Рішення № 27664233, 20.11.2012, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

0538/5358/2012 2/0538/1876/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2012 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді -Копилова Л.В.,

при секретарі - Єфремовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до малого приватного підприємства «Комерційної фірми «Селва» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

та зустрічним позовом малого приватного підприємства «Комерційної фірми «Селва» до ОСОБА_1,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до малого приватного підприємства «Комерційної фірми «Селва» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, посилаючись на те, що він в період з 16 серпня 2011 року по 10 жовтня 2011 року працював у відповідача на посаді прораба. Був звільнений із займаної посади за власним бажанням. В день звільнення 10 жовтня 2011 року він був ознайомлений з наказом про звільнення і отримав трудову книжку, однак видати належну йому заробітну плату відповідач відмовився в зв'язку з відсутністю коштів на підприємстві. Як видно з листа відповідача від 25 листопада 2011 року № 192, заробітна плата позивача за серпень 2011 року склала 685,71 грн., за вересень 2011 року -1036,36 грн. Його вимоги щодо виплати йому заборгованості по заробітній платі в день звільнення відповідач залишив без задоволення і до цього часу не виплатив йому заробітну плату в сумі 1 722,07 грн. Також відповідач повинен сплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 жовтня 2011 року по день звернення до суду 05.06.2012 року, який згідно його розрахунку складає 9 151,38 грн. Відповідач відмовив йому у видачі належно оформленої довідки про заробітну плату, яка йому необхідна була для подання до управління праці і соціального захисту населення в Жовтневому районі міста Маріуполя для призначення його сім'ї державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення трьох років. Він змушений був звертатися за захистом своїх прав в органи прокуратури. Органами прокуратури Жовтневого району міста Маріуполя була отримана і надана йому довідка про доходи за період з травня 2011 року по жовтень 2011 року, але 3 лютого 2012 року, тобто через 80 днів. Внаслідок неправомірних дій відповідача його сім'ї було відмовлено в нарахуванні державної допомоги по догляду за дитиною в зв'язку з ненаданням довідки про доходи. Зневажливим сталенням відповідача принижено його людське достоїнство, його сім'я не має можливості отримати допомогу по догляду за дитиною за листопад, грудень 2011 року та січень 2012 року в розмірі 1 395 грн., а дитина позбавлена додаткових матеріальних благ - належного харчування і догляду, що викликає у нього моральне, душевне страждання і він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя і життя членів своєї сім'ї. Моральну шкоду він оцінює в розмірі 5 000 грн. Просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за період з 16 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року в сумі 1 722 грн., середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати при звільненні за період з 11 жовтня 2011 року по 05 червня 2012 року в сумі 9 151,38 грн., визнати дії відповідача щодо відмови у видачі належно оформленої довідки про нараховану заробітну плату неправомірними, стягнути моральну шкоду в сумі 5 000 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 250 грн.

Представник відповідача за первісним і позивача за зустрічним позовом В.І.Довженко звернуся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, посилаючись на те, що наказом № 12 від 05 вересня 2011 року позивач був призначений відповідальним за заберігання і справний стан електроінструменту на підприємстві відповідача. Наказом № 9-а від 17 серпня 2011 року ОСОБА_1 призначений відповідальним за забезпечення працівників спецконтингенту необхідним одягом, інструментом, матеріалами засобами пожежогасіння. Згідно реєстру прийому-передачі інструменту-матеріалу, ОСОБА_1 були передані матеріальні цінності. При звільненні ОСОБА_1 не було повернено матеріальні цінності на суму 5 977,46 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник, яка діє на підставі довіреності, ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві також доповнила, що ніяких грошей в рахунок виплати заробітної плати позивач не отримував.

Уточнила їх та просила стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 жовтня 2011 року по день винесення рішення суду 20 листопада 2012 року в сумі 15 873,69 грн.

Зустрічний позов позивач та його представник не визнали, пояснивши суду, що після звільнення ОСОБА_1 усі цінності були поверненні ним підприємству. Позивач не був ознайомлений ні з яким наказом про те, що він не повернув якість матеріальні цінності підприємству. Договір про матеріальну відповідальність з ним не укладався. В його обов»язки не входили облік і передача товарно-матеріальних цінностей.

Представник відповідача за первісним позовом - В.І.Довженко, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши суду, що заборгованості по заробітній платі у підприємства перед позивачем немає, видана йому довідка про заробітну плату була оформлена належним чином. На підприємстві проводилася перевірка прокуратурою і ніяких порушень не було виявлено.

Позивач отримував під звіт матеріальні цінності, 05 вересня 2011 року на підприємстві був виданий наказ про те, що він є відповідальним за справність електроінструменту. А після звільнення не повернув їх підприємству на суму 5 977 грн. Тому просив стягнути на користь підприємства з позивача ці кошти.

Також в судовому засіданні просив суд визнати поважною причину по якій він не представив докази суду на підтвердження своїх вимог до початку розгляду справи по суті, а саме - документи із яких вбачається, що позивач приймав інструменти і інші матеріали на підприємстві під звіт.

Однак судом на підставі ст.131 ЦПК України відмовлено представнику відповідача в приєднанні до матеріалів справи заявлених ним доказів, так як ним не доведено те, що докази подані ним несвоєчасно з поважних причин, оскільки на попередній розгляд справи 25 червня 2012 року представник відповідача не з»явився, 11 липня 2012 року на судовий розгляд справи представник відповідача також не з»явився без поважних на те причин, про що був повідомлений належним чином та в установленому законом порядку. При розгляді справи 08 серпня 2012 року на стадії заяв та клопотань представник відповідача не заявляв такого клопотання. А 25 вересня 2012 року представник відповідача будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи завчасно на розгляд справи спізнився і почав брати участь у справі в ході дачі пояснень сторонами.

Несвоєчасне подання доказів представником відповідача в обгрунтування своїх заперечень проти первісного позову та підтвердження вимог за зустрічним позовом без поважної на те причини, розцінюється судом як зловживання процесуальними правами, відповідно до п.14 постанови Пленуму Верховного суду України від 12 червня 2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду».

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносин.

Позивач ОСОБА_1 працював у відповідача в період з 16 серпня 2011 року по 28 жовтня 2011 року на посаді прораба.

ОСОБА_1 звертався до відповідача з письмовою заявою про надання йому розрахунку по заробітній платі за період його роботи, а також довідки про нараховану заробітну плату.

Як видно з листа-відповіді відповідача ОСОБА_1 за час його роботи ним було зароблено за серпень 685,71 грн., за вересень 1036,36 грн., вказані кошти були виплачені в повному обсязі.

З повідомлення управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради видно, що ОСОБА_3 відмовлено в призначенні допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в зв'язку з неподанням документів, а саме: довідки про доходи чоловіка в місячний термін.

Як видно з довідки про доходи, виданої ОСОБА_1 03 лютого 2012 року, головним бухгалтером малого приватного підприємства «Комерційної фірми «Селва», в серпні 2011 року ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в сумі 685,71 грн., у вересні -1036,36 грн., усього 1 722,07 грн.

Із пояснень свідка ОСОБА_4 видно, що він працював у відповідача в період з жовтня по листопад 2011 року. Після звільнення позивач ОСОБА_1 передавав йому товарно-матеріальні цінності. Вони робили інвентаризацію згідно наданого списку -реєстру. Він перевіряв товарно-матеріальні цінності, наявність інструментів, матеріалів, робочого одягу. Недостачі згідно того списку, який був у нього не було виявлено. Позивач ОСОБА_1 говорив йому про те, що йому не була виплачена заробітна плата.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив суду, що працює директором МПП КФ «Селва», позивач працював на їх підприємстві прорабом. Йому виплачувалася заробітна плата після звільнення однак він відмовився її отримувати. Так, 15.09.2011 року директор підприємства на той час Покотилов просив його відвезти гроші позивачеві в сумі 2 000 грн. Він зайшов в прорабську кімнату з видатковим касовим ордером і віддав позивачеві гроші. Однак той сказав, що не буде підписуватися, мотивуючи тим, що йому обіцяли 4500 грн. Він йому пояснював, що 4500 грн. це разом з премією, але премія на той час не була виписана. ОСОБА_1 відмовився брати гроші, про що він писав доповідну на ім»я директора. При цьому був присутній ОСОБА_6

Він на той час директором підприємства не був, однак всі накази про прийняття та звільнення було видані на його очах. Наскільки йому відомо, між директором та ОСОБА_1 була підписана угода, відповідно до якої позивач являвся матеріально відповідальною особою за майно, яке йому передавалось. Він бачив наказ, згідно якого позивач був відповідальним за електроустаткування. Однак чи підписував позивач договір про матеріальну відповідальність йому невідомо. ОСОБА_1 передавались цінності по його реєстру.

Частину матеріальних цінностей, зокрема спец.одяг позивач передав засудженим, розписки з них не брав, які і на даний час не повернули його. Після позивача був прийнятий Кузьмінський, який сказав, що нічого не приймав у позивача. Після того, як Кузьмінський відмовився приймати товарно-матеріальні цінності, зробили перевірку і була виявлена відсутньою дріль, і весь спец.одяг. на суму 5000 грн. згідно акту. ОСОБА_1 перед підприємством не розрахувався.

Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що у вересні 2011 року він був свідком того, як позивачеві видавались гроші в рахунок заробітної плати в сумі 2000 грн., він бачив як менеджер пропонував позивачеві чотири купюри по 500 грн. Однак ОСОБА_1 не захотів отримувати гроші і сказав, що підпише документ тоді коли отримає решту грошей. Що то за документ був він не знає.

Усі інструменти у них були в прорабській кімнаті, де вони переодягалися, ключі від якої були у прораба.

Свідок ОСОБА_7, заявлений представником відповідача на розгляд справи до суду не з»явився двічі, про причини своєї неявки суду не повідомив. Представник відповідача в своїй заяві про розгляд справи в його відсутність не уточнив підтримує він чи ні заявлене своє клопотання про допит вказаного свідка, тому суд вважає його неявку без поважних причин.

Положеннями ст.60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Оскільки відповідач за первісним позовом у відповідності до ст.60 ЦПК України, не представив суду доказів в обґрунтування своїх заперечень щодо того, що заробітна плата була виплачена позивачеві повністю, суд посилаючись на доводи позивача, а також представлені ним докази вважає за необхідне, стягнути суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 17 22,07 грн.

Крім того, факт невиплати заробітної плати позивачеві підтвердили свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, зокрема те, що гроші в якості заробітної плати за дорученням директора, ОСОБА_5 особисто привозив позивачеві, однак той відмовився їх брати, вважаючи суму неповною. Що свідчить про те, що підприємство не виплатило позивачеві усю належну йому заробітну плату.

Відповідно до ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п. 20 постанови від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», відповідно до яких, встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, а коли він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні останнього до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно з п. 32 Постанови у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати /далі - Порядок/, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Відповідно до ч. 3 п. 2, п. 5, 8 Порядку середньомісячна заробітна плата, у випадку нарахування середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Згідно розрахунку позивача його середній заробіток за весь час затримки розрахунку починаючи з 11 жовтня 2011 року по день винесення рішення 20 листопада 2012 року становить 15 873,69 грн., з розрахунку: 56,49 х 281 = 15 873,69 грн. (де 56,49 грн. - середньоденний заробіток позивача; 281 - робочі дні за період з 11.10.2011 р. по 20.11. 2012 р.).

Виходячи з визначених позивачем меж позовних вимог, згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволення в повному обсязі.

За змістом ст.237-1 КЗпП України підставами для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків працівника і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час тата зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням характеру страждань (душевні хвилювання через відсутність джерел засобів до існування протягом тривалого часу), їх обсягу, тривалості, загального розміру заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, того факту що заборгованість із заробітної плати відповідачем і на даний час не виплачена позивачеві, внаслідок несвоєчасної видачі позивачеві довідки про доходи, через 80 днів після звернення, його дружині було відмовлено в нарахуванні державної допомоги по догляду за дитиною в зв'язку з ненаданням його довідки про доходи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що розміром грошового відшкодування моральної шкоди необхідним, достатнім, розумним і справедливим за наведених обставин, є 5 000 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 250 грн., однак будь-яких підтверджуючих документів про те, яка саме правова допомога йому надавалась у зазначеному розмірі, а також по якій саме справі, не представив, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.

Позивач ОСОБА_1 просить суд визнати дії відповідача у відмові йому в видачі належно оформленої довідки про заробітну плату неправомірними, однак як встановлено при розгляд справи, що 03 лютого 2012 року відповідачем йому була всеж таки видана належно оформлена довідка про заробітну плату, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо зустрічного позову, то суд зазначає наступне, що твердження представника позивача за зустрічним позовом про те, що за ОСОБА_1 були закріплені певні товарно-матеріальні цінності, які на момент звільнення він повинен був повернути, а в момент інвентаризації було встановлено відсутність цих цінностей, за які він повинен сплатити кошти в розмірі 5 977,46 грн., не може бути прийнято судом до уваги, оскільки доказів того, що позивачем товарно-матеріальні цінності приймались та йому було пред»явлено вимоги про здачу цих цінностей в день звільнення, суду не представлені.

Керуючись ч.7 ст.43 Конституції України, ч. 1 ст. 115, ст. 116, ч. 1 ст. 117, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, постановою Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року № 13, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 та ст.ст. 10, 60, 212, 224 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до малого приватного підприємства «Комерційної фірми «Селва» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з малого приватного підприємства «Комерційної фірми «Селва» (87 500, м.Маріуполь, Донецька область, вул.24 квартал, 1, кв.9, реєстраційний номер юридичної особи ЄДР 10003250439, ІНН 22038569) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 1 722 (одна тисяча сімсот двадцять дві) гривні 07 копійок, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення суду в сумі 15 873 (п»ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят три) гривні 69 копійок та моральну шкоду в сумі 5 000 (п»ять тисяч) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з малого приватного підприємства «Комерційної фірми «Селва» (87 500, м.Маріуполь, Донецька область, вул.24 квартал, 1, кв.9, реєстраційний номер юридичної особи ЄДР 10003250439, ІНН 22038569) на користь держави судовий збір в сумі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.

В задоволенні зустрічного позову малого приватного підприємства «Комерційної фірми «Селва» до ОСОБА_1, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги, яка має бути подана до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні при розгляді справи мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з отимання копії рішення суду.

Суддя Копилова Л. В.