Постанова № 27666040, 16.11.2012, Одеський окружний адміністративний суд

справа № 1570/152/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.

за участю секретаря - Запорощукової Г.Г.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Антей-А»до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0013492310 від 03.10.2011 року,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Антей-А»(далі -Позивач, або ПП «Антей-А») з позовом (т.1 а.с.2-9) до Державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси (далі -Відповідач, або ДПІ), в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0013492310 від 03.10.2011 року, яким Приватному підприємству «Антей-А»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 889879,00 гривень (з яких 711903,00 гривень - за основним платежем, 177976,00 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене на підставі акту планової виїзної перевірки ПП «Антей-А»№ 4148/23-3/30389663, складеного ДПІ 25.06.2011 року. Позивач вважає необґрунтованими і безпідставними висновки акту перевірки щодо порушення ним вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.7.6 ст.7, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР (далі -Закон № 334/94-ВР).

Так, за результатами перевірки ДПІ було зроблено висновок про заниження задекларованих показників по р.01.2 Декларацій «приріст балансової вартості запасів»у сумі 531612 грн. Фактичною підставою для такого висновку послужило визнання ДПІ недійсним правочину, укладеного між Позивачем та ТОВ «Мегалайн плюс».

Позивач зазначив, що ДПІ не мала права визнавати недійсним договір, укладений між ПП «Антей-А»і ТОВ «Мегалайн плюс»оскільки чинне законодавство, в тому числі ст.20 Податкового Кодексу України (далі -ПК України) не передбачає таких повноважень для органів державної податкової служби.

Крім того, ДПІ вважає, що власні кошти, якими працівники Позивача здійснювали оплату за ТМЦ на загальну суму 1410779 грн., потрібно було включити до складу валового доходу, так як мова йде про поворотну фінансову допомогу.

Позивач вказує, що оплата працівниками ПП «Антей-А»за ТМЦ і послуги, які придбавалися для здійснення господарської діяльності Позивача, не є поворотною фінансовою допомогою, оскільки відсутній факт передання платнику податку коштів у користування. Робітники передавали свої власні кошти не ПП «Антей-А», а підприємствам, у яких вони придбавали товарно-матеріальні цінності по замовленню ПП «Антей-А». Як зазначив Позивач наявність чи відсутність договору доручення під час придбання працівниками за власний рахунок для потреб господарства ТМЦ не впливає на порядок відображення у податковому обліку заборгованості, що виникла в результаті відсутності відшкодування коштів перед підзвітною особою за авансовим звітом.

Щодо заниження валового доходу на 174000 грн. при відображенні в податковому обліку фінансової допомоги, отриманої ПП «Антей-А»від ОСОБА_2, Позивач зазначив наступне. Грошові кошти в сумі 174000 грн., отримані ПП «Антей-А»від ОСОБА_2 за договорами фінансової допомоги були відображені у складі валового доходу півріччя 2010 року (уточнюючий розрахунок № 251322 від 09.11.2010 року). При подачі річного звіту для того, щоб уникнути розбіжності показників звіту за 2 квартал 2010 року та показників за 2010 рік в цілому, які повинні відображатися наростаючим підсумком, а також згідно із отриманою консультацією інспектора по податку на прибуток, сума 174 000 грн. була відображена в рядку 01.2, що призвело до заниження валового доходу.

З приводу завищення валових витрат на 245095 грн. Позивач вказав, що у декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2009 року валові витрати були відображені не в повному обсязі, в результаті чого були занижені на 197 337 грн. Вказана помилка була виправлена шляхом коригування показників у податковій декларації за 2010 рік. Крім того, при складанні декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року у програмному забезпеченні помилково двічі занесені прибуткові документи на загальну суму 57310 грн., у результаті чого валовий дохід у рядку 01.2 і валові витрати у рядку 04.1 були завищені на 47 758 грн. Згідно із п.2.1 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства»дана помилка була самостійно усунена Позивачем у декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року, штраф по даному порушенню Позивачем не нараховувався у зв'язку з відсутністю бази для нарахування.

Крім того, Позивач зазначив, що відповідно до п.7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону № 283/97-ВР витрати на придбання корпоративних прав включають суму коштів або вартість майна, сплачену платником податку у якості компенсації їх вартості, а також суму будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням. Таким чином, сума процентів, сплачена Позивачем за валютним кредитом, наданим АБ «Південний»на придбання корпоративних прав ТОВ «Гармонія», відноситься до витрат на придбання корпоративних прав і правомірно врахована ПП «Антей-А»у податковому обліку.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник Відповідача вважав позов необґрунтованим, прийняте податкове повідомлення-рішення правомірним, просив в задоволенні позову відмовити з підстав, вказаних у запереченнях на адміністративний позов (т.3 а.с. 129-134).

Ухвалою суду Відповідача - Державну податкову інспекцію у Приморському районі міста Одеси замінено на правонаступника -Державну податкову інспекцію у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство «Антей-А»зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради 03.05.1999 року, перебуває на податковому обліку в ДПІ Приморського району міста Одеси (т.1 а.с.177).

Згідно наказу ДПІ № 1277 від 26.04.2011 року ДПІ проведена документальна планова перевірка ПП «Антей-А»(т.1 а.с. 12). Перевірка проводилась ДПІ з 30.05.2011 року по 20.06.2011 року за результатами проведення якої був складений акт № 4148/23-3/30389663 від 25.06.2011 року «Про результати планової виїзної перевірки ПП «Антей-А»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року (далі - Акт перевірки) (т.1 а.с.14-43).

Не погодившись з висновками Акту перевірки, Позивач надав до ДПІ заперечення на Акт перевірки. Згідно Висновку №14/10/23-3 від 15.02.2011 р. про результати розгляду заперечень до Акту перевірки, висновки Акту перевірки залишені без змін (т.1 а.с. 151-156).

На підставі Акту перевірки № 4148/23-3/30389663 ДПІ 19.07.2011 року прийняло податкове повідомлення-рішення № 0008972310, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 999866 грн., в тому числі 799893 грн. за основним платежем та 199973 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с.157-158).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням ПП «Антей-А»оскаржило його до Державної податкової адміністрації в Одеській області (далі -ДПА) (т.1 а.с. 26-39). Рішенням ДПА №33488/10/25-0007 від 28.09.2011 року, прийнятим за результатом розгляду скарги Позивача податкове повідомлення-рішення № 0008972310 скасовано в частині заниження Позивачем валового доходу на 351963,74 грн. (т.1 а.с. 144-146). За наслідками розгляду ДПА скарги ДПІ прийняло податкове повідомлення-рішення № 0013492310 від 03.10.2011 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 889879 грн., в тому числі 711903 грн. за основним платежем та 177976 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с.143).

Не погоджуючись з висновками ДПА ПП «Антей-А»повторно оскаржило податкове повідомлення-рішення № 0008972310 до Державної податкової служби України (далі -ДПС). Рішенням ДПС № 7600/6/10-2115 від 15.12.2011 року повторна скарга ПП «Антей-А»залишена без задоволення (т.1 а.с. 138-142).

У висновку Акту перевірки вказано, що ПП «Антей-А»порушено п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.7.6 ст.7, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №283/97-ВР в зв'язку з чим встановлено заниження податку на прибуток у сумі 799893 грн., у т.ч. в 3 кварталі 2009 року у сумі 34316 грн., 4 кварталі 2009 року у сумі 49334 грн., 1 кварталі 2010 року у сумі 59645 грн., 2 кварталі 2010 року у сумі 233637 грн., 3 кварталі 2010 року у сумі 209588 грн., 4 кварталі 2010 року у сумі 174452 грн., 1 кварталі 2011 року у сумі 38921 грн.

1. Згідно Акту перевірки ДПІ встановлена нікчемність договору, укладеного між ПП «Антей-А»та ТОВ «Мегалайн плюс»згідно якого ПП «Антей-А»у 2-3 кварталі 2010 року здійснило поставку цементу ТОВ «Мегалайн плюс»на загальну суму 531 612 грн. ДПІ зробила висновок про заниження ПП «Антей-А»валового доходу у сумі 531612 грн., за рахунок невірно визначеного приросту товарно-матеріальних цінностей оскільки в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть списуватись ТМЦ без їх фактичного відвантаження. Таким чином, в результаті перевірки залишки ТМЦ на складах ПП «Антей-А»збільшились на 531 612 грн.

Судом встановлено, що протягом квітня-липня 2010 року ПП «Антей-А»здійснювало постачання цементу марки ПЦ ІІ/А-Ш-400 Товариству з обмеженою відповідальністю «Мегалайн плюс». Факт поставки цементу підтверджується видатковими та податковими накладними (т.1 а.с. 44-60, 62-81), які повністю відповідають вимогам до первинних документів, встановлених ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». За поставлений цемент ТОВ «Мегалайн-плюс»сплатило ПП «Антей-А»грошові кошти в сумі 637 840,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку Позивача (т.3 а.с. 124-125). Вказані господарські операції між ПП «Антей-А»і ТОВ «Мегалайн плюс»були належним чином відображені Позивачем в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджується даними картки рахунку бухгалтерського обліку №361 (т.3 а.с. 204-207), а також даними додатків 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до податкових декларацій з ПДВ за період квітень-липень 2010 року (т.3 а.с. 212, 213, 220, 226, 227, 231)

Суд не приймає до уваги доводи представника ДПІ щодо недійсності правочину між Позивачем та ТОВ «Мегалайн плюс»у зв'язку з відсутністю договору у письмовій формі. Відповідно до ч.1 ст.181 Господарського Кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень. Відповідно до ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи що, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між ПП «Антей-А»і ТОВ «Мегалайн плюс»та зв'язок між фактом продажу Позивачем товару (цементу), його списанням і отриманням відповідних доходів, суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо продажу Позивачем цементу ТОВ «Мегалайн плюс». В зв'язку з цим суд вважає необґрунтованими доводи Акту перевірки в частині заниження Позивачем валового доходу в розмірі 531 612 грн. у 2-3 кварталах 2010 року по господарським операціям з ТОВ «Мегалайн плюс». Крім того, суд зазначає, що визнання вищевказаного правочину нікчемним у будь-якому випадку не могло призвести до збільшення об'єкту оподаткування податком на прибуток, оскільки за умови збільшення Позивачем вартості товарних запасів (цементу) в розмірі 531 612 грн., на таку ж суму зменшились б валові доходи Позивача за рахунок неотримання оплати за поставлений цемент від ТОВ «Мегалайн плюс».

2. Згідно Акту перевірки, в порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону № 334/94-ВР, ПП «Антей-А»не відображено в рядку 01.6 декларації з податку на прибуток за 2010 рік фінансової допомоги в сумі 174 000 грн., отриманої підприємством від ОСОБА_2 внаслідок чого ПП «Антей-А»занизило валовий дохід на 174 000 грн.

Судом встановлено, що ПП «Антей-А»20.05.2010 року, 24.05.2010 року і 04.06.2010 року уклало з ОСОБА_2 договори про надання фінансової допомоги (т.3 а.с. 126-128). Згідно вказаних договорів ПП «Антей-А»отримало від ОСОБА_2 фінансову допомогу в таких розмірах: 21.05.2010 р. по договору б/н від 20.05.2010 року у сумі 50000 грн., 25.05.2010 року по договору б/н від 24.05.2010 року у сумі 60000 грн., 07.06.2010 року по договору б/н від 04.06.2010 року у сумі 64 000 грн. Загальна сума фінансової допомоги, отриманої ПП «Антей-А» від ОСОБА_2 у 2 кварталі 2010 року склала 174 000 грн. Факт отримання фінансової допомоги у вказаному розмірі підтвердив в судовому засіданні представник ПП «Антей-А». Судом встановлено, що фінансова допомога у сумі 174 000 грн. була відображена Позивачем у складі валового доходу півріччя 2010 року згідно уточнюючого розрахунку №251322 від 09.11.2010 року (т.3 а.с. 90), а також 3 кварталу 2010 року, що підтверджується даними рядку 01.6 податкової декларації за 3 квартали 2010 року (т.3 а.с. 91). У поданій ПП «Антей-А»до ДПІ податковій декларації з податку на прибуток за звітний період 2010 рік в рядку 01.6 (інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5) вказана сума 362 грн.

Згідно п.11.1 ст.11 Закону № 334/94-ВР встановлено такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Відповідно до п.п. 11.3.1 п.11.3 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку -дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку. В зв'язку з цим суд вважає, що ПП «Антей-А», отримавши фінансову допомогу в сумі 174 000 грн. від ОСОБА_2 в другому кварталі 2010 року правомірно відобразив збільшення валових доходів по рядку 01.6 податкової декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2010 року. Згідно абз.2 п.16.4 ст.16 Закону № 334/94-ВР платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до п.6.1 ст.6 цього Закону. В зв'язку з цим суд приходить до висновку, що ПП «Антей-А»відобразивши у рядку 01.6 податкових декларацій з податку на прибуток за 2 і 3 квартали 2010 року фінансову допомогу в розмірі 174 000 грн., був зобов'язаний перенести ці дані до рядку 01.6 декларації з податку на прибуток за 2010 рік. Однак, як встановлено судом, ПП «Антей-А»вказану вимогу закону не виконав, вказавши у рядку 01.6 декларації з податку на прибуток за 2010 рік тільки 362 гривні.

Суд не приймає до уваги посилання Позивача про помилкове віднесення ним фінансової допомоги у розмірі 174 000 грн. до рядку 01.2 замість рядку 01.6 декларації з податку на прибуток за 2010 рік, оскільки порівняння даних, вказаних у рядках 01.2 і 01.6 декларацій за 3 квартал 2010 року та 2010 рік в цілому дає змогу встановити, що сума, вказана Позивачем у рядку 01.2 декларації за 2010 рік не збільшилась на 174 000 грн. порівняно з 3 кварталом 2010 року. На підставі викладеного суд вважає обґрунтованим висновок Акту перевірки про заниження ПП «Антей-А»валового доходу на 174 000 грн.

3. Згідно Акту перевірки в порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР ПП «Антей-А» не відображено в деклараціях з податку на прибуток за 2009-2011 роки поворотну фінансову допомогу в сумі 1410779 грн., отриману підприємством від працівників ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 внаслідок чого ПП «Антей-А»занизило валовий дохід на 1410779 грн.

Судом встановлено, що працівниками ПП «Антей-А»ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на протязі 2009-2011 років за рахунок власних коштів придбавались і оплачувались ТМЦ і послуги (цемент, паливно-мастильні матеріали, запчастини для автомобілів, розрахунково-касове обслуговування в банківських установах тощо), які використовувались в господарській діяльності ПП «Антей-А». Факт придбання працівниками ТМЦ і оплати послуг на загальну суму 1410779 грн. в інтересах ПП «Антей-А»підтверджується квитанціями, видатковими накладними, рахунками-фактурами, звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (т.2 а.с. 7-249) і визнається самим Позивачем. Позивачем визнається факт наявності у ПП «Антей-А»заборгованості у сумі 1410779 грн. перед працівниками ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Відповідно до п.1.22.2 Закону № 334/94-ВР поворотна фінансова допомога -це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами. Суд приходить до висновку, що працівники ПП «Антей-А»ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 придбавши за рахунок власних грошових коштів ТМЦ і послуги в інтересах ПП «Антей-А»тим самим надали підприємству поворотну фінансову допомогу на суму 1410779 грн., що підтверджується визнанням Позивачем факту наявності кредиторської заборгованості перед вказаними працівниками (т.1 а.с. 4).

Згідно п.п. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону № 334/94-ВР до складу валових доходів включаються суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена п.7.2 ст.7 або ст.10 цього Закону. Відповідно до п.п. 2.1.1 п.2.1 ст.2 Закону № 334/94-ВР платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Згідно п.11.1 ст.11 Закону № 334/94-ВР встановлено такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. На підставі викладеного суд вважає, що ПП «Антей-А», отримавши поворотну фінансову допомогу в сумі 1410779 грн. у 3-4 кварталі 2009 року, 2010 році, 1 кварталі 2011 року від працівників ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які не є платниками податку на прибуток підприємств, було зобов'язано повернути працівникам таку фінансову допомогу до закінчення кварталу, у якому така допомога була отримана. ПП «Антей-А»не надано жодних доказів на підтвердження факту погашення заборгованості перед своїми працівниками за отримані ТМЦ і сплачені послуги в сумі 1410779 грн. Таким чином, суд приходить до висновку, що ПП «Антей-А», отримавши фінансову допомогу від осіб, які не є платниками податку на прибуток підприємств, і не повернувши таку допомогу на протязі відповідного кварталу було зобов'язано включити суму такої фінансової допомоги до складу валових доходів. На підставі викладеного суд вважає обґрунтованим висновок Акту перевірки про заниження ПП «Антей-А»валового доходу на суму 1410779 грн.

4. Згідно Акту перевірки Позивачем завищено валові витрати на 254430 грн. внаслідок невідповідності даних бухгалтерського обліку даним податкових декларацій з податку на прибуток за 2009 рік та 1 квартал 2010 року. Представник Позивача зазначив, що в декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2009 року валові витрати були занижені на 197337 грн., але вказана помилка була виправлена шляхом збільшення валових витрат на вказану суму у декларації за 2010 рік. Крім того, представник Позивача зазначив, що ПП «Антей-А»в 1 кварталі 2010 року в програмному забезпеченні помилково двічі занесені прибуткова накладна №ЦБ-00022 від 10.02.2010 року від ТОВ «Цембудресурс» на суму 41000 грн. з ПДВ, прибуткова накладна №14753 від 25.02.2010 року від ТОВ «ТехноЮг» на суму 235,01 грн. з ПДВ, прибуткові накладні від ПАТ «Хайдельберг Цемент Україна» № 1400049059/10/ від 24.03.2010 року на суму 7752 грн. з ПДВ та №1400049062/10/ від 25.03.2010 року на суму 7923 грн. з ПДВ, разом на загальну суму 57310 грн. з ПДВ, у результаті чого валовий дохід у рядку 01.2 і валові видатки у рядку 04.1 декларації були завищені на 47758 грн. Дана помилка, як зазначає Позивач, була ним самостійно виправлена у декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року.

Відповідно до абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Згідно п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку, або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Відповідно до п.2.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №143 від 29.03.2003 року, якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п.5.1 ст.5 Закону N 2181 (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

На підставі викладеного суд вважає, що ПП «Антей-А», завищивши валові витрати у 4 кварталі 2009 року на 206673 грн. та у 1 кварталі 2010 року на 47757 грн. не надало доказів уточнення показників податкової звітності і приведення їх у відповідність з даними бухгалтерського обліку. Враховуючи, що Позивачем не спростовано належними і допустимими доказами доводи Акту перевірки про завищення ним валових витрат на 254430 грн., суд вважає обґрунтованим висновок Акту перевірки про завищення ПП «Антей-А»валових витрат на 254430 грн.

5. Згідно Акту перевірки встановлено завищення задекларованих ПП «Антей-А»показників у рядку 04.12 «інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12»у сумі 635147 грн., у т.ч. у 3 кварталі 2009 року у сумі 132124 гривні, 4 кварталі 2009 року у сумі 115473 гривні, 1 кварталі 2010 року у сумі 10914 8грн., 2 кварталі 2010 року у сумі 110322 гривні, 4 кварталі 2010 року у сумі 55301 гривня, 1 кварталі 2011 року у сумі 112769 грн.. Згідно Акту перевірки ПП «Антей-А»завищив валові витрати на 635147 гривень, віднісши до них витрати на сплату відсотків за користування кредитними коштами, які були використані ПП «Антей-А»на придбання корпоративних прав у вигляді 100% статутного капіталу ТОВ «Гармонія».

Судом встановлено, що 25.12.2006 року ПП «Антей-А»уклало кредитний договір № В645/1 з Акціонерним банком «Південний». Згідно п.1.1 вказаного договору банк надав ПП «Антей-А»кредит в сумі 700 000 доларів США, а ПП «Антей-А»взяло на себе зобов'язання повернути суму кредиту в строк до 23.12.2011 року та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 13 % річних. Згідно п.1.2 договору кредит було видано ПП «Антей-А»на інвестиційну діяльність (т.1 а.с. 129-132).

28.12.2006 року між ТОВ «Гармонія»і ПП «Антей-А»було укладено договір купівлі-продажу частки в статутному фонді ТОВ «Гармонія». Згідно умов даного договору ТОВ «Гармонія»продала, а ПП «Антей-А»купило 100 % статутного фонду ТОВ «Гармонія». Продаж було вчинено за 3 535 000 гривень (т.3 а.с. 123).

08.12.2010 року ПП «Антей»уклало з ТОВ «Цембудресурс»договір купівлі-продажу згідно якого ПП «Антей-А»продало, а ТОВ «Цембудресурс»придбало 30% статутного капіталу ТОВ «Гармонія». Продаж було вчинено за 1500000 грн. (т.1. а.с. 106). Судом встановлено, що ПП «Антей-А»віднесено до складу валових витрат 635 147 грн., які було ним сплачено Акціонерному банку «Південний»в якості відсотків за користування кредитом згідно умов кредитного договору № В645/1 від 25.12.2006 року. Отримані кредитні кошти були витрачені ПП «Антей-А»на придбання 100% статутного фонду ТОВ «Гармонія», що підтвердив в судовому засіданні представник Позивача.

Відповідно до п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону № 334/94-ВР платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Згідно абз.2 п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону № 334/94-ВР, якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному ст.6 цього Закону. Відповідно до п.п.7.6.2 п.7.6 ст.7 Закону № 334/94-ВР, норми п.7.6. поширюються також на облік операцій платників податку з придбання або продажу корпоративних прав, відмінних від акцій.

Згідно ст.167 Господарського Кодексу України корпоративні права -це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Суд зазначає, що ПП «Антей-А»відніс до складу валових витрат 635 147 грн., які були сплачені за користування кредитними коштами, витраченими на придбання статутного фонду ТОВ «Гармонія». Відповідно до п.п.7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону №334/94-ВР під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням. В зв'язку з цим суд вважає, що 635147 грн., сплачених Позивачем Акціонерному банку «Південний»у вигляді відсотків за користування кредитом не відносяться до витрат на придбання корпоративних прав, оскільки вказані грошові кошти передаються банку, який не є власником корпоративних прав.

Згідно з п.5.1. Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.п. 5.2.1 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Судом встановлено, що ПП «Антей-А»уклало кредитний договір №В 645/1 з Акціонерним банком «Південний»з метою здійснення інвестиційної діяльності, спрямованої на отримання прибутку. В зв'язку з цим витрати Позивача пов'язані зі сплатою відсотків за таким кредитним договором відносяться до складу валових витрат, а не до складу витрат на придбання корпоративних прав. На підставі викладеного суд вважає необґрунтованим висновок Акту перевірки про завищення ПП «Антей-А»валових витрат на 635147 грн.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими доводи Акту перевірки в частині заниження Позивачем валових доходів в розмірі 531612 грн. по господарським операціям з ТОВ «Мегалайн плюс»та завищення валових витрат в розмірі 635 147 грн. Враховуючи це, ДПІ безпідставно збільшено об'єкт оподаткування податком на прибуток в розмірі 1 166 759 грн. В зв'язку з цим ДПІ необґрунтовано збільшило податкові зобов'язання Позивача з податку на прибуток за основним платежем на 291 689,75 грн. (1 166 759 грн. х 25% = 291 689,75 грн.). Сума безпідставно застосованих до Позивача штрафних (фінансових) санкцій складає 72 922,43 грн. (291 689,75 грн. х 25 % = 72 922,43грн.).

В зв'язку з цим суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси № 0013492310 від 03.10.2011 року підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання Приватного підприємства «Антей-А»з податку на прибуток в розмірі 364612,18 грн. (за основним платежем -291 689,75 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -72 922,43 грн.). В іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення суд вважає обґрунтованим і таким, що не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства «Антей-А» до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0013492310 від 03.10.2011 року - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси № 0013492310 від 03.10.2011 року, яким Приватному підприємству «Антей-А» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 889879,00 гривень (з яких 711903,00 гривень - за основним платежем, 177976,00 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 364612,18 гривень (з яких 291689,75 гривень - за основним платежем, 72922,43 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.

16 листопада 2012 року

.