Вирок № 27703005, 23.11.2012, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 1817/3727/12

23 листопада 2012 р. Сумський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Клочко Б.М., при секретарі Скрипка -Соіна О.О., з участю прокурора Улізко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу по звинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Бездрик Сумського району, українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, працюючого ПП, мешкаючого: АДРЕСА_2, не судимого

у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_1 вчинив злочин при слідуючих обставинах.

04.10.2012 року приблизно о 22.00 год., ОСОБА_1, гостюючи в домоволодінні ОСОБА_2, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, розпивав спиртні напої з господарем зазначеного домоволодіння та його співмешканкою -ОСОБА_3

Після спільного розпиття спиртних напоїв господар будинку пішов до іншої кімнати відпочивати, а ОСОБА_1, перебуваючи в одній з кімнат зазначеного будинку, помітив мобільний телефон, який як йому було достовірно відомо, належить ОСОБА_2 та вирішив його викрасти.

Реалізуючи раптово виниклий намір, спрямований на таємне заволодіння чужим майном, а саме мобільним телефоном ОСОБА_2, ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді завдання матеріальної шкоди потерпілому, вважаючи, що його дії є непомітними для ОСОБА_2, котрий пішов відпочивати, та співмешканки останнього, котра знаходилась поруч і на його думку за телефоном не спостерігала, з метою таємного викрадання телефону взявши його зі столу, направився в бік виходу з будинку. Однак ОСОБА_3 помітила дії ОСОБА_1 та зробила йому зауваження з приводу того, що той забрав телефон. На що ОСОБА_1, бажаючи, щоб його дії залишались таємними, розповів ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_2 винен йому 200 гривень та що він в рахунок даного боргу забирає зазначений телефон. Тобто, запевнив ОСОБА_3 в правомірності своїх дій, яка сприйняла доводи ОСОБА_1 як правдиві.

Таким чином, ОСОБА_1, таємно для оточуючих викрав мобільний телефон «Нокіа 5228», вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи № 1947 від 16.10.2012 - 529 грн., разом з сім-карткою мобільного оператора «МТС», що матеріальної цінності для потерпілого не представляє, на рахунку якої на той час грошових коштів не було.

Після цього, ОСОБА_1 з викраденим телефоном з місця злочину зник та викраденим в подальшому розпорядився на власний розсуд.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України визнав повністю та суду пояснив, що 04.10.2012 близько 19.00 год. він прийшов в гості до свого товариша -ОСОБА_2 в с. Червона Діброва Сумського району, на його запрошення. Прийшовши, він приніс з собою пляшку горілки, ємністю 0,7 л., яку вони в подальшому в трьох, тобто він, ОСОБА_2 та його співмешканка -ОСОБА_3, яку він бачив того разу вперше, раніше з нею знайомий не був, стали розпивати. Близько 22.00 год., коли вони вже допили спиртне, ОСОБА_2 пішов спати, а він та ОСОБА_3 залишились на кухні. Коли вони з ОСОБА_3 залишились у двох, то він запропонував їй ще випити, однак горілки у них вже не було, та вона сказала, що грошей у неї на її придбання не має. Потім сидячи за столом, він звернув увагу, що на столі лежить мобільний телефон «Нокіа»сірого кольору, який як йому було відомо належить ОСОБА_2 На той час телефон знаходився на зарядці. Він вирішив його подивитись, відімкнув від зарядки та став розглядати, при цьому ОСОБА_3 пояснив, що просто хоче подивитись телефон. Потім він вирішив викрасти мобільний телефон. Він взяв телефон та став виходити з кухні, при цьому ОСОБА_3 помітила його і запитала у нього про телефон, на що він не бажаючи їй розповідати про свої дійсні наміри, відповів, що ОСОБА_3 винен йому 200 грн., і коли він поверне гроші, то він поверне йому його телефон, однак насправді ОСОБА_2 грошей не винен, тобто його співмешканці він сказав не правду для того, щоб вона не зрозуміла, що він вчинює крадіжку. Після цього, він вийшов з будинку, ОСОБА_3 йому на це нічого не казала, зупинити не намагалась. Потім він пішов до себе додому, де поклав телефон в шухляду столу в своїй кімнаті, при цьому ніхто з рідні телефону не бачив, нікому про скоєну мною крадіжку не розповідав. В подальшому даний телефон з шухляди не діставав, продавати його не планував, повернути його господарю не намагався.

10.10.2012 року до нього додому приїхали працівники міліції та стали запитувати про мобільний телефон ОСОБА_2, тоді він їм розповів, що мобільний телефон дійсно знаходиться у нього, його було запрошено для дачі пояснень з цього приводу до міліції, де він добровільно видав мобільний телефон ОСОБА_2 та дав пояснення з приводу його викрадення.

У вчиненому він щиро кається.

Крім повного визнання своєї вини самим підсудним, його вина в інкримінованому йому злочині доведена добутими та вивченими в судовому засіданні доказами.

¦ протоколом явки з повинною ОСОБА_1 від 10.10.2012 року (а.с. 38);

¦ протоколом добровільної видачі та огляду від 10.10.2012, в ході якого ОСОБА_1 добровільно видав мобільний телефон «Нокіа 5228», що був викрадений у ОСОБА_2 та його в подальшому було оглянуто (а.с. 19);

¦ висновком товарознавчої експертизи № 1947 від 16.10.2012, згідно якого вартість викраденого мобільного телефону «Нокіа 5228» становить 529 грн. (а.с. 32-34);

¦ протоколом відтворення обстановки і обставин події від 14.10.2012, в ході якого підозрюваний ОСОБА_1 уточнив свої свідчення на місцевості та вказав місце, звідки саме ним було викрадено мобільний телефон, що належить ОСОБА_2 (а.с. 52-60).

Аналізуючи в сукупності добуті і вивчені в судовому засіданні докази, суд вважає, що вина підсудного в інкримінованому йому злочині доказана повністю.

Дії підсудного ОСОБА_1 суд кваліфікує за ст. 185 ч. 1 КК України, так як він вчинив таємне викрадення чужого майна.

При визначенні виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, дані про особу підсудного, позитивну характеристику на нього, визнання ним своєї вини, розкаювання у вчиненому злочині.

Те, що підсудний щиросердечно розкаявся у вчиненому злочині, написав явку з повинною, суд визнає пом'якшуючими його покарання обставинами.

А те, що підсудний вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння суд визнає обтяжуючого його покарання обставиною.

За наявності таких даних про особу підсудного, суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного можливе шляхом призначення йому громадських робіт.

Цивільний позов по справі не заявлений, судові витрати підлягають стягненню з підсудного, питання речових доказів слід вирішити у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України ( в редакції 1960 року), суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України і призначити йому покарання у вигляді 200 (двохсот) годин громадських робіт.

Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу залишити ту ж -підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення товарознавчої експертизи в сумі 117,60 гривень, із зарахуванням на рахунок НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області код 25574892 р\р 31256272210011 МФО 837013 банк ГУДКУ в Сумській області.

Речові докази: мобільний телефон «Нокиа 5228», що знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_2 -залишити його розпорядженні.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області через Сумський районний суд протягом 15 діб з дня його проголошення.

Суддя Б.М. Клочко