Рішення № 27643917, 19.11.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.12 Справа№ 5015/4520/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт-Альфа", с. Солонка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромас", м. Червоноград

про стягнення 11 427 грн. 83 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

при секретарі Волошин О.Я.

Представники:

від позивача: Галушка Г.М., представник (довіреність №001 від 05.01.2012 р.);

від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферозіт-Альфа", с. Солонка звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромас", м. Червоноград про стягнення 11 427 грн. 83 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 31.10.2012 р. призначив розгляд справи на 08.11.2012 р. Ухвалою суду, враховуючи неявку відповідача, розгляд справи відкладався на 19.11.2012 р.

З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість становила 8 428 грн. 33 коп. Враховуючи наведене, просив стягнути з відповідача вартість поставленого та неоплаченого товару в сумі 8 428 грн. 33 коп., а також пеню в розмірі 839 грн. 63 коп., штраф в розмірі 1 685 грн. 66 коп., інфляційні втрати в розмірі 68 грн. 91 коп., 3% річних в розмірі 405 грн. 30 коп.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів сплати пені не надав, вимог ухвали суду від 31.10.2012 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану в позовній заяві та по місцезнаходженню відповідача, внесеному в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 19.11.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 23.11.2012 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

11.01.2011 року між ТзОВ "Ферозіт-Альфа" та ТзОВ "Ромас" було укладено договір поставки №60/01/11, відповідно до якого постачальник (позивач) зобов'язувався постачати і передавати у власність покупцю будівельні матеріали, а покупець (відповідач) зобов'язувався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Позивачем було поставлено товар та передано його у власність відповідача на суму 75 676 грн. 06 коп., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей. За поставлений товар відповідач розрахувався частково, сплативши суму в розмірі 67 247 грн. 74 коп.

Згідно п. 4.1. договору оплата за товар здійснюється протягом 22 календарних днів від дати отримання товару уповноваженою особою покупця.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.11.2012 р., заборгованість відповідача становить 8 428 грн. 32 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, стонам на дату розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 8 428 грн. 33 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 5.2. у випадку порушення строків передбачених договором, винна сторона сплачує іншій пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

В п. 5.3 договору зазначено, що у випадку прострочення оплати вартості поставленого товару більше ніж на 20 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми неоплаченого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 839 грн. 63 коп., штраф в розмірі 1 685 грн. 66 коп., а також 3% річних в розмірі 405 грн. 30 коп. та інфляційні втрати в розмірі 68 грн. 91 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 8 428 грн. 33 коп. основного боргу, 839 грн. 63 коп. пені, 1 685 грн. 66 коп. штрафу, 68 грн. 91 коп. інфляційних витрат, 405 грн. 30 коп. 3% річних.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати (судовий збір) відповідно до вимог ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромас", м. Червоноград, вул. Корольова, 6, Львівська область (ідентифікаційний код 22404933) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт-Альфа", с. Солонка, вул. Людкевича, 40, Пустомитівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 30543304) 8 428 грн. 33 коп. основного боргу, 839 грн. 63 коп. пені, 1 685 грн. 66 коп. штрафу, 68 грн. 91 коп. інфляційних витрат, 405 грн. 30 коп. 3% річних, 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.