Рішення № 27679791, 22.11.2012, Апеляційний суд Сумської області

Справа №2-7082 Головуючий у суді у 1 інстанції - БурдаНомер провадження 22-ц/1890/2211/12 Суддя-доповідач - Дубровна Категорія - 51

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Дубровної В. В.,

суддів - Гагіна М. В., Маслова В. О.,

за участю секретаря - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 22 жовтня 2012 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємця ОСОБА_2, третя особа: Сумський міський центр зайнятості,

про зміну формулювання причин звільнення,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, свої вимоги мотивувала тим, що 01 лютого 2010 року між нею та відповідачем був укладений трудовий договір № 261/10, який був зареєстрований третьою особою Сумським міським центром зайнятості. У її трудову книжку був внесений за №28 про звільнення з роботи за згодою сторін. Однак, як з'ясувалося, у Центрі зайнятості трудовий договір був знятий з реєстрації у зв'язку з його розірванням не за ст. 36,п.1 КЗпП України , а за п.4 ст.40 КЗпП Ураїни, тобто у зв'язку із вчиненням нею прогулів. Відповідач притягувався до кримінальної відповідальності за порушення вимог трудового законодавства, зокрема, за порушення законодавства під час її звільнення за прогули. Вважає, що її звільнення з роботи за згодою сторін відповідає їх волевиявленню, а тому просила постановити рішення, яким визнати підставою розірвання трудового договору - «за угодою сторін - п.1 ст. 36 КЗпП України», зобов'язавши відповідача внести відповідний запис до її трудової книжки.

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 22 жовтня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені нею позовні вимоги, обґрунтовуючи свої доводи тими ж обставинами, що і позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1, її представника ОСОБА_3, які апеляційну скаргу підтримують з мотивів у ній викладених, пояснення представника третьої особи - Сумського міського центру зайнятості Рижикової Наталії Олександрівни, яка покладається на розсуд суду, вивчивши матеріали справи, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, виходячи з наступного.

Вирішуючи спір та відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні її позову, місцевий суд дійшов до висновку, що позивачка не надавала доказів на підтвердження своїх вимог, а саме тієї обставини, що станом на 30 березня 2010 року (коли трудовий договір було фактично розірвано) та 03 червня 2010 року (коли трудовий договір було знято з реєстрації) між позивачем та відповідачем була досягнута згода на розірвання трудового договору за угодою сторін, тобто з підстав визначених п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Але з таким висновком суду першої інстанції погодитися неможливо.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір може бути, зокрема, безстроковим, що укладається на невизначений строк (п. 1 ч. 1 ст. 23 КЗпП України).

Згідно зі ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми при укладенні трудового договору з фізичною особою є обов'язковим. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Відповідно до ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін (п.1 ч.1 ), розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (п.4 ч.1).

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).

Статтею 24-1 КЗпП України та Порядком реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 8 червня 2001 року передбачено, що трудовий договір між працівником і фізичною особою укладається у письмовій формі у трьох примірниках та подається фізичною особаю на реєстрацію до державної служби зайнятості за місцем свого проживання у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи.

За змістом пп. 8-16 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить

запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті Кодексу законів про працю України, про що сторони сповіщають центр зайнятості, який зареєстрував трудовий договір.

Відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох робочих днів знімає трудовий договір з реєстрації, про що робить відповідний запис у книзі реєстрації трудових договорів.

Зняття з реєстрації трудового договору у разі його розірвання за ініціативою фізичної особи у випадках, визначених Кодексом законів про працю України, за відсутності працівника, проводиться у строк, зазначений в абзаці першому цього пункту ( трьох робочих днів), за умови подання фізичною особою (або за нотаріальним дорученням уповноваженою нею особою):

примірника трудового договору;

заяви про зняття трудового договору з реєстрації із

зазначенням дати звільнення з роботи працівника та підстав

розірвання зазначеного договору;

копій документів, що підтверджують:

надсилання працівникові повідомлення про намір розірвати з

ним трудовий договір (рекомендованим листом з повідомленням про

вручення). У разі коли вручити поштове відправлення неможливо,

подаються копії підтвердних документів;

проведення передбаченого законодавством розрахунку з

працівником або копію платіжної відомості із зазначенням суми

депонованої заробітної плати.

У цьому випадку центр зайнятості повідомляє працівника про

зняття з реєстрації трудового договору.

Відповідальна особа центру зайнятості на підставі запису

про зняття трудового договору з реєстрації, зробленого у книзі реєстрації трудових договорів, робить на трьох, а в разі відсутності працівника - на двох примірниках трудового договору запис про зняття з реєстрації трудового договору.

За зверненням працівника, який не був присутній під час зняття трудового договору з реєстрації, посадова особа центру зайнятості протягом трьох робочих днів з дня такого звернення робить відповідну відмітку у виданому йому примірнику трудового

договору та засвідчує у трудовій книжці запис про звільнення з роботи, внесений фізичною особою.

У разі коли документи, що подаються для реєстрації чи зняття з реєстрації трудового договору, не відповідають встановленим вимогам, центр зайнятості повертає їх без вчинення будь-яких дій із зазначенням причини.

Записи про реєстрацію та зняття з реєстрації трудового договору дають право фізичній особі внести записи до трудової книжки працівника про прийняття та звільнення його з роботи.

Посадова особа центру зайнятості підтверджує особистим підписом записи, унесені фізичною особою до трудової книжки працівника, і засвідчує їх печаткою.

Посадова особа центру зайнятості повинна ознайомити присутні сторони або сторону під підпис у журналі щодо порядку реєстрації та зняття з реєстрації трудового договору, унесення відповідних записів до трудової книжки працівника та її зберігання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01 лютого 2010 року ОСОБА_1 уклала трудовий договір № 261-10 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, який був зареєстрований в Сумському міському центрі зайнятості.

ОСОБА_1 працювала у ФОП ОСОБА_2 продавцем.

28 травня 2010 року відповідач звернувся до Сумського міського центру зайнятості з заявою про зняття з реєстрації зазначеного трудового договору з підстав, визначених у п.4 ст.40 КЗпП України, з посилання на те, що з 30 березня 2010 року позивачка не з'являється на роботі. За наслідками розгляду вказаної заяви та доданих до неї документів 03 червня 2010 року Сумський міський центр зайнятості зняв трудовий договір з реєстрації, як розірваний з ініціативи власника 30 березня 2010 року згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України ( за прогули), що вбачається з примірника договору, наданого Центром зайнятості (а.с. 22, 23-27).

Звільнення з роботи позивачки за п.1 ст.40 КЗпП України є незаконним.

У трудовій книжці ОСОБА_1 мається запис № 28 про звільнення її з роботи 30.03.2010 року не за ст. 40, п.3 КЗпП України, а за згодою сторін, тобто за п.1 ст. 36 КЗпП України (а.с.7-8).

Така ж підстава звільнення зазначена і в примірнику трудового договору, належного ОСОБА_1 (а.с.9).

З пояснень ОСОБА_5 вбачається, що між нею та ОСОБА_2 була домовленість про її звільнення за згодою сторін, вона подавала заяву про звільнення за згодою сторін.

Після відсторонення її від роботи 28 березня 2010 року вона на роботу не виходила, сподіваючись на те, що між нею та роботодавцем досягнута домовленість, що саме з цих підстав вона буде звільнена з роботи та буде знятий з реєстрації трудовий договір.

У червні 2010 року від Сумського міського Центру зайнятості вона отримала повідомлення про те, що її звільнено з роботи за прогули і трудовий договір знято з реєстрації (а.с.27).

Отримавши повідомлення, вона звернулась до правоохоронних органів із заявою про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 В ході розгляду кримінальної справи, порушеної відносно ОСОБА_2 за порушення трудового законодавства, встановлена незаконність звільнення працівника ОСОБА_1 з роботи за прогули, за п.1 ст.40 КЗпП України. Сам ОСОБА_2 під час розгляду кримінальної справи свою вину повністю визнав у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 172 Кримінального кодексу України - у грубому порушенні трудового законодавства, яке полягає у незаконному звільненні ОСОБА_1 за прогули, за ст. 40, п.1 КЗпП України.

Ці обставини викладені в постанові суду від 25 квітня 2012 року (а.с.5 -6).

Відповідач запрошувався у судове засідання апеляційного суду, але від явки відмовився. Будь-яких доказів на спростування вищезазначених обставин суду не надав.

Заслуговує на увагу наступне.

З усіх примірників трудового договору вбачається, що звільнення позивачки з роботи та розірвання трудового договору відбулося 30 березня 2010 року.

В той же час, 18 травня 2010 року у листі, адресованому ОСОБА_1, ОСОБА_2 зазначав про те, що він має намір звільнити її із займаної посади у зв'язку з відсутністю її на роботі з 30 травня 2010 року (а.с.25). Тобто, станом на 18 травня 2010 року ще не було ніякого наказу про звільнення ОСОБА_1 Цей лист нею отриманий 20 травня 2010 року.

Крім того, у заяві від 28 травня 2010 року, з якою ОСОБА_2 звернувся до Сумського міського центру зайнятості із проханням зняти з реєстрації трудовий договір № 261-1 від 01 лютого 2010 року, укладений між ним та ОСОБА_1, він зазначив про те, що трудовий договір розірвано з ініціативи роботодавця відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України за прогул згідно наказу №3-к від 15 квітня 2010 року (а.с.23). Відповідачем наказ до суду не наданий з не відомих причин. Не зрозуміло, як міг існувати наказ від 15 квітня 2010 року, тоді, як 18 травня 2010 року роботодавець ОСОБА_2, направляючи листа працівнику ОСОБА_1, попереджав її про наступне звільнення за прогули, яке ще мало наступити, а не про звільнення, яке вже мало місце не зрозуміло коли - чи 30.03.2010 року чи 15.04.2010 року.

Згідно з п.2.25 Наказу Міністерства праці України №58 від 29 липня 1993 року Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно з п.4.1 Наказу Міністерства праці України №58 від 29 липня 1993 року Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Із пояснень ОСОБА_1 вбачається, що трудова книжка була їй видана слідчим під час розслідування кримінальної справи. У трудовій книжці після запису № 28 про звільнення за згодою сторін відповідачем внесена запис під № 29 - «запис № 28 вважати недійсним»

Колегія суддів знаходить, що відповідачем порушені законні трудові права ОСОБА_1, вони підлягають захисту шляхом зміни підстави розірвання трудового договору №261-10, укладеного 01 лютого 2010 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, вважаючи звільненою ОСОБА_1 з роботи за ст. 36 п. 1 КЗпП України та зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про звільнення на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України.

Звертаючись до суду з цим позовом 12 червня 2012 року, позивачка пропустила передбачений статтею 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду, але колегія суддів знаходить поважними причини пропуску строку і це пов'язано, в тому числі, з розслідуванням кримінальної справи, порушеної відносно ОСОБА_2 у зв'язку з незаконним її звільненням за п.4 ст.4 КЗпП України.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у сумі 161 грн. 93 коп. ( 107,30+53,65).

У відповідності до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч. 1,2 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1,2, 313, 314 ч.2, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 22 жовтня 2012 року скасувати.

Постановити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Змінити підстави розірвання трудового договору №261-10, укладеного 01 лютого 2010 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

Вважати звільненою ОСОБА_1 з роботи за ст. 36 п. 1 КЗпП України.

Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про звільнення на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у дохід держави судові витрати у розмірі 161 грн. 93 коп. за наступними реквізитами:

Код бюджетної класифікації доходів 22030001

Рахунок 31211206780002

Одержувач УДКС у м. Суми (м.Суми), 22030001

Банк одержувача ГУДКУ у Сумській області,

ЄДРПОУ 37970593

МФО 837013

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -