Постанова № 27665151, 15.11.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/9868/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Толстолуцької М.М.

при секретарі Перовій В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-РДС» (м. Донецьк)

до

Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (м. Донецьк)

про

визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001482340 від 19.07.2012

за участю представників сторін:

від позивача - Горбань Є.В.- за довіреністю,

від відповідача - Іващенко Д.А. - за довіреністю,

Зайцев Д.О. - за довіреністю,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія-РДС» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001482340 від 19.07.2012.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, просили відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія-РДС» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001482340 від 19.07.2012.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2011, яким встановлено порушення вимог п.п. 135.5.10 п. 135.5 ст. 135, п.п. 137.2.3 п. 137.2 ст. 137 Податкового кодексу України у період з 01.07.2011 по 31.12.2011, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 110 400 гривень. Позивач не погоджується із зазначеним висновком податкового органу, зазначаючи, що ним були отримані капітальні трансферти, а не капітальні інвестиції, з огляду на що отримані позивачем кошти не підлягали оподаткуванню податком на прибуток. Крім того, зазначив, що норми Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» не можуть бути застосовані до позивача, оскільки ним здійснювалась діяльність з реалізації інвестиційного проекту - спортивне та любительське рибальство, а не сільське господарство. Отже, зариблення водоймища не є сільськогосподарською операцією. Просив позов задовольнити.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що перевіркою діяльності позивача було встановлено, що ним в ході реалізації державної програми по створенню робочих місць було отримано від ПП «Тоеріс» та ПП ОСОБА_4 товарний короп на загальну суму 240 000 грн., товарний товстолоб та білий амур на суму 240 000 грн. Розрахунки з постачальниками здійснювались за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, отриманих на виконання державної програми. Відповідно до законодавства, кошти, спрямовані на виконання програми, класифікуються як капітальні трансферти. Посилаючись на приписи Податкового кодексу України, Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Державного казначейства України від 25.11.2008 № 495, Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2006 № 1315, відповідач вказує, що придбана позивачем риба не є основними засобами або довгостроковими біологічними активами, та вказані операції підлягали оподаткуванню податком на прибуток. Просив у задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія-РДС» зареєстровано як юридична особа 18.09.2002 Виконавчим комітетом Донецької міської ради, включено до ЄДРПОУ за кодом 32193606, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (бланк серії А00 № 302568), довідкою Головного управління статистики у Донецькій області від 14.02.2012, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19.07.2011.

Позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Калінінському районі м. Донецька з 25.09.2002 за № 06306749, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 26.03.2010 № 315/10/29-014-2.

З 20.03.2012 по 31.05.2012 Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Компанія-РДС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2011, за наслідками якої складено акт від 01.06.2012 № 1658/22-2/32103606.

Згідно з висновком акту перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 135.3.10 п. 135.5 ст. 135, п.п. 137.2.3 п. 137.2 ст. 137 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 110 400 гривень, у т.ч. за період ІІ-IV квартал 2011 року на суму 110 400 гривень.

Не погоджуючись з висновком акту перевірки, позивач 05.06.2012 за № 6 направив відповідачу заперечення на акт, які не були задоволені податковим органом (висновок № 1/22-2 від 11.06.2012).

15.06.2012 Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001182340, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 114 179,46 гривень, у тому числі за основним платежем - 110 400 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3 797,46 гривень.

Позивач оскаржив прийняте податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПС у Донецькій області (скарга № 23 від 21.06.2012). Рішенням ДПС у Донецькій області від 09.07.2012 № 9872/10/10-210-5 скарга позивача задоволена частково, внаслідок чого скасовано податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафу у розмірі 3797,46 гривень.

19.07.2012 за результатами оскарження Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001482340, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 114 179,46 гривень.

Підставою для прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення у акті перевірки визначені такі обставини.

ТОВ «Компанія-РДС» у період з 01.07.2011 по 31.12.2011 в ході реалізації державної програми по створенню робочих місць було отримано від ПП «Тоеріс» та ПП ОСОБА_4 рибу - товарний короп на загальну суму 240 000 грн., товарний товстолоб та білий амур на суму 240 000 грн. Відповідач вказує, що зазначені господарські операції підлягали оподаткуванню податком на прибуток відповідно до положень п.п. 135.5.10 п. 135.5 ст. 135, п.п. 137.2.3 п. 137.2 ст. 137 Податкового кодексу України.

Позивач стверджує, що вказані операції не підлягали оподаткуванню податком на прибуток, оскільки у даному випадку мало місце отримання капітальних трансфертів. Крім того, вважає, що у даному випадку риба не виступала біологічним активом, з огляду на що податковий орган дійшов помилкового висновку про необхідність оподаткування операцій з отримання вказаної риби.

Суд вважає доводи позивача необґрунтованими, а прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення правомірним, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Компанія-РДС» в ході реалізації державної програми по створенню нових робочих місць, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2010 № 527, уклало договори поставки:

- від 28.11.2011 № 2811Р, згідно з яким ПП «Тоеріс» передає у власність ТОВ «Компанія «РДС» рибу - товарний короп на загальну суму 240 000 гривень;

- від 07.12.2011 № 0712Р, згідно з яким ПП ОСОБА_4 передає у власність ТОВ «Компанія «РДС» рибу - товарний товстолоб та білий амур на загальну суму 240 000 гривень.

У акті перевірки зазначено та це не спростовується сторонами, що розрахунки за вказаними договорами здійснено за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, отриманих на виконання державної програми по створенню нових робочих місць, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2010 № 527 від Головного управління регіонального розвитку, залучення інвестицій та зовнішньоекономічних відносин Донецької облдержадміністрації.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 135.5.10 пункту 135.5 статті 135 цього Кодексу, інші доходи включають суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку.

Як передбачено підпунктом 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 Податкового кодексу України, доходом у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів визнається сума коштів, що дорівнює частині амортизації об'єкта інвестування (основних засобів, нематеріальних активів), пропорційній долі отриманого платником податку з бюджету або за рахунок кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України, цільового фінансування капітальних інвестицій у загальній вартості таких інвестицій в об'єкт.

Відповідно до підпункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, інвестиції - господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно. Капітальні інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України, амортизації підлягають, у тому числі, витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання (створення) об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу.

У відповідності до підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

У відповідності до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. № 92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за № 288/4509, основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 цього ж Положення, Положення (стандарт) 7 не поширюється на операції з біологічними активами, які пов'язані із сільськогосподарською діяльністю та оцінені за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 листопада 2005 р. № 790, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 грудня 2005 р. за № 1456/11736, визначено, що біологічний актив - це тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди. Поточні біологічні активи - біологічні активи, здатні давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, приносити в інший спосіб економічні вигоди протягом періоду, що не перевищує 12 місяців, а також тварини на вирощуванні та відгодівлі.

Відповідно до Додатку до вказаного Положення, до поточних біологічних активів віднесено рибу (риборозведення); товарну риба та матеріал для розведення риби.

Як передбачено пунктом 2.2 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2006 р. № 1315, біологічний актив визнається запасом, якщо він не використовується в сільськогосподарській діяльності та утримується для продажу або напрям його використання не визначено. Біологічний актив визнається основним засобом, якщо він використовується в іншій діяльності, ніж сільськогосподарська, та очікуваний строк його використання більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Згідно з пунктом 7.14 цих Методичних рекомендацій, отримане цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, в яких були понесені витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування.

Аналізуючи наведені вище приписи законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем у перевіряємому періоді було отримано дохід у вигляді придбаних біологічних активів на виконання умов державної програми на суму 480 000 гривень, який відповідно до наведених норм підлягає оподаткуванню податком на прибуток.

Суд не приймає до уваги доводи позивача, викладені у позовній заяві, з таких підстав.

Відповідно до пункту 11 Порядку спрямування у 2011 році коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на створення нових робочих місць для забезпечення зайнятості населення вугледобувних регіонів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2010 р. № 527, кошти, спрямовані на виконання програм, класифікуються як капітальні трансферти.

Згідно з пунктом 6 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Державного казначейства України від 25 листопада 2008 р. № 495, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2009 р. за № 79/16095, капітальні трансферти - це невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсацію втрат, пов'язаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу одержувачів бюджетних коштів. До цієї категорії включаються також трансфертні платежі підприємствам для покриття збитків, акумульованих ними протягом ряду років або такі, які виникли в результаті надзвичайних обставин. Капітальними трансфертами вважаються невідплатні, безповоротні платежі, які мають одноразовий і нерегулярний характер як для надавача (донора), так і для їх отримувача (бенефіціара). Кошти, що виділяються з бюджету як капітальні трансферти, мають цільове призначення. Позивач вказує, що капітальні трансферти не підлягають оподаткуванню податком на прибуток. Однак, у даному випадку йдеться не про оподаткування отриманих капітальних трансфертів, а про оподаткування операцій поставки риби як біологічного активу, придбаної на кошти, отримані від Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Суд також зазначає, що придбана у ПП «Тоеріс» та ПП ОСОБА_4 риба не є основними засобами або довгостроковими біологічними активами, а є поточним біологічним активом відповідно до наведених вище норм, з огляду на що в межах спірних відносин не застосовуються норми п.п. 137.2.1 п. 137.2 ст. 137 Податкового кодексу України, на які посилається позивач.

У відповідності до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, з огляду на що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-РДС» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001482340 від 19.07.2012 - відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 15 листопада 2012 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складений 20 листопада 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.