Рішення № 27643595, 20.11.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2012 р. Справа № 5010/1225/2012-19/60

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Велика Ведмедиця", вул. Жмеринська, 26, м. Київ 148, 03148

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Транс-ВМ Тrans", вул.Вовчинецька, 122Б, м. Івано-Франківськ, 76007

про стягнення 31140,73 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник Биченко К.В., (довіреність № 38 від 16.05.12)

від відповідача: не з"явилися,

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Велика Ведмедиця" звернулось в суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Транс-ВМ Тrans" про стягнення 31140,73 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов укладеного між сторонами договору №6 від 22.02.10.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі згідно поданої заяви вх.№7726/2012-свх від 20.11.12 про зменшення позовних вимог та просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Транс-ВМ Тrans"- 29167,63грн.. а саме: 24064,52 грн. - основного боргу, 3208,11 грн. - інфляційних втрат, 1895,00 грн. - 3% річних та 1609,50 грн. - судового збору.

Враховуючи закріплений ст. 129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, який визначений ст.22 ГПК України щодо права позивача до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог, суд розглядає позов згідно поданої заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, ухвали від 27.09.12 (вих. №10306), від 09.10.12 (вих. №10821 ), від 23.10.12 (вих. №11277) направлені відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.29), що підтверджується поштовим повідомленням про вручення № 2487528 від 11.10.12, яке вручено відповідачу 13.10.12 та копією реєстру поштових відправлень №661від 24.10.12.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, хоча в даній справі судом з"ясовувалось місце реєстрації відповідача (Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

На день розгляду справи в судове засідання 20.11.12 письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, подані учасниками процесу та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

12.08.09 між сторонами даного спору укладено договір про обслуговування №12-08, відповідно до якого позивач бере на себе зобов"язання надати відповідачу послуги з обслуговування транспортних засобів, а саме: огляд машин з метою перевірки технічного стану, заміру пального у паливних баках, контролю спідометру та інших даних, необхідних для виїзду транспортних засобів для початку роботи та повернення з маршруту, а також послуги медичної служби, про що робиться відмітка у подорожніх листах, а відповідач в свою чергу - прийняти та оплатити вказані послуги у розмірі, в строки та у порядку, що передбачені умовами цього договору (п.1.1.).

Відповідно до п.2.2. договору, оплата послуг здійснюється замовником шляхом передплати. Оплата має бути здійснена замовником на підставі рахунка - фактури виконавця, протягом 5(п"яти) банківських днів з моменту виставлення такого рахунка - фактури виконавцем, за умови, що грошові кошти будуть зараховані на поточний банківський рахунок виконавця до 1-го числа місяця, у якому будуть надаватися послуги.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивач за період листопад 2009 року - липень 2010 року надав відповідачу послуг на загальну суму 24064, 52 грн., що підтверджується актами виконаних робіт, підписаними сторонами та скріпленими печатками товариств, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи (а.с.13-21).

В порушення договірних зобов"язань відповідач надані послуги не оплатив.

З метою досудового врегулювання спору позивач на адресу відповідача направив лист №139 від 02.07.10 з вимогою погасити заборгованість, що підтверджується описом вкладення від 03.07.10 (а.с.24). Проте станом на 25.09.12 дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, враховуючи положення договору про обслуговування №12-08 від 12.08.09, заборгованість відповідача перед позивачем становить 24064, 52 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач заперечень проти позову та доказів виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг, тому вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 24064,52 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов"язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

На підставі вказаної норми закону, позивачем відповідачу нараховані інфляційні втрати в сумі 3208,11 грн. та 3 % річних в сумі 1895,00 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Господарським судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, оскільки розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем за період з серпня 2010 року по березень 2012 року без врахування Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 362-97р.

У відповідності до вказаних рекомендацій, нарахування індексу інфляції у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці (Постанова Вищого господарського суду України від 15.02.12 у справі №5021/1596/2011).

За розрахунком, здійсненим судом, інфляційні втрати становлять 2745,90 грн. та підлягають до задоволення. В решті інфляційних нарахувань слід відмовити.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд самостійно здійснив перерахунок відсотків річних, який згідно розрахунку суду становить 1876,00 грн. та підлягає задоволенню. В решті суми річних слід відмовити.

За таких обставин суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: 24064,52 грн. - основного боргу, 2745,90 грн. - інфляційних нарахувань та 1876,00 грн. - 3% річних.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи пропорційно до задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 614, 625, 629 Цивільного Кодексу України, 173 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-7, 22, 43, 49, 55, 75, ст. 82 - 85Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Велика Ведмедиця" до товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Транс-ВМ Тrans" про стягнення 29167,63 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Транс-ВМ Тrans", вул.Вовчинецька, 122Б, м. Івано-Франківськ, 76007 (код 22974033) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Велика Ведмедиця", вул. Жмеринська, 26, м. Київ 148, 03148 (код 33305962) - 24064,52 (двадцять чотири тисячі шістдесят чотири гривні п"ятдесят дві копійки) - основного боргу, 2745,90 (дві тисячі сімсот сорок п"ять гривень дев"яносто копійок) - інфляційних нарахувань, 1876,00 (одну тисячу вісімсот сімдесят шість гривень) - 3 % річних, а також 1582,95 (одну тисячу п"ятсот вісімдесят дві гривні дев"яносто п"ять копійок) - судового збору.

В решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.11.12

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Матейко І. В. 23.11.12