Рішення № 27692117, 02.08.2012, Центрально-Міський районний суд м. Макіївки

Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

Справа № 0552/3261/2012

Провадження № 2/0552/1485/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2012 року м. Макіївка

Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді Кузнецова Р.О.

при секретарі Насікайло О.С.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Ціоненко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійної травми, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області з позовом про стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області (далі -Відділення ФСС в Центрально-міському районі м. Макіївки) 20000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок отриманої травми на виробництві, яка призвела до втрати професійної працездатності та встановлення позивачу третьої групи інвалідності.

Позовні вимоги обґрунтовані обставинами, за якими позивач з 1995 року працював на підприємстві, правонаступником якого є відокремлений підрозділ «Шахтоуправління ім. В.М. Бажанова»державного підприємства «Макіїввугілля»горноробочим очисного забою п'ятого розряду з повним робочим днем у шахті. 15.11.2003 під час виконання позивачем трудових обов'язків у шахті останнім було травму на виробництві -закритий компресійний перелом поперекового відділу хребта, за наслідками отримання якої було складено акт форми Н-1 №130 від 17.11.2003. Під час здійснення первісного огляду на МСЕК у 2004 році позивачу було встановлено 50 відсотків втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності. В 2009 році МСЕК встановила зазначену втрату працездатності та групу інвалідності безстроково. Вказані обставини спричинили позивачу моральну шкоду у вигляді відчування позивачем тривалого фізичного болю за наслідками отриманої травми, а також змушеної зміни ритму життя, постійної потреби у лікуванні, яку позивач оцінив у 20000,00 грн.

19.07.2012 до суду надійшли заперечення Відділення ФСС в Центрально-міському районі м. Макіївки, в яких відповідач з позовними вимогами не погодився з тих підстав, що встановлення висновком МСЕК у 2004 році втрати професійної працездатності та групи інвалідності є підставою для відшкодування потерпілому матеріальної шкоди у вигляді частини втраченого заробітку, та не свідчать про заподіяння позивачу моральної шкоди. Одночасно відповідач зазначає, що підставою для відшкодування моральної шкоди має бути факт спричинення такої шкоди, який має підтверджуватись відповідно до вимог Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 листопада 1995 року N212, а саме, висновком лікаря-психіатра лікувально-профілактичного закладу або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії про стрес, якого зазнав потерпілий у результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви стану потерпілого.

У судових засіданнях 23 липня 2012 року та 02 серпня 2012 року позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Представник відповідача з позовом ОСОБА_1 не погодився з підстав, викладених у запереченнях, наданих суду 19.07.2012, та просив в позові відмовити.

Під час здійснення судового розгляду справи були встановлені наступні фактичні обставини.

Зокрема було встановлено, що згідно відомостей трудової книжки позивача, ОСОБА_1 з 02.10.1995 по 23.08.2004 працював на підприємстві, правонаступником якого є відокремлений підрозділ «Шахтоуправління ім. В.М. Бажанова»державного підприємства «Макіїввугілля»горноробочим очисного забою п'ятого розряду з повним робочим днем у шахті (аркуші справи 4-8).

У матеріалах справи міститься акт №130 про нещасний випадок на виробництві від 17.11.2003, складений за формою Н-1, відповідно якого під час виконання ОСОБА_1 своїх трудових обов'язків з останнім стався нещасний випадок, а саме від верхньої пачки забою відшарувався кусок гірської маси розміром 0,3х0,4х0,4 (м) та травмував позивачу поперековий відділ хребта. Діагноз за довідкою лікувально-профілактичного закладу -забив хребта, закритий компресійний перелом тіла І-ІІ ст. (аркуші справи 9-10).

Вказаний діагноз також підтверджується наданими копіями виписки з амбулаторної карти ОСОБА_1, 1959 р.н., та епікризу №1167 комунальної медичної установи «Міська лікарня №3», де позивач одержав лікування (аркуші справи 12-13).

За наслідками первісного огляду на МСЕК ОСОБА_1 у зв'язку із вказаним вище травмуванням було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 50 відсотків, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК Серія 2-18 АВ №100858 від 26.06.2004 (аркуш справи 36).

Як вбачається з довідки до акту МСЕК Серія ДОН-07 №087194 від 25.06.2009 та довідки Серія ДОН-04 №084118 за результатами повторного огляду ОСОБА_1 було безстроково встановлено третю групу інвалідності та 50 відсотків втрати професійної працездатності (аркуш справи 11).

Зазначені обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 з відповідними позовними вимогами про стягнення сум у рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я та втрати працездатності із посиланням на вимоги Закону України «Про охорону праці»та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши позивача та представника відповідача, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про достатність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Умови і порядок відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок ушкодження здоров'я під час виконання свої професійних обов'язків визначено комплексом норм Цивільного кодексу України, Закону України «Про охорону праці»та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Загальні умови відшкодування моральної шкоди визначені статтею 23 ЦК України, згідно ч.ч. 1-3 якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про охорону праці»відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

При цьому при вирішенні питання про право потерпілого на відшкодування моральної шкоди суд має виходити із вимог статей 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»в їх сукупності, якими передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати компенсації за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК). А у даному випадку вперше стійка втрата працездатності була встановлена 26.06.2004, оскільки згідно Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 листопада 2005 року N606, стійка втрата професійної працездатності - інвалідність внаслідок професійного захворювання (отруєння) чи трудового каліцтва та/або відсотки втрати професійної працездатності.

Відповідно до положення ст. ст. 21, 28, цього Закону (станом на момент отримання позивачем травми на виробництві) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

Відповідно до Закону України від 23 лютого 2007 року N 717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»втратили чинність положення ст. ст. 21, 28, 34 цього Закону України щодо обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду (ці зміни набрали чинності з 30 березня 2007 року).

Таким чином, у разі коли право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача до 1 січня 2006 року, тобто до набрання чинності як Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», так і Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію норм, що передбачали право потерпілих на відшкодування моральної шкоди, та Законом України N 717-V потерпілі мали право на відшкодування моральної шкоди з Фонду соцстраху, незалежно від моменту звернення до суду та дати ухвалення судового рішення з наступних підстав.

Така позиція відповідає положенню статті 58 Конституції України. Так, за загальним правилом про дію нормативно-правового акту в часі до кожної події, факту чи відносин застосовується той нормативно-правовий акт, який був чинним на момент, коли вказана подія, факт чи відносини мали місце, а не на момент пред'явлення позову. Також відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам як страхову виплату, тому покладання на відділення Фонду соцстраху обов'язку зі сплати такої страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу.

Таким чином, оскільки на час встановлення ОСОБА_1 стійкої втрати професійної працездатності Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»було передбачено обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування такої шкоди з відповідача відповідають нормам законодавства.

З роз'яснень, що містяться в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», вбачається, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що отримання позивачем під час виконання професійних обов'язків на підземних роботах на відокремленому підрозділі «Шахтоуправління ім. В.М. Бажанова»державного підприємства «Макіїввугілля»травми на виробництві, за наслідком якої виникла втрата 50 відсотків професійної працездатності та було встановлено третю групу інвалідності, спричинило ОСОБА_1 моральні страждання, які виразились у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, яке вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тому така моральна шкода має відшкодовуватись з Відділення ФСС в Центрально-міському районі м. Макіївки.

Така правова позиція суду узгоджується із судовими рішеннями Верховного Суду України (рішення від 29 вересня 2010 року, ухвала від 12 травня 2010 року, ухвала від 20 січня 2010 року, рішення від 20 квітня 2011 року), які є обов'язковими для всіх судів України (стаття 360-7 Цивільного процесуального кодексу України), та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ухвала від 7 вересня 2011 року, лист від 01.09.2011 «Аналіз судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків»).

З огляду на наведене, виходячи з характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин суд вважає, що завдана позивачу моральна шкода підлягає стягненню з Відділення ФСС в Центрально-міському районі м. Макіївки в розмірі 15000,00 грн.

Стосовно доводів Відділення ФСС в Центрально-міському районі м. Макіївки про те, що факт заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок отримання травми на виробництві та подальшої втрати професійної працездатності та встановлення групи інвалідності, має бути підтверджено відповідним висновком МСЕК, як того вимагають пп. 1.1, 3.8 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соцстраху у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(справа N 1-9/2004) роз'яснено, що положення частини третьої статті 34 Закону N 1105-XIV не позбавляє застрахованого працівника, який втратив професійну працездатність, права на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, і не виключає обов'язку Фонду соцстраху від нещасних випадків відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, у випадках тимчасової чи стійкої втрати потерпілим професійної працездатності (статті 1, 5, частина п'ята статті 6, частина друга статті 13, підпункт «е»пункту 1 частини першої статті 21, частина третя статті 28 Закону України N 1105-XIV).

Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяно працівникові, який не втратив професійної працездатності. Відмова потерпілому у праві на отримання від Фонду соцстраху грошової суми за моральну шкоду залежно від ступеня втрати професійної працездатності має обмежувальний характер.

Тому суд вважає, що при визначенні факту спричинення моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків, яке встановлено висновками МСЕК, заподіяння моральних страждань потерпілій особі є доведеним, а вказаний відповідачем висновок МСЕК є обов'язковим лише в разі тимчасової втрати потерпілим професійної працездатності.

Додатково суд зазначає, що повноваження з визначення факту спричинення моральної шкоди не віднесено до компетенції медико-соціальної експертизи відповідно до вимог Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року N1317.

Також судом під час розгляду справи було з'ясовано, що ОСОБА_1 звертався до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я фізичної особи, у зв'язку з чим в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»позивача звільнено від сплати судового збору. Крім того з огляду на вимоги п. 18 ч. 1 ст. 5 цього Закону Відділення ФСС в Центрально-міському районі м. Макіївки також звільнено від сплати судового збору.

За приписами ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 3, 4, 10, 11, 60, 61, 84, 88, 130, 174, 209, 215-218 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 9 Закону України «Про охорону праці», ст.ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

В інший частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а у разі відсутності особи яка має право на апеляційне оскарження, протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя: Р.О. Кузнецов