Рішення № 27644257, 22.11.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.12 Справа№ 5015/4134/12

За позовом: державного вищого навчального закладу "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника", м. Івано-Франківськ,до відповідача:приватної фірми науково-виробничого підприємства "Комтех-плюс", м. Львів,про: стягнення заборгованості. Суддя Т. РимЗа участю представників:позивача:не з'явився,відповідача:Боровець В.Д. -довіреність №171-09/12 від 12.09.2012 р.На розгляд господарського суду Львівської області подано позов державного вищого навчального закладу "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника" до приватної фірми науково-виробничого підприємства "Комтех-плюс" про стягнення заборгованості. Ухвалою від 03.10.2012 року порушено провадження у справі і прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 24.10.2012 року. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору №3 від 03.01.2008 року та договору від 02.01.2008 р. не оплатив вартості наданих послуг. Внаслідок неправомірних дій у нього виникла заборгованість у сумі 12 389,92 грн., з них: 11 590,16 грн. за послуги розміщення рекламної конструкції та 799,76 грн. за спожиту електроенергію.

Відповідач повністю заперечив проти позову з огляду на пропущення позовної давності. Подав заяву про застосування позовної давності. У поданій заяві визнав факт виникнення заборгованості перед позивачем.

Позивач заперечив щодо відмови у задоволенні позову з підстав спливу позовної давності. Посилається на те, що перебіг позовної давності був перерваний. Листування сторін свідчить про фактичне визнання того, що договір не припинено. Зазначає про односторонню відмову від Договору, що не спричинила до його припинення. Оскільки договір не припинено, то зобов'язання зі сплати заборгованості чинні і на цей момент. Наведені відповідачем заперечення стосуються лише договору №3 від 03.01.2008 р., проте заборгованість виникла на підставі двох договорів, інший з яких від 02.01.2008 р. також діє.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір №3 від 03 січня 2008 року (надалі -Договір 1). За умовами цього договору виконавець (позивач у справі) надає замовнику (відповідач у справі) послуги з розміщення рекламної вивіски -логотипів "djuice", "Київстар" з зовнішньою неоновою підсвіткою, виготовленою з пластику та встановленою на металеву конструкцію даху будинку №1 по вулиці С. Бандери в місті Івано-Франківську. Розмір плати за кожен наступний місяць становить 2 897,54 грн., без урахування плати за електроенергію. Вартість електроенергії, споживання якої сплачується замовником за окремим рахунком виконавця, визначається за її фактичним використанням відповідно до показників електролічильника.

Крім того, між Прикарпатським національним університетом ім. В. Стефаника (споживач) та приватною фірмою науково-виробничим підприємством "Комтех-плюс" (субспоживач) укладено договір на відпуск електричної енергії від 02.01.2008 р. (надалі -Договір 2). За умовами цього договору споживач (позивач у справі) зобов'язується забезпечити субспоживача (відповідач у справі) електричною енергією в межах величин, дозволених субспоживачу до використання, а субспоживач зобов'язується своєчасно оплачувати за використану електричну енергію, згідно з розрахунками, за послуги транспортування електричної енергії і компенсації перетікання реактивної електричної енергії в терміни передбачені даним договором.

Позивачем надсилався відповідачу лист від 27.02.2009 р. №01/001270 про оплату заборгованості за послуги по розміщенню рекламних носіїв і спожиту електроенергію. Докази надіслання долучено до матеріалів справи.

Листом №268-10/09 від 07.10.2009 року відповідач просив припинити дію Договору 1 з 01.09.2009 року. Як убачається із претензії від 27.09.2012 р. №01-08/13/1170 про оплату заборгованості договір припинено 01.09.2009 р.

Доказів погашення заборгованості у сумі 12 389,92 грн. відповідачем не надано.

При ухваленні рішення суд керувався таким.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу надання послуг на підставі Договорів 1 та 2 в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 2.4 Договору 1 передбачено, що плата за надані послуги перераховується замовником щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. За таких обставин за умовами виконання Договору 1 у відповідача виник обов'язок з оплати вартості наданих послуг в сумі 11 590,16 грн. Крім того, відповідач визнав існування заборгованості перед позивачем.

В частині оплати вартості спожитої електроенергії суд враховує наступне. Відповідно до пункту 4.5. Договору 2 оплата платіжних документів здійснюється субспоживачем самостійно на р/р споживачами на підставі показників приладів обліку за діючими тарифами: - з платежів поточного розрахункового періоду на пізніше 3 днів після отримання акту розрахунку; - з платежів передоплати з 1-го до 5-го числа наступного розрахункового місяця в розмірі 100% місячної вартості енергоносіїв, що планується до споживання. В силу наведеного, за умовами Договору 2 у відповідача виник обов'язок з оплати вартості наданих послуг в сумі 799,76 грн. Крім того, відповідач визнав існування заборгованості перед позивачем.

Згідно з положеннями статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України). При цьому позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України обчислення позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Заборгованість за Договором 1 підлягала до сплати у визначений строк. Таким чином, за умовами цього договору перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За умовами виконання Договору 1 з моменту виникнення обов'язку оплати та початку перебігу позовної давності до моменту подання позову до суду минуло понад 3 роки. Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд не вбачає факту визнання заборгованості відповідачем із листа від 07.10.2009 р. №268-10/09, в якому останній просить припинити дію договору оренди №3 від 03.01.2008 р. Зокрема, в ньому не міститься жодного твердження про визнання боргу. Надсилання позивачем претензій також не є тим юридичним фактом, з яким закон пов'язує переривання позовної давності. Також суд критично оцінює заперечення позивача про застосування наслідків позовної давності у зв'язку з чинністю на сьогодні Договору 1, оскільки фактичні дії позивача свідчать про протилежне. Так, і в позовній заяві, і в надісланій відповідачу претензії, і в розрахунку позову позивач виходить з того, що Договір 1 припинив свою дію за взаємною згодою сторін. Лише після заявлення відповідачем необхідності застосування позовної давності позивач змінив свою позицію.

Таким чином встановлено, що право позивача порушено, відповідачем заявлено про застосування позовної давності, позовну давність за умовами виконання Договору 1 пропущено, тому у задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.

Що стосується перебігу позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості у сумі 799,76 грн. за Договором 2, то суд враховує наступне.

Заборгованість за Договором 2 підлягала до сплати у визначений строк після отримання акту розрахунку. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази надсилання акта розрахунку, а тому і позовна давність не розпочала свого перебігу, а тому відсутні правові підстави для висновку про пропущення позовної давності за цими вимогами. За таких обставин суд вважає позові вимоги про стягнення заборгованості сумі 799,76 грн. за спожиту електроенергію обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з приватної фірми науково-виробничого підприємства "Комтех-плюс" (адреса: вулиця Кульпарківська, будинок 180, квартира 46, Залізничний район, місто Львів, Львівська область, 79021; ідентифікаційний код 30052037) на користь державного вищого навчального закладу "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника" (адреса: вулиця Шевченка, будинок 57, місто Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018; ідентифікаційний код 02125266) 799,76 грн. боргу за спожиту електроенергію, 103,81 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 26.11.2012 р.

Суддя Рим Т.Я.