Рішення № 27663772, 12.11.2012, Залізничний районний суд м. Сімферополя

4

Провадження №2-0107/689/2012

Справа №2-299/2011

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2012 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді - Воробйової С.О.,

при секретарі - Жабенко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, уточнивши позовні вимоги у порядку ст.31 ЦПК України, про витребування майна з чужого незаконного володіння, мотивуючи позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 є власником 35/300 частки будинку, розташованого по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом, виданого Другою Сімферопольської державною нотаріальною конторою 04.02.1985 року, ще 35/300 частки зазначеного будинку належать ОСОБА_1 на підставі рішення суду по справі №2-266/2008 від 09.09.2008 року, право власності на яку зареєстроване в БТІ, про що свідчить витяг №22202371 від 18.03.2009 року. ОСОБА_2 є власником 35/300 частки будинку, розташованого по АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом, виданого Другою Сімферопольської державною нотаріальною конторою 04.02.1985 року. В 2000 році у спірне приміщення у межах 35/100 частки будинку по АДРЕСА_1 зі згоди позивачів були вселені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Після першого року проживання ОСОБА_1 звернувся до відповідачів з проханням виїхати зі вказаного приміщення, але останні попросили пожити ще рік. Зі спливом вказаного строку ОСОБА_1 знову звернувся до відповідачів з проханням залишити приміщення, на що останні відповіли тим, що хочуть купити вказане житло. Для оформлення укладення договору позивачу треба було підготувати всі необхідні документи. У 2009 році ОСОБА_1 оформив та зареєстрував своє право власності та звернувся до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з пропозицією укласти договір купівлі-продажу 35/200 частки будинку, розташованого по АДРЕСА_1, однак останні відмовились від укладення договору, посилаючись на брак коштів. Про порушення свого права позивачі дізнались коли ОСОБА_3 подала позовну заяву до суду про визнання права власності на майно, належне на праві власності позивачам, але до початку розгляду справи відмовилась від своїх позовних вимог. При цьому, відповідачі без будь-якої правової підстави використовують для власних потреб належну позивачам на праві приватної власності 35/100 частки буднику, розташованого по АДРЕСА_1, на вимоги позивачів звільнити зазначене приміщення відповідають категоричною відмовою, чим перешкоджають позивачам у реалізації права користування та розпорядження належним їм майном. Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 06.04.2012 року у справі №2-0107/103/2012 про визнання угоди недійсною відповідачам відмовлено у визнанні договору купівлі-продажу спірного приміщення як такого, що не відповідає вимогам закону. Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 19.09.2012 року у справі №2-0107/1137/2012 про стягнення авансу та витрат з поліпшення та ремонту домоволодіння відповідачам відмовлено у задоволенні їх позовних вимог, оскільки ними не було надано доказів, що договори купівлі-продажу та оренди дійсно були укладені у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство. Таким чином, на думку позивача, відповідачі не мають жодних законних підстав користуватись спірним приміщенням. З наведених підстав позивачі просили суд задовольнити їх позовні вимоги.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 11.11.2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння в якості співвідповідача залучено ОСОБА_5 (а.с.66).

Позивачі та їх представники у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представники позивачів надали до суду заяви з проханням розглянути справу за їх відсутності та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, у разі нез'явлення відповідачів у судове засідання просили ухвалити заочне рішення.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Адвокат відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву, у якій просила відкласти розгляд справи, у зв'язку із зайнятістю в інших судових засіданнях.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд визнає повідомлені адвокатом відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_6 причини неявки у судове засідання неповажними та зі згоди представників позивачів суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів обґрунтовані та підлягають задоволенню по наступних підставах.

Частиною 1 ст.11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 35/300 частки житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 на підставі дублікату свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.02.1985 року за реєстром №1-1153, виданого державним нотаріусом Другої Сімферопольської державної нотаріальної контори Кримської області УРСР ОСОБА_7, що підтверджується витягом КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» про реєстрацію права власності на нерухоме майно №25387802 від 23.02.2010 року (а.с.5, 7).

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 09.09.2008 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_2 про визнання угод дійсними та визнання права власності визнано угоду купівлі-продажу 35/300 частки домоволодіння АДРЕСА_1, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 08.01.1987 року дійсною; визнано за ОСОБА_1 право власності на 35/300 частки домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.9-11).

Право власності ОСОБА_1 на зазначені 35/300 частки спірного житлового будинку також підтверджується витягом КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22202371 від 18.03.2009 року (а.с.13).

ОСОБА_2 є власником 35/300 частки житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.02.1985 року за реєстром №1-1153, виданого державним нотаріусом Другої Сімферопольської державної нотаріальної контори Кримської області УРСР ОСОБА_7, зареєстрованого Сімферопольським бюро технічної інвентаризації, про що зроблений запис у реєстрову книгу Д-97 за реєстровим №7950 на сторінці №41 від 23.10.1985 року (а.с.8).

Як слідує з матеріалів справи у 35/100 частках будинку, розташованого по АДРЕСА_1, мешкають відповідачі - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 без відповідної згоди на це позивачів у справі.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 06.04.2012 року, яке набрало законної сили 07.09.2012 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про визнання угоди дійсною у задоволенні позову ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про визнання угоди купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеної між ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_1 дійсною відмовлено (а.с.141-143).

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 19.09.2012 року, яке набрало законної сили 01.10.2012 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_10 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про стягнення суми авансу та витрат з поліпшення та ремонту домоволодіння у задоволенні позову ОСОБА_8, ОСОБА_10 до ОСОБА_1 про стягнення суми авансу у розмірі 55951 грн. та витрат з поліпшення та ремонту домоволодіння АДРЕСА_1 у розмірі 92892 грн., третя особа - ОСОБА_2 відмовлено (а.с.144-145).

За положеннями ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.

Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до вимог ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Частиною 3 цієї ж статті також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідачі ніколи не були членами сім'ї власників будинку - ОСОБА_1, ОСОБА_2, проживають у спірному будинку без відповідних правових підстав, а також враховуючи, що проживання відповідачів у 35/100 частках будинку, розташованого по АДРЕСА_1 чинить перешкоди позивачам у здійсненні ними права користування і розпорядження своїм майном, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів, заявлені на підставі ст.391 ЦК України, про усунення їм перешкод з боку ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 шляхом виселення останніх із 35/100 частки будинку, розташованого по АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Доказів, які б спростували вищенаведені висновки суду, на порушення вимог ст.60 ЦПК України, відповідачами не надано та судовим розглядом не добуто.

Також, відповідно до положень ст.88 ЦПК України, з відповідачів на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у сумі 8,50 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн. (а.с.1,2) по 15,17 грн. з кожного.

На підставі викладеного, ст.150 ЖК України, ст.ст.16, 316, 317, 319, 321, 383, 391 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, ч.2 ст.197, 209, 212-215, 224-226, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Усунути ОСОБА_1, ОСОБА_2 перешкоди у користуванні власністю - 35/100 частками будинку, розташованого по АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 із 35/100 частки будинку, розташованого по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 15,17 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя