Постанова № 27692388, 03.06.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

< Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 червня 2011 р. (10:03) Справа №2а-11800/10/0170/23

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючої судді Алексєєвої Т.В.,

при секретарі Лапшині В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тихомиров»

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення - рішення

за участю:

від позивача - представник за довіреністю №б/н від 01.07.10 р. Підгайна І.С.

від відповідача - представник за довіреністю №3033/9/10-0 від 01.12.08 р. Душенчук Т.Б.,

Обставини справи: позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспкції в Сімферопольському районі АР Крим та просить визнати дії Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим у частині складання Акта позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Тихомиров» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства № 1501/23-02/36499785 протиправними, а також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000972301/01 від 19.08.2010 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки, на підставі якої прийняте оскаржуване повідомлення - рішення, відповідач дійшов неправильних висновків щодо господарської діяльності позивача.

Позивач вважає, що при проведенні перевірки відповідачем не враховані положення діючого законодавства та необґрунтовано зроблені висновки про не проведення господарських операцій між позивачем та контрагентами, в результаті чого зроблені неправомірні висновки про нікчемність правочинів, та як наслідок неправомірно вказано на порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити. Правова позиція викладена відповідачем у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.53-55). Відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки оскаржувані рішення прийняті ним на підставі встановлених перевіркою порушень з боку позивача норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обґрунтовано та додержанням вимог чинного законодавства.

По справі було призначено судово - економічну експертизу, висновки якої залучені до матеріалів справи (а.с.213-226).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.12.09р. по 31.03.10р.,

За результатами перевірки складений акт №1501/23-02/36499785 від 19.08.10р. (а.с.6-17) (далі акт перевірки).

Відповідно до висновків акту (а.с.16-17) встановлено наступне порушення ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 12.05.1997 року №283/97 зі змінами та доповненнями в частині відсутності об'єкту оподаткування при придбані та продажу товарів (послуг) у грудні 2009 р. - березні 2010 р., п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-зі змінами та доповненнями, у частині не підтвердження податкового кредиту з ПДВ у сумі 668608,9 грн., що привело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 678553,75 грн., в т.ч. за грудень 2009 р. у сумі 348838,87 грн., за січень 2009 р. у сумі 95385,20 грн., за лютий 2010 р. у сумі 69413,20 грн., березень 2010 р., у сумі 164916,67 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.09.10р. №0000972301/0 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 678553,75грн. основного платежу та 339227грн. штрафних санкцій, а разом 1017830,75 грн. (а.с.18).

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до розділу 2 акту перевірки відповідач дійшов висновку про безпідставність формування ТОВ «Тихомиров» кредиту по відносинам з ПП «Мамед» за період грудень 2009 р.- лютий 2010 р. та ПП «Кассіопей» за березень 2010 р. з підстав недійсності угод, укладених між вказаними особами.

Недійсність угод укладених між ТОВ «Тихомиров» та ПП «Мамед» і ПП «Кассіопей» за думкою відповідача підтверджується наступним.

При проведені зустрічної перевірки ПП «Мамед» було встановлено, що підприємство має 9 стан (направлено повідомлення на встановлення по юридичному адресу). Фактична діяльність підприємства - оптова торгівля.

Загальна чисельність працюючих на ПП «Мамед» не встановлено, у зв'язку з тим, що підприємство не надавало до Державної податкової інспекції у м. Сімферополь розрахунок комунального податку. Наявність основних засобів ПП «Мамед» також, не встановлено, у зв'язку з тим, що підприємство не надавало до Державної податкової інспекції в м. Сімферополь розрахунок К 1/1 до декларації з податку на прибуток. Також, у відповідача, на момент проведення перевірки відсутня будь-яка інформація щодо наявності у ПП «Мамед», складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Також, згідно деталізованої інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України та додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість станом на момент проведення перевірки за березень 2010 р. встановлені розбіжності між податковими зобов'язаннями ПП «Кассіопей» та податковим кредитом ТОВ «Тихомиров» у розмірі 164916,67 грн. Причиною розбіжностей є недекларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість ПП «Кассіопей» за березень 2010 р. Відповідно, до інформації, наданої Державної податкової інспекції в м. Сімферополі, вих. 6232/7/23-02 від 13.08.2010 р. остання податкова звітність з ПДВ ПП «Кассіопей» надало за лютий 2010 р. Свідоцтво платника податку на додану вартість від 14.08.2009 р. №100240277 ПП «Кассіопей» анульовано Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі 31.03.11 р. на підставі відсутності за місцезнаходженням.

Відтак, відповідачем зроблено висновок про неможливість здійснення ПП «Касіопей», ПП «Мамед» господарської діяльності та про нікчемність угод транспортного експедирування №23/12 від 23 грудня 2009 р. №29/01 від 29.01.2010 р., надання трудових ресурсів №10/01 від 10.12.2009, №22/12 від 22.12.2009 р. №03/01 від 03.01 2010 р., №19 від 20.02.2010 р., купівлі-продажу №01-Т/10 від 29.01.11 р., №01/12 від 01.12.2009 р. укладених між ТОВ «Тихомиров» та ПП «Мамед» та купівлі-продажу №02-Т/10 від 15.03.2010 р., транспортного експедирування №09/03 від 09.03.10 р. укладених між ТОВ «Тихомиров» та ПП «Кассіопей» на підставі ст.ст. 626, 629, 655, 656, 658, 662, 216, 215, 203 Цивільного кодексу України.

Як свідчать матеріали справи (а.с.56-157, ) та як встановлено актом перевірки, між позивачем та контрагентами (ПП «Касіопей» ПП «Мамед») в порядку встановленому Цивільним та Господарським кодексом України були укладені договори транспортного експедирування, купівлі-продажу та надання трудових ресурсів. На виконання вказаних договорів підписані акти здачі-прийняття виконаних робіт. Позивачем проведені розрахунки з контрагентами за виконані роботи (надані послуги).

Відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пп.2.3.2 зазначеного Наказу за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записі у податковому та бухгалтерському обліку (відвідай кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акту перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до вимог п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіну від 24 травня 1995 року N 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Мамед» та ПП «Кассіопей» поставило позивачу товарно-матеріальні цінності у період з грудня 2009 р. по березень 2010 р. на суму без ПДВ - 2109722,33 грн., ПДВ - 421944,47 грн., разом - 2531666,80 грн. У договорах купівлі-продажу, є підписи від імені Продавця - директорів ПП «Мамед» та ПП «Кассіопеї» і Покупця - директора ТОВ «Тихомиров», а також відбитки печаток ПП «Мамедов», ПП «Кассіопей» і ТОВ «Тихомиров». У видаткових накладних є підписи від імені особи яка відпустила та отримала товарно-матеріальні цінності, а також відбитки печаток постачальників - ПП «Мамед», ПП «Кассіопей» і покупця - ТОВ «Тихомиров».

Відповідно до договорів надання трудових ресурсів, транспортного експедирування та згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг), а також реєстрів вантажно-розвантажувальних робіт та реєстрів послуг експедирування, ПП «Мамед» та ПП «Кассіопей» зробило послуг ТОВ «Тихомиров» за період з грудня 2009 р. по березень 2010 р. на суму без ПДВ - 1283046,35 грн., ПДВ - 256609,27 грн., разом - 1539655,62 грн., У договорах надання трудових ресурсів і договорах транспортного експедирування, є підписи від імені Замовника - директора ТОВ «Тихомиров» і Виконавця - директорів ПП «Мамед» та ПП «Кассіопеї», а також відбитки печаток ПП «Мамедов», ПП «Кассіопей» і ТОВ «Тихомиров».

В актах здачі-приймання робіт (надання послуг), є підписи від імені Виконавця та Замовника, а також відбитки печаток Виконавців - ПП «Мамед», ПП «Кассіопей» і Замовника - ТОВ «Тихомиров».

Згідно даних квитанцій до прибуткових касових ордерів, доданим до авансових звітів працівників ТОВ «Тихомиров» встановлено, що ТОВ «Тихомиров» оплатило ПП «Мамед» та ПП «Кассіопей» готівкою 4071322,42 грн.,у тому числі: за договорами купівлі-продажу - 2531666,80грн.;а договорами надання трудових ресурсів і транспортного експедирування - 1539655,62 грн.

За даними бухгалтерського обліку отримані товарно-матеріальні цінності (зернові культури) були оприбутковані і як випливає з наданих документів реалізовані. Фінансова операція, з приводу їх придбання, відображена на рахунках позивача. Цей факт підтверджується, зокрема дослідницькою частиною експертного висновку (а.с 219).

Також, відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 14.10.97 N 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україну" товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема типова форма товарно-транспортної накладної, затверджені спільним наказом Мінтрансу і Мінстату України від 29.12.95 N 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" (далі - наказ N 488 / 346), який не пройшов відповідну процедуру реєстрації нормативних актів у Міністерстві юстиції України.

Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 N 731, передбачено,що підприємства, які не входять у сферу управління органу, який видав зазначений нормативно-правовий акт, не зобов'язані виконувати його положення.

Господарська операція з транспортного експедирування вантажу, підтверджена документально, а саме: актами здачі-приймання виконаних робіт, які підтверджують надання послуг транспортного експедирування; реєстрами послуг з експедиції, в яких зазначалося пункт завантаження-вивантаження, найменування перевезеного вантажу, період надання послуги, кількість фактично перевезеного вантажу, ціна експедирування та сума експедирування;

- заявками, в яких вказувалися пункт завантаження, пункт доставки, обсяг вантажу, період надання послуги; розрахунковими, платіжними документами - квитанціями до ПКО на оплату послуг експедирування.

Господарські операції з надання трудових ресурсів (з навантаження і розвантаження зернових) підтверджуються документами: актами здачі-приймання робіт (надання послуг); реєстрами вантажно-розвантажувальних робіт; реєстрами, в яких зазначалося пункт завантаження-вивантаження, найменування перевезеного вантажу, період надання послуги; розрахунковими, платіжними документами - квитанціями на оплату послуг. Таким чином, включення ТОВ «Тихомиров» до податкового кредиту сум ПДВ у грудні 2009 р. - березні 2010 р. у розмірі 668608,71 грн., відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» та документально обґрунтовано.

Всі надані на суду документи по взаєморозрахунках ТОВ «Тихомиров» з ПП «Мамед» та ПП «Кассіопей» за період з грудня 2009 р. по березень 2010 р. (видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), квитанції до прибуткових касових ордерів) складені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-Х1У із змінами і доповненнями та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995г., оскільки мають всі необхідні реквізити.

Відтак суд зазначає, що первинні документи, в яких відображені господарські операції із взаємин ТОВ «Тихомиров» з ПП «Мемед» та ПП «Кассіопей» складено відповідно до вимог діючого законодавства України.

Таким чином, згідно представлених документів ПП «Мамед» та ПП «Кассіопей» поставило товарно-матеріальних цінностей і зробило послуг ТОВ «Тихомиров» за період з грудня 2009р. по березень 2010р. на суму без ПДВ - 3392768,68 грн., ПДВ - 678553,74 грн., разом - 4071322,42 грн.

Також до матеріалів справи додані податкові накладі, на суму без ПДВ - 3392768,68 грн., ПДВ - 678553,74 грн., Разом - 4071322,42 грн.,

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями:п.п. 7.2.1 п.7.2. ст. 7 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назва юридичної особи; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг); повна та скорочена назва, зазначена у статутних документах отримувача;

ж) ціну продажу без урахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Також, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Положеннями п.п. 7.4.5 п.п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Додані до матеріалів справи податкові накладні, оформленні відповідно до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких підстав, з урахуванням вказаних норм, суд приходить до висновку про те, що складенні на підставі укладених між позивачем та контрагентами договорів, акти виконаних робіт, податкові накладні є первинними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій, яки є предметом вказаних вище договорів та свідчать про отримання позивачем робіт та послуг, а контрагентами плати за виконання робіт, надання послуг.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення господарських операцій між ПП «Мамед», ПП «Кассіопей» і ТОВ «Тихомиров» (грудень 2009 р. - березень 2010 р.) зазначені підприємства були зареєстровані, мали свідоцтва платників податку на додану вартість, надали належним чином оформлені документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), реєстри робіт), ТОВ «Тихомиров» оплачувало за отримані товарно-матеріальні цінності та надані послуги готівкою, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів, тобто документальне оформлення фінансово-господарських операцій між ТОВ «Тихомиров» та ПП «Мамед», ПП «Кассіопей» в грудні 2009 р. - березні 2010 р. відповідало вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168 / 97-ВР із змінами та доповненнями.

Доводи відповідача про нікчемність правочинів з підстав відсутності реального настання правових наслідків, що обумовлені ним, суд оцінює критично з наступних підстав.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені

частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Стосовно укладених договорів між позивачем та ПП «Мамед» суд зазначає, що посилання відповідача в акті на те, відсутність за місцезнаходженням та посиланням на невстановлену кількість працівників юридичної особи, а також не встановлену наявність транспорту та основних засобі, не дають підстав робити висновки про те, що ПП «Мамед» не могло надавати послуги за укладеними договорами, оскільки відсутність юридичної особи за адресою реєстрації не має причинного зв'язку з виконанням (невиконанням) умов договору укладеного з позивачем, а відсутність інформації у відповідача про кількість працівників та відсутність інформації щодо наявності у ПП «Мамед» транспортних засобів, складських приміщень також не може бути підставою для висновків про невиконання умов договору, оскільки юридична особа не обмежена діючим законодавством щодо залучення додаткових працівників, підрядників, транспорту, оренди приміщень та інше.

Щодо договорів укладених між позивачем та ПП «Кассіопей» суд також зазначає, що наявність інформації про відсутність юридичної особи за фактичною адресою, ненадання нею звітності в ДПІ та інформація про ознаки фіктивності юридичної особи не може свідчити про наявність причинного зв'язку щодо виконань ПП «Кассіопей» умов договорів.

Перевірка господарської діяльності ПП «Кассіопей», відповідно до матеріалів справи, не проводилася, що свідчить про неповне з'ясування відповідачем обставин, на які він посилається в обґрунтування відсутності з боку ПП «Кассіопей» виконання зобов'язань на користь позивача.

Крім того, Державна податкова інспекція посилається на те, що ПП «Кассіопей» не подало декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 р. та свідоцтво платника податків анулюване 31.03.11, проте, суд зазначає, що у відповідності до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відтак, право на податковий кредит виникає, в незалежності від подачі контрагентом платника податку декларації з податку на додану вартість. Також, на момент здійснення господарських операцій, свідоцтво платника податків ПП «Кассіопей» не було анульоване, відповідно анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у майбутньому, не може бути підставою для відсутності права на податковий кредит за результатами господарських операцій, які були здійснені до дати відповідного аналювання.

Отже відомості, на які посилається в акті перевірки відповідач та на підставі яких ним зроблені висновки про неправомірність правочинів не приймаються судом в якості належних доказів по справі, що можуть свідчити про здійснення та виконання господарських операцій.

Також слід зазначити, що з висновку судово - економічної експертизи від 17.01.11р. №50 (а.с.213-226) вбачається, що за наслідком дослідження експертом первинних документів позивача було встановлено реальність та виконання угод з ПП «Мамед» та ПП «Кассіопей».

Експертом встановлено, що висновки відповідача викладенні в акті перевірки №1501 /23-02/36499785 від 19.08.2010 р. з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.12.2009 р. по 31.03.10 по формування податкового кредиту з ПДВ у сумі 668608,9 грн. ТОВ «Тихомиров» за рахунок взаємовідносин з ПП «Мамед» в грудні 2009 р., ПДВ 348838,87 грн. в січні 2010 р. ПДВ 95385,2 грн., в лютому 2010 р. ПДВ 668608 грн., з ПП «Касссіопей» в березні 2010 р. ПДВ 164916,67 грн., які привели к винесенню ДПІ в Сімферопольському районі податкового повідомлення-рішення №0000972301/0 від 01.09.2010 р. не підтверджуються.

Заниження податку на додану вартість, підлягаючого сплаті до державного бюджету ТОВ «Тихомиров» по фінансово-господарським операціям з ПП «Мамед» та ПП «Кассіопей» за період з грудня 2009 р. по березень 2010 р. не виявлено.

За таких підстав суд приходить до висновку про те, що вказані угоди не можуть бути кваліфіковані як не спрямовані на настання реальних наслідків, що також підтверджується висновком експерта.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що висновки відповідача про завишення податкового кредиту з податку на додану вартість не підтверджуються матеріалами справи, оскільки видані позивачу контрагентами податкові накладні, складені з додержанням вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та є підставою для формування податкового кредиту, що також підтверджується висновком судово - економічної експертизи від 21.10.09р. №110/09.

Висновок експерта суд оцінює як достатньо повний, достовірний, зроблений на підставі всебічно досліджених первинних бухгалтерських документів позивача та відповідаючий діючому законодавству і матеріалам справи.

Враховуючи викладене суд не приймає доводи відповідача, по яких він заперечує проти адміністративного позову.

За таких підстав податкове повідомлення - рішення відповідача є такими, що прийнято необґрунтовано, є протиправним та підлягає скасуванню, в зв'язку з чим позовні вимоги, в цій частині, підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо визнання дій податкової інспекції в частині складання акту перевірки №1501/23-02/36499785 протиправними не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Оцінюючи правомірність дій держаного органу під час складання акту перевірки, суд оцінює дотримання посадовими особами суб'єкта владних повноважень, процедури здійснення безпосередньо перевірки. В даному випадку, суд перевіряє та оцінює правомірність дій посадових осіб Державної податкової інспекції, під час перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Тихомиров», тобто виконання вказаними особами, процедури перевірки, встановленої законодавчими нормативними актами.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Згідно до акту перевірки №1501/23-02/36499785 від 19.08.2010 р. вказаним актом були оформлені результати позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання.

Відповідно до п.1.2. Порядку «Оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327 невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Згідно до п. 1.3. вказаного порядку результати проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляються актом, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідкою.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм інформації про результати перевірки.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Рішення суб'єкта владних повноважень являє собою нормативний акт розпорядчого характеру, що ухвалюється суб'єктом владних повноважень для розв'язання найбільш важливих питань, які належать до його компетенції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи відсутність відповідного закону про нормативно-правовий акт згідно з вимогами ч. 7 ст. 9 КАС України суд застосовує закон, який регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Теорія права виходить з того, що нормативно-правовий акт є офіційним актом-волевиявленням (рішенням) уповноважених суб'єктів права, який встановлює (змінює, скасовує) правові норми з метою регулювання суспільних відносин. Правовий акт індивідуальної дії це рішення суб'єкта владних повноважень, дію якого поширено на конкретну особу або що стосується конкретної ситуації, і яке передбачене для разового застосування. Обов'язковою ознакою нормативно-правового акту та правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість їх приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання яких забезпечується правовими механізмами.

При цьому актом перевірки є службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення (або їх відсутність) вимог чинного законодавства зазначеними суб'єктами (Наказ|Методичні рекомендації, Державна податкова адміністрація, від 12.08.2008, № 534).

З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку, що акт перевірки не є по своїй суті рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні п. 1ч.1 ст. 17 КАС України, оскільки, по-перше, він не є нормативним актом, так як не містить ніяких норм, по-друге, акт не є розпорядчим документом, так як не містить приписів управлінського характеру щодо здійснення певних дій або утримання від їх здійснення.

Відтак суд зазначає, що вимоги позивача про визнання протиправними дій податкової інспекції щодо складання акту перевірки, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки акт про результати невиїзної позапланової перевірки позивача підтверджує сам факт перевірки та є її логічним завершенням.

В судовому засіданні оголошена вступна і резолютивна частини постанови, постанова складена в повному обсязі 08.06.2011р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тихомиров» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим від 01.09.10р. №0000972301/0 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 678553,75грн. основного платежу та 339227грн. штрафних санкцій, а разом 1017830,75 грн.

3. В інший частині позову - відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя підпис Алексєєва Т.В.

< Текст >