Постанова № 27720114, 08.11.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2012 року (11 год. 36 хв.) Справа № 0870/9670/12

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання - Кай К.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Лузан М.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

09.10.2012 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому після уточнення позовних вимог позивач просить: зобов'язати відповідача вилучити з автоматизованої системи Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомості, внесені на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 09.08.2012 №556/172/НОМЕР_1 з питань правильності повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Производственно-коммерческий центр «Моторс-Сим» (код ЄДРПОУ 32565162) за січень-березень 2012 р., з ТОВ «Імпульс Плюс 2010» за серпень-вересень 2011р., з ТОВ «Аркада і К» код ЄДРПОУ 37189154 за період жовтень 2011р., грудень 2011р., поновивши в ній дані, задекларовані позивачем щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість; визнати неправомірними дії відповідача по зменшенню суми податкового зобов'язання на суму 194519 грн. та податкового кредиту на суму 194519 грн., здійснених на підставі акту перевірки №556/172/НОМЕР_1 від 09.08.2012.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки позивача відповідачем був складений акт від 09.08.2012 №556/172/НОМЕР_1 з питань правильності повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Производственно-коммерческий центр «Моторс-Сим» (код ЄДРПОУ 32565162) за січень 2012 р., з ТОВ «Імпульс Плюс 2010» за серпень-вересень 2011р., з ТОВ «Аркада і К» код ЄДРПОУ 37189154 за період жовтень 2011р., грудень 2011р. (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акту перевірки відповідачем було встановлено:

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст. 185, 187, 188 ПК України, а саме: завищено податкові зобов'язання за період серпень-жовтень 2011 року, січень-березень 2012 року на суму 194519 грн.

- підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за період серпень-жовтень 2011 року, січень-березень 2012 року на суму 194519 грн.

Позивач вважає висновки відповідача, зроблені в Акті перевірки необрунтованими та такими, що суперечать дійсним обставинам справи.

На підставі Акту перевірки відповідачем були вчинені дії щодо анулювання показників відповідної податкової звітності позивача з податку на додану вартість в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Позивач вважає дії відповідача щодо анулювання показників відповідної податкової звітності позивача з податку на додану вартість в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України протиправними і для поновлення своїх прав просить зобов'язати відповідача поновити у зазначеній Системі задекларовані ним у своїй податковій звітності дані.

Ухвалою від 11.10.2012 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 23.10.2012.

У судове засідання 23.10.2012 представник відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду не прибув, через що судовий розгляд було відкладено до 31.10.2012.

У судовому засіданні оголошувались перерви до 07.11.2012 та 08.11.2012.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позову у повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях на позов, зокрема зазначивши, що оскаржувані дії відповідача є правомірними, а висновки Акту перевірки на підставі яких були вчинені оскаржувані дії обгрунтованими. Просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 08.11.2012 проголошено вступні та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію серія НОМЕР_2 позивач є фізичною особою підприємцем, зареєстрований виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради Запорізької області 10.10.2007.

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №1000724116 позивач з 22.10.2007 зареєстрований платником цього податку.

05.01.2011 між позивачем та ТОВ «Імпульс плюс - 2010» був укладений договір ремонту №1-11, відповідно до якого ТОВ «Імпульс плюс - 2010» зобов'язалось виконати роботи по ремонту сільськогосподарської техніки та запчастин.

На виконання умов цього договору протягом серпня-вересня 2011 року ТОВ «Імпульс плюс - 2010» виконало ремонтні роботи на суму у серпні 2011 року - 276488,33 грн., в тому числі ПДВ - 46074,73 грн., у вересні 2011 року - 212116,35 грн., в тому числі ПДВ - 42423,27 грн.

Зазначені операції були відображені в податковій звітності позивача з податку на додану вартість за серпень та вересень 2011 року.

На підтвердження виконання зобов'язань за цим договором протягом серпня - вересня 2011 року були надані акти здачі-прийому виконаних робіт, податкові накладні. Факт здійснення оплати за цим договором сторонами не заперечувався. Факт внесення податкових накладних до відповідного реєстру виданих податкових накладних відповідачем не заперечується.

03.10.2011 між позивачем та ТОВ «Аркада и К» був укладений договір на ремонт №3-11, за умовами якого ТОВ «Аркада и К» зобов'язалось виконати роботи по ремонту сільськогосподарської техніки та запчастин.

На виконання умов цього договору в жовтні 2011 року та грудні 2011 року ТОВ «Аркада и К» виконало ремонтні роботи на суму в жовтні 2011 року - 119352,14 грн., в тому числі ПДВ 23870,43 грн., в грудні 2011 року - 187492,69 грн., в тому числі ПДВ 37498,53 грн.

На підтвердження виконання зобов'язань за цим договором протягом жовтня, грудня 2011 року були надані акти здачі-прийому виконаних робіт, податкові накладні. Факт здійснення оплати за цим договором сторонами не заперечувався. Факт внесення податкових накладних до відповідного реєстру виданих податкових накладних відповідачем не заперечується.

09.01.2012 між позивачем та ТОВ «Производственно-коммерческий центр «Моторс-Сим» був укладений договір з ремонту №14, за умовами якого ТОВ «Производственно-коммерческий центр «Моторс-Сим» зобов'язалось виконати ремонт крупно-вузлових деталей, моторів та запчастин.

На виконання умов цього договору в січні - березні 2012 року ТОВ «Производственно-коммерческий центр «Моторс-Сим» виконало ремонтні роботи на суму в січні 2012 року - 31025,58 грн., в тому числі ПДВ 6205,12 грн., в лютому 2012 року - 188078,87 грн., в тому числі ПДВ 37615,77 грн., березні 2012 року - 191651,83 грн., в тому числі ПДВ - 38330,37 грн.

На підтвердження виконання зобов'язань за цим договором протягом жовтня, грудня 2011 року були надані акти здачі-прийому виконаних робіт, податкові накладні. Факт здійснення оплати за цим договором сторонами не заперечувався. Факт внесення податкових накладних до відповідного реєстру виданих податкових накладних відповідачем не заперечується.

На підставі наказу відповідача від 22.07.2012 №1078 в період з 27.07.2012 по 02.08.2012 відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питання правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Производственно-коммерческий центр «Моторс-Сим» за січень-березень 2012 року, з ТОВ «Імпульс Плюс 2010» за серпень-вересень 2011 року, з ТОВ «Аркада і К» за період жовтень 2011 року, грудень 2011 року.

За наслідками зазначеної перевірки був складений Акт перевірки, згідно висновків якого встановлені наступні порушення:

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст. 185, 187, 188 ПК України, а саме: завищено податкові зобов'язання за період серпень-жовтень 2011 року, січень-березень 2012 року на суму 194519 грн.

- підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за період серпень-жовтень 2011 року, січень-березень 2012 року на суму 194519 грн.

17.08.2012 позивач подав заперечення на Акт перевірки.

27.08.2012 відповідач надав відповідь на заперечення позивача, в якій зазначив про вірність своїх висновків.

06.09.2012 позивач звернувся до відповідача із листом щодо надання роз'яснення та інформації з приводу вчинених відповідачем дій за наслідками проведеної перевірки.

Відповіддю від 12.09.2012 відповідач повідомив позивача про зменшення в податковому обліку відповідача суми податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача з податку на додану вартість на суму 194519 грн.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним діям відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Для повного та всебічного дослідження обставин справи необхідною є оцінка правильності висновків Акту перевірки.

Оцінюючи висновки Акту перевірки, суд виходить з наступного.

В обгрунтування висновків Акту перевірки відповідач на сторінці 11 Акту перевірки посилається на те, що згідно п.п. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК України встановлено ознаки нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Производственно-коммерческий центр «Моторс-Сим» за січень 2012 року, з ТОВ «Імпульс Плюс 2010» за серпень-вересень 2011 року, з ТОВ «Аркада і К» за жовтень 2011 року, грудень 2011 року.

Крім того на стор. 18 Акту перевірки відповідач зазначив, що до перевірки не надано жодного документу, який би підтвердив перевезення придбаного товару та поставки послуг, за результатами перевірки не можливо підтвердити отримання зазначених запчастин та послуг.

Згідно проведеного аналізу наявної інформації, встановлено відсутність взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Производственно-коммерческий центр «Моторс-Сим» за січень 2012 року, з ТОВ «Імпульс Плюс 2010» за серпень-вересень 2011 року, з ТОВ «Аркада і К» за жовтень 2011 року, грудень 2011 року на суму 194,5 тис. грн.

Зазначено, що враховуючи те, що у ТОВ «Производственно-коммерческий центр «Моторс-Сим» ТОВ «Імпульс Плюс 2010» та ТОВ «Аркада і К» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, платник не знаходиться за місцезнаходженням, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства.

Далі на стор. 19 Акту перевірки відповідач зазначає, що враховуючи те, що надані до перевірки документи не мають юридичної сили і доказовості вчинених господарських операцій та відсутні будь-які підтвердження фактичного отримання придбаних запчастин та наданих ремонтних робіт, позивачем в порушення вимог п.п. 198.1, 198.2, 1983, 198.6 ст. 198 ПК України неправомірно віднесено до складу податкового кредиту квітня 2011 року, травня 2011 року, червня 2011 року суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Производственно-коммерческий центр «Моторс-Сим» ТОВ «Імпульс Плюс 2010» та ТОВ «Аркада і К», що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за серпень - жовтень 2011 року, січень - березень 2012 року в сумі 194,5 тис. грн.

В Акті перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог ст..ст. 185, 187, 188, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України.

Згідно із ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Статтею 187 ПК України визначається дата виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Статтею 188 ПК України визначається порядок визначення бази оподаткування податком на додану вартість в разі постачання товарів/послуг.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Податкова накладна повинна містити обов'язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

А відповідно до пункту 184.1 статті 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Реєстрація платником податку на додану вартість позивача підтверджується вищезазначеним свідоцтвом.

Згідно висновку податкового органу на підтвердження факту реальності виконання контрагентами позивача ремонтних робіт необхідно надання документів, які підтверджують перевезення результатів таких робіт.

Разом з тим характер правовідносин, які існували між позивачем та його контрагентами (виконання робіт), свідчить про необґрунтованість такого твердження відповідача.

З наведених підстав, суд вважає безпідставним посилання відповідача необхідність надання товарно-транспортних документів, оскільки регламентовані правилами перевезення вантажів відносини різняться із відносинами, які склалися між позивачем та його контрагентами.

Судом із пояснень позивача та його представника, а також наданих документів встановлено, що позивач фактично здійснював посередницьку діяльність з придбання запасних частин під замовлення та посередницькі послуги з ремонту запасних частин, що не суперечить реєстраційним даним видів господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності. Сам підприємець ремонт запасних частин не здійснював, а замовляв у інших контрагентів. Відремонтований товар відразу ж відправлявся замовникам послуг за допомогою служби доставки, а тому необхідності у його зберіганні у позивача не було.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України - юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Жодним нормативно-правовим актом позивача не зобов'язано здійснювати контроль, перевірку контрагентів позивача з питань правильності ведення ними бухгалтерського та податкового обліку, своєчасного подання податкових звітів та сплати податків, здійснення контролю за їх відносинами з іншими контрагентами.

Крім цього, відповідно до роз'яснень Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 - «не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України. Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII «Про державну податкову службу в Україні». Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо».

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 Цивільного кодексу України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

При цьому, акт перевірки не тільки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (стаття 234 Цивільного кодексу України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, судові рішення про визнання договорів недійсними, укладених позивачем з контрагентами, відсутні.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено: господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину, укладені позивачем правочини є дійсними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Таким чином, висновок відповідача, про нереальність укладених позивачем правочинів зроблений лише з огляду на діяльність інших осіб (контрагентів позивача) є безпідставним та не обґрунтованим.

Крім того, у разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

В свою чергу Податковий кодекс України, не ставить право платника податку на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон України №996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закон України №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Акт перевірки не містить посилання на документи або факти, які б свідчили про факт не здійснення господарської операції.

Крім того, суд зазначає, що рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" та від 22.01.2009 "Булвес" АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань… Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Не дивлячись на те, що акт перевірки є лише засобом фіксації певних порушень платника податків, а висновки посадових осіб (ревізорів) мають рекомендований характер для винесення того чи іншого рішення, об'єктом оскарження з боку платника податків можуть бути юридичні наслідки, які виникають за результатами проведеної перевірки та впливають або можуть негативно вплинути на права, обов'язки та інтереси позивача.

Як зазначалося вище, листом від 12.09.2012 вих. № 3877/Е/17-213 «Про надання роз'яснень та інформації» податковий орган повідомив платника про те, що правовим наслідком за Актом перевірки є зменшення суми податкового зобов'язання та податкового кредиту на 194519 грн.

Тобто, в розумінні КАС України, це є діями, які вплинули на права та інтереси позивача, а відповідно можуть бути предметом розгляду в адміністративному судочинстві.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що податкове повідомлення-рішення за вказаним актом не приймалось, оскільки не встановлено заниження чи завищення податку на додану вартість, а тому будь-які зміни до облікової картки платника податків не вносились.

В той же час, представник відповідача пояснив, що інформація про зменшення суми податкового зобов'язання та податкового кредиту була внесена в Єдину автоматизовану систему співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПС України.

Враховуючи викладений вище висновок суду про необґрунтованість доводів податкового органу про допущені з боку позивача порушення вимог ст. 185, ст. 187, ст. 188 п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, суд вважає дії податкового органу по зменшенню Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання на суму 194519 грн. та податкового кредиту на суму 194519 грн., здійснених на підставі Акту перевірки протиправними.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби по зменшенню Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання на суму 194519 грн. та податкового кредиту на суму 194519 грн., здійснених на підставі акту перевірки №556/172/НОМЕР_1 від 09.08.2012.

Зобов'язати Мелітопольську об'єднану державну податкову інспекцію Запорізької області Державної податкової служби вилучити з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомості, внесені на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 09.08.2012 №556/172/НОМЕР_1 з питань правильності повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Производственно-коммерческий центр «Моторс-Сим» (код ЄДРПОУ 32565162) за січень-березень 2012 р., з ТОВ «Імпульс Плюс 2010» за серпень-вересень 2011р., з ТОВ «Аркада і К» код ЄДРПОУ 37189154 за період жовтень 2011р., грудень 2011р., поновивши в ній дані, задекларовані Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість за періоди серпень-жовтень 2011 року, грудень 2011 року, січень-березень 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль

Постанова виготовлена у повному обсязі 13.11.2012.