Ухвала суду № 27698859, 22.11.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8476/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Літвіна Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комекспо-Київ»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2012 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, без належної оцінки доказів та у супереч обставинам справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Комекспо-Київ»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Дельта Плюс Юг»за квітень, травень 2011 року, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва складено акт від 12 квітня 2012 року № 1420/22-2/23166312, яким встановлено порушення підпункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при відображені в податковому обліку результатів фінансово-господарських взаємовідносин, відповідно до відомостей, отриманих за результатами перевірки ТОВ «Дельта Плюс Юг», яке мало правові відносини з платником податків, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 279 458 грн., у тому числі: за квітень 2011 року на 109 520 грн., за травень 2011 року на 169 938 грн.

29 травня 2012 року позивачем подано до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва свої заперечення на акт перевірки, в яких позивач зазначив, що ТОВ «Комекспо-Київ»не порушувались вимоги підпункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, та просив скасувати акт перевірки від 12 квітня 2012 року № 1420/22-2/23166312.

За результатами розгляду заперечень ДПІ у Солом'янському районі м. Києва листом від 06 червня 2012 року № 9700/10/22-210 повідомила директора ТОВ «Комекспо-Київ», що висновки, викладені в акті перевірки, залишено без змін.

На підставі акту перевірки, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва винесене податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2012 року № 0002672202, яким збільшено ТОВ «Комекспо-Київ»суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 279 458 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 грн. за платежем: податок на додану вартість.

Так, при проведенні перевірки ТОВ «Комексо-Київ»щодо взаємовідносин з ТОВ «Дельта Плюс Юг»відповідачем встановлено, що договір поставки від 31 березня 2011 року № 31/11/03, укладений між ТОВ «Дельта Плюс Юг»та ТОВ «Комекспо-Київ», не спричинив реального настання правових наслідків, а тому, відповідно до статей 203, 207, 215, 228 Цивільного кодексу України, є нікчемним та, в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 березня 2011 року між ТОВ «Дельта Плюс Юг», як продавцем, та ТОВ «Комекспо-Київ», як покупцем, укладено договір № 31/11/03, за умовами якого продавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується передати у власність покупцю належний продавцеві товар за ціною, вказаною у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно видаткової накладної № 190104 від 01 квітня 2011 року, № 91605 від 16 травня 2011 року, № 110405 від 4 травня 2011 року ТОВ «Комекспо-Київ»замовило у ТОВ «Дельта Плюс Юг»швейне обладнання.

Перерахування коштів від ТОВ «Комекспо-Київ», згідно договору № 31/11/03 від 31 березня 2011 року, підтверджується виписками по рахункам ТОВ «Комекспо-Київ»в ПуАТ «СЕБ Банк».

На виконання умов договору поставки, відповідно до вищезазначених видаткових накладних, підприємством ТОВ «Дельта Плюс Юг»на користь позивача були виписані податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів справи, актом ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 07 березня 2012 року № 187/23-63/37113986 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дельта Плюс Юг»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 07 червня 2010 року по 31 грудня 2011 року встановлено відсутність у ТОВ «Дельта Плюс Юг»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків.

Таким чином, відповідач вважає, що ТОВ «Комекспо-Київ»не мало права на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що достатніми підставами для включення ТОВ «Комекспо-Київ»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість, у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкові накладні на користь позивача були виписані в квітні та травні 2011 року, постачання товарів відбулося в тих же податкових періодах, що підтверджується вищенаведеними видатковими накладними, тому в силу приписів пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, право ТОВ «Комекспо-Київ»на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту виникло, відповідно, у квітні та травні 2011 року.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Тобто, підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

З довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05 липня 2012 року вбачається, що ТОВ «Дельта Плюс Юг»зареєстроване 26 травня 2010 року виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Також, в матеріалах справи міститься довідка № 333424 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, згідно якої видами діяльності ТОВ «Комекспо-Київ»є оптова торгівля машинами та устаткуванням для текстильного, швейного та трикотажного виробництва, ремонт інших побутових електричних товарів, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля побутовими електротоварами, радіо- та телеапаратурою, виробництво верхнього одягу.

Факт реалізації позивачем придбаного у ТОВ «Дельта Плюс Юг»товару підтверджується видатковими та податковими накладними.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції , що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 279 458 грн. за наслідками операцій з ТОВ «Дельта Плюс Юг», а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 12 червня 2012 року № 0002672202 є протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 12, 41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 липня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.