Постанова № 27693296, 21.11.2012, Сумський окружний адміністративний суд

КОПІЯ

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2012 р. Справа № 2a-1870/7265/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.

за участю секретаря судового засідання - Фоменко О.В.,

представника позивача - Архипенко В.М.,

представника відповідача - Сошенко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодом Пассаж" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визання дій незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач (далі по тексту - ТОВ «Автодом Пассаж») звернувся до суду з позовом, який його представник підтримав у судовому засіданні, мотивуючи свої вимоги тим, що Державною податковою інспекцією у м. Сумах (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах) на підставі акту «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість» від 20.07.2012 року №1867/15-319/32462510 було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012 року №000557150337170, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29140грн. та нараховано до сплати штрафні санкції у розмірі 14570 грн.

ДПІ у м. Сумах в акті перевірки зроблено висновок про те, що ТОВ „Автодом Пассаж" не мало права включати суму сплаченого ПДВ за податковою накладною №640 від 16.05.2012 року до податкового кредиту, оскільки вона не була зареєстрована продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - ЄРПН).

Проте, така позиція є хибною, оскільки твердження відповідача про те, що податкова накладна не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних не ґрунтується на нормах Податкового кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних"№1246 від 29.12.2010р. (далі - Порядок №1246) та наказу Міністерства фінансів України „Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" від 01.11.2011 року №1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за №1333/20071 (далі по тексту - Порядок №1379).

Відомості про податкову накладну №640 від 16.05.2012 року були включені продавцем до ЄРПН 22.05.2012 року, тобто дата виписки податкової накладної продавцем та її реєстрація в ЄРПН відбулися у різні дні, що не встановлює недійсність податкової накладної або втрати права на податковий кредит у покупця товару.

Крім того, представник позивача відмічає, що оскаржуване рішення винесене на підставі правовідносин, які виникли за договором поставки від 01.10.2008 року з Приватним акціонерним товариством „Рено-Україна", дійсність та реальність операцій за яким не ставиться під сумнів відповідачем.

За таких обставин позивач просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 17.08.2012 року №000557150337170, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29140грн. та нараховано до сплати штрафні санкції у розмірі 14570 грн.

Також позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.35-40), просить визнати дії відповідача в частині відмови у наданні йому копії акту перевірки від 20.07.2012 року №1867/15-319/32462510 незаконними, оскільки зазначений акт перевірки відповідач надіслав позивачу не за його місцезнаходженням (місто Суми, проспект Курський, 135), позбавивши таким чином ТОВ „Автодом Пассаж" права своєчасно надати пояснення та заперечення стосовно висновків, викладених у ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, пояснивши, що за результатами проведеної камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, встановлено факти порушення вимог Податкового кодексу України, викладені в акті перевірки від 20.07.2012 року №1867/15-319/32462510, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012 року №000557150337170 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29140грн. та нараховано до сплати штрафні санкції у розмірі 14570 грн. Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

В зв'язку з вищевикладеним, перевіркою встановлено завищення ТОВ „Автодом Пассаж" у травні 2012 року суми податкового кредиту на 29140грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі акту «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість» від 20.07.2012 року №1867/15-319/32462510 було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012 року №000557150337170, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29140грн. та нараховано до сплати штрафні санкції у розмірі 14570 грн.(а.с.5, 18-19).

Як вбачається із акту перевірки, відповідачем зроблено висновок про те, що ТОВ „Автодом Пассаж" не мало права включати суму сплаченого ПДВ за податковою накладною №640 від 16.05.2012 року до податкового кредиту, оскільки вона не була зареєстрована продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - ЄРПН).

Проте, з таким висновком податкового органу суд не може погодитись, вважає його помилковим, а податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на таке.

Так, під час розгляду справи встановлено, що 16 травня 2012 року за результатами виконання договору купівлі-продажу автомобіля „Renault" була виписана податкова накладна №640 на суму 174840грн., в т.ч. ПДВ 29140грн. (а.с.42).

При цьому, як вбачається з витягу з ЄРПН № 6102513, наданого на запит покупця у листопаді 2012 року (а.с.43), вказана податкова накладна була зареєстрована у ЄРПН 22.05.2012 року.

В судовому засіданні представник відповідача не ставив під сумнів дійсність та реальність операцій за договором поставки, укладеного між Приватним акціонерним товариством „Рено-Україна" та позивачем 01.10.2008 року.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг,

не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

П. 201.10 ст. 210 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

З урахуванням наведених норм Закону, підставами для формування податкового кредиту є наявність у покупця належно оформленої податкової накладної, включення даної податкової накладної до ЄРПН, сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника виникає право на податковий кредит.

Пункт 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. №1246, встановлює, що причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є:

1) наявність помилок;

2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами.

Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається протягом операційного дня продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі.

Системний аналіз положень ст.201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить, що закон не містить обов'язку зареєструвати податкову накладну в ЄРПН саме у день її складання.

Закон не встановлює недійсність податкової накладної або втрати права на податковий кредит у разі реєстрації податкових накладних в інший день, ніж день їх складання. Такі наслідки передбачені лише у випадку відсутності факту реєстрації податкової накладної. (абз.8 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час формування податкового кредиту).

При цьому, в судовому засіданні встановлено, що постачальник товару позивачу - Приватне акціонерне товариство „Рено-Україна", у відповідності до вказаних приписів Податкового кодексу України, Порядку №1379 та Порядку №1246 зареєстрував податкову накладну №640 в ЄДРП 22.05.2012 року, тобто через 5 днів після її складання, що відповідає вимогам п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та підтверджується відповідним витягом (а.с.43).

Суд звертає увагу на те, що податкова накладна №640 (а.с.18, 56) фактично виписана не 14.05.2012 року, як зазначив в акті перевірки від 20.07.2012 року №1867/15-319/32462510 відповідач (а.с.18), а 16.05.2012 року, що підтверджується її копією (а.с.42) та наданими в судовому засіданні поясненнями представника позивача.

Зокрема, як пояснив представник позивача в судовому засіданні, під час формування реєстру виданих та отриманих податкових накладних відбулася технічна помилка, внаслідок чого в Розділі ІІ Реєстру „Отримані податкові накладні" датою отримання податкової накладної значиться „16.05.2012 року", а датою її виписки вказано „14.05.2012 року".

Факт того, що податкова накладна №640 від 14.05.2012 року і податкова накладна 16.05.2012 року є одним й тим самим документом підтверджується положеннями п.3 Порядку №1379, за якими порядковий номер податкової накладної присвоюється відповідно до її номера в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних та не містить літер чи інших символів, що повністю виключає можливість повторюваності номеру податкової накладної в межах звітного періоду.

Сума ПДВ, вказана в Розділі ІІ Реєстру „Отримані податкові накладні" (а.с.56) та в податковій накладній №640 від 16.05.2012 року (а.с.18), співпадає і становить 29140грн. Таким чином, позивачем податкова накладна №640 під час визначення суми податкового зобов'язання була врахована один раз, на що відповідач не звернув своєї уваги, здійснюючи перевірку.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність віднесення суми ПДВ у розмірі 29140грн. до податкового кредиту у травні 2012 року, внаслідок чого оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012 року №000557150337170 було прийнято з порушенням вимог Податкового кодексу України, Порядку №1379 та Порядку №1246, не відповідає приписам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів правомірності висновків акту перевірки та прийняття на його підставі податкового повідомлення-рішення, натомість позивач надав необхідний і достатній обсяг доказів на підтвердження правомірності своїх дій та незаконності та необґрунтованості висновків акту перевірки і прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги щодо визнання дій відповідача в частині відмови у наданні позивачу копії акту перевірки від 20.07.2012 року №1867/15-319/32462510 незаконними суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до п.42.1, п.42.2 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином

підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо

вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Згідно п.45.2 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі

юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Як вбачається з матеріалів справи, копія акту перевірки від 20.07.2012 року №1867/15-319/32462510 була направлена позивачу за його місцем реєстрації, яке до 14.08.2012 року значилося як „40030, Сумська область, місто Суми, вул. Червоногвардійська,12", що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру

юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. (а.с.18-23, 25-26, 67-68).

Тому ДПІ у м. Сумах правомірно направило за зазначеною адресою копію акту перевірки від 20.07.2012 року №1867/15-319/32462510, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Отже, оскільки на підставі квитанцій №1124 від 27.08.2012 року (а.с.2) та №1221 від 11.06.2012 року (а.с.12) позивачем за подання до суду адміністративного позову сплачено судовий збір в загальному розмірі 469грн.29коп. та, враховуючи висновок суду про часткове задоволення адміністративного позову в даній справі, відповідно до положень ч.3 ст. 94 КАС України суд вважає, що сплачений позивачем судовий збір належить відшкодувати за рахунок коштів Державного бюджету України пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 437грн.10 коп.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодом Пассаж" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визання дій незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Сумах від 17.08.2012 року №0005571503/37170 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 29140 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 14570грн.

В задоволенні інших вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Державного бюджету на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодом Пассаж» сплачений при поданні позову судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 437грн.10 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Осіпова

Повний текст постанови складений та підписаний 26 листопада 2012 року.