Ухвала суду № 27644651, 13.11.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ципко О.В.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2012 року справа №2а/1270/6314/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Карпушової О.В.,

суддів: Василенко Л.А., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Краснодонський завод «Автоагрегат» до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

14.08.2012р. Публічне акціонерне товариство «Краснодонський завод «Автоагрегат» (далі - ПАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат») звернулося до суду з позовом до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21.03.2011 р. № 0000172340, яке було прийнято за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки, щодо зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкового зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 154533,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25.09.2012 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі: визнано недійсним податкове повідомлення - рішення № 0000172340 від 21.03.2011 року.

Суд першої інстанції виходив з того, що платник податку може бути позбавлений права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді, у разі не підтверджені податковими накладними. Позивач на підтвердження взаємовідносин з контрагентами надав податкові накладні, інші первинні документи.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.09.2012 року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що законодавством України передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ є фактична сплата цих сум. Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, що неможливо встановити без аналізу результатів перевірки контрагентів по взаємовідносинах з позивачем. Відповіді на запити про проведення зустрічних перевірок податковим органом не були отримані, отже, апелянт зазначив, що податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно.

Сторони, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, до суду не прибули, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду. Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат» зареєстровано в якості юридичної особи, є платником податку на додану вартість ( а.с. 11,12).

ПАТ "Краснодонський завод "Автоагрегат" подало до відповідача податкову декларацію за грудень 2010 року, якою було заявлена до бюджетного відшкодування з державного бюджету сума 154533,00 грн.(а.с.15-16).

Краснодонською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 154533 грн. за грудень 2010 р. на розрахунковий рахунок, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.11.2010 р. по 31.11.2010 р.

За результатами перевірки відповідачем був складений акт від 21.03.2011р. № 231/23-00231290, в якому зазначено про порушення позивачем п.1.8 с.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), а саме завищено суму бюджетного відшкодування за грудень 2010 року на 154533,00 грн. (а.с.21-24).

В акті перевірки відповідач зазначив, що згідно довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду (ряд.24 податкової декларації звітного період) усього 154533 грн. За результатами попередньої перевірки ЗАТ «Краснодонський завод «Автоагрегат» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від"ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2010 по 30.11.2010 року не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2010 року у сумі 154533 гри., що пов'язано з неотриманням відповідей на запити про проведення зустрічних звірок.

На підставі вказаного акту 21.03.2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000172340, яким зменшено суму грошового зобов'язання на 154533,00 грн. (а.с.20).

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про податок на додану вартість».

Судом першої інстанції вірно застосовано норми законів, що діяли на момент виникнення правопорушення.

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 цього Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз. 3 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Крім того, відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначені правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні (далі - Закон № 996). Відповідно до ст.1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі ст.3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частиною 2 даної статті передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, а фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та контрагентами укладались договори, відповідно до умов яких продавець приймав на себе зобов'язання протягом терміну визначеного у договорі передати у власність продукцію, а покупець в свою чергу зобов'язувався прийняти та оплатити вартість продукції. У позивача наявні податкові накладні, а факти оплати підтверджені відповідними платіжними дорученнями (а.с.25-87).

З урахуванням вказаного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем на підтвердження взаємовідносин з контрагентами надані податкові накладні, які складені відповідно до вимог чинного законодавства, та підтверджено право на отримання бюджетного відшкодування за період грудень 2010 року у сумі 154533грн. Крім того, Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Також колегія суддів приймає до уваги обставини, що в акті перевірки відповідачем зазначено, що станом на 21.03.2011р. відповіді на запити про проведення зустрічних звірок з постачальниками не отримано, хоча, з матеріалів справи вбачається, що запити про проведення зустрічних звірок були скеровані податковим органом лише після складання акту перевірки.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Колегія суддів вважає, що доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Приймаючи до уваги встановлені обставини та вимоги вказаних норм закону, та надані позивачем документи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, відповідачем не доведено, що спірне податкове повідомлення рішення прийнято законно та обґрунтовано.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Краснодонської об'єднаної Державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року, залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Красно донський завод «Авто агрегат» до Краснодонської об'єднаної Державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0000172340, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.А. Василенко

М.М. Гімон