект»на час вчинення цих правочинів.

Окрім цього, п. 10.1, п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, тобто обов’язок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованою. Така відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Отже, на платника податків не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.

Виходячи з наведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суми бюджетного відшкодування, а відповідальною за сплату податку на додану вартість до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Тобто, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов’язки іншого платника податків.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов’язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Позивачем на підставі належних первинних документів по господарських відносинах з ДП «Альфа-Ком», ТОВ «Укртехноресурс», ПП «Укрспецпром», МПП «Лівікор», МПП «Агрохім», МПП «Луганськ-трейд», ТОВ «Побуткомприлад», ПП ВКФ «Укртехпостач», БМП ЛТД «Сервіс», ТОВ ВКФ «Технокомплект»було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. При цьому, нормами Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено вимоги до змісту податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкові накладні, які використав позивач для формування податкового кредиту, містять усі дані стосовно змісту операції з поставки товару, вимоги щодо яких встановлені приписами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Обов’язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Згідно зі п.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

В Акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ДП «Альфа-Ком», ТОВ «Укртехноресурс», ПП «Укрспецпром», МПП «Лівікор», МПП «Агрохім», МПП «Луганськ-трейд», ТОВ «Побуткомприлад», ПП ВКФ «Укртехпостач», БМП ЛТД «Сервіс», ТОВ ВКФ «Технокомплект»для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних від ДП «Альфа-Ком», ТОВ «Укртехноресурс», ПП «Укрспецпром», МПП «Лівікор», МПП «Агрохім», МПП «Луганськ-трейд», ТОВ «Побуткомприлад», ПП ВКФ «Укртехпостач», БМП ЛТД «Сервіс», ТОВ ВКФ «Технокомплект», які засвідчують придбання товарно-матеріальних цінностей, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ в 2004-2005 рр., в результаті чого підприємством було правомірно заявлено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вказані періоди 2004-2005 рр.

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно з приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у платника виникає право на податковий кредит та які, виходячи із змісту підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не доказано факту порушення позивачем п. 1.8 ст. 1 та п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, суд бере до уваги, що процедура встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) становлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов’язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

При направленні справи на новий розгляд до суду першої інстанції Вищий адміністративний суд акцентував увагу на тому що, хоча нормами законодавства не передбачено такої передумови виникнення у платника права на отримання бюджетного відшкодування, як проведення зустрічних перевірок його постачальників по ланцюгу та встановлення факту сплати ними податкових зобов’язань, однак необхідною умовою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт здійснення господарської операції з поставки товарів. Для цього слід було з’ясувати характер та зміст операцій, за якими у позивача виникло від’ємне значення ПДВ, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції (договори, документи про перевезення товарів, їх зберігання тощо).

Як було зазначено судом, під час судового розгляду справи судом отримано та досліджено всі первинні документи (договори, податкові та видаткові накладні, ВМД, акти виконаних робіт, банківські виписки, контракти, сертифікати походження на товар, залізничні накладні тощо), що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договорів, укладених між позивачем та ДП «Альфа-Ком», ТОВ «Укртехноресурс», ПП «Укрспецпром», МПП «Лівікор», МПП «Агрохім», МПП «Луганськ-трейд», ТОВ «Побуткомприлад», ПП ВКФ «Укртехпостач», БМП ЛТД «Сервіс», ТОВ ВКФ «Технокомплект».

Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів на користь позивача у судовому засіданні було спростовано.

Отже, податковим органом не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Вимог про відшкодування судових витрат позивач не суду заявляв. Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.04.2006 №0000412310/0/4587, винесене Ірпінською об’єднаною державною податковою інспекцією Київської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 24 травня 2012 р.