Рішення № 27702550, 27.11.2012, Олександрівський районний суд Донецької області

Провадження № 2/0537/309/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 року Олександрівський районний суд Донецької області

у складі головуючого - судді Кулікова В.В.,

при секретарі - Пліскачовій Н.В.,

за участю: - представника позивача -ОСОБА_1

представника відповідача -Щербак Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт. Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «ДТЕК»в особі Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління «Білозерське»товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля»про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення судових витрат та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, з урахуванням уточнень до позовної заяви до ТОВ «ДТЕК»в особі Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління «Білозерське»товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля»про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення судових витрат та моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що позивач з 17.08.2004 року працював гірником підземним шахти «Піонер».

18.09.2012 року ним було надано у відділ кадрів шахти повідомлення підприємству, установі, організації про результати огляду МСЕК. Відповідно до висновку про умови та характер праці позивачу протипоказана робота в підземних умовах. У відділі кадрів позивачу дали відповідь, що він буде звільнений з роботи за станом здоров'я перешкоджаючого продовженню роботи. Переведення на більш легку роботу не пропонували.

18.09.2012 року його звільнили з роботи за станом здоров'я перешкоджаючого продовженню роботи, з виплатою місячної вихідної допомоги та, буцім-то, зробили це за згодою профспілкового комітету, згідно з п. 2 ст. 40 КЗпП України, на засідання якого ніхто його, як стверджує позивач, не викликав.

На неодноразові звернення щодо видачі трудової книжки, працівники відділу кадрів пояснювали йому, що поки не будуть виплачені лікарняні, трудову книжку не видадуть.

Незаконне звільнення, як вказує позивач, спричинило йому також і моральну шкоду.

Внаслідок незаконного звільнення він змушений був позичати кошти у знайомих з метою забезпечення сім'ї. Ці обставини змусили його докладати значних зусиль для організації свого життя та шукати кошти необхідні для забезпечення його сім'ї.

Моральні страждання посилювались постійним нервовим стресом та пов'язаними з ним конфліктами у сім'ї та з оточуючими.

Моральна шкода була заподіяна йому також тим, що він не міг звернутися до органів пенсійного фонду, так як відповідач не віддавав його трудову книжку, а також досі не надав довідку про заробітну плату для подачі документів у центр зайнятості.

Таке незаконе звільнення змусило позивача докладати значних зусиль для організації власного життя та життя його сім'ї.

З наказом про звільнення позивача ознайомили лише 23.10.2012 року, у той же день видали трудову книжку.

За обставин, що виникли, позивач змушений був звернутися до адвоката за наданням правової допомоги в суді І інстанції, та поніс витрати, які теж просить стягнути з відповідача.

У зв'язку з викладеним позивач просить суд поновити його на роботі та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 вересня 2012 року до дня поновлення на роботі. Стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень, а також оплату правової допомоги і представництво інтересів в суді в розмірі 2 300 гривень.

Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав свою позовну заяву з підстав, викладених у ній, та наполягав на її задоволенні, пояснивши, що на засідання профкому з приводу звільнення з роботи його ніхто не викликав, ніякої більш легкої роботи згідно з висновками медичної комісії йому на шахті не пропонували.

Представник відповідача ТОВ «ДТЕК»в особі Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління «Білозерське»товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля»Щербак Е.В. у судовому засіданні позов не визнав, вважає його таким, що не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що звільнення позивача проведено з додержанням норм трудового законодавства, так як за станом здоров»я далі працювати в шахті він не може і від переведення на іншу, більш легку роботу він відмовився.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 дійсно з 17.08.2004 року по 18.09.2012 року працював на шахті «Піонер», яка входить у склад Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління «Білозерське»товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», тобто, у відповідача по справі.

Згідно до п.2 ч.1 ст.42 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом за станом здоров'я, яке перешкоджає продовженню даної роботи.

Відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Стаття 170 КЗпП України передбачає, що працівників, які потребують за станом здоров'я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.

Згідно наказу від 20.09.2012 року № 347-к генерального директора ВСП «Шахтоуправління «Білозерське»ОСОБА_3 був звільнений 18.09.2012 року за станом здоров'я перешкоджаючого продовженню роботи.

З пояснень сторін у судовому засіданні встановлено, що підставою для звільнення позивача було те, що 18.09.2012 року ним було надано у відділ кадрів шахти повідомлення підприємству, установі, організації про результати огляду МСЕК. Відповідно до висновку про умови та характер праці позивачу протипоказана робота в підземних умовах.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову представники відповідача посилаються на те, що ОСОБА_3 14.09.2012 р. було запропоновано список вакансій та професій, де він міг би працювати, однак, він відмовився від ознайомлення із списком.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Тобто, сторони по справі визнають, що позивач ОСОБА_3 був звільнений з роботи на шахті саме через незадовільний стан здоров'я, не дозволяючий йому працювати на звичному робочому місці.

Як вважає суд, відповідачі у відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, не надали доказів в судовому засіданні стосовно того, яким саме чином було повідомлено позивача про скликання профспілкового комітету щодо вирішення питання про дозвіл на звільнення його з роботи за станом здоров'я перешкоджаючого продовженню роботи.

Позивач стверджує, що ніхто його на засідання профкому не викликав.

Виписка із протоколу засідання первинної організації профспілки «шахта «Піонер»від 20.09.2012 р. №50 не відповідає вимогам діючого законодавства, бо вона не містить вказівки на те, хто персонально входить до складу профкома, скільки членів профкома були присутні на засіданні, чи був кворум, та чи взагалі був присутній на засіданні профкома сам ОСОБА_3.

Також, представник відповідача не зміг довести в судовому засіданні, які саме посади надавалися позивачу і чи надавалися вони йому взагалі як працівнику, який потребує за станом здоров'я надання легшої роботи, що суперечить положенням статті 170 КЗпП України, в якій вказано, що працівників, які потребують за станом здоров'я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.

Наданий до суду відповідачами акт від 14.09.2012 р. №215 про відмову ОСОБА_3 від запропонованої йому іншої роботи не може, на думку суду, слугувати доказом по справі, так як незрозуміло, в зв»язку з чим саме 14.09.2012 р. ОСОБА_3 був на шахті, так як засідання профкома відбувалося, як стверджує позивач, тільки 20.09.2012 р. і доказів того, що він запрошувався туди ще й 14.09.2012 року відповідачем не надано. Сам ОСОБА_3 цього не підтверджує, пояснюючи, що на шахті його не було, так як він перебував у відпустці і взагалі, все це видумки шахти, яка не бажає навіть і слухати про те, що ним саме на виробництві отримано травму, яка призвела до настання інвалідності.

До того ж, всі ці, складені відповідачем акти, як то, -про відмову від переведення на іншу роботу, про відмову від отримання трудової книжки, та інші такого ж роду «документи»складені за підписом одних і тих же осіб, тобто, в односторонньому порядку, без надання доказів того, що інша сторона якимось чином запрошувалась на підприємство та повідомлялась про події, що відображені в цих актах.

За оцінкою суду, позивач вважає, що суд все це просто повинен прийняти на віру.

Представник відповідача не зміг пояснити, чому наказ про звільнення ОСОБА_3 з роботи за станом здоров'я перешкоджаючого продовженню роботи було видано 20.09.2012 року, що унеможливлює, на думку суду, видачу трудової книжки у відповідності до ст.47 КЗпП України, а саме: власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

ОСОБА_4 стверджує, що трудову книжку ні в день звільнення, ні пізніше на шахті йому не віддавали з різних надуманих причин. Надані відповідачем акти про відмову в її отриманні суд не визнає доказами по справі з наведених вище підстав. Повідомлення про звільнення і про необхідність явки за трудовою книжкою від 15.10.2012 р. за № 868, на яке посилався відповідач, було надіслане ОСОБА_5, як то вбачається з цього документа, майже через місяць після його звільнення, тобто, 16.10.2012 року, до того ж, надіслане воно у с.Куріцине, де, як звісно, позивач ніколи не проживав, так як, згідно документів, мешкає у с.Дмитро-Дар»ївка.

І тільки пізніше, зокрема, 23.10.2012 року трудову книжку позивачеві було такі надано у відділі кадрів шахти, про що стоїть його підпис на першому аркуші особової справи, на чому він сам наполягав, не дивлячись на заперечення представника відділу кадрів шахти, який, зі слів позивача, казав, що дату отримання трудової книжки у них на шахті ставити не прийнято.

З урахуванням викладеного суд вважає, що звільнення ОСОБА_3 з займаної посади було проведено з порушенням законодавства про працю і тому його вимоги в частині поновлення на роботі підлягають задоволенню.

Згідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В матеріалах справи є наказ від 20.09.2012 р. за №347-к про те, що позивач звільнений з роботи з 18.09.2012 року, тобто, з цієї дати він і підлягає поновленню на роботі.

Щодо питання про відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 237-1 КЗУпП, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як роз'яснив Пленум Верховного суду України в п. 13 Постанови № 4 від 31.03.1995 року із змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗУпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Задовольняючи вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди частково, а саме, в сумі 3000 грн., суд виходить з того, що в результаті неправомірних дій відповідача, позивач тривалий час залишається без роботи, отримує лише пенсію по інвалідності, він був змушений докладати значних зусиль для організації свого життя та шукати кошти, необхідні для забезпечення його сім'ї. Моральна шкода була заподіяна також тим, що ОСОБА_3 не міг звернутися до органів пенсійного фонду, так як відповідач не віддавав йому трудову книжку, а також досі не надав довідку про заробітну плату для подачі документів у центр зайнятості. Таке незаконне звільнення змусило позивача докладати значних зусиль для організації власного життя та життя його сім'ї.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, які становлять, згідно доданих документів,- 2300 грн..

Крім того, у відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На підставі вищевикладеного, на підставі ст. 43 Конституції України, ст.ст. 41, 233, 235, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 1, 3, 6, 8, 10, 11, 31, 60, 61, 79, 88, 213, 214, 215, 218, 294, 367 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»(із змінами та доповненнями), Постановою Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року із змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ТОВ «ДТЕК»в особі Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління «Білозерське»товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля»про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення судових витрат та моральної шкоди задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_3 на роботі в якості гірника підземного шахти «Піонер».

Стягнути з ТОВ «ДТЕК» в особі Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління «Білозерське»товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля»( р/р № 26007003565000 у ЦВ ПАТ «Донгорбанк»м. Донецька, МФО 334970 ЄДРПОУ 37014600, поштова адреса - пр. Шевченка, 2, м. Добропілля, Донецької області, 85001), на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 18 вересня 2012 року по 27 листопада 2012 року.

Стягнути з ТОВ «ДТЕК» в особі Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління «Білозерське»товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля»( р/р № 26007003565000 у ЦВ ПАТ «Донгорбанк»м. Донецька, МФО 334970 ЄДРПОУ 37014600, поштова адреса - пр. Шевченка, 2, м. Добропілля, Донецької області, 85001) на користь ОСОБА_3 оплату правової допомоги і представництво інтересів в суді в розмірі 2 300 гривень.

Стягнути з ТОВ «ДТЕК» в особі Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління «Білозерське»товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля»( р/р № 26007003565000 у ЦВ ПАТ «Донгорбанк»м. Донецька, МФО 334970 ЄДРПОУ 37014600, поштова адреса - пр. Шевченка, 2, м. Добропілля, Донецької області, 85001), на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 3000 гривень.

В іншій частині позову -відмовити.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів після його проголошення. Особами, які не були присутні при оголошенні рішення - в той же строк з дня отримання його копії.

Рішення суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення надруковане в єдиному екземплярі в нарадчій кімнаті суддею Куліковим В.В..

Суддя В.В. Куліков