Постанова № 27643931, 20.11.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2012 р. Справа№ 5011-1/5793-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Місіна Л. П. - представник за довіреністю № 6 від 20.12.2011

від відповідача: Шуман С. І. - представник за довіреністю № 1-35/14 від 04.01.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпрянка»

на рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2012

у справі № 5011-1/5793-2012 (суддя Мельник В. І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпрянка»

до Управління освіти дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 37 866,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 37 866,30 грн. за поставлені молочні продукти у дитячі навчальні заклади Дніпровського району міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.06.2012, повний текст якого підписаний 14.06.2012, у справі № 5011-1/5793-2012 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанцій ґрунтується на тому, що позивачем не доведено факту поставки відповідачу товару на суму 37 866,30 грн. та виникнення у останнього зобов'язань з його оплати, оскільки спірний товар безпосередньо відповідачем не отримувався, і що в матеріалах справи відсутні будь-які докази укладення між сторонами договору, в тому числі і у спрощений спосіб, предметом якого була би поставка спірної продукції.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Дніпрянка» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2012 у справі № 5011-1/5793-2012 повністю та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Дніпрянка» посилається на те, що при винесенні спірного рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме той факт, що спірна поставка здійснювалась саме на замовлення відповідача.

Крім того, позивач в апеляційній скарзі зазначив, що ним під час розгляду справи по суті для з'ясування обставин справи заявлялось клопотання про залучення дитячих навчальних закладів, яким безпосередньо поставлений спірний товар, до участі у справі в якості співвідповідачів, в задоволенні якого позивачу було відмовлено.

16.07.2012 до канцелярій апеляційного суду від позивача надійшло клопотання (а.с. 37-41 т. 2) про залучення до участі у справі в якості відповідачів дитячих навчальних закладів згідно наведеного в клопотанні переліку, разом 76 закладів, яким позивач постачав продукцію, стягнення заборгованості за яку є предметом спору.

В судовому засіданні 30.10.2012 позивач звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача Дошкільних навчальних закладів згідно наведеного в клопотанні переліку, разом 76 закладів, яким позивач постачав продукцію, стягнення заборгованості за яку є предметом спору, тобто, фактично, зазначених осіб позивач просить залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Представник відповідача проти задоволення вказаного клопотання заперечив.

Після заслуховування сторін по суті спору колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача 76 Дошкільних навчальних закладів з підстав, які викладені нижче.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

Позивач, звертаючись до суду за цим позовом, посилається на те, що на замовлення відповідача позивачем 19.01.2011 поставлено молочні продукти на загальну суму 37 866,30 грн. у дитячі навчальні заклади Дніпровського району міста Києва, проте відповідач за вказані продукти не розрахувався, внаслідок чого у останнього перед позивачем утворився борг у розмірі 37 866,30 грн., стягнення якого і є предметом даного позову.

Стягнення заборгованості саме з відповідача, а не з тих осіб, які спірну продукцію отримували (дитячі навчальні заклади Дніпровського району міста Києва), позивач ґрунтує на тому, що саме на відповідача згідно приписів законодавства та положення відповідача покладений обов'язок організовувати харчування дітей у навчальних закладах.

Під час розгляду справи відповідач проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що між ним та відповідачем відсутній будь-який письмовий правочин, яким би сторони погодили поставку спірного товару, та згідно якого відповідач прийняв би на себе обов'язок його оплатити.

Суд першої інстанції погодився з думкою відповідача та відмовив у задоволенні позову, з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

З наявних в матеріалах справи копій видаткових накладених від 19.11.2011 (а.с. 35-73 т. 1) слідує, що 19.11.2011 позивач поставив у 76 дошкільних дитячих навчальних закладів Дніпровського району міста Києва продукцію, в тому числі і молочну продукцію на загальну суму 37 866,30 грн., а саме: масло вершкове на загальну суму 11 088 грн., сметана на загальну суму 3 663,23 грн., сир м'який на загальну суму 23 115,07 грн.

Факт поставки зазначеного товару у 76 дошкільних дитячих навчальних закладів Дніпровського району міста Києва на вказану суму, сторонами не заперечується.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2011 позивач звернувся до відповідача з претензією № 108 (а.с. 9 т. 1), в якій просив, серед іншого, оплатити і спірну молочну продукцію на загальну суму 37 866,30 грн. Загальна сума вказаної претензії становить 128 313,23 грн. і складається з вартості спірної продукції (37 866,30 грн.) та поставленої за договором № 28 від 04.01.2011 продукції на загальну суму 90 446,93 грн.;

На вказану претензію відповідач відповів листом № 1-35/2458 від 20.10.2011 (а.с. 10-11 т. 1), в якому відмовився оплачувати зазначену продукцію, посилаючись на те, що позивачем не надано документів, в яких виражена воля або бажання відповідача запропонувати позивачу взяти на себе зобов'язання по постачанню продукції та відповідно покласти на себе (відповідача) обов'язок по прийняттю такого зобов'язання та виконанню його шляхом сплати за нього грошових коштів;

З огляду на вказані обставини, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з відповідним позовом до відповідача про стягнення 128 313,23 грн. (справа № 18/371);

За наслідками розгляду господарським судом зазначеної позовної заяви, 29.11.2011 винесено ухвалу у справі № 18/371 про залишення позовної заяви без розгляду.

Водночас, як слідує з матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду у справі №18/371 сторонами проводилась звірка взаєморозрахунків та було складено відповідні акти звірки взаєморозрахунків від 15.11.2011 (а.с. 19-27 т. 1), які сторонами підписані та містять відтиски печатки позивача та штампу Централізованої бухгалтерії відповідача, згідно з якими відповідач визнав факт поставки позивачем спірної молочної продукції та наявність заборгованості за неї в розмірі 37 866,30 грн.

Крім того, матеріали справи містять акти звірки сторін № 98 від 27.04.2011, № 371 від 13.10.2011 та № 372 від 13.10.2011 (а.с. 28-30 т. 1), які підписані з боку відповідач та містять відтиск штампу Централізованої бухгалтерії відповідача, і якими відповідач також визнав фат поставки позивачем спірної молочної продукції на загальну суму 37 866,30 грн. та наявність заборгованості відповідача за вказану продукцію.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Частиною 3 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про дошкільну освіту» встановлено, що організація та відповідальність за харчування дітей у державних і комунальних дошкільних навчальних закладах покладаються на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації, районні державні адміністрації та підпорядковані їм органи управління, у сфері управління яких перебувають дошкільні навчальні заклади, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані дошкільні навчальні заклади, органи місцевого самоврядування, а також на керівників дошкільних навчальних закладів.

Положенням про управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Голови Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 04.01.2011 № 9 (далі Положення), слідує, що до функцій відповідача відноситься організацію харчування дітей у навчальних закладах за рахунок бюджету та залучених коштів (п. 3.14).

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що 76 дошкільних дитячих навчальних закладів Дніпровського району міста Києва, в які позивачем було поставлено спірну продукцію, відносяться до навчальних закладів, організація харчування в яких є функцією саме відповідача.

Водночас з листа Управління державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Києві № 01-08/216 від 03.07.2012 слідує, що вказанім дошкільним дитячим навчальним закладам Дніпровського району міста Києва рахунки в управлінні Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Києва не відкривались, а з Розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 221 від 12.05.2011 «Про затвердження бюджетних програм на 2011 рік» зі змінами, внесеними Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 301 від 15.07.2011, - що кошти для фінансування оплати продуктів харчування виділяються з місцевого бюджету і розпорядником їх є саме Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, яка, в свою чергу, Положенням поклала реалізацію вказаних завдань на відповідача.

Отже, саме відповідач є особою, яка організовує харчування харчування дітей у навчальних закладах за рахунок бюджету та залучених коштів

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до ст. 207 ЦК України:

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

- правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, в даному випадку, укладення між сторонами письмового правочину відбулось шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, а саме, шляхом прийняття 76 дошкільними дитячими навчальними закладами Дніпровського району міста Києва поставленої позивачем спірної молочної продукції на загальну суму 37 866,30 грн., та згодою відповідача оплатити вказану продукцію, яку він виразив підписанням актів звірки взаєморозрахунків від 15.11.2011 (а.с. 19-27 т. 1) та актів звірки сторін № 98 від 27.04.2011, № 371 від 13.10.2011 та № 372 від 13.10.2011 (а.с. 28-30 т. 1).

Водночас колегія суддів зауважує відповідачеві на тому, що ані ним ані 76 дошкільними дитячими навчальними закладами Дніпровського району міста Києва не було висловлено позивачу жодної претензії щодо факту поставки вказаної продукції, зазначена продукція позивачу провернута не була.

Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Виходячи з принципу справедливості та добросовісності, 76 дошкільних дитячих навчальних закладів Дніпровського району міста Києва, отримавши від позивача спірну продукцію, мали або повернути її або оплатити (в даному випадку обов'язок її оплатити має саме відповідач, як особа, на яку покладено такі функції), оскільки зазначена продукція не була позивачем вказаним особам подарована.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

Враховуючи відсутність письмової згоди сторін щодо строків оплати спірної продукції при визначенні вказаного строку слід керуватись приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Як було встановлено вище, претензією № 108 від 10.10.2011 позивач вимагав відповідача оплатити спірну продукцію.

Факти отримання претензії відповідачем підтверджується його вищезгаданим листом № 1-35/2458 від 20.10.2011, що свідчить про те, що претензія відповідача була отримана в будь-якому випадку до 21.10.2011, тобто відповідач мав оплати продукцію в строк до 27.10.2011.

Відповідач претензію не задовольнив, спірну продукцію не оплатив.

За таких обставин позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 37 866,30 грн. визнаються колегією суддів законними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

При цьому, посилання відповідача на те, що акти звірки не є первинними документами, якими підтверджується здійснення певної господарської операції, є вірними, проте, в даному випадку, підтвердженням здійснення позивачем спірних поставок є відповідні видаткові накладні, а обов'язок їх оплатити виникає у відповідача з вимог закону.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2012 у справі № 5011-1/5793-2012 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, згідно з яким позов задовольняється повністю, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 37 866,30 грн.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Дніпрянка» задовольняється повністю, витрати за її подачу покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі, в тому числі і за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпрянка» на рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2012 у справі № 5011-1/5793-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2012 у справі № 5011-1/5793-2012 скасувати.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Управління освіти дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02105, м. Київ, проспект Миру, 6-А, ідентифікаційний код 37397216) на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпрянка» (02125, м. Київ, проспект Алішера Навої, 76, ідентифікаційний код 01565276) основний борг в сумі 37 866 (тридцять сім тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 30 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Стягнути з Управління освіти дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02105, м. Київ, проспект Миру, 6-А, ідентифікаційний код 37397216) на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпрянка» (02125, м. Київ, проспект Алішера Навої, 76, ідентифікаційний код 01565276) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп.

7. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити господарському суду міста Києва.

8. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-1/5793-2012 .

Повний текст постанови складено: 26.11.2012

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Пашкіна С.А.