Рішення № 276896, 13.10.2006, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22-8564 -2006 p. Головуючий в 1 інстанції Іванова І.П.

Категорія 40 Доповідач Азевич В.Б.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2006 р . Апеляційний суд Донецької області

в складі:

головуючого - судді Ювченко Л.П., суддів Бабакової Г.А., Азевича В.Б., при секретарі Тума О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 20 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Метеор-Україна" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2004 року позивач звернувся з вказаним позовом до суду. Свої вимоги він мотивував тим, що згідно наказу НОМЕР_1 він був прийнятий на роботу в ТОВ „Метеор-Україна" на посаду торгового представника по Донецькому регіону. Відповідно до протоколу зборів учасників товариства НОМЕР_2 призначений на посаду директора Донецької філії ТОВ „Метеор-Україна". Наказом НОМЕР_3 він звільнений за п. 1 ст. 41 КЗпП України у зв'язку з грубим порушенням трудових обов'язків. Наказ про звільнення вважає незаконним у зв'язку з тим, що у даному наказі не було вказано жодного конкретного факту з зазначенням дати, місця та часу порушення.

У судовому засіданні просив поновити його на роботі, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду 195 750 грн.

Відповідач позов не визнав у зв'язку з тим, що під час звільнення були дотримані норми трудового законодавства.

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 20 червня 2006 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги позивач обґрунтовував тим, що при розгляді справи суд першої інстанції не урахував всі обставини справи, та порушив норми матеріального і процесуального права.

При цьому він зазначив, що викладені в наказі підстави для звільнення не відповідають нормам трудового законодавства. А саме, в наказі не зазначений жоден конкретний факт порушення трудових обов'язків. При розгляді справи у суді першої інстанції, відповідач не навів доказів того, що зазначені у наказі підстави для звільнення дійсно мали місце.

У свої запереченнях представник відповідача зазначає, що порушення позивачем законодавства про працю було доведено у судовому засідання показаннями свідків, тому наказ про його звільнення винесено правомірно. Просив залишити рішення суду без змін.

У судовому засіданні апеляційного суду апелянт підтримав доводи скарги, і просив скасувати рішення суду.

Представник відповідача, просив відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення місцевого суду без змін.

Заслухав доповідь суді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду є неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що керівник може бути звільнений у разі одноразового грубого порушення трудових обов'язків навіть у разі, якщо відсутні шкідливі наслідки такого порушення.

На підставі показань свідків та письмових пояснень робітників філії, суд зробив висновок про те, що позивач не виконував своїх обов'язків керівника філії, зловживав спиртними напоями у робочий час, часто безпідставно був відсутнім на робочому місці.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що позивач згідно наказу НОМЕР_1 був прийнятий на роботу на посаду торгового представника по Донецькому регіону в ТОВ „Метеор-Україна". Відповідно протоколу зборів учасників товариства НОМЕР_2 призначений на посаду директора Донецької філії ТОВ „Метеор-Україна", та звільнений з цієї посади наказом НОМЕР_3 за п. 1 ст. 41 ЇСЗпП України у зв'язку з грубим порушенням трудових обов'язків.

На підставі ст. 41 п. 1 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний зокрема з керівником підприємства, установи, організації за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які викладені в п.27 постанови „Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року № 9 вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин за яких його вчинено, яку ним завдано ( могло буту завдано) шкоду.

На думку суду першої інстанції, дії позивача стосовно господарської діяльності філії носили винний характер, і призвели до підриву та псування ділової репутації підприємства в цілому.

Приймаючи рішення про відмову у задоволені позову, суд зробив висновок, що грубе порушення трудових обов'язків було виявлено у ході службового розслідування 08.09.2004 року, а звільнення мало місце у місячний термін, тому порушень трудового законодавства відповідач не допустив.

Однак погодитися з такими висновками суду не можливо, оскільки вони не відповідає нормам матеріального права.

Наказ про звільнення позивача з посади директора не містить жодного конкретного факту одноразового грубого порушення трудових обов'язків. Формулювання підстав для звільнення носить загальний характер, та у ньому невизначено, коли мав місце той чи інший факт.

Таким чином, підстави для звільнення, зазначені у наказі НОМЕР_3 про звільнення позивача, не відповідають закону.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що рішення підлягає скасуванню.

Позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково з наступних підстав.

Позивач підлягає поновленню на посаді директора Донецької філії ТОВ „Метор-України" зі стягненням заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, суд, приймаючи рішення про поновлення на роботі, стягує з підприємства заробітну плату за час вимушеного прогулу. Апеляційний суд вважає, що справа розглядалася тривалий час протягом більше одного року і в цьому не було вини працівника, тому середній заробіток слід стягнути за весь час вимушеного прогулу.

Заробітна плата, яка підлягає стягненню, за період з моменту звільнення 05.10.2004 року по день прийняття рішення по даній справі, складає 44 651 грн. 85 коп. виходячи з наступного розрахунку.

Заробітна плата позивача за два місяця перед звільненням (серпень та вересень 2004 року ) склала - 3973-28 грн. ( 2 382-23 грн. + 1591-05 грн. ). Середньоденний заробіток дорівнює 92-40 грн. ( 3 973-28 грн. : 43 робочих дні). Заробіток за весь час вимушеного прогулу - 47 031-69 грн. ( 92-40 грн. х 509 робочих днів ). Отриману за новим місцем роботи ( на підставі трудового договору ) заробітну плату за вересень 2006 року у сумі 2 379-75 грн., суд вважає за необхідне відрахувати від загальної суми. ( 47 031-69 - 2 379-75 грн. = 44 651-85 грн.) Зазначена сума визначена без урахування податків та обов'язкових платежів, які стягуються при виплаті заробітної плати.

Позов у частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню. Апеляційний суд вважає, що незаконним звільненням позивача йому було заподіяно моральну шкоду, яка відповідно до ст. 237-1 КЗпП України підлягає стягненню з підприємства. Суд не може у повному обсязі задовольнити вимоги позивача про стягнення суми моральної шкоди, тому що наведений ним розрахунок на ґрунтується на законі. З урахуванням конкретних обставин справи суд визначає грошову суму її відшкодування у розмірі 200 грн. Таким чином, у цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Задовольняючи позов, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір на користь держави та збір на інформаційне технічне забезпечення, відповідно до вимог ст. 81, 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 88, 218, 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч.І п. 4, 314 ч. 2, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 20 червня 2006 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Метеор-Україна" задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Донецької філії товариства з обмеженою відповідальністю „Метеор-Україна".

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Метеор-Україна" ( код 25589181, КБ „Експобанк", МФО 322023, розрахунковий рахунок 26000102601101) на користь ОСОБА_1 заробітну плати за час вимушено прогулу за період з 5 жовтня 2004 року по 13 жовтня 2006 року включно у сумі 44 651 ( сорок чотири тисячі шістсот п'ятдесят одну ) грн. 85 коп. ( без урахування податків та інших обов'язкових платежів ) та моральну шкоду у розмірі 200 ( двісті) грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення суми заробітної плати за один місяць.

У іншій частині позову відмовити. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Метеор-Україна" судовий збір в доход держави у розмірі 17 ( сімнадцять ) грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі ЗО ( тридцять) грн. за наступними реквізитами: ЗКПО 02891428, розрахунковий рахунок 35228011000992, МФО 834016 в УДК Донецької області, отримувач Апеляційний суд Донецької області.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.