Рішення № 27643662, 12.11.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" листопада 2012 р. Справа № 19/077-12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна», м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Легенда», смт. Калинівка;

про стягнення 10622,49 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

За участю представників сторін:

від позивача: Карпенко І.В. (довіреність б/н від 28.08.2012 р.);

від відповідача: Коляда Г.В. (довіреність б/н від 03.10.2012 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна» (надалі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Легенда»(надалі -відповідач) про стягнення 10622,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору на поставку товарів № 37/9 від 19.10.2009 р. повністю не оплатив у визначений договором строк отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 9574,61 грн., за порушення строків оплати якої нараховані пеня в сумі 873,79 грн. та 3% річних у сумі 174,10 грн.

Ухвалою від 15.10.2012 р. суд порушив провадження у справі № 19/077-12 та призначив її розгляд на 05.11.2012 р.

Присутній у судовому засіданні 05.11.2012 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та частково надав витребувані судом документи.

Представник відповідача у судовому засіданні також надав витребувані документи та пояснення по суті спору, в яких визнає боргу в розмірі 9474,61 грн., вимоги щодо сплати пені та 3% річних, проте просить розстрочити погашення заборгованості, в зв'язку зі зменшенням товарообігу.

На підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 12.11.2012 р.

Присутній у судовому засіданні 05.11.2012 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених у позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимг не заперечував.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки в порушення приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідачем не надано належних і допустимих доказів в обґрунтування заявленого клопотання.

У відповідності до ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.10.2009 р. між позивачем (за договором -постачальник) та відповідачем (за договором -покупець) було укладено Договір на поставку товарів № 37/9, згідно з умовами якого постачальник поставляє покупцю алкогольні та безалкогольні напої, продукти харчування в асортименті та по цінам, визначеним у додатках. Покупець зобов'язується: реалізовувати товар, що поставляється постачальником, у спеціалізованих відділах та магазинах; нести відповідальність за товар з моменту його отримання від постачальника; проводити розрахунки за поставлений товар в обумовлені строки; надавати постачальнику копію ліцензії на право діяльності з отриманим товаром (п.п. 1.1., 1.2. договору).

Пунктами 2.1., 2.5. договору передбачено, що поставка товару на склад покупця здійснюється на умовах DDP (правила Інкотермс-2000) транспортом постачальника та за рахунок постачальника за адресою та в кількості зазначених у заявці. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання накладної, яка слугує підтвердженням отримання товару.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору, покупець зобов'язується проводити розрахунки з постачальником за поставлений товар на протязі 14 календарних днів з моменту поставки. Покупець проводить оплату за товар, не очікуючи строку обумовленого в п. 3.1. договору, а по мірі реалізації, але не пізніше строку, зазначеного в п. 3.1.

Як вбачається з позовної заяви, позивач на підтвердження факту поставки товарів відповідачу посилається на наступні видаткові накладні: № РН-0033926 від 24.12.2011 р. на суму 4584,89 грн., № РН-0006216 від 03.03.2012 р. на суму 952,20 грн.; № РН-0006217 від 03.03.2012 р. на суму 3276,07 грн.; № РН-0008060 від 21.03.2012 р. на суму 943,99 грн.; № РН-0009062 від 30.03.2012 р. на суму 1422,94 грн., копії яких залучені до матеріалів справи.

Отже, за вказаними вище видатковими накладними позивач передав відповідачу товарів на загальну суму 11180,09 грн.

За ствердженням позивача на день розгляду справи заборгованість відповідача за отриманий товар становить 9474,61 грн., що підтверджується підписаним уповноваженими особами сторін актом перевірки розрахунків за період з 01.12.2011 р. по 30.09.2012 р.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження часткової оплати відповідачем товару за вказаними видатковими накладними до справи надано належними чином засвідчені копії наступних платіжних доручень: № 393 від 16.12.2011 р. на суму 3743,30 грн.; № 422 від 21.12.2011 р. на суму 3000,00 грн.; № 835 від 02.03.2012 р. на суму 4874,33 грн., № 2664 від 27.06.2012 р. на суму 1500,00 грн.; № 32 від 23.07.2012 р. на суму 200,00 грн.; № 49 від 26.07.2012 р. на суму 500,00 грн.; № 175 від 23.08.2012 р. на суму 100 грн.; № 1631 від 06.09.2012 р. на суму 50,00 грн.; № 1784 від 27.09.2012 р. на суму 50,00 грн., а також прибуткові касови ордери № 206 від 22.03.2012 р. на суму 943,99 грн.; № 241 від 09.04.2012 р. на суму 1422,94 грн.

Втім, судом не приймаються в якості доказів оплати відповідачем товару за вказаними вище видатковими накладними платіжні доручення № 393 від 16.12.2011 р. на суму 3743,30 грн. та № 422 від 21.12.2011 р. на суму 3000,00 грн., оскільки при сплаті коштів відповідач послався на видаткові накладні, які не є підставою позовних вимог у даній справі.

Отже, як вбачається з наданих позивачем доказів, платіжним дорученням № 835 від 02.03.2012 р. на суму 4874,33 грн. повністю оплачена поставка товару за видатковою накладною № РН-0033926 від 24.12.2011 р. на суму 4584,89 грн., про що свідчить посилання у вказаному платіжному дорученні; прибутковими касови ордерами № 206 від 22.03.2012 р. на суму 943,99 грн.; № 241 від 09.04.2012 р. на суму 1422,94 грн. опалчені поставки товару за видатковими накладними № РН-0008060 від 21.03.2012 р. на суму 943,99 грн.; № РН-0009062 від 30.03.2012 р. на суму 1422,94 грн., а також частково оплачені видаткові накладні № РН-0006216 від 03.03.2012 р. на суму 952,20 грн.; № РН-0006217 від 03.03.2012 р. на суму 3276,07 грн. у загальній сумі 2400,00 грн.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання представника позивача на те, що оплати, які проводились відповідачем за отриманий товар зараховувались, у першу чергу, в погашення боргу за видатковими накладними, за якими раніше був поставлений товар, оскільки такі дії позивача не відповідают умовам Договору на поставки товарів № 37/9 від 19.10.2009 р., а також відсутні докази, згідно з якими відповідач надав згоду на зміну призначення платежу, визначену у видаткових накладних.

Також, судом не приймаються в якості належних доказів, що підтверджують виникнення та існування суми боргу за отриманий товар, акти звірки розрахунків, оскільки акт звірки взаємних розрахунків є лише формою бухгалтерського обліку, яким встановлюється обсяг фінансових зобов'язань сторін на конкретну дату, а отже не може бути доказом, що підтверджує визнання боржником свого боргу.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, виходячи з наявних у справі видаткових накладних, що є підставою позовних вимог, та доказів оплати відповідачем товару, сума заборгованості останнього на день розгляду справи становить 1828,27 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи відсутність доказів оплати товару на суму 1828,27 грн., тому судом позовні вимоги в цій частині визнаються обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 873,79 грн., нарахованої станом на 09.10.2012 р. окремо за кожною видатковою накладною.

Пунктом п. 4.1. договору встановлено, у випадку порушення п.п. 3.1., 3.2. договору покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з наданих суду доказів, товар, отриманий відповідачем за видатковими накладними № РН-0008060 від 21.03.2012 р. на суму 943,99 грн. та № РН-0009062 від 30.03.2012 р. на суму 1422,94 грн., був оплачений останнім з дотриманням строків, передбачених п. 3.1. Договору на поставки товарів № 37/9 від 19.10.2009 р., а отже нарахування пені на суму боргу за вказаними видатковими накладними є безпідставним.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Аналогічна норма також закріплена частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування пені, з урахуванням умов договору поставки (п. 3.1.), доказів часткової оплати боргу та вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і встановив, що її розмір становить 360,62 грн., а саме:

1) за видатковою накладною № РН-0033926 від 24.12.2011 р. на суму 4584,89 грн. дата оплати згідно договора 06.01.2012 р., фактично оплачена -02.03.2012 р. (4584,89 х 15,5% (подвійна ставка НБУ) х 55 дн. : 100 : 365 = 107,09 грн.);

2) за видатковими накладними № РН-0006216 від 03.03.2012 р. на суму 952,20 грн.; № РН-0006217 від 03.03.2012 р. на суму 3276,07 грн. оплата згідно договора 16.03.2012 р. Отже, період нарахування пені з 17.03.2012 р. по 17.09.2012 р., враховуючи часткові сплати суми боргу: 27.06.2012 р. -1500,00 грн., 23.07.2012 р. -200,00 грн., 26.07.2012 р. -500,00 грн., 23.08.2012 р. -100,00 грн., 06.09.2012 р. -50,00 грн.

- 4228,27 (3276,07 + 952,20) х 15,5% (подвійна ставка НБУ) х 6 дн. (17.03.-22.03.2012 р.) : 100 : 365 = 10,77 грн.;

- 4228,27 х 15 % (подвійна ставка НБУ) х 96 дн. (23.03.-26.06.2012 р.) : 100 : 365 = 166,81 грн.;

- 2728,27 (4228,27 - 1500,00) х 15 % х 26 дн.(27.06.-22.07.2012 р.) : 100 : 365 = 29,15 грн.;

- 2528,27 (2728,27 - 200,00) х 15 % х 3 дн. (23.07.-25.07.2012 р.) : 100 : 365 = 3,11 грн.;

- 2028,27 (2528,27 - 500,00) х 15 % х 28 дн. (26.07.-22.08.2012 р.) : 100 : 365 = 23,34 грн.;

- 1928,27 (2028,27 - 100,00) х 15 % х 14 дн. (23.08.-05.09.2012 р.) : 100 : 365 = 11,09 грн.;

- 1878,29 (1928,27 - 50,00) х 15 % х 12 дн. (06.09.-17.09.2012 р.) : 100 : 365 = 9,26 грн.;

3) Всього: 107,09 + 10,77 + 166,81 + 29,15 + 3,11 + 23,34 + 11,09 + 9,26 = 360,62 грн.

Отже, поовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальній сумі 174,10 грн., розрахованих окремо по кожній видатковій накладній, починаючи від дати оплати, згідно умов договору, по 09.10.2012 р. (включно).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, як встановлено вище товар, отриманий відповідачем за видатковими накладними № РН-0008060 від 21.03.2012 р. на суму 943,99 грн. та № РН-0009062 від 30.03.2012 р. на суму 1422,94 грн., був оплачений останнім з дотриманням строків, передбачених п. 3.1. Договору на поставки товарів № 37/9 від 19.10.2009 р., а отже нарахування 3% річних на суму боргу за вказаними видатковими накладними є безпідставним.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування 3% річнх, з урахуванням умов договору поставки (п. 3.1.) та доказів часткової оплати боргу, і встановив, що загальних розмір 3% річних становить 74,71 грн., а саме:

1) за видатковою накладною № РН-0033926 від 24.12.2011 р. на суму 4584,89 грн. дата оплати згідно договора 06.01.2012 р., фактично оплачена -02.03.2012 р. (4584,89 х 3 % х 55 дн. : 100 : 365 = 20,73 грн.);

2) за видатковими накладними № РН-0006216 від 03.03.2012 р. на суму 952,20 грн.; № РН-0006217 від 03.03.2012 р. на суму 3276,07 грн. оплата згідно договора 16.03.2012 р. Отже, період нарахування пені з 17.03.2012 р. по 17.09.2012 р., враховуючи часткові сплати суми боргу: 27.06.2012 р. -1500,00 грн., 23.07.2012 р. -200,00 грн., 26.07.2012 р. -500,00 грн., 23.08.2012 р. -100,00 грн., 06.09.2012 р. -50,00 грн., 27.09.2012 р. - 50,00 грн.

- 4228,27 (3276,07 + 952,20) х 3% х 102 дн. (17.03.-26.06.2012 р.) : 100 : 365 = 35,45 грн.;

- 2728,27 (4228,27 - 1500,00) х 3 % х 26 дн.(27.06.-22.07.2012 р.) : 100 : 365 = 5,83 грн.;

- 2528,27 (2728,27 - 200,00) х 3 % х 3 дн. (23.07.-25.07.2012 р.) : 100 : 365 = 0,62 грн.;

- 2028,27 (2528,27 - 500,00) х 3 % х 28 дн. (26.07.-22.08.2012 р.) : 100 : 365 = 4,67 грн.;

- 1928,27 (2028,27 - 100,00) х 3 % х 14 дн. (23.08.-05.09.2012 р.) : 100 : 365 = 2,22 грн.;

- 1878,29 (1928,27 - 50,00) х 3 % х 21 дн. (06.09.-26.09.2012 р.) : 100 : 365 = 3,24 грн.;

- 1828,27 (1878,27 - 50,00) х 3% х 13 дн. (27.09-09.10.2012 р.) : 100 : 365 = 1,95 грн.

3) Всього: 20,73 + 35,45 + 5,83 + 0,62 + 4,67 + 2,22 + 3,24 + 1,95 = 74,71 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних також підлягають частковому задоволенню.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наявних у справі належних та допустимих доказів.

Згідно ст. 49 ГПК України, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Легенда»(08300, Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Радянська, 6; код ЄДРПОУ 33018732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна»(01015, м. Київ, вул. Лавраська,16; код ЄДРПОУ 31566495) 1828 (одну тисячу вісімсот двадцять вісім) грн. 27 коп. - боргу, 360 (триста шістдесят) грн. 62 коп. -пені, 74 (сімдесят чотири) грн. 71 коп. -3% річних, 342 (триста сорок дві) грн. 98 коп. -витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 19.11.2012 року

Суддя Т.П. Карпечкін