Рішення № 27706673, 28.09.2012, Чумаківський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Пролетарський районний суд м. Донецька)

Справа № 2/542/799/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2012 Пролетарський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого судді Кирилюк Н.А.

при секретарі Нехорошкіній І.М.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада»«про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди»

встановив:

Позивач звернувся з вказаним позовом, в якому вказав, що з 05.10.2000 перебував у трудових відносинам за безстроковим трудовим договором з адміністрацією ПАТ «Донецьк-Лада», а з 01.07.2007 працював директором станції технічного обслуговування підприємства. У листопаді 2010 року відбулася зміна керівника. 19.07.2011 його було звільнено з посади, однак на підставі рішення суду його було поновлено. Після поновлення на роботі він фактично був відсторонений від виконання службових обов'язків, не забезпечений навіть робочим містом. Менш ніж через тиждень після поновлення на роботі, 13.12.2011 було видано наказ про наступне можливе вивільнення у зв'язку із скороченням штату, враховуючи фінансовий стан підприємства. 21.02.2012 року його було звільнення у зв'язку із скороченням з посади директора СТО. Просив скасувати наказ про вивільнення у зв'язку із скороченням штату, поновити його на попередній посаді, зобов'язати відповідача внести відповідні записи до трудової книжки, стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 15000 грн з огляду на те, що на підприємстві були вакантні посади заступника генерального директора з торгівлі та головного інженера, а також з огляду на те, що його звільнення було проведено без попередньої згоди первинної спілки, членом якої він був, а також без згоди вищестоящого виборного органу цієї профспілки, що є порушенням ст.43 КЗпП України та ч.3 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права т гарантії діяльності»

Судові засідання неодноразово відкладалися у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

У судове засідання прибув позивач, просив задовольнити позовні вимоги, надав пояснення, які зводилися до того, що адміністрацією підприємства грубо порушуються трудові права громадян, працівників вимушували подавати заяви про вихід з первинної професійної організації, його звільнення була не інакше як помста за те, що він відстоював свої інтереси у суді та був поновлений на роботі, хоча на вказаному підприємстві він працював більш 10 років та мав досить високий досвід роботи у вказаній сфері.

У судове засідання 12.07.2012 прибула представник відповідача, з позовними вимогами не погодилася, вважала, що звільнення позивача було проведено відповідно до вимог закону у зв'язку з тим, що на підприємстві на момент його звільнення не існувала первинна профспілкова організація та на момент звільнення не було вакансій, які можливо було запропонувати позивачу.

Ухвалою суду від 05.09.2012 витребувано копію колективного договору, копію штатного розпису на дату попередження про майбутнє вивільнення та на дату звільнення, інформацію про те, чи приймався на підприємство будь-хто з 13.12.2011 по 21.02.2011 року та інформацію про ліквідацію підприємства.

Суд заслухавши позивача, представника відповідача, свідка та перевіривши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається між сторонами виникли відносини, що регулюються Кодексом законів про працю України (далі по тексту -КЗпПУ), Законом України ««Про професійні спілки, їх права т гарантії діяльності».

Відповідно до ст.5-1 КЗпПУ держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з п.1 ч. 1 ст.40 КЗпПУ трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також трудовий договір до закінчення строку чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату підприємства.

Частина 1 ст.43 КзпПУ визначає, що розірвання договору з підстав, передбачених в тому числі й п.1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до ч.3 ст. 41 Закону України Про професійні спілки,

їх права та гарантії діяльності»та ст.252 КзпПУ встановлено, що звільнення членів виборного профспілкового органу (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання професійних спілок).

Частина 4 вказаної норми передбачає, що звільнення з ініціативи роботодавця працівників, які обиралися до складу профспілкових органів підприємства, установи, організації, не допускається протягом року після закінчення терміну, на який він обирався, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи, або вчинення працівником дій, за які законодавством передбачена можливість звільнення з роботи чи зі служби. Така гарантія не надається працівникам у разі дострокового припинення повноважень у цих органах у зв'язку з неналежним виконанням своїх обов'язків або за власним бажанням, за винятком випадків, коли це обумовлено станом здоров'я.

Згідно ст. 235 КзпП України у разі звільнення без законної підстави працівник може бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно примає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст.237-1 КзпПУ встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.

Статутом профспілки працівників автомобільного та сільськогосподарського машинобудування України, затвердженим 1 з'їздом Профспілки працівників галузі 25.01.1991 (в редакції від 12.01.2000р), зареєстрованим Міністерством юстиції України 19.01.2000 р. (свідоцтво № 1311) визначено наступне:

п.3.1 членство в Профспілці є добровільним. Членом профспілки може бути кожний працівник, який працює на підприємстві, в організації, установі галузі та інших підприємств незалежно від форм власності і видів господарювання, а також учень студент, який навчається в ПТУ, технікумах, ВУЗах, визнає і виконує Статут і Програму Профспілки та сплачує членські внески;

п.3.2 прийом в члени Профспілки здійснюється в індивідуальному порядку на підставі особистої заяви, поданої в первинну організацію Профспілки. Рішення про прийом в члени Профспілки приймають збори профгрупи, а при відсутності - збори цехової, первинної організації або профком чи цехком. Членство в Профспільці вважається з дня прийняття рішення про прийом;

п.3.9 членство у Профспілці припиняється у разі

- заяви про вихід із Профспілки;

- вступу в іншої Профспілку;

- виключенню із членів Профспілки.

п.4.7 член Профспілки може вийти з її складу на підставі особистої заяви. Якщо в профорганізації залишається менше 3 членів Профспілки, то ця організація знімається з обліку в Профспілці. Рішення про зняття організації з обліку доводиться до членів Профспілки, які мають право створити нову профорганізацію при умові виконання нею Статуту та Програми Профспілки і яка є правонаступником знятої з обліку організації.

п.5.17 ліквідація первинної профспілкової організації проводиться у випадках ліквідації підприємства, організації, зменшення кількості членів Профспілки менше статутної норми за рішенням вищестоящого профоргану (а.с.53).

Як встановлено під час судового розгляду ОСОБА_1 був прийнятий 05.10.2010 директором станції технічного обслуговування, 14.08.2003 року був призначений заступником виконавчого директора управління, з 01.07.2007 переведений на посаду директора СТО, 19.07.2011 звільнений за власним бажанням, 07.12.2011 поновлений на попередній посаді та 21.02.2012 звільнений зі скороченням штату згідно п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.7).

Виконуючий обов'язки генерального директора Ізмайлов О.Д. 14.12.2011 попередив ОСОБА_1 про майбутнє скорочення через 2 місяця після вручення вказаного попередження.

Відповідно до наказу № 125/2011-к від 13.12.2011 «про вивільнення працівників у зв'язку із скороченням штату»вирішено скоротити на підприємстві з 14.02.2012 посаду директора ДСТО (а.с.13).

Як вбачається з наказу № 14/2012-к від 21.02.2012 ОСОБА_1 було звільнено з 21.02.2012 за скороченням штату працівників (п.1 ст.40 КзпПУ) з виплатою вихідної допомоги в розмірі місячного заробітку згідно ст.44 КзпПУ) на підставі наказу № 125/2011-к від 14.12.2011 року у перший день виходу на роботу після лікарняного (а.с.16,25).

З протоколу № 1 від 07.08.2009 звітно-виборних профспілкових зборів та протоколу № 1 організаційного засідання профкомітету СП ЗАТ «Донецьк-Лада» вбачається, що ОСОБА_1 вибраний до складу членів профкому та обраний заступником голови ПК (а.с. 55-62).

Таким чином, з огляду на вищевказане суд вважає, що трудові права ОСОБА_1 при його звільнені були грубо порушені з огляду на те, що не була надана згода на його звільнення ані первинною профспілковою організацією, ані обласною. Не надана згода на звільнення позивача і під час судового розгляду справи (а.с.37-40).

Суд вважає такими, що не відповідають дійсності твердження представника відповідача щодо відсутності на підприємстві профспілкової організації у зв'язку з тим, що рішення про її зняття з обліку не приймалося, як вбачається з листа Донецької обласної профспілки працівників автомобільного сільськогосподарського машинобудування України(а.с.14-15) та підтверджено головою первинної профспілки ОСОБА_3., допитаної у якості свідка у судовому засіданні.

Крім того, як вбачається із Статуту профспілки звільнення з підприємства не є автоматичним виключенням з лав профспілкової організації, членство у неї не припиняється й у зв'язку з виходом на пенсію та членом профспілки можуть бути не тільки працівники підприємства.

Суд вважає, що профспілкова діяльність працівників є насамперед гарантією захисту їх прав та її припинення діяльності не відбувається за волею керівництва підприємства, а здійснюється лише за рішенням вищестоящою організації.

Крім того, як вбачається з копії штатного розпису станом на 07.12.2011 та 21.02.2012 перед звільненням ОСОБА_1 на посаду комерційного директора був прийнятий ОСОБА_4., що також вказує на порушення ч.2 ст.40 КзпПУ відповідно до якої звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2,6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до штатного розпису посади комерційного директора, на яку була прийнята стороння особа та директора СТО відносяться до категорії -керівник, адміністрацією підприємства необґрунтовано не було запропоновано зайняти вказану посаду позивачу.

Щодо позовних вимог стосовно компенсації за завдану моральну шкоду суд вважає доведеним, що винні дії відповідача завдали моральної шкоди позивачу, однак вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенні з огляду нас наступне.

Суд вважає доведеним, що відповідачем порушені права позивача на працю, який був безпідставно позбавлений права працювати та отримувати заробітну плату, таким чином утримувати себе та свою родину. Крім того, повторне незаконне звільнення спричинило відповідачу моральні страждання, він нервував, його охоплював страх за майбутнє себе та своїх рідних. Враховуючи вказане, суд вважає суму у розмірі 10000 грн. справедливою та виваженою сумою компенсацією за завданні моральні страждання позивачу у зв'язку з порушеням його прав.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. ст. 10, 11, 60, 84, 209, 213-215, 218, 367 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Скасувати наказ від 21.02.2012 № 14/2012-к «про вивільнення у зв'язку зі скороченням штату».

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Станції технічного обслуговування Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада».

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Донецьк-Дада»внести відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_1

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада»(83085, м.Донецьк, вул.Баумана, 10, ІК 13481225) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_1) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та компенсацію за моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада»(83085, м. Донецьк, вул.Баумана, 10, ІК 13481225) судовий збір на користь держави у розмірі 214 грн.60 коп. грн. на р/р 31218206700011, код ОКПО 34686940 в ГУ ДКСУ у Донецької області, МФО 834016, одержувач УДКСУ у Будьонівському та Пролетарському районах м. Донецька (Пролетарський район), код бюджетної класифікації доходів -22030001).

В решті частини позовних вимог -відмовити.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 1 місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд м.Донецька протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення, повний текст виготовлений 03.10.2012 року.

Суддя Н.А. Кирилюк