Рішення № 27668314, 14.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/12617-2012 14.11.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"

до Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк"

про стягнення 12 610 284, 08 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Колесник Р.В.

від відповідача: не з'явились

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" про стягнення 12 610 284, 08 грн., з яких: 12 573 850, 00 грн. -основна заборгованість, 28 946, 33 грн. -пені та 7 487, 75 грн. -3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договорами інкасації, укладеними між сторонами, щодо переказу проінкасованої виручки позивача на його рахунки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2012 р. суддею Ломакою В.С. порушено провадження у справі № 5011-5/12617-2012 , призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.09.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 р., справу № 5011-5/12617-2012 передано судді Пригуновій А.Б. для розгляду.

04.10.2012 р. позивач, посилаючись на ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, подав суду заяву, в якій просить стягнути з відповідача пеню за порушення строків зарахування коштів у розмірі 62 640,09 грн. та 3 % річних у розмірі 17 666, 74 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Дослідивши зміст вищевказаної заяви, суд дійшов висновку, що позивач фактично збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення пені та 3 % річних.

Також суд відзначає, що у своїй заяві позивач не просить стягнути з відповідача суму основного боргу у сумі 12 573 850, 00 грн., зазначає про його погашення відповідачем.

Тож, суд задовольнив вказану заяву.

Разом з тим, позивач не відмовився від позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 12 573 850, 00 грн. в порядку ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, а тому суд розглядає заявлені позивачем вимоги про стягнення боргу у розмірі 12 573 850, 00 грн. 62 640,09 грн. -пені та 3 % річних у розмірі 17 666, 74 грн.

17.10.2012 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про скасування заходів до забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти на загальну суму 12 610 284, 08 грн., яке обґрунтовує тим, що ним було виконано зобов'язання щодо зарахування коштів у розмірі 12 573 850, 00 грн.

Розглянувши у судовому засіданні 17.10.2012 р. вказане клопотання відповідача, суд відмовив у його задоволенні з тих підстав, що відповідно до ст. 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

При цьому, вирішуючи питання про скасування забезпечення позову, суд виходить з того, що заходи забезпечення спрямовані на реальне виконання рішення суду щодо відновлення порушених прав позивача.

Відповідно до п. 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Разом з тим, станом на день вирішення вказаного клопотання потреба у вказаних заходах не відпала, рішення в цій частині вимог судом не прийнято, а відтак -у суду відсутні підстави для їх скасування, у зв'язку з чим суд відхилив клопотання відповідача.

13.11.2012 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав пояснення по справі, у яких зазначає, що після порушення провадження у справі Товариством з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" на підставі договору, укладеного з Публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" № 1073 від 17.09.2012 р., відкрито рахунок, на який відповідачем перераховані кошти у розмірі проінкасованої за період з 31.08.2012 р. до 03.09.2012 р. готівки, що становить 12 573 850, 00 грн.

Також позивач відзначає, що не заперечує проти припинення провадження у справі № 5011-5/12617-2012 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" 12 573 850, 00 грн. основного боргу у зв'язку із відсутністю предмету спору відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, позивачем надано суду копії виписок з банківського рахунку, з яких вбачається, що на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд", відкритий у Публічному акціонерному товаристві "Ерде Банк" зараховані кошти у розмірі проінкасованої за період з 31.08.2012 р. до 03.09.2012 р. готівки на суму 12 573 850, 00 грн.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" пені та 3 % річних.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Рішення у даній справі відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих позивачем документів, копії яких долучено до матеріалів справи та оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 14.11.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" та Публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" укладено договори на інкасацію коштів № 159/і від 25.10.20009 р., № 396/і від 20.95.2011 р., № 241/і від 25.06.2010 р., № 303/і від 23.11.2010 р. та № 787/і від 01.08.2012 р. предметом яких є зобов'язання відповідача приймати у касі позивача грошову виручку за вказаними в договорах адресами та строками, здійснювати перевезення та приймання грошової виручки в касі банку та забезпечувати своєчасний переказ проінкасованої виручки на рахунок позивача не пізніше наступного після інкасації робочого дня та відповідне зобов'язання позивача своєчасно оплачувати надані відповідачем послуги.

Умовами договорів передбачено обов'язок відповідача сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми, зарахування якої прострочене за кожен день прострочення.

Термін дії договорів встановлено тривалістю 12 місяців з моменту підписання та за умови неотримання за 30 днів до закінчення строку дії договору однією із сторін повідомлення про припинення строку дії договору, він вважається продовженим на тих же умовах на наступні 12 місяців.

17.09.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" та Публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" укладено договір банківського рахунку № 1073, за умовами якого відповідач зобов?язався відкрити позивачу поточний рахунок для зберігання розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, а також приймати та зараховувати на рахунок позивача грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження позивача про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України.

Як встановлено судом, на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд", відкритий відповідно до договору № 1073 від 17.09.2012 р., відповідачем зараховані кошти у сумі 12 573 850, 00 грн. -21.09.2012 р., 24.09.2012 р. та 25.09.2012 р.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Припинення існування предмета спору, за змістом наведеної статті, свідчить про відсутність між сторонами неврегульованих питань.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

За таких обставин, враховуючи, що після порушення провадження у даній справі відповідач зарахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" кошти у розмірі проінкасованої за період з 31.08.2012 р. до 03.09.2012 р. готівки на суму 12 573 850, 00 грн., що є предметом розгляду у даній справі, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі № 5011-5/12617-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" в частині позову про стягнення 12 573 850, 00 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що на виконання вищевказаних договорів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" за період з 31.08.2012 р. до 03.09.2012 р. здало виручку інкасаторам Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" на загальну суму 12 573 850, 00 грн., в той час як відповідач свої договірні зобов'язання виконав з порушенням встановленого строку, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню за порушення строків зарахування коштів у розмірі 62 640, 09 грн. та 3 % річних у розмірі 17 666, 74 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши положення вищевказаних договорів на інкасацію коштів № 159/і від 25.10.20009 р., № 396/і від 20.95.2011 р., № 241/і від 25.06.2010 р., № 303/і від 23.11.2010 р. та № 787/і від 01.08.2012 р., суд дійшов висновку, що останні містять ознаки договору про надання послуг та договору банківського рахунку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

У відповідності до ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Умовами договорів на інкасацію коштів № 159/і від 25.10.20009 р., № 396/і від 20.95.2011 р., № 241/і від 25.06.2010 р., № 303/і від 23.11.2010 р. та № 787/і від 01.08.2012 р. встановлено обов?язок відповідача здійснювати зарахування проінкасованої виручки на рахунок позивача наступного після інкасації робочого дня.

Разом з тим, судом встановлено, що кошти, проінкасовані відповідачем з 31.08.2012 р. до 03.09.2012 р. зараховані на рахунок позивача з 21.09.2012 р. до 25.09.2012 р.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач наведені обставин щодо прострочення виконання ним зобов'язання за договорами на інкасацію коштів № 159/і від 25.10.20009 р., № 396/і від 20.95.2011 р., № 241/і від 25.06.2010 р., № 303/і від 23.11.2010 р. та № 787/і від 01.08.2012 р. не спростував та доказів на підтвердження наявності об'єктивних причин неможливості їх виконання не надав.

Тож, з огляду на прострочення виконання відповідачем зобов'язань, обумовлених вищевказаними договорами, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 62 640, 09 грн. та 3 % річних у розмірі 17 666, 74 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, за правилами ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Однак суд відзначає, що договір № 159/1 від 25.10.2009 р. не містить положень щодо відповідальності Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" у вигляді нарахування пені за прострочення виконання зобов?язання.

Згідно розрахунку позивача, здійсненого за період з 03.09.2012 р. (дата виникнення прострочення з перерахування суми про інкасованої з 31.08.2012 р. до 02.09.2012 р.) та до 03.10.2012 р. (дата, визначена позивачем самостійно) розмір пені становить 62 640, 09 грн. та 17 666, 74 грн. -3 % річних.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені та 3 % річних, судом вставлено, що нараховані Товариством з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" суми не перевищують суми пені та 3 % річних, нарахованих судом.

Тож, враховуючи, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язань щодо зарахування на рахунок позивача проінкасованої виручки, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, у разі закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі тягне за собою повернення сплачених сум судового збору.

За таких обставин, суд вважає за необхідне повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 64 193, 99 грн., сплачений платіжним дорученням № 1601085 від 13.09.2012 р., оригінал якого міститься в матеріалах справи № 5011-5/12617-2012.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі № 5011-5/12617-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" в частині позову про стягнення 12 573 850, 00 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" задовольнити.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" (04070, м. Київ, Подільський район, вул. П. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, літера А, код ЄДРПОУ 34817907), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код ЄДРПОУ 32294926) пеню у розмірі 62 640, 09 (шістдесят дві тисячі шістсот сорок грн. 09 коп.) грн., 17 666, 74 (сімнадцять тисяч шістсот шістдесят шість грн. 74 коп.) грн. -3 % річних та 186, 01 (сто вісімдесят шість грн. 01 коп.) грн. -судового збору.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код ЄДРПОУ 32294926) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 64 193, 99 (шістдесят чотири тисячі сто дев'яносто три грн. 99 коп.) грн., сплачений платіжним дорученням № 1601085 від 13.09.2012 р., оригінал якого міститься в матеріалах справи № 5011-5/12617-2012.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.11.2012 р.

Суддя Пригунова А.Б.