Ухвала суду № 27669762, 12.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2012 р.Справа № 2а-1976/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2012р. по справі № 2а-1976/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіас-Харків"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2009 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіас-Харків" - звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова від 05 лютого 2009 року № 0000022340/0, № 0000012340/0; від 19 березня 2009 року № 0000022340/1, № 0000012340/1; від 07 травня 2009 року № 0000022340/2, № 0000012340/2; від 14 липня 2009 року № 0000022340/3, № 0000012340/3.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2009 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіас-Харків" задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова від 05.02.2009 року № 0000022340/0, №0000012340/0; від 19.03.2009 року № 0000022340/1, № 0000012340/1; від 07.05.2009 року № 0000022340/2, № 0000012340/2; від 14.07.2009 року № 0000022340/3, № 0000012340/3.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010 року за результатами апеляційного перегляду справи постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2009р. по справі № 2-а-40175/09/2070 скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

За результатами касаційного оскарження ухвалою Вищого адміністративного суду від 21.12.11р. скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2009 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2010 року та справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду допущено заміну відповідача на його правонаступника - Основ'янську міжрайонну державну податкову інспекцію міста Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіас-Харків" задоволено в повному обсязі.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова від 05 лютого 2009 року № 0000022340/0, № 0000012340/0; від 19 березня 2009 року № 0000022340/1, № 0000012340/1; від 07 травня 2009 року № 0000022340/2, № 0000012340/2; 14 липня 2009 року № 0000022340/3, № 0000012340/3 скасовано.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 12.09.2012 року, представники сторін не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ «Авіас-Харків» зареєстрований 24.03.2003 року у Виконавчому комітеті Харківської міської ради за № 14801200000013165. Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 27.03.2003 року та зареєстровано в ДПІ Київського району м.Харкова за №418.

В період з 25.11.2008 року по 22.12.2008 року ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова (правонаступником якої є Основ'янська міжрайонна державна податкова інспекція міста Харкова Харківської області Державної податкової служби) проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Авіас-Харків" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2008 року, за результатами якої складено акт № 100/23-405/32436339 від 22 січня 2009 року (а.с.11-53, т. 1).

В акті перевірки вказано на порушення позивачем пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2008 року на загальну суму 18022751,00 грн., у тому числі: за 3 квартал 2007 року - на суму 4896308,00 грн., за 4 квартал 2007 року - на суму 5697631,00 грн., за 1 квартал 2008 року - на суму 3627508,00 грн., за 2 квартал 2008 року - на суму 3801304,00 грн.; порушення вимог підпункту 7.4,1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2008 року на загальну суму 14418201,00 грн., у тому числі: за липень 2007 року - на суму 1283366,00 грн., за серпень 2007 року - на суму 1401490,00 грн., за вересень 2007 року - на суму 1232190,00 грн., за жовтень 2007 року - на суму 1538202,00 грн., за листопад 2007 року - на суму 1552081,00 грн., за грудень 2007 року - на суму 1467822,00 грн., за січень 2008 року - на суму 1425280,00 грн., за лютий 2008 року - на суму 1476726,00 грн., за червень 2008 року - на суму 1053488,00 грн. (а.с. 51-52, т. 1)

Зокрема, перевіркою встановлено, що договори, укладені між ТОВ "Авіас- Харків"та ТОВ "Рейнбоу ЛТД", ТОВ "Метрідат"та ТОВ "Рубітекс", не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки, згідно даних податкового органу, у вказаних підприємств відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладеним договорам.

05 лютого 2009 року ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на підставі висновків акту перевірки № 100/23-405/32436339 від 22 січня 2009 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000012340/0, яким згідно підпункту "б"підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено ТОВ "Авіас-Харків" суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем - податок на прибуток у розмірі 35412121,00 грн., у тому числі: 18022751,00 грн. - за основним платежем, 17389370,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. ( т.1 а.с. 88)

Також, 05 лютого 2009 року ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на підставі висновків акту перевірки № 100/23-405/32436339 від 22 січня 2009 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000022340/0, яким згідно підпункту "б"підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначила ТОВ "Авіас-Харків"суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем - податок на додану вартість у розмірі 21627301,00 грн., у тому числі: 14418201,00 грн. - за основним платежем, 7209100,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. ( т.1 а.с. 87).

Вказані податкові повідомлення - рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого скарги залишені без задоволення, а податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 19 березня 2009 року № 0000022340/1 та № 0000012340/1, від 07 травня 2009 року № 0000022340/2 та № 0000012340/2, від 14 липня 2009 року № 0000022340/3 та № 0000012340/3 на аналогічні суми нарахувань.

Не погодившись із винесеними відповідачем податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в акті перевірки необґрунтовано зроблено висновок про порушення позивачем п. 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"у періоді, який підлягав перевірці. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність податкових повідомлень-рішень від 05 лютого 2009 року № 0000022340/0, № 0000012340/0; від 19 березня 2009 року № 0000022340/1, № 0000012340/1; від 07 травня 2009 року № 0000022340/2, № 0000012340/2; від 14 липня 2009 року № 0000022340/3, № 0000012340/3 дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про те, що витрати, понесені позивачем за нікчемними угодами, укладеними з ТОВ "Рейнбоу ЛТД", ТОВ "Метрідат"та ТОВ "Рубітекс", які в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, не є валовими витратами підприємства, у зв'язку з чим віднесення позивачем вартості оплачених товарів за цими угодами у розмірі 72091003,00 грн. до складу валових витрат, а суми податку на додану вартість, сплачених у складі вартості таких товарів, у розмірі 14418201,00 грн. до складу податкового кредиту суперечить положенням пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"та підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Матеріалами справи підтверджується, що 01 жовтня 2007 року між ТОВ "Рейнбоу ЛТД"(постачальник) та ТОВ "Авіас-Харків"(покупець) укладений договір поставки нафтопродуктів № П-181/2007, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати нафтопродукти (товар) у кількості, номенклатурі, по цінах та в строки, встановлені згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар за визначену специфікацією грошову суму (пункт 1.1 статті 1 договору); умови поставки у відповідності з вимогами Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермт"2000 - ЕХW склад ВАТ "Дніпронафтопродукт"або на інших складах, орендованих згідно цивільно-правових договорів (пункт 2.3 статті 2 договору).

На виконання умов договору, ТОВ "Рейнбоу ЛТД"виписало ТОВ "Авіас-Харків"видаткові накладні (а.с 191-200, т. 1), податкові накладні (а.с. 201-213, т. 1).

В свою чергу, ТОВ "Авіас-Харків" розрахувалося з ТОВ "Рейнбоу ЛТД"за поставлений товар, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Рейнбоу ЛТД", що підтверджується платіжними дорученнями, а також виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку, (а.с. 137-190, т. 1; том справи 18, 19, 20, 21, 22).

09 лютого 2005 року між ТОВ "Метрідат" (постачальник) та ТОВ "Авіас-Харків"(покупець) укладений договір поставки нафтопродуктів № КП-15/02-05, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати нафтопродукти (товар) у кількості, номенклатурі, по цінах та в строки, встановлені згідно додаткових угод, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар за визначену додатковою угодою грошову суму (пункт 1.1 статті 1 договору); умови поставки у відповідності з вимогами Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермт"2000 - ЕХW склад ВАТ "Дніпронафтопродукт"або на інших складах, орендованих згідно цивільно-правових договорів і (пункт 2.3 статті 2 договору).

На виконання умов договору, ТОВ "Метрідат" виписало ТОВ "Авіас-Харків"видаткові накладні, (а.с. 10-43, т. 2), податкові накладні (а.с. 44-62, т.2).

В свою чергу, ТОВ "Авіас-Харків "розрахувалося з ТОВ "Метрідат" за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Метрідат", що підтверджується платіжними дорученнями, а також виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку, (а.с. 219-250, т. 1; а.с. 1-9 т.2; том справи 18, 19, 20, 21, 22).

14 травня 2008 року між ТОВ "Рубітекс"(продавець) та ТОВ "Авіас-Харків"(покупець) укладений договір купівлі-продажу № 14/05-05/АХ, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти: бензин А-76, А-80, А-92, А-95, дизельне паливо (товар) у кількості, номенклатурі, по цінах, встановлених згідно додаткових угод, які є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.1 статті 1 договору) умови поставки у відповідності з вимогами Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермт"2000 - ЕХW АЗС продавця (пункт 2.3 статті 2 договору).

На виконання умов договору, ТОВ "Рубітекс" виписало ТОВ "Авіас-Харків"видаткову накладну, (а.с. 65, т.2), податкову накладну, (а.с. 66, т. 2)

В свою чергу, ТОВ "Авіас-Харків"розрахувалося з ТОВ "Рубітекс" за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Рубітекс", що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 64, т. 2).

Придбані у ТОВ "Рейнбоу ЛТД", ТОВ "Метрідат"та ТОВ "Рубітекс"нафтопродукти передані на зберігання до ВАТ "Дніпронафтопродукт", відповідно до договору зберігання від 26.01.06р. (а.с. 1-7, т. 23)

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту регулюються статтею 5 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми право формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно -суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997р. якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.31 статті 1 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) продаж товарів - будь - які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі - продажу, міни, поставки та іншими цивільно - правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Визначення терміну «поставка товарів» наведене в абзаці 1 пункту 1.4 статті 1 Закону «Про податок на додану вартість», згідно положень якого поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до ч.4 ст. 265 Господарського кодексу України ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення Термінів «Інкотермс».

В договорах, укладених позивачем з ТОВ "Рейнбоу ЛТД", ТОВ "Метрідат"та ТОВ "Рубітекс", сторони узгодили, що поставка товару здійснюється згідно з вимогами Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермт"2000, зокрема - ЕХW.

Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати - "Інкотермс" (редакція 2000 року) визначено, що термін "франко-завод"(ЕХW) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що в користуванні позивача перебували АЗС на умовах Договорів оренди, укладених з ТОВ "Валвіт", ТОВ "Плесан", ТОВ "Східна хвиля", (а.с. 197-250, т. 9; а.с. 1-168, т. 10)

Доставка нафтопродуктів, придбаних позивачем у ТОВ "Рейнбоу ЛТД", ТОВ "Метрідат"та ТОВ "Рубітекс", здійснювалась ВАТ "Дніпронафтопродукт", відповідно до Договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 0602/04-1 від 06.02.04. Приймання вказаних транспортних послуг здійснювалося позивачем шляхом підписання актів виконаних робіт, (а.с. 73-75, 179-180 т. 13; а.с. 59-61, 168-169 т. 12; а.с. 3-4, 91-97, т. 14; а.с. 26-27, 196-197, т. 11; а.с. 8-28, т. 23)

Досліджені судом податкові накладні за своєю формою та змістом в повному обсязі відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно товарно - транспортних накладних, які містяться в матеріалах справи, відвантаження нафтопродуктів, придбаних позивачем у ТОВ "Рейнбоу ЛТД", ТОВ "Метрідат"та ТОВ "Рубітекс", здійснювалося за адресами, які відповідають адресам автозаправних станцій, які перебували в користуванні позивача, відповідно до зазначених вище Договорів оренди.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля затверджено спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), пунктом 2 якого встановлено обов'язок застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Відповідно до статті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання. Перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій і застосування на підприємствах та організаціях України, які займаються нафтопродуктозабезпеченням встановлювався на час вчинення спірних правочинів Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженою спільним Наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Мінтранс, Держстандарт, Держкомстат від 02.04.1998 № 81/38/101/235/122. (Далі Інструкція № 81) Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для підприємств, установ та організацій всіх галузей народного господарства і всіх форм власності, а також для громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються придбанням, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України.

Відповідно до п.п. 4.1.3.38 Інструкції № 81, з прибуттям на ППЗН нафтопродуктів в автоцистерні перевіряється наявність і цілість пломб, технічний стан автоцистерни, визначається повнота заповнення цистерни і відповідність нафтопродукту, вказаному в товарно-транспортній накладній, яка пред'являється водієм.

Згідно з пп. 4.1.7.2, 4.1.7.5 Інструкції № 81, приймання усіх нафтопродуктів, що надходять на АЗС в автоцистернах, а також нафтопродуктів, розфасованих у дрібну тару, провадиться за товарно-транспортною накладною і за об'ємом, виміряним у резервуарі. Забороняється приймати нафтопродукти на АЗС у разі: відсутності свідоцтва про повірку автоцистерни або градуювальної таблиці на резервуар АЗС, затвердженої територіальним органом Держстандарту України, за результатами повірки резервуара; несправності зливного пристрою автомобільної цистерни; не належним чином оформленої товарно- транспортної накладної або її відсутності; наявності підтоварної води в нафтопродуктах; невідповідності виміряного значення базової висоти резервуара значенню, нанесеному на резервуарі (згідно п. 4.1.2.6); присутності в нафтопродукті механічних домішок і явних сумнівів у відповідності якості нафтопродукту вимогам стандарту; незаповненості "по планку" автоцистерни.

З аналізу вказаних норм вбачається, що приймання нафтопродуктів, які надійшли автотранспортом, повинно здійснюватись замовниками за обов'язкової наявності товарно- транспортних накладних, паспорта якості та сертифікату відповідності.

Позивачем на підтвердження факту отримання нафтопродуктів, придбаних у ТОВ "Рейнбоу ЛТД", ТОВ "Метрідат"та ТОВ "Рубітекс" надані належним чином завірені копії товарно-транспортних накладних, паспортів якості та сертифікатів відповідності на нафтопродукти, (а.с. 1-151, 8; а.с. 28-250, т. 11; а.с. 1-250, т. 12; а.с. 1-250, т. 13; а.с. 1-250, т 14; а.с. 1-102, т. 16)

Крім того, з Журналів змінних звітів убачається, що дані, зазначені в товарно- транспортних накладних, узгоджуються з даними надходження пального, зазначеними в Журналах змінних звітів за відповідну дату та з відповідним обсягом.

З аналізу вказаних документів встановлено, що позивачем придбане у ТОВ "Рейнбоу ЛТД", ТОВ "Метрідат"та ТОВ "Рубітекс" пальне приймалось відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним Наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Мінтранс, Держстандарт, Держкомстат від 02.04.1998р. № 81/38/101/235/122.

Придбане у ТОВ "Рейнбоу ЛТД", ТОВ "Метрідат"та ТОВ "Рубітекс" оприбутковано позивачем відповідно до даних бухгалтерського обліку, (а.с. 39-250, т. 17; а.с. 1-113, т. 18) та в подальшому реалізовано через АЗС, які перебували в користуванні позивача, що підтверджується даними Журналів змінних звітів та копіями касових стрічок у КОРО. (а.с. 152-245, т.8; а.с. 1-174, т. 9).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про підтвердження належного виконання сторонами умов договорів купівлі - продажу, укладених позивачем з ТОВ "Рейнбоу ЛТД", ТОВ "Метрідат" та ТОВ "Рубітекс", реальності укладених правочинів та використання в господарській діяльності придбаного у ТОВ "Рейнбоу ЛТД", ТОВ "Метрідат"та ТОВ "Рубітекс" пального.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів купівлі - продажу взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Факт реєстрації контрагентів позивача платниками податку на додану вартість, а також той факт, що вказані підприємства (ТОВ "Рейнбоу ЛТД", ТОВ "Метрідат"та ТОВ "Рубітекс") на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових накладних були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, відповідачем не заперечується та матеріалами справи не спростовується.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до п. 1.7 Наказу ДПА України "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" від 10 серпня 2005 року N 327 ( чинного на час виникнення спірни х правовідносин), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, відповідно до яких платник податків здійснив розрахунки з ТОВ "Рейнбоу ЛТД", ТОВ "Метрідат"та ТОВ "Рубітекс"та включив до складу податкового кредиту відповідні суми сплаченого податку, та до складу валових витрат вартість придбаного пального використаного у безпосередній господарській діяльності.

Стосовно посилання представника відповідача на ухилення від сплати податків ТОВ "Рейнбоу ЛТД", ТОВ "Метрідат"та ТОВ "Рубітекс", суд зазначає наступне. Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне законодавство, зокрема Закон України "Про податок на додану вартість", не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Відповідно до положень Закону про ПДВ сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару (в нашому випадку - ТОВ "Рейнбоу ЛТД", ТОВ "Метрідат"та ТОВ "Рубітекс") має сплачувати цей податок до бюджету.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Абзацом 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Ухилення однією із сторін двохстороннього договору від сплати податків за цим договором жодним чином не свідчить про порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (активні дії), оскільки об'єктивна сторона несплати до бюджету відповідного податку міститься не в діях, а в бездіяльності, з чого випливає, що висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочинів в укладених між позивачем та ТОВ "Рейнбоу ЛТД", ТОВ "Метрідат"та ТОВ "Рубітекс" договорах, в розумінні п. 1 ст. 228 ЦК України - зроблений відповідачем із невірним тлумаченням змісту вказаної норми матеріального права.

Колегія суддів також зазначає, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 року скасовано постанову Господарського суду Сумської області від 29.04.2009 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в м. Суми до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метрідат" про стягнення коштів та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України за результатами касаційного оскарження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишено без задоволення, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 року залишено без змін.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.10.2010 року зазначено, що оскаржений правочин був товарним, товар був отриманий на підставі спірної угоди зі сховища, де знаходився на зберіганні (договір зберігання між ТОВ "Метридат" та ВАТ "Дніпронафтопродукт"), факт його транспортування в ході перевірки підтверджений відповідними товарно-транспортними накладними, та як встановлено перевіркою був реалізований через АЗС ТОВ "Богест", оплата нафтопродуктів здійснена через банк, операція відображена в обліку обох підприємств (що підтверджується також актом перевірки ТОВ "Метридат"), факт збитковості операції, чи невідповідності господарської діяльності не встановлено.

Ці обставини відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини мають преюдиціальне значення при розгляді даної справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем в акті перевірки необґрунтовано зроблено висновок про порушення позивачем п.5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у перевіряємому періоді, оскільки вони не ґрунтуються на приписах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про невідповідність податкових повідомлень - рішень державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова від 05 лютого 2009 року № 0000022340/0, № 0000012340/0; від 19 березня 2009 року № 0000022340/1, № 0000012340/1; від 07 травня 2009 року № 0000022340/2, № 0000012340/2; від 14 липня 2009 року № 0000022340/3, № 0000012340/3 дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2012 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2012р. по справі № 2а-1976/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В.Судді(підпис) (підпис) Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.