Ухвала суду № 27644749, 20.11.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зінченко О.В.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2012 року справа №2а/0570/11354/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Дяченко С.П., Шишова О.О.

секретар судового засідання Сульженко А.В.

за участі представника позивача Каліущенка Д.М.

представника відповідача Захарчука В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2012 року у справі № 2а/0570/11354/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мако-Трейдінг» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсною індивідуальну податкову консультацію від 16 серпня 2012 року № 23001/10/06-113, зобов'язання надати нову індивідуальну податкову консультацію, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Мако-Трейдінг» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі - Інспекція) про скасування висновків індивідуальної податкової консультації від 17 липня 2012 року № 355, зобов'язання надати нову індивідуальну консультацію.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що відповідач помилково надав консультацію, не достатньо вивчивши та розібравшись у питанні, а зроблені ним висновки не підтверджуються нормами законодавчих актів. Так, відповідь Інспекції стосується лише податкової накладної та податкової декларації. Відповідач зазначив, що ТОВ «Мако-Трейдінг» не має права використовувати при підписанні податкових накладних та податкових декларацій факсимільне відображення підпису. Натомість, позивач у своєму листі до відповідача просив надати податкову консультацію стосовно питання: «Чи будуть вважатися первинні документи, підписані із застосуванням факсиміле, оформленими належним чином і являтися підставою для податкового обліку?».

Посилаючись на Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 88), листи Міністерства фінансів України, норми Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) та Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, позивач зазначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Зокрема, такими документами є товарна накладна, акти приймання-передачі тощо. Податкова накладна чи податкова звітність не є первинними документами. При оформленні первинних документів допускається використання факсимільного відтворення підпису у разі укладення сторонами договору письмової угоди про можливість використання факсиміле, у якій мають міститися зразки відповідного аналога факсимільного зразку та зразки власноручних підписів.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.35) позивач просив суд визнати недійсною індивідуальну податкову консультацію від 16 серпня 2012 року № 23001/10/06-113, зобов'язати відповідача надати нову індивідуальну податкової консультацію.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2012 року в цій справі позов задоволено, а саме: визнано недійсною індивідуальну податкову консультацію від 16 серпня 2012 року № 23001/10/06-113 Інспекції; зобов'язано відповідача надати ТОВ «Мако-Трейдінг» нову індивідуальну податкової консультацію з урахуванням висновків суду.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до статті 9 Закону № 996-ХІV і Положення № 88, підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і мають бути складені під час здійснення господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення та мати обов'язкові реквізити, визначені Законом. Цим Законом визначено поняття первинного документа, як такого, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Одним з обов'язкових реквізитів первинних документів є особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із вимогами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу (далі - ПК) України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку. Оскільки податкова накладна є податковим документом, що підтверджує факт придбання товарів/послуг та є підставою для нарахування податкового кредиту, то повинна бути підписана власноручно особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, без використання факсимільного відтворення підпису.

Пунктом 46.1 статті 46 ПК України встановлено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного підпису платника податку. Підписи платника податку - фізичної особи та (або) посадових осіб платника податку, завірені печаткою (за наявності), є одним з обов'язкових реквізитів податкової декларації. Таким чином, платникам податків не дозволяється використовувати факсиміле для підписання податкової декларації.

Крім того, у запереченнях наголошується на тому, що рішення щодо застосування тих чи інших положень діючого податкового законодавства у будь-якій ситуації приймається на підставі аналізу первинних документів та усіх обставин кожної окремої операції. Висновки стосовно конкретизації податкового обліку тих чи інших господарських операцій, які підтверджуються на підставі фактично складених документів (договорів, первинних документів тощо), можна зробити лише після вивчення таких документів.

У зв'язку з викладеним, відповідач вважає, що податкова консультація стосовно можливості використання факсимільного відтворення підпису у первинних документах ТОВ «Мако-Трейдінг» надана без порушень норм чинного законодавства.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ТОВ «Мако-Трейдінг» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 7 грудня 2011 року за адресою: 83014, Донецька область, м. Донецьк, Ворошиловський район, пр. Богдана Хмельницького, буд. 102, включено до ЄДРПОУ за номером 37967910, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 547496, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 810770 (а.с.6-7).

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків від 11 червня 2012 року № 60592 позивач узятий на облік в органах державної податкової служби 8 грудня 2011 року та перебуває на податковому обліку в Інспекції за № 55130 (а.с.8).

Інспекція у розумінні Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України є суб'єктом владних повноважень.

17 липня 2012 року ТОВ «Мако-Трейдінг» звернулося до Інспекції із запитом № 355 «щодо отримання консультації» (а.с.15), в якому зазначалося, що підприємство є самостійним господарюючим суб'єктом, основним напрямком діяльності якого є торгівля вугільною продукцією. Для уникнення негативних наслідків для ТОВ «Мако-Трейдінг» щодо визнання податковим органом первинних документів, підписаних із застосуванням факсиміле, оформленими належним чином, та керуючись главою 3 розділу ІІ ПК України, позивач просив надати консультацію з питання: чи будуть вважатися первинні документи, підписані із застосуванням факсиміле, оформленими належним чином і являтися підставою для податкового обліку, у разі укладення сторонами договору (письмової угоди) про можливість оформлення первинних документів за допомогою факсимільного відтворення підпису, в якій будуть міститися зразки відповідного аналога власноручних підписів?

16 серпня 2012 року за № 23001/10/06-113 Інспекція надала ТОВ «Мако-Трейдінг» податкову консультацію, в якій вказала наступне: оскільки податкова накладна є податковим документом, що підтверджує факт придбання товарів/послуг та є підставою для нарахування податкового кредиту, то податкова накладна повинна бути підписана власноручно особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, без використання факсимільного відтворення підпису. Також, платникам податків не дозволяється використовувати факсиміле для підписання податкової декларації (а.с.9-14).

Таким чином, відповідач надав податкову консультацію щодо використання факсиміле для підписання податкової накладної та податкової декларації.

Позивач, не погодившись із даними висновками, звернувся до суду з вимогами визнати недійсною індивідуальну податкову консультацію від 16 серпня 2012 року за № 23001/10/06-113 та зобов'язати надати нову індивідуальну податкову консультацію.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Абзацом 6 статті 2 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» встановлені завдання органів державної податкової служби, до яких, серед інших, належить - надання податкових консультацій.

Відповідно до підпункту 191.1.27 пункту 191.1 статті 191 ПК України органи державної податкової служби виконують таку функцію, як надання податкових консультацій відповідно до норм цього Кодексу.

У підпункті 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено поняття «податкова консультація». Це - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно пунктів 52.1-52.5 статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі.

Консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку або вищим органом державної податкової служби, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Відповідно до пункту 53.3 статті 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Як зазначалося раніше, позивач просив надати консультацію стосовно первинних документів, у свою чергу, податковий орган надав податкову консультацію щодо податкової накладної та податкової декларації. Отже, спірною обставиною у справі є належність податкової накладної та податкової декларації до первинних документів. Стосовно цього суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктами 201.14 та 201.15 статті 201 ПК України встановлено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Згідно пункту 46.1 статті 46 глави 2 «Податкова звітність» ПК України податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У пункті 44.1 статті 44 ПК України зазначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону № 996-XIV визначено поняття «первинний документ». Це - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У пункті 2.1 Положення № 88 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 «Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку» Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України № 41 від 20 липня 1998 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 вересня 1998 року за № 576/3016 зі змінами та доповненнями, затверджено Перелік типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів.

Статтею 315 підпункту 4.2 «Бухгалтерський облік та звітність» пункту 4 «Облік та звітність» частини 1 «Документи, що створюються в управлінській діяльності» зазначеного Переліку визначено, що до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах, віднесено: касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти тощо.

Статтею 72Д частини 3 «Документи, що створюються управлінській діяльності (додаткова)» вказаного Переліку податкову накладну віднесено до документів бухгалтерського обліку та звітності.

Із системного аналізу зазначених норм можна зробити висновок, що податкова декларація та податкова накладна є документами податкової звітності і не відносяться до первинних документів в розумінні Закону № 996-XIV, які фіксують факти здійснення господарських операцій, і не є предметом звернення ТОВ «Мако-Трейдінг» до податкового органу для надання податкової консультації.

Як зазначалося вище, позивач у своєму запиті відповідачу поставив питання: чи будуть вважатися первинні документи, підписані із застосуванням факсиміле, оформленими належним чином і являтися підставою для податкового обліку, у разі укладення сторонами договору (письмової угоди) про можливість оформлення первинних документів за допомогою факсимільного відтворення підпису, в якій будуть міститися зразки відповідного аналога власноручних підписів? Відповідач при наданні податкової консультації, в свою чергу, повідомив позицію податкового органу стосовно використання факсимільного відтворення підпису при підписанні податкової звітності і тим самим не відповів на поставлене питання.

Разом із цим, суд вважає за необхідне зазначити, що проаналізовані судом норми законодавства стосовно первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, не містять обмежень стосовно можливості використання факсимільного відтворення підпису. Водночас, як вже зазначалось судом, відповідно до частини 2 статті 9 Закону № 996-XIV первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що Інспекція під час надання податкової консультації не вірно визначила предмет, щодо якого ТОВ «Мако-Трейдінг» подавався запит, тобто, податковий орган надав консультацію стосовно податкової звітності, а не первинних документів, у зв'язку з чим індивідуальну податкову консультацію від 16 серпня 2012 року № 23001/10/06-113 слід визнати недійсною, а позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Абзацом 2 пункту 53.3 статті 53 ПК України встановлено, що визнання судом податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно вважав, що позовні вимоги ТОВ «Мако-Трейдінг» в частині зобов'язання Інспекції надати нову індивідуальну податкової консультацію також підлягають задоволенню.

Колегія суддів не вбачає з боку місцевого суду порушень статті 137 КАС України, оскільки в судовому засіданні позивачем не змінювався предмет адміністративного позову, а лише виправлено описку в номері та даті наданої відповідачем індивідуальної податкової консультації.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

В повному обсязі ухвалу виготовлено 21 листопада 2012 року.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2012 року у справі № 2а/0570/11354/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мако-Трейдінг» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсною індивідуальну податкову консультацію від 16 серпня 2012 року № 23001/10/06-113, зобов'язання надати нову індивідуальну податкову консультацію - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: С.П.Дяченко

О.О.Шишов