Рішення № 27681469, 27.11.2012, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 2/812/2044/12

812/3148/12

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

07.09.2012 року. м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запорожжя у складі:

головуючого судді Холод Р.С.,

при секретарі Луньовій С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про витребування предмету застави, комплекту ключів та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, звернення стягнення на предмет застави, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1, в якому просить в рахунок заборгованості за кредитним договором витребувати у відповідача та передати на зберігання ПАТ «ПриватБанк»предмет застави -автомобіль «CHEVROLET AVEO SA69Y», звернути стягнення на вказаний автомобіль та стягнути судові витрати, посилаючись на те, що 27.11.2007 року між «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ «ПриватБанк»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DN81AR03110116, згідно вимог, якого відповідач отримала кредит в сумі 108 000 гривень на строк до 26.11.2014 року зі платою за користування кредитом в розмірі 9,6% відсотків річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26.11.2014 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № DN81AR03110116 між «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ «ПриватБанк»та ОСОБА_1, було укладено договір застави майна №ЗП-010708А від 01.07.2008 року, згідно якого ОСОБА_1 передала в заставу автомобіль марки «CHEVROLET», модель «AVEO SA69Y», рік випуску: 2007, тип транспортного засобу: легковий універсал, номер кузова/шасі: НОМЕР_3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 На цей час позивач порушує вимоги кредитного договору, а саме, не виконує в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Представник позивача в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена судом своєчасно та належним чином, надала суду заяву, в якій просила на підставі ч.2 ст.158 Цивільно-процесуального кодексу України розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач, повідомлена судом належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася і не повідомила суд про причини неявки. Оскільки суд не має відомостей про причини неявки відповідача, повідомленої належним чином, відповідно до вимог ч.4 ст.169 Цивільно-процесуального кодексу України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

27.11.2007 року між «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ «ПриватБанк»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DN81AR03110116, згідно вимог, якого відповідач отримала кредит в сумі 108 000 гривень на строк до 26.11.2014 року зі платою за користування кредитом в розмірі 9,6% відсотків річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26.11.2014 року (а.с.8-10).

Згідно з п. 7.1. кредитного договору позичальник ОСОБА_1 щомісяця, починаючи через місяць повинна надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 1654,84 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

Відповідно до вимог ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У порушення норм закону та умов договорів відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконала.

Згідно до п.2.3.3 кредитного договору, кредитор в односторонньому порядку вправі вимагати дострокового погашення заборгованості за договором, якщо позичальник порушує умови та/або не виконує зобов'язань за цим договором.

Відповідно до ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно до п.4.1. кредитного договору позичальник сплачує кредиторові пеню у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки.

У зв'язку з порушенням умов кредитного договору заборгованість відповідача станом на 13.02.2012 року становить 238 594, 27 грн., з яких: 89 114, 54 грн. -заборгованість за кредитом; 40 661, 71 грн. -заборгованість по процентам за користування кредитом; 14 966, 20 грн. -заборгованість по комісії за користування кредитом; 93 851, 82 грн. -пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Зазначене підтверджується наданим до суду розрахунком, який судом сприймається як належний доказ.

Судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № DN81AR03110116 від 27.11.2007 року між «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ «ПриватБанк»та ОСОБА_1, було укладено договір застави майна №ЗП-010708А від 01.07.2008 року, згідно якого ОСОБА_1 передала в заставу автомобіль марки «CHEVROLET», модель «AVEO SA69Y», рік випуску: 2007, тип транспортного засобу: легковий універсал, номер кузова/шасі: НОМЕР_3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 11-13).

Згідно п. 15.7.1 та 15.7.3 договору застави, у разі невиконання або неналежного виконання заставодавцем зобов'язання, в тому числі, на вимогу заставодержателя щодо дострокового виконання основного зобов'язання, заставодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет застави - транспортний засіб.

25.12.2011 року позивач на адресу відповідача направляв повідомлення про погашення простроченої заборгованості, а у випадку невиконання цього зобов'язання - достроково повернути суму кредиту у повному обсязі, нараховані проценти, комісії та штрафні санкції, а також попередження про намір звернути стягнення на предмет застави, що підтверджується відповідним повідомленням (а.с. 6) та реєстром про направлення повідомлення (а.с.7). ОСОБА_1 вказане повідомлення залишила без відповіді.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч.1, 2 ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.2 п.3 ст.592 ЦК України заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена - звернути стягнення на предмет застави.

Оскільки банк повністю виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом, позовні вимоги про звернення стягнення на предмет застави підлягають задоволенню.

У задоволенні вимог позивача про витребування у відповідача та передачу на зберігання ПАТ «ПриватБанк»предмету застави -автомобіля «CHEVROLET AVEO SA69», комплекту ключів, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, суд вважає, за необхідне відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.24 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 34523715 звернення стягнення спірного автотранспорту було зареєстровано 04.01.2012 року (а.с.16).

25.12.2011 року позивач на адресу ОСОБА_1 направляв повідомлення про погашення простроченої заборгованості, а у випадку невиконання цього зобов'язання -зобов'язання достроково повернути суму кредиту у повному обсязі, нараховані проценти, комісії та штрафні санкції, а також попередження про намір звернути стягнення на предмет застави (а.с. 6, 7).

Частиною 2 статті 28 ст.24 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»передбачено, що якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст. 28 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», що якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно ст. 20 ЗУ «Про заставу»реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Таким чином, враховуючи, що позивач після того, як ОСОБА_1 в 30-денний термін з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави, не направляв до відповідача вимогу негайно передати предмет обтяження у володіння банку, тому, на думку суду на цей час відсутній спір щодо передачі заставного майна та інших речей (свідоцтво, ключі) і суду невідома позиція ОСОБА_1 з цього приводу.

Враховуючи викладене, у суду не має підстав вважати, що відповідач добровільно не здійснить передачу заставного майна та інших речей у встановлений або інший погоджений сторонами строк.

Оскільки на момент ухвалення судом рішення відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк»щодо передачі йому заставного майна - автомобіля марки «CHEVROLET», модель «AVEO SA69Y», рік випуску: 2007, тип транспортного засобу: легковий універсал, номер кузова/шасі: НОМЕР_3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ключів від вказаного транспортного засобу та свідоцтва про державну реєстрацію, в розумінні вимог ст.3 Цивільно-процесуального кодексу України щодо права особи для звернення до суду за захистом та представником позивача не було доведено зворотнього, тому позовні вимоги в частині витребування та передачі на зберігання зазначеного майна не можуть бути задоволенні судом.

Таким чином, у зв'язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст.11 Цивільно-процесуального кодексу України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі зібраних доказів, суд вважає за можливе задовольнити позов частково.

Так як судом задоволена основна позовна вимога позивача щодо звернення стягнення, на думку суду, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати згідно ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 192, 203, 235, 526, 527, 533, 549, 551, 572, 589, 590, 592, 628, 1050, 1054 ЦК України, Закону України «Про заставу», Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про витребування предмету застави, комплекту ключів та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, звернення стягнення на предмет застави -задовольнити.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DN81AR03110116 від 27.11.2007 року у розмірі 238 594 (двісті тридцять вісім тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 27 (двадцять сім) коп., з яких: 89 114, 54 грн. -заборгованість за кредитом; 40 661, 71 грн. -заборгованість по процентам за користування кредитом; 14 966, 20 грн. -заборгованість по комісії за користування кредитом; 93 851, 82 грн. -пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, звернути стягнення на предмет застави за договором застави від 27.11.2007 року, а саме: автомобіль марки «CHEVROLET», модель «AVEO SA69Y», рік випуску: 2007, тип транспортного засобу: легковий універсал, номер кузова/шасі: НОМЕР_3, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, шляхом його реалізації в порядку, передбаченому чинним законодавством України, для заставленого майна.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства «ПриватБанк»(на р/р №64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) 2385 (дві тисячі триста вісімдесят п'ять) грн. 94 (дев'яносто чотири) коп. витрат по сплаті позивачем судового збору.

У задоволенні інших позовних вимог -відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Р.С. Холод