Постанова № 27693484, 20.11.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 листопада 2012 р. № 2-а- 10965/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Старосєльцевої О.В.,

за участі

секретаря судового засідання -Салацької Я.І.

представників

позивача -Динесенко Н.В.;

відповідача -Озацької О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС про скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Хлібзавод "Салтівський", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС, № 0000220042 від 11.06.2012р., № 0000230042 від 11.06.2012р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що порушень законодавства не допускав, податки обчислював правильно, висновки СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС про відсутність факту реального вчинення господарських операцій з контрагентом ТОВ "Будівельна компанія "КХК"безпідставні, оскільки за даними операціями товар був поставлений в повному обсязі, оплату вартості товару проведено, тобто господарські зобов'язання виконані належним чином, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський"порушено п.198.1, п. 198.3 ст. 198 та п.п. 134.1 п. 134.1 ст. 134. п.138.1, п.п. 138.8.1 п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст. 198 Податкового кодексу України. Так, згідно п.п. 198.1., 198.2 вищеназваної статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно з п.п.134.1.1.п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Відповідно до п.п. 138.8.1. п. 138.8 ст. 138 вищеназваного кодексу до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 31340536, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС.

Даним органом державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Будівельна компанія "КХК" за період з 01.01.12р.-31.01.12р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 22.05.12 №140/42-013/31340536, в якому містяться висновки СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС про порушення ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський"положень: п.п. 134.1 п. 134.1 ст. 134. п.138.1, п.п. 138.8.1 п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 80 991 грн. за 1 квартал 2012р. та пунктів п.198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 77134 грн., в тому числі: за січень 2012 на суму 51578 грн.; за лютий 2012 на суму 25556 грн. (а.с. 11-24).

З посиланням на згаданий акт СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС були винесені податкові повідомлення -рішення: № 0000220042 від 11.06.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 101 238, 75 грн. (з яких за основним платежем - 80 991,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -20 247,75 грн.) та № 0000230042 від 11.06.2012р. з податку на додану вартість на загальну суму 115 071,00 грн. (основний платіж -77 134,00 грн., штраф -38 567,00 грн.) (а.с. 25-27)

Як з'ясовано судом, юридичною підставою для винесення спірних рішень суб'єктом владних повноважень обрано положення ст.ст.134,138 та 198 Податкового кодексу України, а фактичною підставою слугувало судження суб'єкта владних повноважень про безпідставне віднесення на збільшення витрат та на збільшення податкового кредиту податкових накладних, що були виписані контрагентом ТОВ "Будівельна компанія "КХК", оскільки відсутнє документальне підтвердження факту здійснення господарських операцій.

Перевіряючи законність та обґрунтованість спірних рішень суб'єкта владних повноважень, суд встановив, що 01.12.2011 року було укладено письмовий правочин у формі договору купівлі-продажу за № 160911 між позивачем, ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" (за договором -Покупець) та ТОВ "Будівельна Компанія "КХК" (за договором -Продавець), згідно умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товар (борошно житнє обдирне та олію соняшникову нерафіновану) на умовах Договору.(а.с.61-62)

На момент укладення зазначеного правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. ТОВ "Будівельна Компанія "КХК" на момент укладення і виконання договору та виписування спірних податкових накладних, було зареєстровано платниками податку на додану вартість.

Оглянувши вказані договори, суд не знаходить підстав для відхилення цих документів як належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів вчинення правочину відповідно до ст.ст.202 та 203 Цивільного кодексу України, оскільки за формою вчинення, предметом, змістом прав та обов'язків сторін оглянуті договори закону не суперечать.

Як з'ясовано судом потреба в укладанні зазначеного правочину була обумовлена необхідністю забезпечення позивача, як хлібопекарне підприємство, основною сировиною для виробництва хліба. В період, який перевірявся, основним видом діяльності товариства було виробництво хліба та хлібобулочних виробів, що свідчить про те, що борошно придбавалося позивачем для його подальшого використання у власній господарській діяльності.

В ході розгляду справи відповідач обґрунтованості такого доводу за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростував.

В межах вищезгаданого правочину протягом січня 2012року були проведені господарській операції з постачання борошна житнього на загальну суму 462 809 грн., у т.ч. ПДВ 77 134 грн.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подані до суду виписані контрагентом:- видаткові накладні: №1/05 від 06.01.2012, №1/11/01 від 11.01.2012, №1/13/01 від 13.01.2012, №1/18/01 від 18.01.2012, №1/19/01 від 19.01.2012, №2/25/01 від 25.01.2012, №3/25/01 від 25.01.2012, №1/27/01 віл 27.01.2012, №2/27/01 від 27.01.2012, №3/27/01 від 17.01.2012, № 4/27/01 від 27.01.2012, №1/30/01 від 30.01.2012; - податкові накладні: №16 від 06.01.2012 на загальну суму 61053,00 грн. (у т.ч. ПДВ- 10175,00 грн.), №20 від 11.01.2012 на загальну суму 61100,00 грн. (у т.ч. ПДВ- 10183,33 грн.), №37 від 13.01.2012 на загальну суму 31325, 50 грн. (у т.ч. ПДВ- 5220.92 грн.), №33 від 18.01.2012 на загальну суму 61170,50 грн. (у т.ч. ПДВ-10195,08 грн.), №51 від 19.01.2012 на загальну суму 30456,00 грн. (у т.ч. ПДВ- 5076.00 грн.), №79 від 25.01.2012 на загальну суму 30714,50 грн. (у т.ч. ПДВ- 5119,08 грн.), №80 від 25.01.2012 на загальну суму 32782,50 грн. (у т.ч. ПДВ- 5463,75 грн.), №84 від 27.01.2012 на загальну суму 30996,50 грн. (у т.ч. ПДВ- 5166,08 грн.), №85 від 27.01.2012 на загальну суму 31067,00 грн. (у т.ч. ПДВ- 5177.83 грн.), №86 від 27.01.2012 на загальну суму 30832,00 грн. (у т.ч. ПДВ- 5138,67 грн.), № 87 від 27.01.2012 на загальну суму 30832.00 грн. (у т.ч. ПДВ- 5138.67 грн.), №90 від 30.01.2012 на загальну суму 30479,50 грн. (у т.ч. ПДВ- 5079,92 грн.) (а.с. 67-78, 89-97, 211-213)

Також до матеріалів справи долучені копії сертіфікатов якості видані Філією ПАТ "Харківський комбінат хлібопродуктів № 2", отримувач -ТОВ "Агро Крокус" (а.с. 98-105). З пояснень представника позивача судом встановлено, що ТОВ "Будівельна Компанія "КХК" придбало борошно житнє обдирне ТОВ "Агро Крокусзгідно з договором купівлі-продажу від 26.12.2011р. № 26/12(а.с 58-59).

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем в повному обсязі шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжним доручення, які долучені до матеріалів справи (а.с. 124-136).

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до справи товарно-транспортними накладними(а.с.79-86) Дослідивши товаро-транспортні накладні судом встановлено, що перевезення борошна здійснювалось транспортними засобами: КАМАЗ 54112 реєстраційний номер НОМЕР_4 та МАЗ реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с. 201). Як з'ясовано судом транспортування борошна здійснювалось спеціальним вантажним транспортом згідно з договором про надання транспортних послуг № 06 від 01.01.2012р., акту № 05 від 31.01.2012р. про виконання транспортних послуг (а.с 63-66).

Отриманий товар був оприбуткований по балансовому рахунку 201 "Сировина та матеріали" та згідно з прибутковими ордерами, переданий до складу сировини цеху №3 та згідно з отвес-накладних був повністю використаний у виробництві. Обігово-сальдовою відомістю по рахунку 2.6 (додається) підтверджується виготовлення з зазначеної сировини готової продукції (житнього хлібу) та переміщення його до складу готової продукції для подальшої реалізації.(а.с. 137-200)

Доводи позивача про подальше використання придбаного за спірним правочином товару у власній господарській діяльності, а саме: у виробництві житнього хліба, відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовані, підтверджуються витребуваними судом на виконання вимог ст.11 КАС України і наданими позивачем первинними документами.

Суд відзначає, що долучені до матеріалів справи первинні та розрахункові документи можуть бути визнані належними та допустимими в розумінні ст.70 КАС України доказами реальності проведення господарських операцій, адже дефектів форми, змісту або походження, котрі спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, не мають, узгоджуються з вимогами ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Існування у спірних правовідносинах обставин, які б давали підстави дійти висновку про те, що дані документи не спричиняють зміни стану та структури активів учасників спірних правочинів, судом в ході розгляду справи не виявлено.

В акті перевірки таких фактичних даних не відображено. Обставин, котрі б спростовували презумпцію добросовісного та сумлінного платника податків, в акті перевірки не викладено.

За матеріалами справи та з пояснень сторін судом встановлено, що підставою для висновків СДПІ про неправомірне збільшення платником податків витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ за спірним правочином є висновки Акту зустрічної звірки ТОВ "Будівельна Компанія "КХК" від 13.04.2012р. № 214/22-4/32676574 складених ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо вчинення нікчемного правочину.

Втім, з цього приводу суд зазначає, що акт податкової перевірки не може бути визнаний належним, допустимим та достатнім в розумінні ст.124 Конституції України, ст.ст.70, 86, 159 КАС України доказом факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись.

Натомість до кола таких доказів можуть бути віднесені такі, що набрали законної сили обвинувальний вирок суду, винесений відносно посадових осіб платника податків за вчинення злочинів, що передбачені ст.ст.191 або 212 Кримінального кодексу України (адже метою вчинення нікчемного правочину або викривлення дійсних показників господарських операцій в податковому обліку платника податків є намір платника податків на заволодіння державним майном або намір платника податків на ухилення від сплати податків, зборів), рішення адміністративного суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, рішення адміністративного суду про визнання правочину недійсним.

Однак, перелічених доказів відповідач до суду не подав, в основу спірного рішення таких доказів не поклав.

Оцінивши добуті докази, суд відзначає, що в ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за спірним правочином іншого результату, ніж придбання товару.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відмічає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом при укладанні і виконанні спірного правочину взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що суб"єктом владних повноважень за наслідками проведення перевірки не спростовано презумпції добросовісності та сумлінності позивача як платника податків, зборів, не доведено наявності у платника податків наміру безпідставно одержати податкову вигоду.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або висновки про відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, так як ані акт податкової перевірки, ані довідка зустрічної звірки не мають преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно засвідчують обставини фактичної дійсності.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами наведеної норми процесуального закону, суд дійшов висновку, що викладене в акті перевірки судження відповідача про відсутність документального підтвердження факту здійснення господарських операцій є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Зміст акту перевірки не містить викладення належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень положень п.п. 134.1 п. 134.1 ст. 134. п.138.1, п.п. 138.8.1 п.138.8 ст. 138 та п.198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС про скасування рішень - задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС № 0000220042 від 11.06.2012р., № 0000230042 від 11.06.2012р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" ( 61153, м. Харків, вул. Гв. Широнінців, 1, код ЄДРПОУ 31340536 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2.146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сил ми рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 26.11.2012 року.

Суддя О.В. Старосєльцева