Постанова № 27664987, 23.11.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/14782/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Куденков К.О.

при секретарі Афоніної Г.Р.

за участю:

представника позивача: Дьоміна Н.Ю.

представника відповідача: Бозієв В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м.Донецька

до Публічного акціонерного товариства «Топаз»

про стягнення суми боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м.Донецька (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Топаз» (надалі - відповідач, ПАТ «Топаз») про стягнення суми боргу зі сплати єдиного внеску у розмірі 1 690 722,70 грн.

Позов мотивовано наявністю у відповідача заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за липень 2012р., яка виникла на підставі звітності відповідача за липень 2012р.

Позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, з якої вбачається, що позивач зменшує позовні вимоги, а саме просить стягнути з відповідача 1 376 862,01 грн., у зв'язку з частковою сплатою боргу відповідачем.

Представник позивача у судовому засіданні від 23.11.2012р. адміністративний позов підтримала та просила позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, задовольнити у повному обсязі.

Відповідач надав письмові пояснення на позовну заяву, із яких вбачається, що відповідач заперечує проти позовних вимог, зазначає, що ПАТ «Топаз» 18.10.2012р. платіжними дорученнями №1210, 1233, 1234, 1241, 1242 сплатило єдиний внесок за липень 2012р. у сумі 1 669 767, 36 грн., що вбачається з графи «Призначення платежу» у платіжних дорученнях, крім того, зазначає, що остаток суми, заявленої у позові не сплачений, оскільки ці платежі пов'язані із лікарняними листами, за якими кошти відшкодовуються органом фонду соціального страхування, який у свою чергу ще не перерахував ці кошти ПАТ «Топаз». Також, відповідач зазначає, що несвоєчасна сплата єдиного внеску викликана тимчасовим тяжким фінансовим становищем підприємства.

Представник відповідача у судовому засіданні від 23.11.2012р. заперечував проти задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Публічне акціонерне товариство «Топаз» (ЄДРПОУ 14310371) перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м.Донецька, що підтверджується витягом з реєстру страхувальників ДРСС.

Відповідачем подано до позивача в електронному вигляді звітність з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за липень 2012р., відповідно до якої відповідачем визначено розмір єдиного внеску, що підлягає сплаті за липень 2012р., у розмірі 1 690 722,70 грн.

Позивачем виставлена ПАТ «Топаз» вимога від 03.09.2012р. №Ю-91У про сплату боргу у розмірі 1 690 722,70 грн., яка вручена відповідачу 10.09.2012р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи.

Також, у матеріалах справи наявні платіжні доручення від 18.10.2012р. про сплату відповідачем сум єдиного внеску, а саме: №1233, на суму 5 313 459,61; №1210, на суму 54 508,58 грн.; №1241, на суму 17 283,72 грн.; №1242, на суму 12 479,67 грн.; №1234, на суму 511 985,28 грн., із призначенням платежу - єдиний внесок за травень 2012р., червень 2012р. та липень 2012р.

Наявність заборгованості з єдиного внеску за липень 2012р. у заявленому розмірі позовних вимог, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підтверджується витягом із картки особового рахунку відповідача.

Крім того, із вказаної картки вбачається, що направлені зазначеними платіжними дорученнями грошові кошти були зараховані в рахунок погашення заборгованості минулих періодів, яка виникла до нарахування єдиного внеску за липень 2012р., та частково в рахунок погашення заборгованості з єдиного внеску за липень 2012р., у зв'язку із чим позивачем зменшено розмір позовних вимог на відповідну суму.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 1 ч. першої ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідач, як платник єдиного внеску, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, про що зазначено у п.1 ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Суд зазначає, що за приписами ч. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується, про що зазначено у ч. 16 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

За приписами ч. 6 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Суд зазначає, що направлення платником грошових коштів на погашення поточних зобов'язань шляхом визначення відповідного призначення платежу - за приписами ч. 6 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не може змінювати направлення цих коштів на сплату недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Таким чином, у відповідача виникла недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за липень 2012р. у розмірі 1 376 862,01 грн.

Частиною другою ст. 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Пунктом 7 ч. 1 ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Частиною 4 ст. 25 зазначеного Закону встановлено, що у випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Підпунктами 1 та 2 п. 2.1 розділу ІІ Положення «Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002р. N 8-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 р. за N 442/6730, встановлено, що основними завданнями Управління є: облік платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - платники єдиного внеску) та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення.

Відповідно до пп. 1 п. 2.2 розділу ІІ зазначеного Положення, управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення.

Згідно п. 2.4 зазначеного Положення, управління має право стягувати несплачені суми єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів з їх платників.

Таким чином, недоїмка по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у заявленому розмірі позовних вимог підлягає примусовому стягненню.

На підставі наведеного, Суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та вбачає наявність достатніх підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м.Донецька - задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Топаз» (ідентифікаційний код 14310371) заборгованість з єдиного внеску за липень 2012 року у розмірі 1 376 962 (один мільйон триста сімдесят шість тисяч дев'ятсот шістдесят дві) гривні 1 (одна) копійка на користь Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м.Донецька.

2. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 23 листопада 2012 року, складання постанови у повному обсязі - 26 листопада 2012 року.

3. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Куденков К.О.