Рішення № 27652014, 26.11.2012, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 2-6098/11

(2/401/1683/12)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

26.11.2012 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого -судді Спаї В.В.,

при секретареві - Пантелєєвій Я.В.,

за участі позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

за участі відповідача -ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, виконкому Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_3, де третя особи Управління Держкомзему у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, державних актів на право приватної власності на землю, свідоцтв про право на спадщину,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВВЕ №695200, посвідченого державним нотаріусом четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Яворською Л.А. 10 липня 2004 року за реєстр. № 2-1018 та зареєстрованого КП ДМБТІ 09.08.2004р., реєстровий номер 5956633. Дане домоволодіння належало спадкодавцю ОСОБА_7, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі договору на право побудови будинку і безстрокового користування земельною ділянкою, посвідченого четвертою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 20.11.1953 р. за р. № 2-2254, зареєстрованого в Дніпропетровському міжміському бюро технічної інвентаризації 05.06.1974 р. в реєстровій книзі №301 за реєстром №143, реєстраційний №5956633. Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 3665017, виданого КП «ДМБТІ» станом на 24.05.2004 р. на земельній ділянці площею 600 кв.м. самовільно зайнято 277 кв.м. розташовано житловий будинок, цегла, зазначений на плані літ. «А-1», житловою площею 39,6 кв.м.; літня кухня, шлакоблок, зазначена в плані літ. «Б»; сарай, шлакобетон, зазначений в плані літ. «Г»; убиральня, цегла, зазначена в плані піл. «Д»; гараж, шлакоблок, зазначений на плані літ. «Е»; душ, цегла, зазначена в плані літерою «Ж»; навіс, зазначений в плані літ. «З»; навіс, зазначений в плані літ. «И»; погріб, шлакобетон, зазначений в плані літ. «К»; зливна яма, цегла, зазначена в плані літ. «Л»; сарай, цегла, зазначений на плані літ. «М»; сарай, цегла, зазначений на плані літ. «Н»; колодязь І; огорожі 22- 13; мостіння І.

Земельна ділянка площею 600 кв.м. знаходилася в користуванні померлого ОСОБА_7 на підставі рішення виконкому АНД райради народних депутатів від 08.09.1953 року за № 1436.

З урахуванням повноважень розпоряджатися землями міста (ст.ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України) згідно рішення Дніпропетровської міської ради від 25.07.2007 р. №95/17 позивач набула право власності на земельну ділянку площею 0,0877 га на території Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, Таганрозька, б. 199 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на підставі якого 13 березня 2008 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №019942, зареєстрований за №010810400813. Кадастровий номер земельної ділянки -1210100000:01:405:0023.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Однак на стадії розробки технічної документації із землеустрою № 071184, а саме - під час проведення кадастрової зйомки та інвентаризації меж земельної ділянки виконавцем робіт -приватним підприємцем ОСОБА_15 було допущено помилку. Це призвело до неправильного оформлення кадастрового плану земельної ділянки, відомостей обчислення площі земельної ділянки та, як наслідок, виготовлення державного акту з помилкою, а саме - в ньому невірно вказана конфігурація земельної ділянки та лінійні проміри межі між ділянками НОМЕР_1 та АДРЕСА_2 яка перетинає будівлі (літ. Б, М, К), що перебувають в моїй приватній власності.

Ще в 1997 році при приватизації суміжної земельної ділянки АДРЕСА_2 не були детально проведені заміри межі між ділянками, технічна документація була складена невірно, що і призвело до неправильного оформлення плану земельної ділянки НОМЕР_2, а межа від позначки «Б»до позначки «В»перетинає будівлі (літ. Б, М, К), що перебувають у приватній власності позивача.

Суміжним користувачем по межі із земельною ділянкою НОМЕР_2 був ОСОБА_9, власник будинку АДРЕСА_2 Право власності на зазначене домоволодіння в останнього було зареєстровано на підставі договору забудови від 10.12.1958, посвідченого Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстром № 2-7667.

Земельна ділянка площею 600 кв.м. знаходилася в користуванні ОСОБА_10 на підставі рішення виконкому АНД райради народних депутатів від 05.11.1958 року за № 2335; при цьому, згідно облікової відомості станом на 28.11.1958р., розміри даної земельної ділянки були наступні: по ширині ділянки -16,5 м.кв., по довжині ділянки -36,3 м.кв.

Згідно журналу зовнішніх обмірів домоволодіння АДРЕСА_2 та Плану присадибної ділянки станом на 1977 рік, загальна площа земельної ділянки збільшилася більше, ніж в два рази та складає 1241 м.кв., при цьому з тильного боку земельна ділянка збільшилася до 19,7 м.кв., довжина ділянки збільшилася і складає 66 м.кв., з червоної лінії по вул. Таганрозькій земельна ділянка збільшилася до 18 м.кв.

Відповідно до плану присадибної ділянки станом на 1981 рік загальна площа земельної ділянки АДРЕСА_2 складає 1241 м.кв.: з тильного боку земельна ділянка складає 19,7 м.кв., довжина ділянки складає 66 м.кв., з червоної лінії по вул. Таганрозькій земельна ділянка складає 18 м.кв.

Рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 18.09.1997 № 1493 земельна ділянка, кадастровий номер 63709002, по АДРЕСА_2, загальною площею вже 0,1290 га, в тому числі: 0,1000 га -обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, 0,0290 га -ведення особистого підсобного господарства, була надана ОСОБА_9 у власність. На підставі цього рішення було видано державний акт на право власності на землю від 29.09.1997, номер державної реєстрації 005253.

З даного державного акту вбачається, що спільна межа між домоволодінням НОМЕР_2 та АДРЕСА_1 позначена на плані лінією від позначки «Г»до позначки «А», вже зазначена з невірною конфігурацією без врахування будівель та споруд домоволодіння № 199.

Після смерті ОСОБА_9 (останній помер ІНФОРМАЦІЯ_2) право власності на 1/2 частку домоволодіння АДРЕСА_2 перейшло до ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВКТ №975747 від 25.10.2008., виданого четвертою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за р. № 4-995, зареєстрованого КП «ДМБТІ»10.12.2008 року за реєстраційним номером 23514204. Право власності на 1/2 частку домоволодіння АДРЕСА_2 перейшло до ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВКТ №975748 від 25.10.2008., виданого Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою за р. № 4-997, зареєстрованого КП «ДМБТІ»10.12.2008 року за реєстраційним номером 23514204.

Зі зміною вимог земельного законодавства до порядку видачі державних актів на право власності на землю, земельна ділянка по АДРЕСА_2 була поділена на дві окремі ділянки за видами цільового використання та було присвоєно нові кадастрові номери: ділянці прощею 0,1000 га -кадастровий номер 1210100000:01:405:0032; ділянці площею 0,0290 га -кадастровий номер 1210100000:01:405:0033.

На сьогодні вищезазначені земельні ділянки перебувають у спільній частковій власності ОСОБА_11 та ОСОБА_5 згідно свідоцтв про право на спадщину за законом, зазначених вище; на підставі свідоцтв були отримані державні акти.

У 1997 році при приватизації суміжної земельної ділянки АДРЕСА_2 ОСОБА_10 чомусь не було сповіщено ОСОБА_7 (на той час - власника домоволодіння НОМЕР_1) про порушення його права власності шляхом неправильного встановлення меж земельної ділянки в натурі, що призвело до перетинання межею будівель і споруд домоволодіння НОМЕР_1.

При реєстрації права власності на земельні ділянки, проведенні геодезичних робіт та отриманні державних актів в 2010 році відповідачі ОСОБА_3, та ОСОБА_5 також, як зазначається позивачем при зверненні до суду, не повідомили її про порушення права власності шляхом неправильного встановлення меж земельної ділянки в натурі, та таким чином до сьогодні збереглася невірно вказана конфігурація земельних ділянок та лінія межі між ділянками НОМЕР_1 та АДРЕСА_2 яка перетинає будівлі (літ. Б, М, К), що перебувають в приватній власності позивача.

На даний час частина земельної ділянки НОМЕР_2, яка знаходиться під будівлями, належними позивачу, літ. Б, М, К належить на праві спільної часткової власності відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_5, але знаходиться у фактичному користуванні позивача, що позбавляє позивача права розпоряджатися власністю на свій розсуд, реалізовувати права та обов'язки, передбачені чинним законодавством України.

Крім цього є коло обов'язків, які власник житлового будинку зобов'язаний виконувати; підставу позов установлять вимоги ст. 322 ЦК України, ст.ст. 150, 151 ЖК, ст. 79, ч. 2 ст. 90, ст.ст. 152, 155, 158 ЗК.

Посилаючись у позові на те, що про порушення свого права позивач дізналась 07.10.2010 р. від спеціаліста комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради, який 01.10.2010 р. на підставі замовлення позивача від 14.09.2010 р. проводив технічну інвентаризацію домоволодіння АДРЕСА_1 та відповідно в грудні 2010 р. своєю заявою до начальника КП «ДМБТІ»позивач звернула увагу на порушення права власності, у позові й заявлено вимогу про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 18.09.1997р. № 1493 в частині надання ОСОБА_9 у приватну власність земельної ділянки площею 0,129 га, розташованої на території Амур - Нижньодніпровського району АДРЕСА_2, в тому числі: 0,1000 га -обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, 0,0290 га -ведення особистого підсобного господарства, про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю серії ДП № 005253 \ 63709002, виданого ОСОБА_9 29.09.1997 року та його державної реєстрації в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 005253, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 30.05.2008 р. ОСОБА_5 четвертою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, реєстровий № 4-513, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 30.05.2008 р. ОСОБА_11 четвертою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, реєстровий № 4-515, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_5 05.07.2010 р. та його державну реєстрацію в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011010402816, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_5 05.07.2010 р. та його державно реєстрації в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011010402815, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_3 05.07.2010 р. та його державної реєстрації в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011010402814, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 044760, виданого ОСОБА_3 05.07.2010 р. та його державної реєстрації в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011010402813, про визнання недійсним рішення Дніпропетровської міської ради від 25.07.2007 р. № 95/17 в частині надання ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0,0877 га, розташованої на території АДРЕСА_1, цільове призначення якої обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1210100000:01:405:0023, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №019942, виданого ОСОБА_1 13.03.2008р. та його державної реєстрації в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010810400813 тощо.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали вимоги позову повністю, надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просила суд повністю задовольнити поданий позов.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні, посилаючись, заперечуючи на те, що дійсно домоволодіння та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 належало ОСОБА_9, який набув право власності на підставі договору забудови від 10.12.1958 р., посвідченого четвертою Дніпропетровською державною нотаріальною державною нотаріальною конторою за реєстром № 2-7667 (а.с. 20-24). На підставі рішення Виконкому АНД райради депутатів трудящих від 30.09.1958 р. в користуванні ОСОБА_9 знаходилась земельна ділянка розміром 600 кв.м. згідно з відомостями відводу земельної ділянки від 05.11.1958 р. Зі спливом часу земельна ділянка, що знаходилась у користуванні, була збільшена у своїх розмірах відповідно до відомостей з державного акту на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_9 29.09.1997 р., відповідно до якого у приватну власність була передана земельна ділянка площею 0,129 га. на підставі рішення ради народних депутатів № 1493 від 18.09.1997 р. При чому розмір межі по вул. Таганрозькій також був збільшений з 16,5 м. до 18,4 м., який є незмінним до теперішнього часу.

Після смерті ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 домоволодіння та земельна ділянка були успадковані його спадкоємцями ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.05.2008 р. № 4-515 та ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.05.2008 р. № 4-513; спадкоємцями були одержані відповідні державні акти на право власності на земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_2.

Відповідно до долучених позивачем копій плану земельної ділянки по АДРЕСА_2 можна прослідити зміну як форми так і розміру земельної ділянки, що була в користуванні ОСОБА_9 Так станом на 12.08.1977 р. площа земельної ділянки складає 1241 кв.м., ширина ділянки зі сторони вул. Таганрозькій -18,0 м., форма межі зі сторони домоволодіння по вул. Таганрозькій, 199 є рівною; станом на 03.07.1981 р.: площа -1241 кв.м., ширина ділянки -18,0 м., форма межі зі сторони домоволодіння по вул. Таганрозькій, 199 -рівна. Станом на 1997 р.: площа -1290 кв.м., ширина ділянки -18,4 м., форма межі зі сторони домоволодіння по вул. Таганрозькій, 199 -нерівна.т

Отже, впродовж з 1958 року по 1997 р. площа земельної ділянки була збільшена, розмір межі по вул. Таганрозькій збільшений лише на 40 сантиметрів, що свідчить про збільшення розміру земельної ділянки по довжині за рахунок збільшення площі огороду.

Упродовж з 1997 року до теперішнього часу ані розмір, ані конфігурація земельної ділянки не змінювались, підтвердженням чого є державні акти на право приватної власності, які були одержані спадкодавцем ОСОБА_9 у 1997 р. та відповідачами по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у 2010 р.

В уточненнях до позовної заяви ОСОБА_1 наводить як доказ своєї правової позиції схематичний план земельної ділянки АДРЕСА_1, складений 17.12.1972 р., відповідно до якого загальна площа земельної ділянки складає 852 кв.м., ширина ділянки по вул. Таганрозькій -14,3 м., по довжині з боку будинку по АДРЕСА_2 -66 м.

Згідно з технічним паспортом (а.с. 11-14), складеним 13.06.2003 р., розміри літньої кухні літ. Б (1973 року побудови), сарай літ. М були збільшені та узаконені рішенням АНД РВК № 268/6 від 15.08.2003 р.

Відповідно до відомостей технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, що була складена ПП ОСОБА_16 у 2007 році, яка на думку позивачки є помилковою, площа земельної ділянки вже складає 877 кв.м., а межа зі сторони вул. Таганрозької -14,04 м., по довжині -63,42 м.

У технічній документації, складеній ПП ОСОБА_16 у 2011 році, площа земельної ділянки станом на 2011 рік становить 904 кв.м., розмір меж не зазначений.

Отже, площа земельної ділянки по вул. Таганрозькій, буд. 199, що на даний час належить позивачу, була збільшена лише з 2007 р. по 2011 р. на 27 кв.м.

Враховуючи, що з 1997 року розмір земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 не змінювався, а розмір як будівель (літ. Б, М, К) так і земельної ділянки що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 були збільшені з 2003 року, що підтверджується документами наданими позивачем. Дані обставини свідчать, по-перше, про хибність тверджень позивача щодо того, що не були детально проведені заміри межі між ділянками, а технічна документація була складена невірно, що призвело до неправильного оформлення плану земельної ділянки АДРЕСА_2 а по-друге, про порушення права власності ОСОБА_12 (попереднього власника земельної ділянки по АДРЕСА_1) шляхом неправильного встановлення меж земельної ділянки в натурі та не сповіщення його про це.

Крім іншого, відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (а.с. 35-40) ніяких претензій при встановленні існуючих меж землекористування ані позивачем, ані сусідами позивача заявлено не було. Акт встановлення існуючих зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 15.01.2007 р. був погоджений як ОСОБА_1, так і сусідами ОСОБА_9 (АДРЕСА_2), ОСОБА_13 АДРЕСА_3

Також позивачем не було надано суду жодних доказів, які би свідчили про збільшення розміру земельної ділянки, що належала спадкодавцю ОСОБА_9, за рахунок земельної ділянки, на якій розташовані будівлі (літ. Б, М., К), що на даний час належать позивачу. Таким чином, на даний момент позивач за рахунок збільшення площі своїх будівель, право власності на які було набуто лише у 2004 році, після збільшення їх розміру у 2003 році та збільшення площі своєї земельної ділянки у 2008 році протиправно порушує конституційні права відповідача ОСОБА_3 на володіння, користування та розпорядження своєю власністю, що передбачено ст. 41 Конституції України, відповідно до якої право приватної власності є непорушним.

Разом з тим, ознайомившись з уточненнями до позовної заяви від 20.06.2012 року, відповідач по справі ОСОБА_3 доповнив надані раніше заперечення проти позову, в яких зазначив також про таке. Так, в уточненнях до позовної заяви позивач посилається на обставини того, що ще в 1997 році при приватизації суміжної земельної ділянки АДРЕСА_2 її власниками не були детально проведені заміри межі між ділянками, технічна документація була складена невірно, що призвело до неправильного оформлення плану земельної ділянки НОМЕР_2, а межа від позначки «Б»до позначки «В»перетинає будівлі (літ. Б, М, К), що перебувають в приватній власності позивача. Однак, позивачем не було надано жодних доказів, які б свідчили про не детальне проведення замірів межі між спірними ділянками, а також про помилки, які були допущені при складанні технічної документації.

Враховуючи, що на даний час неможливо дослідити технічну документацію, яка складалась станом на 1997 рік (згідно відповіді третьої особи -Управління Держкомзему у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області на ухвалу суду про витребування доказів), вважає, що реєстрація права власності на земельну ділянку, як у 1997 році батьком відповідачів ОСОБА_9, так і його спадкоємцями у 2010 році була виконана законно та без порушень діючих норм законодавства; в іншому випадку державні акти про право власності на земельну ділянку не були б зареєстровані у встановленому законом порядку за їх власниками.

Отже твердження позивача щодо неправомірності складення державних актів є лише припущенням, що не підтверджуються жодним доказом.

По-друге, позивач також зазначає, що з державного акту на право власності на землю, виданого 29.09.1997 р., вбачається, що спільна межа між домоволодінням НОМЕР_2 та АДРЕСА_1, позначена на плані лінією від позначки «Г»до позначки «А», вже зазначена з невірною конфігурацією без врахування наявних на час приватизації будівель та споруд домоволодіння № 199 (літ. Б, М, К). Однак позивач не зазначає той факт, що відповідно до технічного паспорту складеного 13.06.2003 р. (а.с. 11-14), розміри літ. Б - літньої кухні (1973 року побудови) та літ. М - сарай були збільшені та узаконені рішенням АНД РВК № 268/6 від 15.08.2003 р. З документів, на які посилається позивач в заяві відносно часу побудови літ. К -погріб, та М-сарай не міститься жодної інформації, яка б свідчила про побудову даної споруди до 1997 року, тобто до часу приватизації земельної ділянки АДРЕСА_2 ОСОБА_9

Крім іншого, в уточненнях до позовної заяви ОСОБА_1 наводить як доказ своєї правової позиції схематичний план земельної ділянки НОМЕР_1 по вул. Таганрозькій, складений 17.12.1972 р., відповідно до якого загальна площа земельної ділянки складає 852 кв.м., ширина ділянки по вул. Таганрозькій -14,3 м., по довжині з боку будинку по АДРЕСА_2 -66 м.

Відповідно до відомостей технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, що була складена ПП ОСОБА_16 у 2007 році, яка на думку позивачки є помилковою, площа земельної ділянки вже складає 877 кв.м., а межа зі сторони вул. Таганрозької -14,04 м., по довжині -63,42 м.

У технічній документації, складеній ПП ОСОБА_16 у 2011 році площа земельної ділянки станом на 2011 рік становить 904 кв.м., розмір меж не зазначений.

Отже, площа земельної ділянки по вул. Таганрозькій, буд. 199, що на даний час належить позивачу, була збільшена лише з 2007 р. по 2011 р. на 27 кв.м.

У зв'язку з тим, що позивачем не було надано жодних доказів щодо року побудови й місця знаходження будівель та споруд домоволодіння № 199 (літ. Б, М, К), вважаю, що станом на 1997 рік межа між домоволодіннями НОМЕР_2 та АДРЕСА_1 була встановлена вірно з урахуванням існуючих на той час споруд та будівель.

По-третє, позивач зазначає, що про порушення свого права дізналась 07.10.2010 р. від спеціаліста комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради, який 01.10.2010 року на підставі її замовлення від 14.09.2010 р., який проводив технічну інвентаризацію домоволодіння АДРЕСА_1, а у грудні 2010 року своєю заявою до начальника КП «ДМБТІ»позивач звернула її увагу на порушення свого права власності.

Дані обставини не відповідають дійсності, так як в пояснювальній записці технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі за адресою: АДРЕСА_1 що була складена ПП ОСОБА_15 у 2011 році, виконавцем було зазначено, що «Роботи з інвентаризації меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 виконувались у 2007 році. При виконанні робіт були виявлені похибки в положенні межі між ділянками НОМЕР_2 та НОМЕР_1 (межа приватизованої ділянки перетинає будівлі, які належать гр. ОСОБА_1), про що було вказано заявнику документації»(а.с. 33).

Таким чином, на переконання відповідача, позивач знала про порушення свого права ще на час складання технічної документації у 2007 році, оскільки згідно пояснювальної записки технічної документації, складеної ПП ОСОБА_15, комплекс робіт по встановленню меж земельної ділянки було виконано у січні 2007 року (а.с. 37). Отже, позивач була повідомлена про дані обставини виконавцем технічної документації ПП ОСОБА_15 у січні 2007 року, а не 07.10.2010 р. спеціалістом КП «ДМБТІ». Таким чином, на час подачі позовної заяви до суду 05.05.2011 року, трирічний строк щодо звернення до суду за захистом свого порушеного права чи інтересу, передбачений чинними нормами цивільного законодавства, для позивача вже минув. Відповідач просив застосувати строк позовної давності (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористалися правом брати участь у судових засіданнях.

Заслухав пояснення позивача, його представника, відповідача та його представника, та дослідивши докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 6 ЗК України 1990 року, який був чинним на час прийняття рішення виконкомом міської ради (18.09.1997 р.), громадянам України було надано право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема для обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка) та для ведення особистого підсобного господарства. Статтею 19 цього ж Кодексу передбачено, що міська рада надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-який потреб у межах міста. Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 30 ЗК України 1990 року при переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів.

Судом було встановлено, що будинок НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 належить позивачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВВЕ №695200, посвідченого державним нотаріусом четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Яворською Л.А. 10 липня 2004 року за реєстр. № 2-1018 та зареєстрованого КП ДМБТІ 09.08.2004 р. (реєстровий номер 59566330; зазначене домоволодіння належало ОСОБА_7, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі договору на право побудови будинку і безстрокового користування земельною ділянкою, посвідченого четвертою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 20.11.1953 р. за р. №2-2254, зареєстрованого в Дніпропетровському міжміському бюро технічної інвентаризації 05.06.1974 р. в реєстровій книзі №301 за реєстром № 143 (реєстраційний №5956633).

Позивач є спадкоємцем після померлого ОСОБА_7 за заповітом (свідоцтво видане 20.07.2004 р.); відповідачі ОСОБА_14 та ОСОБА_5 є спадкоємцями померлого ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_9 за законом; спадкоємці отримали свідоцтва про право на спадщину після померлих та державні акти на право приватної власності на землю, що підтверджується матеріалами справи, та як встановлено судом, між ОСОБА_1, з одного боку, та ОСОБА_3 та ОСОБА_5, існує спір щодо меж земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Утім, позивач не виконав обов'язок доказування, не скористався в повному обсязі своїми правами, визначеними ЦПК України, не клопотав про забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування, за умови складнощів в їх отриманні, у зв'язку з чим суд мав би змогу дійти до іншого висновку у справі, яка розгладилася.

Так, судом в встановлено, що рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 18.09.1997 р. №1493 надано ОСОБА_9 у приватну власність земельну ділянку площею 0,129 га, яка розташована на АДРЕСА_2, в тому числі: 0,1000 га -обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, 0,0290 га -ведення особистого підсобного господарства. Рішення прийнято в межах повноважень виконавчого комітету (ст.ст. 6, 19 ЗК України, який діяв на час прийняття рішення, ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування», в редакції, яка діяла на час прийняття рішення виконкому). Позивач не надав доказів щодо того, що рішення прийнято не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не надала доказів щодо того, що рішенням виконкому порушені права позивача (спадкоємця), у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Разом з тим, при ухваленні даного рішення судом враховується те, що способи захисту цивільних прав передбачені ст. 16 ЦК України; водночас відповідно до ст. 16 зазначеного вище кодексу суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Таким чином, законом не передбачений такий спосіб захисту права, як визнання рішення органу місцевого самоврядування недійним (відповідно до п. 10 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб).

З приводу заяви відповідача ОСОБА_3 щодо застосування строку позовної давності; відповідно до пояснювальної записки до технічної документації (а.с.33) щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі за адресою: АДРЕСА_1, що була складена ПП ОСОБА_15 у 2011 році, виконавцем було зазначено, що роботи з інвентаризації меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 виконувались у 2007 році. При виконанні робіт були виявлені похибки в положенні межі між ділянками НОМЕР_2 та НОМЕР_1 (межа приватизованої ділянки перетинає будівлі, які належать гр. ОСОБА_1, про що було вказано заявнику документації. Відтак, позивачем пропущений строк позовної давності (ст. 257 ЦК) та він застосовується судом за заявою відповідача у цій справі (ч. 4 ст. 267 ЦК).

Що стосується інших вимог позову ОСОБА_1, то оскільки вони є похідними від вимоги позову визнання недійсним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 18.09.1997р. № 1493 в частині надання ОСОБА_9 у приватну власність земельної ділянки площею 0,129га, розташованої на території АДРЕСА_2, в тому числі: 0,1000 га -обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, 0,0290 га -ведення особистого підсобного господарства, то підстави для їх задоволення відсутні.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 212, 214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя