Ухвала суду № 27660825, 24.02.2012, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/1045/2012

Ухвала

іменем України

"24" лютого 2012 р. Дніпровський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді БАРТАЩУК Л.П.,

при секретарі Удод Р.О.

з участю представника заявника ОСОБА_1

представника ПАТ «Сведбанк»Цигарьова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10.10.2011року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Системабуд»про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10.10.2011року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Системабуд»про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заява мотивована тим, що при ухваленні зазначеного рішення Постійно діючий третейський суд при Асоціації українських банків фактично вийшов за межі своєї компетенції, оскільки справа була непідвідомча третейському суду відповідно до ст. 6 Закону України «Про третейські суди»та належить до категорії справ, пов'язаних із захистом прав споживачів.

Крім того, заявником зазначено, що на момент розгляду справи третейським судом було наявне рішення компетентного суду -Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.06.2010р., яке на час розгляду третейським судом справи набрало законної сили і ухвалено у спорі між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, проте, третейський суд, всупереч вимог Регламенту і Закону України «Про третейські суди», не закрив провадження у справі, допустивши фактично подвійне стягнення заборгованості з заявника.

В судовому засіданні представник заявника підтримав заяву, просив скасувати рішення третейського суду та постановити ухвалу про закриття провадження у справі №786/11 на підставі ст. 205 ЦПК України.

Представник ПАТ «Сведбанк»надав письмові заперечення, просив в задоволенні заяви відмовити, зазначивши, що спори за позовами банків про стягнення заборгованості не відносяться до категорії справ про захист прав споживачів, виконавчий лист за рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.06.2010р. банк не отримував, ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором на момент вирішення спору третейським судом не виконала, тому правовідносини між сторонами договору не припинені. Крім того, представник пояснив, що третейський суд був вправі розглядати справу про стягнення заборгованості, оскільки ОСОБА_3 не скористалася своїм правом під час третейського розгляду заявити клопотання про закриття провадження і не надала рішення компетентного суду до третейського суду.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи № 786/11, що надійшла з третейського суду, оцінивши докази, зібрані у справі, встановив наступне.

Частинами 4, 5 ст. 389-4 ЦПК України передбачено, що суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені ст. 389-5 ЦПК України. Справа розглядається судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ст. 389-5 ЦПК України, рішення третейського суду може бути скасоване лише у випадках, передбачених цією статтею.

Рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо:

1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Відповідно до ч. 6 ст. 389-4 ЦПК України, - за наслідками розгляду заяви про скасування рішення третейського суду суд має право або постановити ухвалу про відмову в задоволенні заяви і залишення рішення третейського суду без змін або постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення третейського суду.

Закриття справи, що перебувала у провадженні третейського суду, компетентним судом (яким є Дніпровський районний суд м. Києва) чинним ЦПК України не передбачено, тому в частині вимог заявника про закриття провадження у справі №786/11, яка перебувала у провадженні постійно діючого третейського суду задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків при розгляді справ керується Регламентом постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, затвердженим рішенням ради Асоціації українських банків від 08.02.2008р. протокол №1 із наступними змінами від 25.07.2008р., 31.10.2008р., 31.10.2008р., 22.07.2010р., 17.11.2010р..

Згідно зі ст. 66 Регламенту постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків третейський суд постановляє ухвалу про припинення третейського розгляду у випадку, якщо є рішення компетентного суду між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Судом встановлено, що 21.06.2010 р. Бориспільський міськрайонний суд Київської області ухвалив рішення у цивільній справі № 2-1770/2010 р. за позовом ПАТ «Сведбанк»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, яким позовні вимоги банка задовольнив в повному обсязі.

Вказаним рішенням компетентного суду вирішено стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь банка заборгованість за кредитним договором №1140-Ф від 21.03.2008 р. у розмірі 2.279.876,85 доларів США, з яких 2.000.000,00 доларів США - основна неповернута сума кредиту, 242.333,34 доларів США заборгованість за процентами, 13.160,51 доларів США - неня за несвоєчасну сплату відсотків, 24.383,00 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 1140-Ф/П-1 від 21.03.2008 р., укладеного позивачем з відповідачем-2 на одержання у приватну власність офісних приміщень загальною площею загальною площею 2.666,64 кв. м., розташованих на восьмому, дев'ятому та десятому поверхах, секції № 9 багатофункціонального житлового комплексу із вбудовано-прибудованими приміщеннями та надземним паркінгом, розташованого в м. Бориспіль, вул. Дзержинського, 14, Київської області, також стягнути з відповідача-1 судові витрати в розмірі 1.952,00 грн.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду від 21.06.2010р. набрало законної сили 02.07.2010р. що свідчить про те, що третейський суд розглянув справу, яка вже була розглянута між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав по суті компетентним судом, а провадження у справі № 786-11 за позовом ПАТ «Сведбанк»до ОСОБА_3 і TOB «Системабуд»повинно було бути припинено на підставі ст. 53 Закону України «Про третейський суд»та п. 66 Регламенту постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, оскільки набрало законної сили рішення суду постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про третейські суди», третейський суд постановляє ухвалу про припинення третейського розгляду у випадку, якщо є рішення компетентного суду між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про те, що справа, в якій третейським судом прийнято рішення, не була підвідомча третейському суду відповідно до ст. 53 Закону України «Про третейський суд».

Суд критично оцінює доводи представника ПАТ «Сведбанк»про те, що оскільки ОСОБА_3 під час третейського розгляду не скористалася своїм правом заявити клопотання про припинення третейського розгляду, у постійно діючого третейського суду була відсутня можливість дізнатися про існування такого рішення, оскільки ПАТ «Сведбанк»був позивачем у цивільній справі, яка перебувала у провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області і мав би бути обізнаний про набрання рішенням компетентного суду законної сили на час розгляду справи третейським судом і був зобов'язаний добросовісно користуватися своїми процесуальним правами позивача і повідомити про наявність такого рішення третейський суд.

Не заслуговують на увагу доводи заявника про те, що справа за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості відноситься до категорії справ, пов'язаних із захистом прав споживачів з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного Кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного Кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено рішенням компетентного суду, ОСОБА_3 припинила сплачувати платежі, встановлені умовами кредитного договору, чим порушила права Банку, передбачені ст.ст. 1048, 1054 ЦК України на своєчасне повернення суми кредиту та процентів, нарахованих за його користування.

Оскільки саме Банк звернувся до постійно діючого третейського суду з метою захисту своїх порушених цивільних прав у спосіб, визначений ст. 16 ЦК України і такий позов не спрямований на захист порушеного права банку, як споживача, справу не можна віднести до категорії справ щодо захисту прав споживачів.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про необхідність скасувати рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10.10.2011року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Системабуд»про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно, про задоволення вимог ОСОБА_3 в цій частині.

Вимоги заявника про закриття провадження у справі №786/11 задоволенню не підлягають.

Керуючись Законом України «Про третейські суди», ст.ст. 209, 210, ч. 6 ст. 389-4, ст.ст. 389-5, 389-6, 293, 294 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10.10.2011року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Системабуд»про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.

Рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10.10.2011року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Системабуд»про стягнення заборгованості за кредитним договором -скасувати.

В решті вимог заявника -відмовити.

Ухвала суду про скасування рішення третейського суду або про відмову в його скасуванні може бути оскаржена у порядку, визначеному ЦПК України для оскарження рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі проголошення ухвали без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

СУДДЯ: