Постанова № 27665081, 27.11.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 р. Справа № 2а/0470/11878/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Власенка Д.О. при секретаріЛитвин Ю.Ю. за участю: представника позивача Чалої В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВБАСМЕТАЛСТІЛ» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «КРИВБАСМЕТАЛСТІЛ» 05 жовтня 2012 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «В4» № 0000112201 від 10.09.2012, щодо завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суту 33958,00 грн. та податкове повідомлення-рішення за формою «Р» № 0000102201 від 10.09.2012, щодо заниження податку на додану вартість у сумі 298808,77 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 149404,39 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що Криворізька центральна МДПІ, за результатами перевірки діяльності ТОВ «КРИВБАСМЕТАЛСТІЛ» робить висновок, що операції між ТОВ «Інвесттехінжиніринг» та ТОВ «КРИВБАСМЕТАЛСТІЛ» на суму ПДВ 332766,77 грн. відповідно до ч.1, ч.2 ст.215, ч.1, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України, є нікчемними та суперечить інтересам держави і суспільства, та в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Такі висновки Криворізької центральної МДПІ, на думку позивача, є хибними, оскільки Криворізька центральна МДПІ не наводить ніяких судових рішень в обґрунтування такої позиції. Позивач зазначає, що всі первинні документи між ТОВ «Інвесттехінжиніринг» та ТОВ «КРИВБАСМЕТАЛСТІЛ» за договорами відповідають вимогам первинних документів, встановленим чинним законодавством, а саме, передбаченим ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»та пунктом 2.4, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку». Також, податкові накладні від ТОВ «Інвесттехінжиніринг» включають усі необхідні реквізити, видані на підтвердження реальних господарських операцій.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, які викладені у позовній заяві та додатково надала письмові докази, на обґрунтування своєї позиції.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився повторно, повідомлявся належним чином, надав до суду вдруге клопотання про перенесення розгляду справи. У своєму первинному клопотанні представник відповідача посилався на неможливість прибуття до суду у зв'язку з відсутністю фінансування, з огляду на заявлене клопотання судове засідання було перенесене з 05 листопада 2012 року на 15 листопада 2012 року. Судову повістку про виклик представник Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби отримав 13 листопада 2012 року, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, яке наявне в матеріалах справи, проте, 15 листопада 2012 року до суду надійшло факсимільне повідомлення про перенесення судового засідання у зв'язку з хворобою представника.

Так, частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Положеннями частини 3 статті 35 КАС України встановлено, що повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання.

Відповідно ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України визначено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З аналізу вищевказаних законодавчих норм, суд приходить до висновку, що однією з невід'ємних складових процедури відкладення розгляду справи через неявку відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, є поважність причин неприбуття відповідача.

З огляду на вищезазначене, суд вважає за можливе перейти до розгляду справи без участі представника відповідача у зв'язку з тим, що не вбачає поважності причин повторної неявки представника Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що Криворізькою центральною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби 21 серпня 2012 року було складено акт № 1679/220/33873515 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасметалстіл» (код ЄДРПОУ 33873515) з питання дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Інвесттехінжиніринг» (код ЄДРПОУ 35828705) за лютий 2012 року» /а.с. 11-40/.

Відповідно до висновків даного акту встановлено порушення ведення податкового обліку в частині визначення податкового кредиту по декларації за лютий 2012 року, чим порушено:

1) п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 6 ст. 8, п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.99 №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в країні», п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704, документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Інвесттехінжиніринг» за лютий 2012 року;

2) ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228, ст. 655, ст. 656, ст. 658, ст. 662 та ст. 664 Цивільного кодексу України та п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4, ст. 198, ст. 185, ст. 186 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), угоду з ТОВ «Інвесттехінжиніринг» за лютий 2012 року визнано - «нікчемним» правочином, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення в сумі 33958,00 грн. та встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 298808,77 грн.

Криворізькою центральною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби 10 вересня 2012 року на підставі акту перевірки № 1679/220/33873515 від 21 серпня 2012 року винесені відносно ТОВ «КРИВБАСМЕТАЛСТІЛ»:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від за № 0000102201, щодо визначення суми грошового зобов'язання за основним платежем + 298808,77 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 149404,39 грн. /а.с. 41/;

- податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 10 вересня 2012 року за № 0000112201, щодо завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 33958,00 грн. /а.с. 42/.

Судом встановлено, що 01 лютого 2012 року між ТОВ «КРИВБАСМЕТАЛСТІЛ» (замовник) та ТОВ «Інвесттехінжиніринг» (виконавець) було укладено договір № 01-2, у відповідності з умовами якого, виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату наступні послуги: роботи по технічному обслуговуванню обладнання АЦ №1, АЦ №2 ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги /а.с. 60-62/.

На виконання умов договору підписано два Акти виконаних робіт № 19 від 27 лютого 2012 року на суму 509436,00 грн. з ПДВ /а.с. 64/ та № 110 від 27 лютого 2012 року на суму 830000,00 грн. з ПДВ /а.с. 65/.

ТОВ «Інвесттехінжиніринг» виписані наступні податкові накладні:

№106 від 27.02.2012 на суму 167252,18 грн. з ПДВ /а.с. 75/;

№107 від 27.02.2012 на суму 155358,41 грн. з ПДВ /а.с. 76/;

№108 від 27.02.2012 на суму 334554,04 грн. з ПДВ /а.с. 77/;

№109 від 27.02.2012 на суму 509436,00 грн. з ПДВ /а.с. 78/;

№110 від 27.02.2012 на суму 830000,00 грн. з ПДВ /а.с. 79/.

Так, з 01 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Зі змісту ст. 75 Податкового кодексу України вбачається, що органи державної податкової служби мають право проводити документальну позапланову невиїзну перевірку: предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства, та яка проводиться на підставі податкових декларацій, фінансової та іншої звітності, первинних документів, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації; яка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом; яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені ст. 79 Податкового кодексу України. Так, згідно з п. 79.1 цієї статті документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Податковим органом в акті зроблено висновок про нікчемність правочинів укладених між позивачем та третьою особою. Проте, на думку суду даний висновок є необґрунтованим оскільки він не базується на первинних документах, які були наявні у позивача та досліджені судом.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину. Так правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Разом з тим висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 Цивільного кодексу України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків не може бути підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Крім того, у відповідності до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, яка полягає в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, застосуванню підлягає закон, який трактується на користь платника податку.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податковою кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Відповідна правова позиція відображена у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11.

Відповідач зробивши висновок про нікчемність правочинів не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із ст.67 Господарського Кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та мас всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно змісту п. 3 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. акт перевірки є носієм доказової інформації про виявленні порушення вимог податкового законодавства.

Пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності правочинів між ТОВ «КРИВБАСМЕТАЛСТІЛ» та ТОВ «Інвесттехінжиніринг» є необґрунтованими та такими, що не підтверджені фактичними обставинами.

Враховуючи, що невиконання контрагентом зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи і не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та первинні документи, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0000102201 та № 0000112201 від 10 вересня 2012 року, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 35, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВБАСМЕТАЛСТІЛ» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 10 вересня 2012 року за № 0000102201, яке винесене Криворізькою центральною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВБАСМЕТАЛСТІЛ» (код ЄДРПОУ 33873515), щодо визначення суми грошового зобов'язання за основним платежем + 298808,77 (двісті дев'яносто вісім тисяч вісімсот вісім гривень 77 копійок) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 149404,39 (сто сорок дев'ять тисяч чотириста чотири гривні 39 копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 10 вересня 2012 року за № 0000112201, яке винесене Криворізькою центральною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВБАСМЕТАЛСТІЛ» (код ЄДРПОУ 33873515).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВБАСМЕТАЛСТІЛ» (код ЄДРПОУ 33873515) судові витрати у сумі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд та набирає законної сили у порядок і строки, передбачені ст.ст. 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 16 листопада 2012 року.

Суддя Д.О. Власенко