Постанова № 27693704, 13.11.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 листопада 2012 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/1758/12

14:57

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Брезіної Т.М.;

секретаря судового засідання -Ковальчук Т.С.;

за участю:

представника позивача -Савельєва Д.О.;

представника відповідача -Іванова М.І.;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цукровий комбінат «Хрещатик»до Кіцманської міжрайонної державної податкової інспекції у Чернівецькій області про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

В поданому до суду 20.07.2012 року адміністративному позові позивач просить суд постановити рішення, яким визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кіцманської об'єднаної державної податкової інспекції у Чернівецькій області №0000152300 від 07.07.2012 року щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Цукровий комбінат «Хрещатик».

Позивач на обґрунтування позову зазначив, що Кіцманською міжрайонною Державною податковою інспекцією у Чернівецькій області було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Цукровий комбінат «Хрещатик», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.07.2011р. по 31.08.2011р. За наслідком перевірки відповідач склав акт перевірки від 25.06.2012р. № 1017/24/22/2200/31108794, на підставі висновків акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000152300 від 07.07.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 44704 грн., та застосував штрафні санкції в сумі 22 352 грн.

Позивач вважає, що за результатами проведеної перевірки не доведено відсутність у нього права на податковий кредит з податку на додану вартість, висновки посадової особи, яка проводила перевірку суперечать чинному законодавству. Сам акт перевірки містить суперечливі факти й завідомо упереджену позицію податкового органу щодо нарахування ПДВ, а тому податкове повідомлення-рішення є незаконним і належить до скасування.

Крім того, жодним законом України не ставиться у залежність отримання права суб'єкта господарювання на валові витрати та податковий кредит з ПДВ від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати ними податків до бюджету.

Відповідач подав заперечення на позов в якому зазначив, що перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цукровий комбінат «Хрещатик» встановлено порушення п.201.4, п. 201.6, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, які виразились в заниженні податку на додану вартість, що належить сплаті до бюджету на загальну суму 44704,00 грн., у тому числі за липень 2011 року - 28150,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 16554,00 грн.

В процесі документальної перевірки позивача Кіцманською МДПІ від Тетіївської МДПІ Ставищанського відділення Київської області отримано акт від 29.02.2012 року №41/23/13731389 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Всесвіт», з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.06.2011 по 30.09.2011 року в частині здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Захід-УА» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками та покупцями за період з 01.06.2011 року по 30.09.2011 року. ТОВ «Всесвіт» в свою чергу згідно представлених для перевірки документів мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Цукровий комбінат Хрещатик». Відповідно до цього акту перевірки ТОВ «Всесвіт» завищено податковий кредит, сформований за рахунок контрагентів-постачальників, а саме за рахунок ТОВ «Захід-УА» за липень 2011 року та як наслідок завищено обсяги продажу на ТОВ «Цукровий комбінат «Хрещатик» за липень 2011 року 4724 грн., в результаті чого в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів виникла розбіжність.

Відповідач вказує, що управлінням податкового контролю юридичних осіб від ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва отримано службову записку №3172/вн/26-06/30 від 17.02.2012 року, якою направлено для використання в роботі матеріали щодо наявності у ТОВ «Захід-УА» ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності посадовою особою ТОВ «Захід-УА» в зв'язку з непідтвердженням факту перетину митного кордону України громадянином Російської Федерації ОСОБА_5, який одночасно є засновником та директором ТОВ «Захід-УА», що тягне за собою його непричетність до створення та реального здійснення господарської діяльності підприємства ТОВ «Захід-УА».

Відповідач також зазначає, що від ДПІ у м. Рівному отримано акт від 27.03.2012 року №37/22-100/24172728 про результати перевірки ТОВ «Сантрі лтд», який мав правові відносини з ТОВ «Перун». Актом перевірки встановлено відсутність поставок ТОВ «Перун» у липні-серпні 2011 року для ТОВ «Сантрі лтд» товарів (вугілля в кількості 69т, камінь вапняковий технологічний фракції 80-120 мм в кількості 964т), у зв'язку з чим відповідно ТОВ «Сантрі лтд» не отримавши товари від ТОВ «Перун» не могло їх поставити до ТОВ «Цукровий комбінат «Хрещатик», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позові.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у заперечені на позов.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач зареєстрований Заставнівською районною державною адміністрацією Чернівецької області 09.12.2004 року №33108794, як юридична особа (а.с.7,8).

Відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Цукровий комбінат «Хрещатик», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.07.2011р. по 31.08.2011р. на підставі якої 25.06.2012 року складено акт № 1017/24/22/2200/31108794, яким встановлено порушення п.201.4, п. 201.6, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що виразились в заниженні податку на додану вартість що належить до сплати до бюджету на загальну суму 44704,00 грн. (а.с.10-23).

Позивачем 25.06.2012 року №207 було подано заперечення до акту перевірки №1017/24/22/2200/33108794 від 25.06.2012 року (а.с.24).

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000152300 від 07.07.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 44704 грн., та застосовано штрафні санкції в сумі 22 352 грн. (а.с.9).

Судом досліджено договір купівлі-продажу №25/04 від 25.05.2011 року укладений між ТОВ Науково-виробниче підприємство «Сантрі ЛТД» «Постачальник» та ТОВ «Цукровий комбінат «Хрещатик» «Покупець», відповідно до якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити його оплату по кількості та ціні вказаних в специфікації, що є невід'ємною частиною договору. Відповідно до додатку №1 до договору №25/04 від 25.05.2011 року, а саме з специфікації вбачається, що постачальник передав покупцю вугілля марки АК (50-100) за ціною 1 300,00 грн. (а.с.25-26).

Судом також досліджено договір поставки товару №06/07 від 06.07.2011 року укладений між ТОВ Науково-виробниче підприємство «Сантрі ЛТД» «Постачальник» та ТОВ «Цукровий комбінат «Хрещатик» «Покупець» відповідно до якого постачальник бере на себе зобов'язання продати покупцю камінь вапняковий технологічний фракції 80-120мм, виробництва ВАТ «Тернопільський кар'єр», протягом липня - жовтня 2011 року у кількості 12 000 тон, а покупець бере на себе зобов'язання його прийняти та оплатити згідно умов договору (а.с.27-28).

В матеріалах справи знаходяться видаткова накладна №ОТ-0000044/235 від 22.07.2011 року та податкова накладна від 22.07.2011 року на поставку вугілля (а.с.29-31).

19.07.2011 року позивачем винесено акт недостачі вугілля, в якому зафіксовано недостачу всього на 2200 кг (а.с.33).

Судом досліджено лист від 19.07.2011 року №345 президенту Чернівецької торгово-промислової палати Ляховичу В.М., в якому позивач просив направити експерта для присутності при зважуванні прибувшого вагона з вугіллям (антрацит) в адресу ТОВ «Цукровий комбінат «Хрещатик» (а.с.32).

Чернівецькою торгово-промисловою палатою 20.07.2011 року винесено акт експертизи №В-1813 в якому зафіксовано, що кількість товару за документами постачальника складає 69000 т, а фактична кількість 66800 т (а.с.34).

Судом досліджено ряд документів, а саме видаткові накладні, податкові накладні та акти прийому-передачі каменя вапняного від 31.08.2011 року, 18.07.2011 року, 19.08.2011 року (а.с.35-47).

Щодо господарських операцій позивача із ТОВ «Всесвіт», то факт поставки здійснення господарської операції підтверджується видатковою накладною №70 від 29.07.2011 року, податковою накладною №23 від 25.07.2011 року, випискою з рахунку 631 (а.с.48,49,50).

До вказаних правовідносин суд застосовує положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання цих критеріїв суб'єктом владних повноважень враховуючи як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Твердження відповідача про те, що позивачем допущене порушення п.п. 201.4, 201.6 ст. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та безпідставно віднесено до складу податкового кредиту в липні-серпні 2011 року суму податку на додану вартість в розмірі 44704 грн. не відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно пунктів 201.4 201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно положень пункту 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 06.05.2011 року №742/11/13-11 в якому згідно ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Отже, будь-які документи (у тому числі договір, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1997 року №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення) первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

На підтвердження реальності і фактичності здійснення господарських операцій за укладеними договорами судом досліджено належним чином засвідчені копії документів: видаткова накладна № ОТ-0000044/235 від 22.07.2011р., залізнична накладна № 18501900, податкова накладна від 22.07.2011р. Більше того, як встановлено судом при отриманні товару, позивачем була виявлена недостача товару, що підтверджується актом недостачі вугілля від 19.07.2011р. та актом експертизи ТПП від 20.07.2011р. № В-1813.

Також, позивач, у відповідності до умов договору № 06/07 від 06.07.2011р. придбав у ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Сантрі Лтд» камінь вапняковий технологічний. Факт поставки підтверджується: видатковими накладними №№ ОТ-0000042/234 від 18.07.2011р.; ОТ-0000047/272 від 19.08.2011р.; ОТ-0000049/343 від 31.08.2011р.; залізничними накладними № 36354744, 36291052, 36122976; актами приймання-передачі каменя вапнякового б.н. від 18.07.2011р., б.н. від 19.08.2011р., б.н. від 31.08.2011р; податковими накладними від: № 11 від 18.07.2011р.; № 18 від 18.08.2011р.; № 35 31.08.2011р. та оплатою за товар, що підтверджується банківськими виписками.

Стосовно господарських операцій із ТОВ «Всесвіт», то факт поставки здійснення господарської операції підтверджується видатковою накладною № 70 від 29.07.2011р., податковою накладною № 23 від 25.07.2011р., випискою з рахунку 631 щодо оплати за товар.

Вищий адміністративний суду в Інформаційному листі від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податків з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовують висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними. Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, надано суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогам первинних доказів в розумінні ст. 9 Закону №996-ХIV, і є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, щодо господарської операції між ТОВ «Цукровий комбінат «Хрещатик», ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Сантрі Лтд» та ТОВ «Всесвіт» наявні всі первинні документи, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік - обов'язковий вид обліку, який ведеться підприємством.

Позивачем підтверджено факт здійснення господарських операцій первинними документами. Жодного порушення щодо правильності оформлення документів, відсутності реквізитів, відсутності первинних документів, тощо, перевіряючими не встановлено. У первинних бухгалтерських документах (накладних та податкових накладних), усі реквізити наявні, а отже, зазначені документи підтверджують факт здійснення господарських операцій за даними правочинами.

Згідно Податкового кодексу України обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

З врахуванням вищенаведеного, суд робить висновок, що відповідач при проведенні перевірки та при оформленні її результатів діяв не в порядку та не в спосіб передбачений законодавством України, висновки вказані в актах перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи, прийняті з порушенням норм законодавства.

Твердження податкового органу про недійсність правочинів між ТОВ «Цукровий комбінат «Хрещатик», ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Сантрі Лтд» та ТОВ «Всесвіт» ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Тому судом не приймається до уваги вищевказане твердження податкового органу, оскільки воно не ґрунтується на вимогах закону. Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

При цьому враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену, зокрема, в постанові Пленуму Верховного Суду України, від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України), (п. 7 постанови № 9).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Пункт 18 постанови № 9 тлумачить, що усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З врахуванням наведеного, висновки податкового органу про нікчемнісь правочину між ТОВ «Цукровий комбінат «Хрещатик», ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Сантрі Лтд» та ТОВ «Всесвіт» є безпідставними. Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Також, виходячи з наведеного суд вважає, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв всупереч вимог ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, рішення прийнято необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень. Тому вказане рішення належить до скасування, що відповідає суті заявлених вимог та передбаченому законом способу захисту порушеного права.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення. Представником позивача доведено суду те, що відповідачем прийнято протиправне рішення, а тому позов як правомірний належить до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 3, 11, 71, 79, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд , -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000152300 від 07.07.2012 року Кіцманської МДПІ.

3.Органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати у розмірі 703 грн. 62 коп. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цукровий комбінат «Хрещатик».

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 185, частин першої-другої статті 186 КАС України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. Скарга про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення або в разі відсутності сторони в судовому засіданні з дня одержання її копії. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частини рішення апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі сторони можуть отримати після 19 листопада 2012 р.

Суддя : Т.М. Брезіна