Рішення № 27683475, 27.11.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2/0544/3408/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого -судді Гусинського М.О.,

при секретарі Моїсеєвої О.І.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого Акціонерного Товариства «Содовий Завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітку, моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

06.11.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ВАТ «Содовий завод»про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітку, моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тими обставинами, що він з 1968 року по 05.05.2004 року працював у відповідача на різних посадах, а 05.05.2004 року він був звільнений з роботи за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Підставою для прийняття ним рішення про звільнення стала та обставина, що з жовтня 1996 року відповідач перестав виплачувати заробітну плату. На час його звільнення заборгованість по заробітній платі складала 8302,84 грн., але в наслідок відсутності коштів відповідач і досі не виплатив йому заборгованість, що є порушенням ст. 116 КЗпП України. Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 12 липня 2012 року ця заборгованість стягнута з відповідача, але йому досі не виплачена. Вважає, що протиправними діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, він змінив свій образ життя та вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, він не мав змоги своєчасно сплачувати житлово-комунальні послуги, належним чином харчуватись та вдягатись, утримувати свою сім'ю, внаслідок чого йому довелося брати гроші в борг у сусідів. Моральну шкоду він оцінює у 5000 грн. Також вважає, що відповідач повинен йому виплатити його середній заробіток за увесь час затримки виплати розрахунку при звільненні, який за період з 06.05.2004р. по 01.09.2012 року з урахуванням середньоденної заробітної плати 21,49 грн. складає 46106,80 грн. У зв'язку із затримкою виплати заробітної плати відповідач також повинен виплатити йому компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням термінів її виплати у сумі 11781,83 грн. за період із червня 2004 року по день постанови судом рішення по справі.

Просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку з 06.05.2004 року по 01.09.2012 р. в розмірі 46106,80 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати в сумі 11781,83 грн. та моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення, які співпадають із викладеним у позові, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача ВАТ «Содовий завод» - ліквідатор Котенева Е.А. у судове засідання не з'явилася, але надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, в якій позовні вимоги визнала частково: тільки в частині стягнення заборгованості із заробітної плати та індексації за 3 роки, стосовно позовних вимог в іншій частині -просила відмовити у їх задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення позивача, вивчивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних обставин:

Як встановлено у судовому засіданні, позивач з 1968 року по 05.05.2004 року працював у відповідача на різних посадах, а 05.05.2004 року він був звільнений з роботи за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (а.с. 6-12).

Заборгованість відповідача перед позивачем із заробітної плати складає 8302,84 грн., середньомісячна заробітна плата позивача складає 462,00 грн. (а.с. 28).

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 12.07.2012 року, яке набуло чинності, з відповідача ВАТ «Содовий завод»на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто заборгованість із заробітної плати у сумі 8302,84 грн., у стягненні індексу інфляції та трьох відсотків річних відмовлено (а.с. 4).

Станом на 26.09.2012 р. заборгованість по заробітній платі позивачу не виплачена, відносно ВАТ «Содовий завод»04.09.2003 р. відкрита ліквідаційна процедура у зв'язку із визнанням його банкрутом (а.с. 29).

Суд, розглядаючи справу, виходив з наступного чинного законодавства України:

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не реже двух разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення -в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

З аналізу ч. 6, ч. 7 ст. 12 зазначеного Закону видно, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Таким чином суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку входять до переліку зобов'язань, на які не поширюється дія мораторію відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тому зазначені вимоги підлягають задоволенню.

Зазначена правова позиція стосовно того, що вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку входять до переліку зобов'язань, на які не поширюється дія мораторію відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначена у Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17 жовтня 2012 року у справі 6-121цс12 і обов'язкова для застосування судами під час розгляду справ за аналогічними позовами.

Вирішуючи питання стосовно стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до абзаців 5,6,7,9,10 пункту 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117,2371 цього кодексу -у трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у ст. 2371 КЗпП України. Спір про відшкодування звільненому працівнику моральної шкоди, завданої затримкою розрахунку при звільненні, є трудовим спором. Строки звернення до суду за відшкодуванням моральної шкоди в зазначеній статті (2371) не встановлено. Конституційний Суд України вважає, що в аспекті конституційного звернення визначені Цивільним кодексом України і КЗпП України підстави та порядок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди слід розглядати у нерозривному зв'язку з положеннями статті 233 Кодексу, у яких встановлено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, зокрема тримісячний строк, який розпочинається з дня, коли працівник дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права. Звільнений працівник, якому з вини власника або уповноваженого ним органу несвоєчасно виплатили належні при звільненні суми, має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.

А тому, Конституційний Суд України, вище зазначеним рішенням вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, а тому суд не приймає посилання відповідача на те, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду з вимогою про стягнення моральної шкоди, оскільки в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що відповідач по теперішній час фактично з позивачем при звільненні не розрахувався.

Однак, відповідно до ст. 2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя

У зв'язку з цим, а також враховуючи обставини справи, в тому числі і ту обставину, що позивач звільнився з роботи у відповідача за власним бажанням після відкриття стосовно відповідача ліквідаційної процедури як банкрута, що свідчить про відсутність навмисних дій з боку відповідача, а також те, що визнання факту порушень відповідачем строку розрахунку з позивачем сам по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану позивачу, суд вважає, що в стягненні моральної шкоди з відповідача на користь позивача належить відмовити.

Щодо стягнення компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням строків її виплати, то суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці»компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Між тим, згідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»виплата громадянам суми компенсації проводиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Статтею 7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Відповідач не відмовляється від виплати такої компенсації, зазначаючи, що згоден її виплати в межах 3 місяців.

Позивачем не надано доказів на підтвердження виплати йому заборгованості та даних про відмову власника або уповноваженого ним органу у виплаті компенсації; відсутні данні про розмір заборгованості по місяцях за яки вона утворилася.

Також по даному спору є рішення суду від 12.07.2012 року, яке набуло чинності, яким позивачеві відмовлено у стягненні індексу інфляції по заборгованості із заробітній плати.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати (індексації) також не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 115, 116, 2371 КЗпП України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 34 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 4, 7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого Акціонерного Товариства «Содовий Завод»про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітку, моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», яке розташоване за адресою: м. Слов'янськ, вул. вул. Чубаря, буд. 91, р/р 26004307660166 у філії відділення ПІБ м. Слов'янська, МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895:

· на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1:

- середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 46106 грн. 80 коп. (Сорок шість тисяч сто шість гривен 80 копійок);

· на користь держави судовий збір у сумі 214 грн. 60 коп. (Двісті чотирнадцять гривен 60 копійок) на доходний рахунок № 31210206700075, банк отримувача ГУ УДКС у м. Слов'янську (м. Слов'янськ), МФО 834016, Код ЄДРПОУ (банку) 37803368, код ЄДРПОУ (суду) 26503448, код класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач ГУ УДКС у м. Слов'янську (м. Слов'янськ).

Позовні вимоги в іншій частині залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 28 листопада 2012 року.

Суддя Слов'янського міськрайонного суду М. О. Гусинський