Рішення № 27644296, 19.11.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" листопада 2012 р.Справа № 5017/2135/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Філіпенко Н.О. (представник діючий на підставі довіреності).

від відповідачів: 1) ДП „Одеська залізниця": не з'явились;

2) ТОВ „Промислово -інвестиційної компанії „Інтерком": не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Облпаливо";

до відповідачів: 1) Державного підприємства "Одеська залізниця"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційної компанії "Інтерком";

про стягнення 9384,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач -Приватне акціонерне товариство "Виробниче об`єднання "Облпаливо" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача -Державного підприємства "Одеська залізниця", згідно якої просить суд стягнути з відповідача суми збитків у розмірі 9384,00 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на укладений 10.01.2011р. з ТОВ "Донпоставка АПБ" договір поставки вугільної продукції №2, на підставі якого відправник -Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційної компанії "Інтерком" відправив на адресу ПрАТ "ВО "Облпаливо" по залізничній накладній №53312146 від 28.01.2012р., у вагоні № 60636461 ПВ вугілля антрацит у кількості нетто 69000 кг. При цьому, позивач зазначає, що на станції Знам'янка Одеської залізниці в путі руху вагону до станції призначення було виявлено недостачу вантажу у розмірі 9200 кг (згідно складеного Одеською залізницею комерційного акту), в зв'язку з чим позивачу було завдано збитки, в результаті втрати вантажу у розмірі 9384,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.07.2012 року суддею Невінгловською Ю.М. за даним позовом було порушено провадження у справі №5017/2135/2012 та призначено розгляд справи в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду від 03.09.2012р., за клопотанням представника позивача, в порядку ст.ст. 27, 69 Господарського процесуального кодексу України, судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "ПІК "Інтерком" та продовжено строк розгляду справи на 15 днів -до 04.10.2012 року. Крім того, ухвалою суду від 03.09.2012р., враховуючи заявлене позивачем клопотання в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, судом було зобов'язано ТОВ "ПІК "Інтерком" надати до суду докази, які підтверджують вартість та кількість відправленого вантажу за накладною №53312146.

У судовому засіданні 03.10.2012р. представник позивача надав клопотання (вх. ГСОО 30033/2012), згідно якого просить суд, змінити процесуальний статус ТОВ "ПІК "Інтерком" (третя особа без самостійних вимог) і залучити зазначене товариство до участі у справі в якості іншого відповідача.

За результатами розгляду даного клопотання, в порядку ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 03.10.2012р. ТОВ "ПІК "Інтерком" було залучено до участі у даній справі в якості іншого відповідача.

У судовому засіданні 19.11.2012р. представник позивача надав до суду письмові пояснення (вх. ГСОО №35103/2012 від 19.11.2012р.), згідно яких зазначив, що дійсна вартість недостачі спірного вантажу витікає з умов договору поставки вугільної продукції №2 від 10.01.2011р. та підтверджується документами реалізатора вантажу - ТОВ "Донпоставка АПБ", оскільки вантажовідправник ТОВ "ПІК "Інтерком" не є стороною у договорі за яким було здійснено поставку спірного вантажу. Отже, як зазначає позивач, вартість спірного вантажу визначена на підставі положень договору №2 від 10.01.2011р. та відповідних документів щодо його поставки, що відповідає положенням ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України. При цьому, у даному судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача -ДП "Одеська залізниця" у судове засідання 19.11.2012р. не з'явився, між тим, про дату час та місце розгляду справи повідомлений під підпис у попередньому судовому засіданні. Разом з тим, згідно наданого до суду відзиву на позов (вх. ГСОО 24666/2012 від 08.08.2012р.), відповідач проти позову заперечує та просить суд у задоволені позовних вимог ПрАТ "ВО "Облпаливо" відмовити в повному обсязі. При цьому, відповідач зазначає, що завантаження спірного вантажу проводилось засобами вантажовідправника та ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці, вагон в технічному стані був справний. Таким чином, зазначені обставини, за твердженням відповідача, згідно ст. 111 Статуту залізниць України, є підставою для звільнення залізниці від відповідальності за нестачу або втрату спірного вантажу. Крім того, відповідач зазначає про неподання позивачем доказів, передбачених ст. 115 Статуту залізниць України та неможливість визначення вартості нестачі вантажу.

Представник відповідача -ТОВ "ПІК "Інтерком" у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання шляхом надсилання ухвал суду на поштову адресу. Отже, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності за такою адресою відповідача, суд вважає, що ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

Крім того, суд зазначає, що згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті із відміткою поштової установи "за зазначеною адресою не існує", "за закінченням терміну зберігання" суд дійшов висновку про розгляд справи без участі ТОВ "ПІК "Інтерком", за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

10 січня 2011 р. між ПрАТ "ВО "Облпаливо" (надалі - покупець) та ТОВ "Донпоставка АПБ" (надалі - постачальник) укладено договір поставки вугільної продукції №2 (надалі -договір), згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю вугільну продукцію (далі -продукція) в асортименті, обсягах, обумовлених сторонами у відповідних специфікаціях, а покупець зобов'язався належним чином прийняти продукцію та своєчасно здійснити її оплату на умовах, передбачених договором.

Умовами п. 3.1 договору встановлено, що поставка продукції здійснюється залізничним транспортом, в відкритих напіввагонах, вантажною швидкістю на умовах FCA -франко-перевізник (пункт відправлення обумовлюється додатково) згідно „ІНКОТЕРМС" в редакції 2000 року, за реквізитами, які покупець повідомляє постачальнику у письмовій формі.

Положеннями п. 3.2 договору передбачено, що за домовленістю сторін, постачальник може забезпечити укладення договору з перевізником та за рахунок власних коштів здійснити розрахунки за поставку продукції у пункт призначення. В такому випадку покупець додатково відшкодовує постачальнику вартість залізничного тарифу в порядку, встановленому даним договором.

28.01.2012р. зі станції відправлення Червоний промінь Донецької залізниці ТОВ "ПІК "Інтерком" (відправник) у вагоні №60636461 ПВ відправило на адресу ПрАТ "ВО "Облпаливо" (одержувач) вантаж -антрацит у кількості 69000 кг, що підтверджується залізничною накладною №53312146 (а.с. 31).

Відповідні відмітки у вказаній залізничній накладній свідчать, що антрацит завантажений у вагон навалом засобами вантажовідправника, нижче бортів, у вологому стані. Вантаж розміщено й закріплено згідно з п. 3, 4, 7, 8 гл. 1 дод. 14 до СМГС гл. 2 пар. 3-5. Крім того, у п.15 залізничної накладної №53321146 „Відмітки не обов'язкові для залізниці" зазначено, що профілактика проведена шляхом пересипання сіллю 0,1%. Вантаж марковано шляхом нанесення вапняного розчину на поверхню вантажу смугою по периметру вагону з захватом бортів шириною 30-40 см та розпиленням по центру вагону.

Згідно Акту загальної форми станції Знам'янка Одеської залізниці №6197 від 01.02.2012р. стосовно вагону № 60636461 ПВ встановлено, що при огляді вагону на електрофіцированій 25 колії сорт парка 18.30 документу значиться: навантаження навалом, розмір навантаження відносно висоти бортів 150мм. На поверхні вантажу наявна виїмка зліва за ходом над 6-7 люками довжиною 3000 мм, шириною 1000 мм глибиною 500 мм. При цьому, на поверхні вантажу наявний сніговий покров у місці виїмки сніговий покров відсутній, наявний доступ до вантажу. Доступ до вантажу усунули шляхом нанесення маркування вапном. Теча вантажу відсутня. Двері заварені, люка щільно закриті. Обсяг кузова 85м3. Вагон відщеплено на ваги перевірку.

Відповідно до Акту загальної форми станції Знам'янка Одеської залізниці №6193 від 01.02.2012р. після зважання на тензовагах системи відеонагляду у вагоні № 60636461 ПВ виявлена різниця у вазі за протоколом 87000 кг по натурному листу -92600 кг, різниця у вазі мінус 5600кг. У даному вагоні на поверхні вантажу виявлено вибірку. Двері заварені, люка щільно закриті. Вагон здано під охорону, повідомлений ЛОВД черговий Большаков 16:00. Вагон затримано на знеструмлену колію для перевірки.

Як встановлено комерційним актом серія АА № 022070/85 від 02.02.2012р., на станції Знам'янка Одеської залізниці було здійснено зважання вагону № 60636461 ПВ на 150-тонних вагонних вагах станції Знам'янка (держповірка вагів 15.11.11) працівником станції Івановим в присутності зам. ДС Неживого, ВОХР Чуракова, ЛВ Чугункова, в наслідок чого виявилось, що брутто 83400 кг, тара з бруса 23600 кг, нетто 59800 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 9200 кг. Крім того, зважування вагона здійснювалось двічі, недостача підтвердилась, недостаючий вантаж в вагоні вміститися міг. По штатному розкладу зав. Вантажним двором відсутній.

Згідно акту про технічний стан вагона №59 від 01.02.2012 року вагон № 60636461 ПВ у технічному стані справний, відповідні відомості також містяться і у комерційному акті від 02.02.2012р.

05.02.2012р. вантаж виданий одержувачу, який в свою чергу звернувся до суду з даним позовом про стягнення вартості нестачі вантажу.

Згідно з розрахунком вартості недостачі вантажу, який здійснений позивачем, маса відповідальної недостачі, з врахування норми недостачі 2% маси нетто вантажу (вантаж завантажений у вологому стані), становить 7820 кг, а її вартість 9384 грн. виходячи із вартості вантажу 1200,00 грн. за 1 тону з урахуванням ПДВ та без врахування провізної плати, що встановлена у видатковій накладній №РН-0000069 від 28.01.2012р. за договором №2 від 10.01.2011р., згідно якої, постачальником вантажу являється ТОВ "Донпоставка АПБ".

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. При цьому, в силу вимог ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між ТОВ "ПІК "Інтерком" (відправник) і ДП "Одеська залізниця" (перевізник) договору перевезення вантажу на користь позивача (вантажоодержувач).

Також вказана залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у вагон здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст.308 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 Цивільного кодексу України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082.

При цьому, в силу вимог ч.1 ст.918 Цивільного кодексу України, завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Із залізничної накладної вбачається, що вантаж розміщувався і закріплювався вантажовідправником відповідно до п. 3, 4, 7, 8 глави 1 Додатку 14 СМГС, глави 2 п. 3-5 Технічних умов та відправником вжиті заходи щодо маркування вантажу.

Параграфи 3-5 розділу ІІ Технічних умов містять умови щодо вжиття заходів з розрівняння та ущільнення вантажів дрібних фракцій та умови щодо захисту сипучих вантажів від просипання у зазори кузову піввагону. Поряд з цим, вжиття заходів щодо маркування вантажу передбачено положеннями параграфу 9 розділу 2 ТУ, згідно з яким, при завантаженні вантажів мілких фракцій на відкритий рухомий склад відправник зобов'язаний прийняти міри, які запобігають видуванню мілких частин вантажу в процесі перевезення, а також вимогами п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Мінтрансу України 20.08.2001р. №542 та зареєстрованих в Мінюсті України 10.09.2001р. за №796/5987, згідно з яким, з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що при завантаженні вантажу у вагони вантажовідправником вжиті заходи щодо забезпечення транспортабельності та схоронності вантажу в процесі його перевезення, які передбачені вимогами Технічний умов та вимогами Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу. Водночас, жодних зауважень щодо неправильностей завантаження і кріплення вантажу Одеською залізницею не висловлено і вантаж прийнятий до перевезення.

Відповідно до ст.110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Разом з тим у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Згідно положень ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Як свідчать матеріали справи, при перевезенні вантажу залізницею складені акти загальної форми та комерційний акт, в яких встановлені обставини щодо недостачі вантажу у кількості 9200 кг, а також обставини щодо наявності виїмки вантажу, доступу до нього та можливості вміщення цього вантажу у вагоні.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що встановлені обставини справи є підставою для покладення відповідальності за недостачу вантажу на перевізника і звільнення від відповідальності за цю недостачу вантажовідправника.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Отже, з огляду на ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця несе обмежену матеріальну відповідальність, виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. При цьому, приписами ст. 33 цього кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Крім того, положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як встановлено матеріалами справи, згідно листа вантажовідправника - ТОВ "ПІК "Інтерком" направленого на ім'я директора ТОВ "Донпоставка АПБ" вугілля АМ (13-25) відправлене 28.01.2012р. у вагоні №60636461 у кількості 69,00 т за залізничною накладною №53312146 є власністю ТОВ "Донпоставка АПБ", яке в свою чергу поставлено у власність вантажоодержувача - ПрАТ "ВО "Облпаливо".

З урахуванням викладеного, суд вважає встановлену у видатковій накладній №РН-0000069 від 28.01.2012р. вартість вантажу у розмірі 1200,00 грн. (з урахуванням ПДВ), згідно якої спірний вантаж було поставлено ТОВ "Донпоставка АПБ" у власність ПрАТ "ВО "Облпаливо" за договором на поставку вугільної продукції №2 від 10.01.2011р. такою, що відповідає вимогам ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України при визначені дійсної вартості втраченого вантажу.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо визначення недостачі вантажу в сумі 9384,00 грн. (у т.ч. ПДВ) з урахуванням норми природної втрати 2% та граничного розходження визначення маси нетто зазначеної в перевізних документах, вважає його вірним та обґрунтованим.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ПрАТ "ВО "Облпаливо" з покладенням відповідальності за нестачу вугілля у розмірі 9384,00 грн. на ДП "Одеська залізниця".

На підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн. покладаються на ДП "Одеська залізниця".

Керуючись ст.ст. 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства "Одеська залізниця" (65023 м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315, п/р 26003000001 в АБ "Експрес-банк" Одеська філія, МФО 328801) на користь Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "Облпаливо" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 70/1, код ЄДРПОУ 30514975) 9384/дев'ять тисяч триста вісімдесят чотири/грн. збитків та 1609/одна тисяча шістсот дев'ять/грн. 50 коп. судового збору.

3.Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційної компанії "Інтерком" -звільнити від відповідальності.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 22.11.2012р.

Суддя Невінгловська Ю.М.