Постанова № 27693002, 06.11.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 року 11-52 Справа № 0870/2281/12

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Р.В. Сацького,

при секретарі судового засідання А.С. Ярошенко

за участю представників

від позивача Черненко Р.В.

від відповідача Гревцева О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Повного товариства «Ломбард Черненко Р.В. і Компанія»

до: Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про: скасування податкових повідомлень-рішень №0000012304/171 та №0000051702/260 від 06.01.2012

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Повного товариства «Ломбард Черненко Р.В. і Компанія» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі - ДПІ у Орджонікідзевському районі, відповідач), в якій позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000012304/171 та №0000051702/260 від 06.01.2012 на загальну суму 33 309, 10 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених в позові. Зазначає, що відповідачем порушуються вимоги чинного законодавства, а саме винесено безпідставне рішення відповідача про заниження ПДВ в 1 кварталі 2011 року у розмірі 29828,40 грн., які обґрунтовані посиланням на п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України.

Зазначив, що на думку податкового органу позивач повинен був до дати анулювання його реєстрації, як платника ПДВ визнати умовне постачання товарних запасів на суму 149142,00 грн. та нарахувати податкове зобов'язання на цю суму. Позивач з таким тлумаченням не погоджується, оскільки необхідними та достатніми умовами для її застосування є включення платником податку суми ПДВ до складу податкового кредиту при придбанні цих товарних запасів. Сума 149142,00 грн. становить вартість основних фондів товариства, при придбанні яких податковий кредит не нараховувався. Даних щодо нарахування платником податків податкового кредиту в попередні періоди податковим органом в Акті не наведено, тому на думку позивача застосування відповідачем п. 184.7 Податкового кодексу України є безпідставним.

Вважає дії податкового органу неправомірними, винесене ним податкове повідомлення-рішення №0000012304/171 від 06.01.2012 незаконним та просить його скасувати.

Відповідач в своїх запереченнях, щодо оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення №0000012304/171 від 06.01.2012 зазначив про порушення п. 184.7 Податкового кодексу України, а саме не визнане умовне постачання товарів та необоротних активів, не нараховані податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, в результаті чого занижено податкові зобов'язання за лютий в сумі 29828,00 грн..

Представник позивача обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000051702/260 від 06.01.2012 зазначив, що в нього відсутній обов'язок податкового агента, оскільки фактично внаслідок укладання та виконання сторонами цивільно-правових угод позики та закладу податкові зобов'язання зі сплати цього податку виникають у фізичної особи за спливу загального трирічного строку позовної давності.

Крім того позивач зауважує що різниця між сумою ПДФО, встановленою Актом перевірки та фактично сплаченою сумою податку становить 1802,07 грн., на підтвердження цього позивачем були надані копії платіжних доручень. На підставі цього просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000051702/260 від 06.01.2012.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у наданих запереченнях.

Зокрема відповідач зазначив що, позивач є податковим агентом, а відповідно до пп 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон № 889), податковий агент, який нараховує оподатковуваний доход на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. А тому сума позики є доходом фізичної особи, яка її одержує, але до визначеного договором терміну (до її повернення) вона не є об'єктом оподаткування. По закінченню терміну дії договору, у разі невиконання фізичною особою зобов'язання, забезпеченого заставою, у такої фізичної особи виникає об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб у вигляді суми коштів, отриманих у позику та неповернутих у встановлений договором строк.

Просить відмовити в задоволені адміністративного позову.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріли справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 23.02.2011 позивачем було подано заяву про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, копія якої наявна в матеріалах справи.

Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено документальну планову виїзну перевірку ПТ «Ломбард Черненко Р.В. і Компанія», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт № 433/22-18/19278376 від 20.12.2011.

Перевіркою встановлено порушення Позивачем п.п.184.7 ст.184 розділу V Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість у І кварталі 2011 року у розмірі 29828,40 грн. та п.1.15 ст.1, пп.8.1.1 п 8.1 ст. 8, п.12.3 ст.12, п.19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІУ від 22.05.03 із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 3053,30 грн.; порушення п. 3.2 ст. 3 «Сум податку, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку та суми утриманого з них податку (форма 1-ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» затвердженого наказом ДПА України №451 від 29.09.03, а саме не відображення підприємством у податковому розрахунку сум доходів отриманих громадянами у вигляді грошових коштів за реалізовані предмети застави у ІІ кВ. 2009р. - ІV 2010 року.

На підставі цього податковим органом були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0000012304/171 від 06.01.2012 - податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 29829,00 грн. (основний платіж - 29828,00 грн., штрафні санкції - 1,00 грн.) та №0000051702/260 від 06.01.2012 Позивачу було визначене податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 3817,63 грн. (основний платіж - 3053,30 грн., штрафні санкції - 764,33грн.)

Однак суд не погоджується з винесеним податковим органом податкового повідомлення-рішення №0000012304/171 від 06.01.2012 із заниженням ПДВ в 1 кварталі 2011 року у розмірі 29828,40 грн.

Так відповідно до п.184.7 ст.184 Податкового кодексу України, якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Із матеріалів справи та наданих пояснень позивача зрозуміло, що сума 149142,00 грн. становить вартість основних фондів товариства, при придбанні яких податковий кредит не формувався.

Дані щодо нарахування платником податків податкового кредиту в попередні періоди податковим органом у висновках Акту перевірки відсутні. Доказів на підтвердження висновків Акту перевірки та податкового повідомлення рішення №0000012304/171 відповідачем не надано.

Натомість позивач зазначає, що відповідних документів не існує, оскільки вони знищені за закінченням терміну зберігання. Відновити знищені документи не має можливості.

Відповідно до п.1.185, ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу, орендарю.

Згідно до пп. 2.1.196, п.1.196, ст. 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування операції з передачі майна в заставу (іпотеку) позикодавцю (кредитору) та/або в забезпечення іншої дійсної вимоги кредитора, повернення такого майна із застави (іпотеки) його власнику після закінчення дії відповідного договору, якщо місце такої передачі (повернення) знаходиться на митній території України.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ломбард належить до фінансової установи, видом діяльності якого є надання фінансових послуг, у тому числі й надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Одним із способів забезпечення зобов'язань за позикою (кредитом) є застава, умови якої повинні бути оговорені сторонами у договорі позики.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, зрозуміло, що ломбард є фінансовою установою яка надає послуги з передачею грошових коштів під заставу майна. При цьому укладається договір закладу майна до ломбарду згідно якого передбачено, що заставодавець передає у володіння заставоутримувачу майно, яке є предметом застави. У разі невиконання заставодавцем, як позичальником, своїх зобов'язань за договором про надання фінансового кредиту діюче законодавство зобов'язує суб'єкта фінансового ринку, в даному випадку ломбард, реалізувати вироби із дорогоцінних металів та інші ювелірні вироби виключно через Держскарбниці. При цьому, отримані від реалізації кошти не є власністю ломбарда, а належать заставодавцеві.

З наведеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000012304/170 від 06.01.2012, яким Відповідач визначив позивачеві податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, є незаконним і підлягає скасуванню.

Однак, суд погоджується з податковим органом щодо винесеного податкового повідомлення-рішення №0000051702/260 від 06.01.2012 по податку з доходів фізичних осіб у сумі 3817,63 грн. з огляду на наступне.

Позика (фінансовий кредит) є грошовою сумою, яка підлягає поверненню, і протягом строку дії договору позики не може розглядатися як дохід фізичної особи, яка одержала таку позику (пп.4.3.23 п. 4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Відповідно до ст. 19, ст. 25 Закону України «Про заставу» та ст. 589 Цивільного кодексу України в разі невиконання боржником (позичальником) своїх обов'язків перед ломбардом під час закінчення строку дії договору позики кредитор, зокрема ломбард, має право звернути стягнення за невиконаними обов'язками на предмет застави, тобто реалізувати такий предмет застави.

Із сум коштів одержаних від цього продажу (включаючи основну суму наданої платнику податку застави), як передбачено п.1.15 ст. 1 та п.12.1 ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» , суб'єкт господарювання має нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб у порядку, визначеному ст.8 Закону та за ставкою п. 7.1 ст.7 Закону.

Відповідно до п. 1.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», доходом фізичної особи є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Пунктом 1.18 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що рухоме - це відмінне від нерухомого. Таким чином, вироби із дорогоцінних металів (або їх лому) є рухомим майном.

Доходом з джерелом походження з України відповідно пп. «ж» п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок з доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України. Отже, грошові кошти, що були отриманні громадянами за здані вироби із дорогоцінних металів (або їх лому) вважаються доходом з джерелом походження із України.

Відповідно до пп.4.3.23 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до переліку доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподаткування доходу відноситься основна сума кредиту, що отримується платником податку. Тому, у разі невиконання фізичною особою зобов'язання, забезпеченого заставою у такої фізичної особи виникає об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб у вигляді суми коштів, отриманих у позику та неповернутих у встановлений договором строк.

Під час одержання ломбардом коштів від реалізації заставленого майна у ломбарду в наявності фактично знаходяться гроші заставодавця - платника податку, а у заставодавця (фізичної особи) - може виникнути і об'єкт оподаткування (дохід) у вигляді грошової суми, що перевищує розмір забезпечення заставою вимог заставодержателя (ломбарду) та підлягає поверненню такій фізичній особі.

Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент, який нараховує оподатковуваний доход на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 цього Закону.

Згідно пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом.

Згідно п. 1.15 ст. 1 Закону податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Під час виплати грошових коштів за договором позики (при наданні позики) ломбарди, як податкові агенти, виконують функції лише в частині нарахування та виплати зазначених доходів (наданої позики).

У разі невиконання фізичною особою зобов'язання, забезпеченого заставою, по закінченню терміну дії договору та виникнення у фізичної особи об'єкту оподаткування, ломбард, як податковий агент, на підставі п. 1.15 ст. 1 та п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» має виконати інші свої функції, а саме:

- нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб у порядку, визначеному ст. 8 Закону та за ставкою п. 7.1 ст. 7 Закону (з попередньо нарахованої суми виплаченого доходу у вигляді суми позики);

- надати відповідно до п. 19.2 ст. 19 Закону податковому органу звітність за формою N 1-ДФ.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а також про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності.

Оскільки відповідачем не доведено суду законність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000012304/171 від 06.01.2012, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог суд погоджується з позицією відповідача та не знаходить підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню з Державного бюджету України на користь позивача підлягають здійснені ним та документально підтвердженні судові витрати.

Керуючись статтями 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000012304/171 від 06.01.2012 Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Повного товариства «Ломбард Черненко Р.В. і Компанія» судовий збір у розмірі 298 (двісті дев'яносто вісім) грн. 29 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/ Р.В. Сацький