Ухвала суду № 27697018, 21.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2012 р. Справа № 34724/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Савицької Н.В.,

при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської обл. Державної податкової служби на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.10.2010р. у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімрезерв-Тернопіль» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської обл. Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И Л А:

10.09.2010р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Хімрезерв-Тернопіль» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ № 0001901602/0 18445 від 22.03.2010р. на суму 4707 грн. 75 коп., № 0001911602/0 18446 від 22.03.2010р. на суму 2138 грн. 13 коп. та № 0001891602/0 18447 від 22.03.2010р. на суму 1144 грн. 21 коп.; судові витрати стягнути з державного бюджету (а.с.2-4).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.10.2010р. заявлений позов задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 22.03.2010р. № 0001901602/0/18445 на суму 4707 грн. 75 коп., № 0001911602/0/18446 на суму 2138 грн. 13 коп. та № 0001891602/0/18447 на суму 1144 грн. 21 коп. (а.с.146-147).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач Тернопільська ОДПІ, яка у поданій апеляційній скарзі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.150-154).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що повноту інформації, яка вказана в платіжному дорученні на сплату податку, визначає платник з урахуванням законодавства України. Спрямування коштів на погашення податкових зобов'язань за певний період, які не є податковим боргом, при наявності у платника податкового боргу, є порушенням вимоги п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно яких податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

Таким чином, позивач, спрямовуючи кошти на бюджетний рахунок по ПДВ та порушуючи вимоги п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, затв. постановою правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004р., зазначав призначення платежу без врахування законодавства України, останнім надані документи, які не підпадають під визначення «платіжне доручення».

У зв'язку із реорганізацією Тернопільської ОДПІ шляхом перетворення в Тернопільську об'єднану державну податкову інспекцію Тернопільської обл. Державної податкової служби, судом апеляційної інстанції в порядку ст.55 КАС України допущено заміну відповідача (апелянта) його правонаступником - Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Тернопільської обл. Державної податкової служби (а.с.165-166).

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 05.03.2010р. відповідачем Тернопільською ОДПІ проведена невиїзна документальна перевірка ТзОВ «Хімрезерв-Тернопіль» щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ, за наслідками якої складено Акт перевірки № 1834/16-02/31277009 від 05.03.2010р. та винесені наступні податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ:

№ 0001901602/0 18445 від 22.03.2010р. на суму 4707 грн. 75 коп.;

№ 0001911602/0 18446 від 22.03.2010р. на суму 2138 грн. 13 коп.;

№ 0001891602/0 18447 від 22.03.2010р. на суму 1144 грн. 21 коп. (а.с.31-33).

У вказаному Акті зазначається про порушення позивачем граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ, чим допущені порушення вимог пп.5.3.1, 5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Також у матеріалах справи наявні податкові декларації, де відображено нарахування відповідних зобов'язань, та банківські документи про сплату коштів в рахунок погашення цих зобов'язань. У кожному з платіжних доручень позивачем вказані призначення платежу та період, за який здійснюється платіж (а.с.34-76, 118-143).

Аналізуючи фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що самостійно визначивши та перерахувавши зобов'язання з податку на прибуток підприємств, позивач виконав свої зобов'язання зі сплати податку за визначені ним періоди, що виключає можливість застосування до нього штрафних санкцій на підставі пп.17.1.7 ст.17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В обгрунтування наведеного висновку колегія суддів виходить з того, що відповідно до пп.7.1.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004р., кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику податків. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу, з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 вищевказаного Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, враховуючи непідтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а відтак й покладених в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, заявлений позивачем позов є обґрунтованим та підставним, через що підлягає до задоволення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської обл. Державної податкової служби на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.10.2010р. у адміністративній справі № 2а-2994/10/1970 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

Н.В.Савицька