Постанова № 27664994, 15.11.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/13538/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15:50

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Толстолуцької М.М.

при секретарі Перовій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСФАРМАДОН» (м. Красноармійськ Донецької області)

до

відповідача-1 - Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (м. Красноармійськ Донецької області),

відповідача-2 - Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (м. Донецьк),

відповідача-3 - Управління Державної казначейської служби України у м. Красноармійську у Донецькій області (м. Красноармійськ Донецької області)

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.10.2012 № 0000471502, від 01.10.2012 № 0000481502, стягнення бюджетного відшкодування у розмірі 34 157 665,00 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача - Помялова Я.О. - за довіреністю,

від відповідача-1 - Фатьянов Р.О. - за довіреністю;

Міщенко Т.М. - за довіреністю,

Шеремет В.О. - за довіреністю,

від відповідача-2 - не з'явився,

від відповідача-3 - не з'явився,

Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСФАРМАДОН» звернулось до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Управління Державної казначейської служби України у м. Красноармійську у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.10.2012 № 0000471502, від 01.10.2012 № 0000481502, стягнення бюджетного відшкодування у розмірі 34 157 665,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача-1 проти задоволення позовних вимог заперечували, просили відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, надав заперечення проти позову, в яких просив розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача-3 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, надав лист, в якому просив розглянути справу за його відсутності.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача-2,3.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСФАРМАДОН» звернулось до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Управління Державної казначейської служби України у м. Красноармійську у Донецькій області, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.10.2012 № 0000471502 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) на 34 157 665,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій 8 539 416,00 грн., від 01.10.2012 № 0000481502 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 009 557,00 грн., у тому числі за основним платежем - 840 318,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 169 239,00 грн., стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за липень 2012 року у розмірі 34 157 665,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на висновках акту перевірки від 20.09.2012 № 1042/15-213/34266911, яким встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України у вигляді неправомірного завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, завищення бюджетного відшкодування та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість внаслідок укладення нікчемних правочинів - договорів купівлі-продажу нерухомого майна ВМХ № 309080 від 20.09.2010 та купівлі-продажу обладнання № 09/2010 від 10.09.2010, укладених між позивачем та ТОВ «Автовокзали Донбасу». Позивач вважає вказані висновки податкового органу необґрунтованими та такими, що суперечать дійсним обставинам, зазначаючи про відсутність у податкового органу права визнавати договори нікчемними, а також про відсутність законодавчо встановлених підстав для цього. Вказує, що позивачем були дотримані вимоги законодавства та правомірно сформовано податковий кредит по вказаним господарським операціям, та заявлено у липні 2012 року до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість. Просив позов задовольнити.

Відповідач-1 Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби надав суду письмові заперечення проти позову, в яких вказав, що вважає доводи позивача у позовній заяві необґрунтованими. Зазначив, що під час перевірки було встановлено нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Автовокзали Донбасу», оскільки ці правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Так, позивач придбав цілісний майновий комплекс, але право власності зареєстрував не на весь комплекс, а на окремі його частини, з огляду на що не може вважатися його власником. Крім того, кошти на придбання майна позивач отримав від ТОВ «Юнідо» згідно договору від 25.08.2010 № Б680/679 у сумі 211 945 720 грн. за акції прости іменні. В свою чергу ТОВ «Юнідо» отримало кошти від інших підприємств. На час укладання угоди від 25.08.2010 директором та засновником цих підприємств була одна й та сама особа, що відповідно до ч. 3 ст. 238, ч. 1 ст. 626 ЦК України виключало можливість укладення договору. Крім того, в податковій декларації за 4 квартал 2010 року позивачем не задекларовано суму бюджетного відшкодування. У податковій декларації за червень 2012 року позивач не декларував від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, з огляду на що у липні 2012 року в нього не виникло підстав для декларування суми бюджетного відшкодування. Просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідач-2 Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області надав письмові заперечення проти позову, згідно з якими виконання рішень суду здійснюється на підставі сумісного Наказу ДКУ та ДПАУ від 27.04.2004 № 82/245 «Про затвердження Порядку взаємодії між органами державної податкової служби та Державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість». Згідно з пунктом 3.1 вказаного Наказу у разі надходження до органів Державного казначейства України оригіналу виконавчого документа (наказу суду), який свідчить про набрання рішенням законної сили, його копія не пізніше наступного робочого дня після його одержання передається до податкового органу для забезпечення повноти контролю за правильністю відшкодування та формування довідки щодо залишку невідшкодованого податку за звітний період. Державне казначейство України на підставі оригіналу виконавчого документа (наказу суду), рішень, ухвал, постанов суду (за відсутності обставин, які зумовлюють зупинення виконання рішення) своїми платіжними дорученнями перераховує кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок платника податків у сумі, вказаній в наказі суду. Ведення особових рахунків платників не входить в компетенцію Державної казначейської служби, тому органи Державної казначейської служби не мають законодавчої підстави для самостійного відшкодування податку з бюджету. Відповідач-2 не отримував висновок та реєстр на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок ТОВ «РОСФАРМАДОН». Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач-3 надав суду лист від 09.11.2012 № 4-23/853, згідно з яким просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «РОСФАРМАДОН».

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСФАРМАДОН» зареєстровано як юридична особа 02.03.2006 Виконавчим комітетом Донецької міської ради, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 34266911, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (бланк серії А00 № 316151), довідкою Головного управління статистики у Донецькій області від 03.07.2012. Позивач здійснює діяльність на підставі Статуту, затвердженого у новій редакції протоколом Загальних зборів учасників Товариства № 4/2010 від 28.12.2010, зі змінами, затвердженими протоколом № 5/2011 від 31.10.2011.

Позивач перебуває на обліку в Красноармійській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби (далі - Красноармійська ОДПІ) як платник податків.

З 05.09.2012 по 13.09.2012 Красноармійською ОДПІ проведено документальну позапланову перевірку правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТОВ «РОСФАРМАДОН» на рахунок платника у банку за період з 3 кварталу 2010 року по серпень 2012 року, за наслідками якої складено акт від 20.09.2012 № 1042/15-213/34266911.

Згідно з висновком акту перевірки, ТОВ «РОСФАРМАДОН» допущено такі порушення вимог законодавства:

1. п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 203, 655, 656, 657, 662, 691 Цивільного кодексу України встановлено завищення підприємством податкового кредиту на загальну суму 34 997 833,33 грг, в т.ч. за 3 кв. 2010 р. у сумі 34 997 833,33 грн.

2. у порушення п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2012 року на суму 34 157 665 грн.

3. на порушення п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем занижено суму податку на додану вартість за перевіряє мий період у розмірі 840 318 грн., у т.ч. 3 квартал 2010 року - 1167 грн., 4 квартал 2010 року - 79 295 грн., січень 2011 року - 26 520 грн., лютий 2011 року - 26 520 грн., березень 2011 року - 30 353 грн., квітень 2011 року - 26 670 грн., травень 2011 року - 26 653 грн., червень 2011 року - 26 653 грн., липень 2011 року - 26 520 грн., серпень 2011 року - 26 520 грн., вересень 2011 року - 29 357 грн., жовтень 2011 року - 273593 грн., листопад 2011 року - 26 375 грн., грудень 2011 року - 26 520 грн., січень 2012 року - 27600 грн., лютий 2012 року - 26667 грн., березень 2012 року - 26 667 грн., квітень 2012 року - 26 667 грн., травень 2012 року - 26667 грн., червень 2012 року - 26667 грн., липень 2012 року - 26 667 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 01.10.2012 прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0000471502, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «РОСФАРМАДОН» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість по декларації № 9052820922 від 31.08.2012 за липень 2012 року на суму 34 157 665,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8 539 416,00 гривень;

№ 0000481502, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «РОСФАРМАДОН» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 009 557,00 гривень, у тому числі за основним платежем - 840 318,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 169 239,00 гривень.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у акті перевірки визначені наступні обставини.

В уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2012 року від 31.08.2012 ТОВ «РОСФАРМАДОН» заявило до бюджетного відшкодування суму ПДВ у розмірі 34 157 665 грн.

За даними податкової декларації з податку на додану вартість за 3 квартал 2010 року, від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту (рядок 19) складає 34 996 816 грн.

Вказане від'ємне значення виникло за наслідками придбання заводського обладнання, будівель та споруд за адресою: Донецька область, Красноармійський район, м. Красноармійськ, вул. Добропільська, 2 (арк. 9 акту перевірки).

ТОВ «РОСФАРМАДОН» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у вересні 2010 року від підприємства ТОВ «Автовокзали Донбасу», за висновком акту перевірки якого встановлено завищення податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2010 року на суму 34 997 833,33 грн.

Згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлені розбіжності по податковому кредиту у розмірі 34 997 983,33 грн., які виникли в результаті рознесення до Системи встановлених порушень по акту документальної позапланової перевірки ТОВ «Автовокзали Донбасу» від 12.09.2012 № 354/22-2/33222297 (арк. акту 13).

ТОВ «РОСФАРМАДОН» уклало з ТОВ «Автовокзали Донбасу» договори купівлі-продажу нерухомого майна б/н від 20.09.2010 (№ 309080 ВМХ - згідно витягу про реєстрацію права власності) на суму 135 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 22 500 000,00 грн., та купівлі-продажу обладнання від 10.09.2010 № 09/10 на суму 74 987 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 12 497 833,33 грн. Придбане майно та обладнання є цілісним майновим комплексом та знаходиться за адресою: Донецька область, Красноармійський район, м. Красноармійськ, вул. Добропільська, 2. Вказані договори укладені у порушення ст.ст. 203, 207, 655, 656, 657, 662, 691 ЦК України в частині недодержання встановлених законом вимог, що є обов'язковими для укладення таких правочинів - саме угоди повинні бути направлені на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними. Такі договори не мають юридичної сили та не породжують прав та обов'язків, на встановлення яких вони були спрямовані, що є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку (арк. 17-18 акту перевірки).

Із посиланням на норми законодавства в акті перевірки зроблено висновок про нікчемність вказаних договорів купівлі-продажу.

Суд вважає зазначені висновки податкового органу протиправними, з таких підстав.

10.09.2010 між ТОВ «Автовокзали Донбасу» як Продавцем та ТОВ «РОСФАРМАДОН» як Покупцем укладено договір № 09/2010, згідно з яким Продавець зобов'язується передати у власність Покупця обладнання згідно специфікації в асортименті, кількості та строки, визначені сторонами, а Покупець зобов'язується прийняти це обладнання та оплатити за нього визначену грошову суму в обумовлені договором строки. Покупець купує обладнання у кількості та по цінам, що містяться в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору. Загальна вартість договору складає 74 987 000,00 грн. Оплата за товар здійснюється на умовах 100% передплати протягом 10 календарних днів з моменту укладання договору.

Відповідно до умов договору між сторонами була підписана Специфікація № 1 від 10.09.2010 на суму обладнання 74987000,00 грн.

Отримання товару та оплата за товар здійснювалась на підставі накладної № 2 від 20.09.2010, рахунку № 65 від 10.09.2010. Перерахування позивачем коштів за договором підтверджено банківською випискою.

За наслідками господарської операції ТОВ «Автовокзали Донбасу» видало позивачу податкові накладні № 56/1 від 16.09.2010 на суму 38 987 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 6497833,33 грн., № 56 від 15.09.2010 на суму 36 000 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 6 000 000,00 грн.

Також, 20.09.2010 між ТОВ «Автовокзали Донбасу» як Продавцем та ТОВ «РОСФАРМАДОН» як Покупцем укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує 499/500 ідеальної частки цілісного майнового комплексу, що належить Продавцю на праві приватної власності та знаходиться на земельній ділянці площею 9,2719 га за адресою: Донецька область, Красноармійський район, м. Красноармійськ, вул. Добропільська, 2, і сплачує за нього ціну - 75 000 000,00 гривень. Договір посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 1428.

КП «БТІ» м. Красноармійська проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, придбане позивачем за вказаним договором, про що позивачем отримано відповідний витяг від 24.09.2010. Суд звертає увагу, що згідно із цим витягом зареєстровано право власності на 499/500 частин цілісного майнового комплексу за адресою: Донецька область, Красноармійський район, м. Красноармійськ, вул. Добропільська, 2. Таким чином, право власності на вказаний об'єкт нерухомості згідно з частиною 4 статті 334 Цивільного кодексу України виникло в позивача після проведення державної реєстрації 24.09.2010.

Факт передачі майна та оплати підтверджено накладною № 1 від 20.09.2010, рахунком № 64 від 20.09.2010. Перерахування позивачем коштів за договором підтверджено банківською випискою.

За наслідками господарської операції ТОВ «Автовокзали Донбасу» видало позивачеві податкову накладну № 57 від 20.09.2010.

Статтею 215 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів - договорів, укладених позивачем з ТОВ «Автовокзали Донбасу». Також, вказаний правочин не визнавався недійсним у судовому порядку.

В якості доказів нікчемності вказаних правочинів відповідач у акті перевірки зазначає обставини, встановлені актом ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Автовокзали Донбасу» від 12.09.2012 № 354/22-2/33222297; не проведення експертної оцінки вартості майна при купівлі-продажу цілісного майнового комплексу; не сплату ТОВ «РОСФАРМАДОН» земельного податку; знаходження нерухомого майна в оренді у ПРАТ «Красноармійський машинобудівний завод»; отримання коштів від ТОВ «Юнідо» за акції прості іменні, які були спрямовані на користь ТОВ «Автовокзали Донбасу», а також те, що на час здійснення спірної господарської операції директором та засновником підприємств ТОВ «Юнідо» та ТОВ «РОСФАРМАДОН» була ОСОБА_5, чим не дотримано вимоги ч. 3 ст. 238, ч. 1 ст. 626 ЦК України.

З цього приводу суд зазначає, що жодною нормою ЦК України не передбачені вказані відповідачем обставини як докази нікчемності правочинів.

Крім того, обов'язкові випадки проведення оцінки майна визначені у статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (в редакції, чинній на час купівлі-продажу нерухомого майна). Зокрема, проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках: створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності; реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) з державною часткою майна (часткою комунального майна); виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна); визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства; приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду; переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку; оподаткування майна згідно з законом; визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом; в інших випадках за рішенням суду або у зв'язку з необхідністю захисту суспільних інтересів. Проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Відповідач у акті перевірки не вказав жодного з цих обов'язкових випадків для здійснення обов'язкової оцінки нерухомого майна при її продажу. Також таких випадків не було встановлено під час судового розгляду справи.

Що стосується посилань відповідача на не сплату ТОВ «РОСФАРМАДОН» земельного податку, то у даному випадку це не впливає на податковий кредит з податку на додану вартість та в межах спірних відносин значення не має. До того ж, відповідач не підтвердив зазначений факт доказами (не надав податкових декларацій або податкових повідомлень-рішень про донарахування земельного податку).

Стосовно посилань відповідача на факт знаходження нерухомого майна в оренді у ПРАТ «Красноармійський машинобудівний завод», то, на думку суду, також не може свідчити про нікчемність договору купівлі-продажу нерухомості. Крім того, відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Таким чином, ТОВ «РОСФАРМАДОН» мав право надавати належне йому на праві власності майно в оренду іншій юридичній особі.

Також суд не бере до уваги посилання відповідача на отримання ТОВ «РОСФАРМАДОН» коштів від ТОВ «Юнідо» за акції прості іменні, які були спрямовані на користь ТОВ «Автовокзали Донбасу», а також на те, що на час здійснення спірної господарської операції директором та засновником підприємств ТОВ «Юнідо» та ТОВ «РОСФАРМАДОН» була ОСОБА_5, чим не дотримано вимоги ч. 3 ст. 238, ч. 1 ст. 626 ЦК України, оскільки ці обставини стосуються правовідносин між позивачем та ТОВ «Юнідо», а не укладення договору купівлі-продажу нерухомості з ТОВ «Автовокзали Донбасу».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач не довів суду обставин, які б свідчили про нікчемність договорів, укладених позивачем з ТОВ «Автовокзали Донбасу».

Як визначено п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищевказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, законодавством визначено дві підстави для виникнення права на податковий кредит, а саме: фактична сплата коштів постачальнику в оплату придбаних товарів, в тому числі і податку на додану вартість та факт отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів, в якій зазначено суми податку на додану вартість. Таким чином, покупець сплачує суму податку на додану вартість у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому впливати на надходження цих сум податку на додану вартість до Державного бюджету України.

Виникнення у ТОВ «РОСФАРМАДОН» права на формування податкового кредиту у вересні 2010р., за наслідками господарських операцій по договорам з ТОВ «Автовокзали Донбасу» підтверджено дослідженими вище документами: банківськими виписками на підтвердження факту оплати придбаного майна, у тому числі й податку на додану вартість, а також податковими накладними № 56/1 від 16.09.2010 на суму 38 987 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 6497833,33 грн., № 56 від 15.09.2010 на суму 36 000 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 6 000 000,00 грн. та № 57 від 20.09.2010. В акті перевірки немає жодного зауваження податкового органу щодо правильності оформлення податкових накладних. Таким чином, суд приходить до висновку, що податковий кредит з ПДВ був сформований позивачем правомірно.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України в якості відсутності підстав для формування податкового кредиту внаслідок встановлених розбіжностей із контрагентом позивача, оскільки жодними нормами законодавства це не передбачено. Крім того, нормами законодавства право платника податку на формування податкового кредиту не поставлене в залежність від несвоєчасності формування податкового зобов'язання його контрагентами. Суд звертає увагу, що Закон України «Про податок на додану вартість» не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше. Проте, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Що стосується заявлення позивачем суми ПДВ до бюджетного відшкодування у липні 2012 року суд зазначає наступне.

За приписами пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01.01.2011), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до положень пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як передбачено пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як було встановлено судом вище, позивачем було правомірно включено до складу податкового кредиту у вересні 2010 року (3 квартал 2010 року) суму ПДВ у розмірі 34 997 833,33 грн. За рахунок вказаної суми позивачем було сформовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 34 996 816 грн. До бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок позивач заявив суму у розмірі 34 157 665 грн., що відобразив в уточнюючому розрахунку за липень 2012 року. Зазначені дії позивача не суперечать наведеним вище приписам Податкового кодексу України.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на відсутність в ТОВ «РОСФАРМАДОН» права на заявлення вказаної суми до бюджетного відшкодування у липні 2012 року у зв'язку з тим, що позивач мав задекларувати від'ємне значення в податковій декларації за червень 2012 року, оскільки це спростовується даними рядка 21 податкової декларації з ПДВ за червень 2012 року. Крім того, суд зауважує, що Податковим кодексом України не встановлено обмеження у періодах заявлення суми ПДВ до бюджетного відшкодування.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень норм податкового законодавства при визначенні податкового кредиту, та, відповідно, податкових зобов'язань з ПДВ, і при заявленні суми ПДВ до бюджетного відшкодування, що обумовлює протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірні податкове повідомлення-рішення належить скасувати.

Разом із тим, обираючи спосіб захисту порушеного права у позовній заяві як визнання зазначених вище податкових повідомлень-рішень протиправними, позивачем не було враховано, що статтею 55 Податкового кодексу України передбачено лише можливість скасування податкових повідомлень-рішень. Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про визнання податкових повідомлень-рішень протиправними слід відмовити.

Що стосується позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області на користь позивача суму заявленого бюджетного відшкодування за липень 2012 року, то суд вважає ці вимоги обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ст. 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з ч. 4 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Зміст статті 25 Бюджетного кодексу України свідчить про те, що Державне казначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його прийняття.

Відповідно до норм п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому вимога про стягнення бюджетного відшкодування є належним способом захисту цього права.

Виходячи з того, що позивач виконав всі необхідні дії, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України, та враховуючи, що суд дійшов висновку про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача щодо зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2012 року, з Державного бюджету України на користь ТОВ «РОСФАРМАДОН» підлягає стягненню бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 34 157 665,00 грн. за липень 2012 року.

Підсумовуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги частково, а саме: скасовує податкові повідомлення-рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 01.10.2012 № 0000471502, від 01.10.2012 № 0000481502; стягує на користь позивача бюджетне відшкодування з ПДВ у розмірі 34 157 665,00 грн.; у задоволенні позовних вимог про визнання вказаних податкових повідомлень-рішень протиправними - відмовляє.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто у розмірі 2146,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСФАРМАДОН» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Управління Державної казначейської служби України у м. Красноармійську у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.10.2012 № 0000471502, від 01.10.2012 № 0000481502, стягнення бюджетного відшкодування у розмірі 34 157 665,00 грн. - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 01.10.2012 № 0000471502, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «РОСФАРМАДОН» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість по декларації № 9052820922 від 31.08.2012 за липень 2012 року на суму 34 157 665 (тридцять чотири мільйони сто п'ятдесят сім тисяч шістсот шістдесят п'ять) гривень 00 копійок та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8 539 416 (вісім мільйонів п'ятсот тридцять дев'ять тисяч чотириста шістнадцять) гривень 00 копійок.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 01.10.2012 № 0000481502, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «РОСФАРМАДОН» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 009 557 (один мільйон дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) гривень 00 копійок, у тому числі за основним платежем - 840 318 (вісімсот сорок тисяч триста вісімнадцять) гривень 00 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 169 239 (сто шістдесят дев'ять тисяч двісті тридцять дев'ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСФАРМАДОН» (ЄДРПОУ 34266911, ІПН 342669105673, Свідоцтво платника податку на додану вартість 200022777, п/р 26007000174556 в АТ «ЕРСТЕ БАНК» м. Київ, МФО 380009, адреса: 85300, Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Добропільська, будинок 2) суму бюджетного відшкодування у розмірі 34 157 665 (тридцять чотири мільйони сто п'ятдесят сім тисяч шістсот шістдесят п'ять) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСФАРМАДОН» (ЄДРПОУ 34266911, ІПН 342669105673, Свідоцтво платника податку на додану вартість 200022777, п/р 26007000174556 в АТ «ЕРСТЕ БАНК» м. Київ, МФО 380009, адреса: 85300, Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Добропільська, будинок 2) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 15 листопада 2012 року.

Повний текст постанови складений 20 листопада 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.