Постанова № 27665027, 22.11.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/10775/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15:35

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Толстолуцької М.М.

при секретарі Перовій В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Централізована енергопостачальна компанія» (м. Донецьк)

до

Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби (м. Київ)

про

визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003851503 від 24.07.2012

за участю представників сторін:

від позивача - Кравченко А.А. - за довіреністю,

від відповідача - не з'явився,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Централізована енергопостачальна компанія» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003851503 від 24.07.2012.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання з проханням розглянути справу за його відсутності. У клопотанні зазначив, що проти задоволення позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Централізована енергопостачальна компанія» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003851503 від 24.07.2012.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для донарахування позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням штрафних (фінансових) санкцій є встановлене актом перевірки порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 50 000,00 грн. - 20% від грошового зобов'язання. Позивач не погоджується із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, оскільки відповідачем було порушено норми Податкового кодексу України під час проведення перевірки та під час прийняття вказаного рішення. Також вказав, що відповідачем не були враховані приписи п. 7 підрозділу 10 розділу 20 «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якими передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення. Перевіркою було встановлено порушення граничного терміну сплати орендної плати за березень 2011 року, з огляду на що штрафні санкції повинні були застосовуватись відповідно до п. 7 підрозділу 10 розділу 20 «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Просив позов задовольнити (арк. справи 3-6).

Відповідач надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що в ході проведеної перевірки позивача встановлено порушення строків самостійно узгоджених податкових зобов'язань платником податків по орендній платі за землю по строку 30.04.2011, а саме фактична сплата зобов'язання відбулась 30.11.2011 у розмірі 50 000,00 гривень, що стало підставою для застосування штрафної санкції у розмірі 10 000,00 гривень відповідно до статті 126 Податкового кодексу України. Вважає прийняте податкове повідомлення-рішення таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, з огляду на що просив у задоволенні позову відмовити (арк. справи 76-78).

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Централізована енергопостачальна компанія» зареєстроване як юридична особа Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією 10.12.2002, включене до ЄДРПОУ за номером 32203226, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (бланк серії А01 № 342996), довідкою Головного управління статистики у Донецькій області серії АА № 544549 від 10.04.2012 (арк. справи 38-39). Позивач діє на підставі Статуту, затвердженого у новій редакції рішенням Єдиного учасника Товариства - Компанією LAUFFER B.V. (арк. справи 40-52).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Централізована енергопостачальна компанія» перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби.

31.01.2011 позивачем було подано до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), в якій задекларував податкове зобов'язання з орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2011 рік в сумі 5 845 792,04 гривень, зі сплатою по 487149,34 гривень щомісячно (арк. справи 33-34).

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку Товариством з обмеженою відповідальністю «Централізована енергопостачальна компанія» за період з 30.04.2011 по 30.11.2011, за наслідками якої складено акт від 24.07.2012 № 3542/1503-32203226 (арк. справи 81).

Згідно з вказаним актом, встановлено порушення позивачем п. 287.3 та п. 287.4 ст. 287 Податкового кодексу України в частині порушення строків сплати податкових зобов'язань по орендній паті за землю: по строку сплати 30.04.2011 податкове зобов'язання у розмірі 50000,00 гривень фактично сплачено 30.11.2011, тобто із затримкою 214 календарних днів.

24.07.2012 на підставі вказаного акту перевірки та відповідно до статті 126 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003851503, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 20% несвоєчасно сплаченої суми податкового зобов'язання, у розмірі 10 000 гривень (арк. справи 80).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з вимогами пункту 287.3 цієї статті, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 287.4 цієї ж статті передбачено, що податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується позивачем, податкове зобов'язання за березень 2011 року по строку сплати 30.04.2011 у розмірі 50 000,00 гривень сплачено 30.11.2011, тобто із затримкою 214 календарних днів. Зазначена обставина також підтверджується наданою позивачем банківською випискою по рахунку (арк. справи 37).

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, 126.1. У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Оскільки у даному випадку затримка сплати податку склала 214 календарних днів, то відповідачем обґрунтовано визначено розмір штрафу - 20 % погашеної суми податкового боргу, тобто 10 000,00 гривень.

Суд не бере до уваги посилання позивача на приписи п. 7 підрозділу 10 розділу 20 «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якими передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення, з таких підстав.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем допущено порушення у вигляді несвоєчасної сплати орендної плати за земельні ділянки у період з 30.04.2011 (граничний строк сплати) по 30.11.2011 (дата фактичної сплати), та виявлені відповідачем під час перевірки, за наслідками якої складено акт від 24.07.2012.

Суд зазначає, що до 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності Законом України від 7 липня 2011 року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» (надалі - Закон № 3609), Податковий кодекс України не містив положень, які б регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених Податковим кодексом України, до правопорушень, вчинених за період з 1 січня 2011 року по 30 червня 2011 року. Із 6 серпня 2011 року підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» доповнено, зокрема, пунктом 11. Відповідно до зазначеної норми штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу). З дати набрання чинності Законом № 3609 штрафні санкції за податкові правопорушення застосовуються згідно з приписами пункту 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи. У свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій. Заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень. Судом також враховано, що відповідальність за допущене позивачем порушення, а саме несвоєчасна сплата орендної плати за земельні ділянки існувала й до 30.04.2011 (граничний строк сплати податкового зобов'язання, порушений позивачем).

Як установлено пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України, що набули чинності з 6 серпня 2011 року, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Враховуючи вищевикладене, починаючи з 6 серпня 2011 року до всіх порушень податкового законодавства, у тому числі вчинених у період з 1 січня 2011 року по 30 червня 2011 року, застосовуються санкції в розмірі, що встановлений нормами Податкового кодексу України, як і було здійснено відповідачем у спірному податковому повідомленні-рішенні. Суд зазначає, що фактично пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України було запроваджено зворотну дію норм Податкового кодексу України в частині визначення розміру штрафних санкцій за порушення, виявлені у 2011-2012 роках, у тому числі за вчинені у вказаний вище період. Можливість установлення зворотної дії нормативно-правового акту шляхом прямого застереження в ньому про таке підтверджена Конституційним Судом України. Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп зазначено, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що фактично порушення позивачем граничного строку сплати податкового зобов'язання було допущено не у березні 2011 року, як зазначає позивач у позовній заяві, а у період з 30.04.2011 по 30.11.2011, оскільки граничний строк сплати зобов'язання настав 30.04.2011, а фактична сплата зобов'язання (останній платіж за березень 2011 року) до бюджету відбулась 30.11.2011.

Також суд не бере до уваги доводи позивача стосовно порушення порядку проведення перевірки та порядку направлення акту перевірки і податкового повідомлення-рішення, з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення. В межах спірних відносин юридичні наслідки для позивача має саме податкове повідомлення-рішення від 24.07.2012 № 0003851503, правова оцінка якому надана судом вище, а не дії відповідача щодо проведення перевірки та направлення акту перевірки і податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, з огляду на що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Централізована енергопостачальна компанія» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003851503 від 24.07.2012 - відмовити.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 22 листопада 2012 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27 листопада 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.