Рішення № 27692286, 18.07.2012, Центрально-Міський районний суд м. Макіївки

Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

Справа № 0552/3368/2012

Провадження № 2/0552/1516/2012

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2012 року м. Макіївка

Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді Кузнецова Р.О.

при секретарі Насікайло О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Макіїввугілля»про стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області з позовом про стягнення з державного підприємства «Макіїввугілля»моральної шкоди в сумі 20000,00 грн., заподіяної внаслідок втрати працездатності.

Позовні вимоги обґрунтовані обставинами, за якими позивач внаслідок роботи із шкідливими умовами праці протягом тривалого часу отримав професійне захворювання -пневмоконіоз: антракосілікатоз, інтерстіційна форма 1/1, t/s; ускл.: хронічний бронхіт, легенева недостатність другого ступеню. На підставі встановленого діагнозу позивачу за наслідками огляду МСЕК, що проводився 04.04.2012, було встановлено 40 відсотків стійкої втрати працездатності и третя група інвалідності. Зазначені обставини обумовили неможливість здійснення позивачем своїх професійних обов'язки та позбавили його можливості працювати та заробляти за для забезпечення своєї родини, а також змусили позивача до регулярного медичного обстеження та затратного медикаментозного лікування. Також позивач зазначав, що професійне захворювання спричинило його звільнення з шахти, що призвело до порушення його суспільних зв'язків та можливості спілкуватись із своїми друзями та колегами. Вказані обставини спричинили позивачу моральну шкоду, яку останній оцінив у 20000,00 грн.

У судове засідання, призначене на 18 липня 2012 року сторони не з'явились про час та місце слухання справи повідомлені належним чином. До початку розгляду справи від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутність; заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала в повному обсязі і просила їх задовольнити.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 224 Цивільного процесуального кодексу України у випадку неявки в судове засідання відповідача, належним чином повідомленого і від якого не надходила заява про розгляд справи у його відсутність або якщо вказані ним підстави неявки визнано неповажними, суд може прийняти заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Матеріалами справи підтверджено, що повістку про виклик відповідача було вручено своєчасно, тому в силу ч. 3 ст. 76 ЦПК України відповідач є належним чином повідомленим про час та місце слухання справи. Як вбачається з клопотання представника позивача остання не заперечує проти заочного розгляду справи.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необхідність проведення заочного розгляду справи.

Під час здійснення судового розгляду були встановлені наступні фактичні обставини.

Зокрема було встановлено, що згідно відомостей з трудової книжки позивача, його трудовий стаж складає 44 роки 6 місяців, останні 7 років та 5 місяців з яких він пропрацював прохідником підземним з повним робочим днем на відокремленому підрозділі «Шахта «Холодна Балка»державного підприємства «Макіїввугілля»(аркуші справи 10-11).

У матеріалах справи міститься медичний висновок лікарсько-експертної комісії спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна клінічна лікарня профзахворювань»№77/73 від 18.01.2012, згідно якого ОСОБА_1 було встановлено професійне захворювання -пневмоконіоз: антракосілікатоз, інтерстіційна форма 1/1, t/s; ускл.: хронічний бронхіт, легенева недостатність другого ступеню, отримане позивачем за останнім місцем роботи -на відокремленому підрозділі «Шахта «Холодна Балка»державного підприємства «Макіїввугілля»- внаслідок праці в шкідливих умовах праці, а саме, хворий підлягав дії пилу, концентрація якого перевищувала ГДК (ГРП 90 мг/м3, ГДК=10 мг/м3, прохідник 350 мг/м3, ГДК=6мг/м3). Також було встановлено супутній діагноз: атеросклеротичний кардіосклероз з артеріальною гіпертензією, порушенням ритму за типом шлуночкової екстрасистолії (СН один (Ш 25.1)) (аркуші справи 15-16).

Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, складеного 17.02.2012 було встановлено, що працюючи у відокремленому підрозділі «Шахта «Холодна Балка»державного підприємства «Макіїввугілля» на підземних умовах праці, ОСОБА_1 піддавався впливу комплексу шкідливих виробничих факторів: пил фіброгенної дії, виробничий шум, локальна вібрація, тяжкість і напруженість праці, внаслідок чого ОСОБА_1 отримав професійне захворювання -пневмоконіоз: антракосілікатоз, інтерстіційна форма 1/1, t/s; ускл.: хронічний бронхіт, легенева недостатність другого ступеню, а також було встановлено супутній діагноз: атеросклеротичний кардіосклероз з артеріальною гіпертензією, порушенням ритму за типом шлуночкової екстрасистолії (СН один (Ш 25.1)) (аркуші справи 4-7).

Як вбачається з довідки до акту МСЕК Серія 10 ААБ №044770 від 04.04.2012 за результатами первинного огляду ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності внаслідок професійного захворювання. А на підставі довідки МСЕК Серія 10 ААА №133077 від 04.04.2012 ОСОБА_1 з 15.03.2012 було встановлено 40 відсотків втрати професійної працездатності (аркуш справи 12).

Зазначені обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 з відповідними позовними вимогами про стягнення сум у рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок отримання професійного захворювання та втрати працездатності із посиланням на вимоги ст.. 237-1 Кодексу Законів про працю України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про достатність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Умови і порядок відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок ушкодження здоров'я під час виконання свої професійних обов'язків визначено комплексом норм Цивільного кодексу України, Кодексу України про працю, Закону України «Про охорону праці»та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Загальні умови відшкодування моральної шкоди визначені статтею 23 ЦК України, згідно ч.ч. 1-3 якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про охорону праці»відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідно до Закону України від 23 лютого 2007 року N 717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»втратили чинність положення ст. ст. 21, 28, 34 цього Закону України щодо обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду (ці зміни набрали чинності з 30 березня 2007 року).

Проте Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 8 жовтня 2008 року у справі N1-32/2008 зазначені зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) з огляду на те, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

При цьому згідно із ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Також слід звернути увагу на те, що при вирішенні питання про право потерпілого на відшкодування моральної шкоди суд має виходити із вимог статей 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»в їх сукупності, якими передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати компенсації за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК). У даному випадку втрата працездатності була встановлена 04.04.2012.

Таким чином, оскільки на час встановлення ОСОБА_1 втрати професійної працездатності Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»уже не було передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець згідно з правилами ст. 237-1 КЗпП України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що отримання позивачем під час виконання професійних обов'язків на підземних роботах на відокремленому підрозділі «Шахта «Холодна Балка»державного підприємства «Макіїввугілля» професійного захворювання, за наслідком якої виникла втрата 40 відсотків професійної працездатності, спричинило ОСОБА_1 моральні страждання, які виразились у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, яке вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тому така моральна шкода має відшкодовуватись за рахунок роботодавця, яким є відповідач по справі.

Така правова позиція суду узгоджується із судовими рішеннями Верховного Суду України (рішення від 29 вересня 2010 року, ухвала від 12 травня 2010 року, ухвала від 20 січня 2010 року, рішення від 20 квітня 2011 року), які є обов'язковими для всіх судів України (стаття 360-7 Цивільного процесуального кодексу України ), та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ухвала від 7 вересня 2011 року) і відповідає положенню статті 58 Конституції України.

З огляду на наведене, виходячи з характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин суд вважає, що завдана позивачу моральна шкода підлягає стягненню з державного підприємства «Макіїввугілля»в розмірі 12000,00 грн.

Також судом під час розгляду справи було з'ясовано, що ОСОБА_1 звертався до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я фізичної особи, у зв'язку з чим в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»позивача звільнено від сплати судового збору.

За приписами ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 являли собою вимоги нематеріального характеру, тому з огляду на вимоги ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судові витрати у вигляді судового збору, що покладаються на відповідача та стягуються до Державного бюджету України, мають складати 0,1 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, тобто 107,30 грн., оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»станом на 1 січня поточного року встановлено розмір мінімальної заробітної плати на рівні 1073 грн. А оскільки позов було задоволено частково, тому сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача має складати 64,38 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 3, 4, 10, 11, 60, 61, 84, 88, 130, 174, 209, 215-218 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст. 9 Закону України «Про охорону праці», ст.ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Макіїввугілля»(код ЄДРПОУ 26391021) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, 12000 (дванадцять тисяч) грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

В інший частині позову відмовити.

Стягнути з державного підприємства «Макіїввугілля»(код ЄДРПОУ 26391021) у дохід Державного бюджету України 64 (шістдесят чотири) грн. 38 коп. судового збору, що підлягає сплаті на поточний рахунок 31216206700068, одержувач платежу - УДКСУ у м. Макіївці Центрально-Міський район, код бюджетної класифікації 22030001, МФО 834016, код ЄДРПОУ (суду) 02895567, код ЄДРПОУ (банку) 37990227, Банк - ГУ ДКСУ у Донецькій області.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Іншими учасниками судового процесу рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Макіївки шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя: Р.О. Кузнецов