Ухвала суду № 27654725, 15.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 р.Справа № 2а-1670/5040/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання - Волкової А.М.

представників сторін: позивача -Рябець Т.А., Носача Д.Л., відповідача -Переяслівця В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2012р. по справі № 2а-1670/5040/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес"

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" (надалі - позивач, ТОВ "Пирятинський делікатес") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - Лубенська ОДПІ, відповідач), в якому з урахуванням уточнень, просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.04.2012 року № 0000242301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 806 704 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 201 676 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2012р. по справі № 2а-1670/5040/12 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.04.2012 року № 0000242301 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 664 819 грн. 05 коп. (шістсот шістдесят чотири тисячі вісімсот дев'ятнадцять гривень п'ять копійок) та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 166 204 грн. 76 коп. (сто шістдесят шість тисяч двісті чотири гривні сімдесят шість копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 800 грн. (одна тисяча вісімсот гривень).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2012р. по справі № 2а-1670/5040/12 в частині задоволених позовних вимог, прийняти нову постанову, якою у цій частині у задоволенні позову відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, а саме пп.7.2.3, 7.2.4 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.200.4, п.200.8 ст.200 Податкового кодексу України, ст.ст.9, 11, 69, 86 та 159 КАС України. Стверджує про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Окант-Україна" з огляду на дані зустрічних перевірок ТОВ «Окант-Україна», відсутність товарно-транспортних накладних. Вважає, що у ТОВ «Пирятинський делікатес» відсутні первинні документи на підтвердження перевезення товару від постачальника до покупця, акти приймання-передачі товару, що засвідчують факт отримання, оприбуткування та зберігання товару.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні та в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу Лубенської ОДПІ без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що порушення позивачем пп.7.2.3, 7.2.4 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.200.4, п.200.8 ст.200 Податкового кодексу України, які вказані в акті перевірки, не знайшли свого фактичного підтвердження в ході розгляду справи, не відповідають існуючим фактам та діючому податковому законодавству. Наполягають на тому, що поставки ТОВ «Окант-Україна» виробничого та холодильного обладнання носили реальний характер, придбане обладнання змонтовано та запущено в експлуатацію на підприємстві позивача, облікується у складі основних засобів підприємства; господарські операції були оформлені всіма необхідними первинними документами, в т.ч. отримано належні податкові накладні, на підставі яких вважають правомірно сформовано податковий кредит. Щодо відсутності товарно-транспортних накладних на поставлене обладнання пояснили, що оскільки вантажне перевезення виробничого та холодильного обладнання було здійснено для власних потреб, складання вказаних документів не є обов'язковим. За таких обставин, вважає спірне податкове повідомлення-рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 664 819 грн. 05 коп. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 166 204 грн. 76 коп. таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Отже, апеляційному перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Пирятинський делікатес» (ідентифікаційний код 36313601) зареєстровано юридичною особою Пирятинською районною державною адміністрацією 29.09.2009р., що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців серії АЄ № 888314 станом на 08.08.2012р. (а.с. 164 -165 том 1).

Позивач перебуває на податковому обліку в Лубенській об'єднаній державній податковій інспекції Полтавської області Державної податкової служби (Пирятинське відділення), є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 01.01.2010р. № 100260924 серії НБ № 132803, індивідуальний податковий номер 363136016239 (а.с. 166 том 1).

Згідно вищевказаного Витягу з ЄДР позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 15.85.0 -виробництво макаронних виробів; 15.32.0 -оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами; 15.13.0 - виробництво м'ясних продуктів; 15.20.0 -виробництво рибних продуктів; 51.38.0 -оптова торгівля іншими продуктами харчування; 15.33.0 -перероблення та консервування овочів та фруктів , не віднесене до інших угрупувань.

В період з 27.03.2012р. по 02.04.2012р. на підставі п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України посадовими особами Лубенської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Пирятинський делікатес» з питань достовірності декларування суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2012 року в сумі 1 099 986 грн., про що складено акт перевірки від 09.04.2012 року № 544/22-36313601.

Перевіркою правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість встановлено, що частина залишку від'ємного значення у розмірі 664 819 грн. 05 коп., фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг, у попередніх звітних періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування за І квартал 2010 року сформована за рахунок взаємовідносин із ТОВ «Окант -Україна».

Перевіркою також встановлено, що позивачем суми ПДВ за результатами вищевказаних фінансово-господарських операцій з поставки обладнання із ТОВ «Окант -Україна», які були включені до складу податкового кредиту 1 кварталу 2010, були заявлені до бюджетного відшкодування в 2 кварталі 2010 року (з моменту реєстрації 01.01.2010 року та протягом 2010 року платником ПДВ позивач подавав квартальну звітність по податку на додану вартість). Однак, згідно висновків акту від 10.09.2010р. № 2997/23-36313601 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Пирятинський делікатес» з питань достовірності нарахування від'ємного значення податку на додану вартість за 2 квартал 2010р. та суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів» Лубенською ОДПІ було упереджено підприємству позивача бюджетне відшкодування в заявленій сумі 889 544 грн., як незаконно заявлене. Підставою для упередження стало те, що ТОВ «Пирятинський делікатес» згідно п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», діючий станом на момент виникнення зазначених правовідносин, протягом перших 12 календарних місяців після реєстрації платником ПДВ не мав права на отримання бюджетного відшкодування. Згідно діючого на той час законодавства право на декларування бюджетного відшкодування такий платник отримує лише за результатами звітного періоду, який настане після закінчення дванадцяти повних календарних місяців, наступних за місяцем, у якому здійснено його реєстрацію платником ПДВ.

Повторно ця сума була заявлена позивачем до бюджетного відшкодування у січні 2012 року згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок, поданого Лубенській ОДПІ 24.02.2012 (а.с. 74-79 том 6), яким було відкориговано показники рядків 23.2 та 24 декларації з ПДВ за січень 2012 року.

Як пояснив представник позивача в ході судового розгляду, під час упередження позивачу суми бюджетного відшкодування згідно акту від 10.09.2010р. № 2997/23-36313601 Лубенською ОДПІ не надавалася оцінка правомірності формування позивачем податкового кредиту, така оцінка була надана лише при проведенні позапланової перевірки, яка набрала форму акту від 09.04.2012р. № 544/22-36313601.

Актом перевірки зафіксовано, що на порушення вимог: пп.7.2.3, 7.2.4 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.200.4, п.200.8 ст.200 Податкового кодексу України позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2012р. на суму 806704 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки від 09.04.2012 року № 544/22-36313601 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 23.04.2012 року № 0000242301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 806 704 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 201 676 грн..

Не погодившись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 23.04.2012 року № 0000242301 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 664 819 грн. 05 коп. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 166 204 грн. 76 коп., суд першої інстанції виходив з помилковості висновків податкового органу про безтоварний характер операцій та підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту в 1 кварталі 2010 року за результатами придбання у ТОВ «Окант-Україна» виробничого обладнання (основних засобів) на суму 664 819,05 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Так, перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді позивач (Покупець) мав фінансово - господарські взаємовідносини із ТОВ «Окант -Україна» (Продавець) на підставі укладених договорів від 26.02.2010р. № 26/02/10 П-2, від 26.02.2010р. № 26/02/10 П-3, від 26.02.2010р. № 26/02/10 П-4, від 26.02.2010р. № 26/02/10 П-5, від 26.02.2010р. № 26/02/10 П-6, від 26.02.2010р. № 26/02/10 П-7, від 26.02.2010р. № 26/02/10 П-8, від 22.04.2010р. № 22/04/10 П-9 на поставку промислово-виробничого обладнання.

Умовами пунктів 2.4 вищевказаних договорів було передбачено проведення Покупцем авансових платежів у розмірі 30% визначених договорами сум.

На виконання вищевказаних умов позивачем було проведено обумовлені авансові платежі (платіжні доручення на а.с. 99-105, том 6), на суму яких ТОВ «Окант -Україна» були видані наступні податкові накладні: № 15 від 01.03.2010р. на суму 124 471 грн. 79 коп., в т.ч. ПДВ - 20 745 грн. 29 коп.; № 16 від 01.03.2010р. на суму 179 601 грн. 70 коп., в т.ч. ПДВ - 29 933 грн. 62 коп.; № 17 від 01.03.2010р. на суму 220 703 грн. 53 коп., в т.ч. ПДВ - 36 783 грн. 92 коп.; № 18 від 01.03.2010р. на суму 684 811 грн. 69 коп., в т.ч. ПДВ - 114 135 грн. 28 коп.; № 19 від 01.03.2010р. на суму 407 992 грн. 68 коп., в т.ч. ПДВ - 67 998 грн. 78 коп.; № 20 від 01.03.2010р. на суму 1 114 610 грн. 72 коп., в т.ч. ПДВ - 185 768 грн. 45 коп.; № 21 від 01.03.2010р. на суму 1 256 722 грн. 25 коп., в т.ч. ПДВ - 209 453 грн. 71 коп.

Суми ПДВ по вищевказаним податковим накладним у розмірі 664 819,05 грн. позивачем включено ПДВ до складу податкового кредиту у 1 кварталі 2010 року.

Поставка обладнання по вищевказаним договорам була здійснена контрагентом позивача протягом періоду з 28.05.2010р. по 12.08.2010р.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, під час дослідження документального, грошового, товарного потоків та їх співставлення по ланцюгу постачання перевіркою встановлено безтоварність проведених господарських операцій.

До таких висновків перевіряючі ревізори дійшли у зв'язку з встановленням того, що ТОВ «Окант- Україна» контрагент позивача виступив посередником у господарських операціях по поставці промислового обладнання, постачальником якого було ТОВ «Мегатрейд-77». Так, під час перевірки позивача перевіряючими було використано відповідь на запит відповідача, яка надана ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, де останній перебуває на податковому обліку, згідно якої з 12.04.2011 стан ТОВ «Мегатрейд-77» змінено на стан «8» - направлено повідомлення про встановлення місцезнаходження, оскільки за зареєстрованим місцезнаходженням підприємства не виявлено, та копію акту від 28.07.2011 № 19/1-07-20-36884818, за висновками якого встановлено ведення вказаним товариством податкового обліку безтоварних операцій, яка пов'язана з податковою вигодою третіх осіб внаслідок формування для них штучних валових витрат та податкового кредиту, оскільки видані ним податкові накладні не містили такого обов'язкового реквізиту як місце знаходження юридичної особи.

Також перевіряючі посилалися на довідку ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про результати зустрічної перевірки ТОВ «Окант -Україна» по взаємовідносинам із ТОВ «Мегатрейд-77»від 14.03.2011 № 565/23-815/33345850, де зазначено, що на звірку не було надано документів, які підтверджують факт здійснення даних господарських операцій по поставці обладнання, а саме на підприємствах відсутні товарно-транспортні накладні, у ТОВ «Мегатрейд-77» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Приймаючи до уваги ту обставину, що в ході проведення перевірки ТОВ «Пирятинський делікатес» також не були надані товарно-транспортні накладні на перевезення вищевказаного обладнання від ТОВ «Окант-Україна», ревізори дійшли висновку, що операції мали безтоварний характер, а відтак позивачем неправомірно сформовано податковий кредит з урахуванням цих операцій, що відповідно позбавляє його права на бюджетне відшкодування даної суми ПДВ.

З огляду на встановлені фактичні обставини у справі та з урахуванням норм права, які необхідно застосувати до спірних правовідносин, колегія суддів вважає помилковими вищевказані висновки відповідача з наступних підстав.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту 1 кварталі у 2010 році по взаємовідносинам з ТОВ «Окант-Україна» виникли до 01.01.2011 року (набрання чинності Податковим кодексом України) застосуванню при наданні оцінки правомірності формування таких показників податкового обліку підлягають положення Закону України "Про податок на додану вартість".

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі - Закон «Про ПДВ»).

Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України «Про ПДВ» встановлено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищевказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на вищенаведені норми права, колегія суддів зазначає, що платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними первинними документами.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В цій же нормі надано визначення поняття «господарської операції» - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Слід відмітити, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на виконання договорів поставки промислового обладнання (а.с. 37-112 том 1) ТОВ «Окант -Україна» було поставлено позивачу протягом періоду з 28.05.2010р. по 12.08.2010р. виробниче обладнання, яке було обліковано позивачем у складі основних засобів, таке як: лінії для виробництва млинців, лінії для виробництва вареників, лінії для виробництва пельменів, апарати для виробництва гамбургерів, фасувально - пакувальне обладнання, фаршемішалки, куттери швидкісні, машини для просіювання муки, формуючі барабани, багатофункціональні апарати та інш.

За умовами вищевказаних договорів між даними контрагентами, поставка товару здійснювалася за рахунок постачальника на умовах DDP - с. Дейманівка, Пирятинського району Полтавської області згідно з правилами Інкотермс 2000.

Згідно пояснень представників позивача замовлене обладнання було поставлено ТОВ «Окант- Україна» на вищевказану адресу позивача власним автотранспортом та передано уповноваженій особі позивача за дорученням на отримання ТМЦ (витяг з Журналу видачі доручень на а.с. 91-98 том 6) згідно актів установки та підключення обладнання на підприємстві замовника (а.с. 156-158 том 1, а.с. 92, 127-128 том 2) та актів приймання -передачі обладнання, що не потребувало підключення та пусконалагоджувальних робіт (а.с. 102, 113, 126, 143, 157-158, 168, 180-181 том 2). При цьому, на дане обладнання постачальником було надано технічну документацію (а.с. 227 -259 том 2, том 3, том 4, том 5, а.с. 1-35 том 6) та сертифікати відповідності (а.с. 136-149 том 1).

Відвантаження поставленого товару було оформлено видатковими накладними, виданими контрагентом (а.с. 124 -134 том 1), та оприбутковані в бухгалтерському обліку підприємства позивача (прибуткові накладні та витяги з книг обліку придбання -а.с. 209 - 221 том 2).

Згідно умов договорів поставки постачальник зобов'язувався виконати пуско-налагоджувальні роботи обладнання та здати його в експлуатацію позивачу, вартість яких входила до ціни договору. Судом встановлено, що на виконання вищевказаних умов ТОВ «Окант -Україна» було змонтовано виробниче обладнання та здано позивачу в експлуатацію (акти вводу в експлуатацію -а.с. 93, 103, 114, 129-132, 144-146, 169-170 том 2).

Податковий кредит по господарським операціям із ТОВ «Окант -Україна» в 1 кварталі 2010 року було сформовано по першій події списання коштів на проведення авансових платежів від 01.03.2010 року із банківського рахунку позивача в оплату промислового обладнання, на які контрагентом було видано вищевказані податкові накладні.

Виписані ТОВ «Окант -Україна» на адресу ТОВ "Пирятинський делікатес" податкові накладні відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", зауваження щодо форми їх та змісту в акті перевірки відсутні.

Проведення обумовлених умовами договорів авансових платежів підтверджується платіжними дорученнями на а.с. 99-105 том 6.

На запит суду першої інстанції від 14.08.2012р. № 2/2а-1670/5040/12 (а.с. 73 том 2) щодо реальності фінансово - господарських взаємовідносин із позивачем, ТОВ «Окант -Україна» надано відповідь, якою підтверджено укладення вищевказаних договорів із позивачем, проведення авансових платежів, видання на їх суму податкових накладних від 01.03.2010р. та вищевказані поставки виробничого обладнання у зазначених обсягах та періодах ( а.с. 78 -199 том 2). Зазначено, що суми ПДВ, визначені у виданих податкових накладних, ТОВ «Окант -Україна» включено до податкового зобов'язання податкової декларації з ПДВ за березень 2010 (а.с. 193-196 том 2). При цьому, до відповіді також надано документальне підтвердження проведених операції, а саме договори, додатки до договорів, акти приймання - передачі обладнання та акти підключення обладнання, податкові накладні, реєстр виданих податкових накладних за березень 2010 року, податкова декларація з ПДВ за березень 2010 року та витяг з розрахункового рахунку про надходження коштів від позивача в оплату вартості обладнання.

Вищезазначене виробниче обладнання було обліковано позивачем у складі основних засобів, що підтверджується наданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями інвентарних карток обліку основних засобів (а.с. 53-70 том 6), бухгалтерської довідки про балансову вартість основних засобів, придбаних у ТОВ «Окант -Україна» (а.с. 46-49 том 6), виписки з рахунку 104 бухгалтерського обліку по балансовій вартості (а.с. 73 том 6). Вказане обладнання використовується позивачем у виробничій діяльності про що свідчить бухгалтерська довідка (а.с. 50-52 том 6), та відомості амортизаційних нарахувань.

Таким чином, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що внаслідок придбання у ТОВ «Окант -Україна» виробничого обладнання, в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємств контрагентів відбулися реальні зміни. Колегія суддів зауважує, що наявність цього обладнання на підприємстві, його використання та повне відображення в бухгалтерському та податковому обліках ТОВ «Пирятинський делікатес» Лубенською ОДПІ не заперечується, претензій до документального оформлення безпосередніх операцій актом перевірки також не зафіксовано.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних про перевезення обладнання, за умови, що позивач не здійснював оплату перевезення вантажу, не є безумовною обставиною для встановлення відсутності поставок та безтоварний характер операцій, оскільки їх реальність та фактичне переміщення цього товару підтверджується як самим контрагентом, так і іншими необхідними документами.

Крім того, у розумінні п.2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009р. № 207 "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні", при здійсненні перевезення для власних потреб, як у спірних правовідносинах, оформлення товарно-транспортної накладної не є обов'язковим.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на довідку ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про результати зустрічної перевірки ТОВ «Окант -Україна» по взаємовідносинам із ТОВ «Мегатрейд-77» від 14.03.2011р. № 565/23-815/33345850 в якості підтвердження обґрунтованості своїх висновків про безтоварність проведених господарських операцій, оскільки порушення контрагентами по ланцюгу постачання ведення бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій, незбереження первинних документів, на підставі яких сформовано показники бухгалтерської та податкової звітності, а також невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що відсутність у контрагента контрагента позивача ТОВ «Мегатрейд-77» трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, не свідчить про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Окант -Україна» господарських операцій за участю позивача, та не є ознакою нікчемності укладених угод.

Право платника податків на формування податкового кредиту та бюджетне відшкодування не поставлено в залежність від дотримання вимог щодо належного бухгалтерського і податкового обліку та виконання ними своїх зобов'язань по розрахункам із бюджетом іншими контрагентами по ланцюгу постачання.

Така позиція ґрунтується на правильному застосуванні положень підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ та відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Наприклад, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа №21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобовязання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Підсумовуючи викладене, оскільки всі твердження відповідача про відсутність реальних господарських стосунків в спірних правовідносинах між позивачем та ТОВ «Окант -Україна» не підтверджені жодними належними доказами, що містять предмет доказування (неотримання позивачем від свого контрагента обладнання, невикористання останього у власній господарській діяльності, внесення завідомо недостовірних даних до податкової звітності тощо), колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції мають товарний характер.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту в 1 кварталі 2010 року за результатами придбання у ТОВ «Окант-Україна» виробничого обладнання (основних засобів) на суму 664 819 грн. 05 коп.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню з Держбюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлено ст. 200 Податкового кодексу, що набрав чинності з 01.01.2011 року, оскільки позивачем сума в розмірі 806 704 грн. (664 819 грн. 05 коп. по ТОВ «Окант -Україна) заявлена до бюджетного відшкодування в періоді січня 2012 року.

Сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з вищезазначеним пунктом Податкового кодексу, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Держбюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України -сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Приймаючи до уваги підтвердження судом правомірності формування позивачем податкового кредиту за наслідками фінансово-господарських відносин із ТОВ «Окант -Україна» у 1 кварталі 2010 року, а також проведену повну фактичну сплату позивачем ПДВ у ціни придбаних товарів їх постачальнику, що підтверджується копіями платіжними дорученнями із відмітками банку про списання коштів із розрахункового рахунку позивача (а.с. 99-122 том 6), колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що позивач мав право заявляти до бюджетного відшкодування ПДВ т.ч. за 1 квартал 2010 року у розмірі 664 819 грн. 05 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 23.04.2012 № 0000242301 в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування на суму 664 819 грн. 05 коп. та нарахування на цю суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 166 204 грн. 76 коп., належним чином не довів, а відтак рішення є неправомірним та підлягає в цій частині скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення у справі в частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2012р. по справі № 2а-1670/5040/12 в частині задоволення позовних вимог - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений 20.11.2012 р.