Рішення № 27681806, 27.11.2012, Київський районний суд м. Полтави

Справа № 1609/7228/12

27.11.2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

з а о ч н е

27 листопада 2012 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

при секретарі Шевченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за надання послуг по теплопостачанню за період з 01 листопада 1999 року по 01 липня 2012 року в сумі 8603 грн. 87 коп., які отримані за адресою: АДРЕСА_1.

Крім заборгованості за спожиту теплову енергію позивач також просив суд стягнути з відповідачів нарахований індекс інфляції в розмірі 1402 грн. 47 коп. та 3 % річних в сумі 591 грн. 81 коп.

Представник позивача подала суду заяву, в якій просила суд розглядати справу без її участі.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, будучи повідомлені судом про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомили, клопотань до суду не подавали.

За таких обставин суд, враховуючи згоду позивача, вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Дослідивши зібрані в справі докази у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в період з 01 листопада 1999 року по 01 липня 2012 року є споживачами послуг з теплопостачання, які надаються позивачем за адресою АДРЕСА_1.

За період з 01 листопада 1999 року по 01 липня 2012 року відповідачами отримано послуги від позивача, але плата за них внесена не в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 8603 грн. 87 коп.

Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Нормою статті 67 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

За нормами ст. 68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.

Така ж відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за надання послуг з теплопостачання встановлена у п. 23 Правил та п. 20 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг теплопостачання, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в п. 3 ч. 1 ст. 96 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

На підставі викладеного суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за надані послуги з врахуванням індексу інфляції та 3% річних.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача 8603 грн. 87 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, компенсацію інфляційних втрат підприємства в розмірі 1402,47 грн., 3% річних в розмірі 591,81 грн.

Також з відповідачів слід стягнути судові витрати у розмірі 214,60 грн.

Керуючись ст.ст. 209, 213 -215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки АДРЕСА_1), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_4 (мешканки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (р/р 260363119530 в ТВБВ №10016/0112 філії -Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 331476, код 03338030) суму заборгованості за послуги теплопостачання за період з 01 листопада 1999 року по 01 липня 2012 року в розмірі 8603 грн. 87 коп., компенсацію інфляційних втрат підприємства в розмірі 1402 грн. 47 коп., 3% річних в розмірі 591 грн. 81 коп., 214 грн. 60 коп. судових витрат, а всього 10 812 грн. 75 коп. -солідарно.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий суддя Н.Л.Яковенко