Ухвала суду № 27669661, 13.11.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2012 року справа №2а/1270/3192/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі міста Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/3192/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганський завод гірничого машинобудування» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі міста Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 5 квітня 2012 року № 0000182320, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 59522 гривні та застосовані штрафні санкції в розмірі 14880,5 грн. В обґрунтування позову зазначив, що у нього були всі підстави для формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ «Транс Агентство Сервіс»», а висновки податкового органу про порушення ним статті 198 Податкового Кодексу України є безпідставними, оскільки факт реального виконання операцій з вказаним контрагентом повністю підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2012 року позовні вимоги задоволені, оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним і скасовано.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що дата складання податкової накладної за жовтень 2011 року не відповідає даті оплати за поставлений товар, що є порушенням п. 198.2 статті 198 ПК України. Крім того апелянт вказав, що товарно-транспортні накладні на перевезення металопрокату оформлені неналежним чином та не можуть слугувати підставою для відображення господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку. Також зазначив, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не підтверджуються стосовно врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які необхідні для здійснення такої діяльності.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач є юридичною особою, перебуває на податковому обліку в ДПІ Артемівського району у м. Луганську, з 13.07.1994 року є платником податку на додану вартість (т. № 1 а.с.215-223, 257, 258).

Основним видами його діяльності згідно статуту та довідки Головного управління статистики у Луганській області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, серед іншого, є виробництво машин та устаткування для добувної промисловості і будівництва та торгівля ними. (т. № 1 а.с. 215).

В період з 06.03.2012 року по 14.03.2012 року на підставі наказу № 285 від 05.03.2012 року та направлення № 235 від 05.03.2012 року (т. № 2.а.с. 18, 19) відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за листопад-грудень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.03.2012 року № 45/22-300/05400879, в якому зазначено про порушення Позивачем : п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2011 року в розмірі 59522 гривні. (т. № 1 а.с. 13-28, далі - акт перевірки № 45).

Згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість…

На підставі акту перевірки № 45 Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.04.2012 року № 0000182320 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 59522гривні і штрафних (фінансових) санкцій на суму 14880,5 грн, всього на суму 74402,5 грн. (т. № 1 а.с. 11).

З акту перевірки № 45 вбачається, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення послугували висновки акту № 45 щодо відсутності реального здійснення господарської операції з придбання металопрокату у ТОВ «Транс Агентство Сервіс» в жовтні 2011 року на підставі договору поставки № 4-141С від 12.10.2010 року з мотивів неправильно оформлених податкових накладних, неправильно оформлених товарно-транспортних накладних та відсутності у ТОВ «Транс Агентство Сервіс» реальної можливості здійснення господарської діяльності.

Такі сумніви покладені в основу висновків про порушення Позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України.

При вирішенні спору колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 14.1.18 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 14.1.181 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтями 198 та 200 Податкового кодексу України регламентований порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, який платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлений від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

За приписами п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітною (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. а) п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Аналізуючи вказані норми чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що право платника податку - покупця на податковий кредит кореспондується з податковими зобов'язаннями іншого платника податку - постачальника товарів (послуг), який зобов'язаний включити до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість, сплачену (нараховану) покупцем у ціні придбання товарів (послуг). До складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні. При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Податковим Кодексом України не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету. Статтею 201 ПК України передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо він має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З урахуванням предмету спору суд першої інстанції правильно зазначив, що дослідженню при розгляді справи підлягає реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Транс Агентство Сервіс» , які є підставою для виникнення права на податковий кредит та визначення податкових зобов'язань.

Наявні у справі первинні документи позивача свідчать про наступне.

12 жовтня між позивачем (Покупець) та ТОВ «Транс Агентство Сервіс» (Постачальник) укладений договір поставки № 4- 141 С, за яким постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах, викладених в договорі металопродукцію, асортимент, кількість, якість та ціна якої вказані у рахунку-фактурі, який надається постачальником покупцю відповідно до умов договору та є його невід'ємною частиною або у специфікаціях, що є додатками до цього договору і є його невід'ємною частиною Відповідно до пункту 3.1 договору ціна товару є договірною ціною між постачальником та покупцем та вказується в рахунку-фактурі або в специфікації, які є невід'ємною частиною договору. \ т. № 1 а.с. 37-38\.

На відвантажені ТМЦ ТОВ «Транс Агентство Сервіс» виписані податкові накладні від 28.10.2011 року № 102806, від 14.10.2011 року № 102689, від 21.10.2011 року № 102776, які зареєстровані у відповідному реєстрі та на підставі яких позивачем сформований податковий кредит за жовтень 2011 року. (т. № 1.а.с. 44-48).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів відповідача про безпідставне зазначення в податкових накладних № 102806, № 102689 та № 102776 відповідних рахунків-фактур як на вид цивільно-правового договору, оскільки як зазначалось вище зазначені рахунки є невід'ємною частиною договору поставки, який також вказаний у податкових накладних. (т. 1.а.с. 39-41). Крім того, вказані податкові накладні за своїм змістом повністю відповідають сумам оплати та призначенню платежу, вказаним у платіжних дорученнях на оплату отриманого товару. \ Т. № 1 а.с. 42-43\.

Також колегія суддів зауважує, що не зазначення у товарно-транспортній накладній певних реквізитів, як то виду пакування вантажу або ПІБ особи, яка здала або прийняла вантаж, є формальними порушеннями порядку заповнення такої накладної і не можуть бути підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ, оскільки ТТН не є підставою для нарахування податкового кредиту. За таких обставин, зважаючи, що товарно-транспортна накладна - це документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, колегія суддів вважає, що недоліки заповнення товарно-транспортної накладної взагалі не мають якогось значення для вирішення спору щодо наявності у позивача права на формування податкового кредиту за відсутності з боку податкового органу доводів та ненадання доказів щодо відсутності факту реального постачання товарів від ТОВ «Транс Агентство Сервіс» до позивача.

Навпаки судом першої інстанції правильно зазначено, що отримання позивачем товару за договором № 4 підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, приймальними актами, актами складського обліку матеріалів (т. № 1 а.с. 55-90), які в свою чергу співпадають з оборотно-сальдовими відомостями та картками бухгалтерського обліку (т. № 1 а.с. 92-211).

Судом першої інстанції правильно зазначено, що вказані первинні документи надані позивачем у повному обсязі та складені з дотриманням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій, позивачем наданий договір транспортного обслуговування та договір оренди контрагентом ТОВ «Транс Агенство Сервіс» нежитлових приміщень. \ т. № 2 а.с. 48-55\.

Не заслуговують на увагу посилання відповідача на настання першої події за датою зазначеній в платіжному дорученні № 1750 - 13.10.2011 року, оскільки за даними уповноваженого банку фактична оплата мала місце 14.10.2011 року, що підтверджується відповідним записом банку в платіжному дорученні № 1750, а також випискою по рахунку позивача. (т. № 1 а.с.42, т. № 2 а.с. 68, 69).

Колегія суддів також зазначає, що реальний характер господарських відносин між позивачем та ТОВ «Транс Агентство Сервіс» також був предметом розгляду у справі за позовом ПАТ «Луганський завод гірничого машинобудування» до до Державної податкової інспекції в Артемівському районі міста Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 березня 2012 року, якими позивачу були нараховані грошові зобов'язання з податку на додатну вартість за жовтень 2011 року та податку на прибуток за жовтень-грудень 2011 року. За результатами судового розгляду постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2012 року позов задоволений, оскаржувані податкові повідомлення-рішення визнані протиправними і скасовані. За висновками судів позивачем доведений факт реальності придбання металопрокатної продукції у жовтні 2011 року у ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та підтверджено доказами факт придбання товарів. \ т. № 2 а.с. 2-11\.

Також безпідставними є посилання відповідача на акт перевірки Алчевської ОДПІ від 14.02.2012 року № 345/326-36713483, за висновками якого ТОВ «Транс Агентство Сервіс» порушені певні вимоги Податкового Кордексу України, оскільки постановою Луганського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року, накази податкового органу щодо проведення вказаної перевірки визнані протиправними та скасовані, а також зобов'язано податковий орган утриматись від використання акту перевірки та вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати вказаної перевірки і поновити дані, що містяться у поданих ТОВ «Транс Агентство Сервіс» податкових звітах з ПДВ. \ т. № 2 а.с. 31-41\.

З цього приводу колегія суддів також зазначає, що ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. З урахуванням вимог Податкового Кодексу України покупець сплачує суму ПДВ в ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи не надходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Крім того, законодавством України передбачено персональну відповідальність платника податків за порушення, допущенні при веденні податкового обліку. У разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків який має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Отже, за загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару ( послуги). Крім того, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

За таких обставин позивач як добросовісний платник податків не може нести відповідальність за можливе неналежне ведення податкового обліку та порушення податкового законодавства його контрагентами.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

Податковим органом під час перевірки не було здійснено будь-яких дій щодо встановлення факту можливості /неможливості реального здійснення операцій. Всі висновки податкового органу ґрунтуються виключно на його припущеннях і не підтверджені відповідними доказами у справі.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування чи зміни не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі міста Луганська Луганської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2012 року у справі № 2а/1270/3192/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам. які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В. Ястребова