Постанова № 27665764, 17.10.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2012 р. № 2а-14573/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Гулкевич І.З.

за участю секретаря судового засідання Билень Н.С.,

за участю:

представника позивача Лебідко Ю.І.

представника відповідача: Базарника Б.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія "Лізинговий дім" до відповідача Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 15.12.2011 року № 0002272321,

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія "Лізинговий дім" звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 15.12.2011 року №0002272321 про донарахування сум податку на додану вартість на суму вартість 968 922, 71 грн., у т.ч. 775 368, 17 грн. -основний платіж, 193 554, 54 грн. -штрафна (фінансова) санкція.

В судовому засіданні ухвалою суду відповідача ДПІ у Галицькому районі міста Львова замінено його правонаступником -ДПІ у Галицькому районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено на підставі акту від 01.12.2011 р. №255/23-7/31730064 "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" код за ЄДРПОУ 31730064 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року , валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.06.2011 року", яким було встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 968 922, 71 грн. Позивач заперечує проти позиції податкового органу щодо оподаткування ПДВ відсотків комісійної згоди, нарахованих на вартість переданого майна за договорами фінансового лізингу, оскільки саме таке нарахування в межах подвійної облікової ставки НБУ на день нарахування не є об'єктом оподаткування ПДВ, згідно п.3.2.2 ЗУ "Про податок на додану вартість". Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених в запереченні. Посилається на те, що перевіркою було встановлено, що позивачем порушено п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість не включено до об'єкту оподаткування ПДВ суми отриманих (нарахованих) лізингових платежів по договорах фінансового лізингу, що перевищують відсотки за кредитами, у складі лізингового платежу, у межах подвійної облікової ставки НБУ, внаслідок чого і було занижено суму податку на додану вартість 968 922, 71 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Актом від 01.12.2011 р. №255/23-7/31730064 "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" код за ЄДРПОУ 31730064 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року", відповідач ДПІ у Галицькому районі міста Львова Львівської області ДПС констатував, зокрема, порушення позивачем п. п. 3.1.1. п.3.1 ст.3 та п.6.1 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 968 922, 71 грн. за період з січня 2010 року по червень 2011 року.

З цієї підстави було винесено податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби від 15.12.2011 року №0002272321 про донарахування сум податку на додану вартість на суму вартість 968 922, 71 грн., у т.ч. 775 368, 17 грн. -основний платіж, 193 554, 54 грн. -штрафна (фінансова) санкція

Відповідно до п.п. 3.2.2.п.3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" не є обєктом оподаткування операції: нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного( лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів( комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості обєкта лізингу, нарахованого в межах такого договору фінансового лізингу.

Закон України "Про податок на додану вартість" не містить визначення поняття проценти та комісії. Пунктом 1.15 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що інші терміни використовуються у значеннях визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування. В пункті, 1.17 .ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначається, що в т.ч. "проценти" розуміються в значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств"

Відповідно до п.1.10 ст.1 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" "проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за користування, залучених коштів або майна."

За договорами фінансового лізингу залучається майно у виді основних фондів. За договором фінансового лізингу не залучаються кошти. Компанія, як Лізингодавець за передачу майна в користування, одержує свій дохід у відсотках до вартості майна, який зазначений в графіку лізингових платежів у виді відсотка комісійної згоди.

Кошти залучаються за кредитними договорами від банків або інших фінансових установ відповідно до вимог чинного законодавства. За надані кошти в користування банк одержує плату ( свій дохід ) у відсотках від вартості суми кредиту - іншими словами - проценти. Наголошуємо також, що банки та фінансові установи мають право надавати в користування виключно кошти. І не мають права передавати в користування майно.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" відносить операції фінансового лізингу до операцій особливого виду і в спеціальній нормі п. п.7.9.6 п.7.9, ст. 7 зазначає, що при нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує валові доходи, а орендар збільшує валові витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

ЗУ "Про податок на додану вартість" не пов'язує методику оподаткування ПДВ фінансового лізингу з джерелами фінансування. В п.п. 3.2.2. п.3.2 ст. 3 ЗУ "Про податок на додану вартість та в пп. 7.9.6.п.7.9. ст.7 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємства чітко зазначено, що процент розраховані від вартості об'єкта лізингу. Хто і коли розраховує банківський проценти при наданні кредиту від вартості обєкту лізингу для нас це є ділема, оскільки банки нараховують відсотки від вартості кредиту ( грошей).Закон жодним чином не зобов'язує лізингодавців залучати банківські кредити, а навпаки, через виведення з-під оподаткування ПДВ частини відсотків, нарахованих на вартість предмету лізингу, стимулює залучати власні кошти для фінансування лізингових проектів і дозволяє конкурувати з банками в сфері лізингу. Тому надання послуг за договорами фінансового лізингу прирівнюється до фінансових послуг і є об'єктом фінансового моніторингу.

Графіки лізингових платежів - невід'ємна частина договору фінансового лізингу. Вони узгоджуються і підписуються в момент укладання договору. Нараховуючи ПДВ на частину лізингового платежу в залежності від сплати відсотків за залученими кредитами приводить до зміни вартості всього договору. Жодним чином, в момент укладання договору, не можна передбачити оподатковувану і неоподатковувану частину лізингового платежу, оскільки якщо в один місяць компанія не змогла сплатити банківські відсотки і в останній день збільшила лізинговий платіж на суму ПДВ, то зобов'язати лізингоодержувача сплатити більшу суму, ніж було узгоджено договором фінансового лізингу не вбачається можливим.

Як встановлено в судовому засіданні попередні перевірки підприємства податковим органом не встановили порушень при оподаткуванні ПДВ відсотків комісійної згоди - з 2001р., тобто, позивачем правильно оподатковувались ці операції, а сама вищевказана норма ЗУ «Про податок на додану вартість" не змінювалась з 2005 року.

У відповідності до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р. "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Законодавство не передбачає безспірності визнання висновків акту перевірки, у зв'язку із чим зазначені в акті факти підлягають перевірці доказами в ході судового розгляду. Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України.. Згідно із ч. 2 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно із п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, зі змісту акту перевірки вбачається, що його висновки ґрунтуються на суб'єктивному сприйнятті перевіряючими змісту договорів, укладених між позивачем із лізингоодержувачами.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (лізингодавцем) та лізингоодержувачами (ТзОВ «Ладас», ТзОВ НВП «Полімербудмаш», ТзОВ «Демурінський гірничо -збагачувальний комбінат»та іншими) укладалися договори фінансового лізнгу. Предметом даних договорів є те, що лізингодавець передає лізингоодержувачу право володіння та користування на умовах фінансового лізингу майно.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»встановлює, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового

лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року завстановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право:

1) інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти;

2) здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умовкористування предметом лізингу та його утримання;

3) відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом;

4) вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках;

5) стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

6) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору;

7) вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу.

2. Лізингодавець зобов'язаний:

1) у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору;

2) попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним;

3) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу;

4) відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором;

5) прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу.

3. Лізингодавець може мати інші права та обов'язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач має право:

1) обирати предмет лізингу та продавця або встановитиспецифікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю;

2) відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям;

3) вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках;

4) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу.

2. Лізингоодержувач зобов'язаний:

1) прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору;

2) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані;

3) своєчасно сплачувати лізингові платежі;

4) надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання;

5) письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі;

6) письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором;

7) у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

3. Умови ремонту і технічного обслуговування предмета лізингу можуть визначатися окремим договором.

4. Лізингоодержувач може мати інші права та обов'язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та нормативно-правових актів.

Жодних доказів того, що діяльність позивача по виконанню договорів фінансового лізингу не відповідає таким вимогам, суду надано не було.

У відповідності до статуту позивача, довідки статуправління, до основних видів його діяльності віднесено лізингову діяльність, оперативний лізинг, фінансовий лізинг. Також позивачем наданими доказами спростовано позицію податкового органу стосовно оподаткування ПДВ відсотків комісійної згоди, нарахованих на вартість переданого майна за договорами фінансового лізингу, оскільки саме таке нарахування в межах подвійної облікової ставки НБУ на день нарахування не є об'єктом оподаткування ПДВ, згідно п.3.2.2 ЗУ "Про податок на додану вартість".

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на вищенаведене, керуючись статтями 6-12, 69 -71, 86, 137, 158, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Львівської області від 15.12.2011 р. № 0002272321.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови суду виготовлено та підписано 22.10.2012 року.

Суддя Гулкевич І.З.