Постанова № 27643502, 19.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 листопада 2012 року 14:06 № 2а-14996/12/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Обіо»доДержавної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання протиправних та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004522220, № 0004512220 від 23.10.2012 року,Суддя Смолій І.В.

Секретар Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача: Марчук І.Ю. довіреність №. 31/10 від 31.10.12р.

Від відповідача: Макаревич О.С. довіреність № 5449/9/10 від 26.09.12р.

Присутній: ОСОБА_3 НОМЕР_3 виданий Коропським РВ УМВС України в Чернігівській області.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.11.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Обіо»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання протиправних та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004522220, № 0004512220 від 23.10.2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2012 р. відкрито провадження у адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 13.11.2012 р.

У судовому засіданні 13.11.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини викладені в запереченні на позовну заяву, вважає що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Обіо»(надалі -позивач), зареєстроване як юридична особа Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 29.01.2004 р. (код ЄДРПОУ 32828660), та перебуває на обліку, як платник податків, у Державній податковій інспекції у Подільському районі м. Києва (надалі -відповідач).

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Обіо»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2011 р. по 31.03.2011 р.

За результатами перевірки Відповідачем було складено Акт № 454/22-205/32828660 від 12.10.2012 р. (далі - акт перевірки), відповідно до якого встановлено порушення:

п. 135.4 ст.135, пп.138.1.1 п.138.1 п.138.2 п.138.4 п.138.6, ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.153.10 ст.153 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) (надалі -Податковий кодекс України);

пп.198.1, п.198.3, ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України;

ст.18, ст.30, ст.33 Закону України «Про оренду землі»від 06.10.98 № 161-ХІV, п.274.1, ст.274, п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

На підставі вищезазначеного Акту, Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва 23.10.12р. були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0004512220, яким Позивачу визначено податкове зобов'язання в розмірі 242 174,00 грн. за основним платежем та 578,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0004522220, яким Позивачу визначено податкове зобов'язання в розмірі 509 558,00 грн. за основним платежем та 127 390,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погоджується з такими рішеннями податкового органу, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим звернувся до суду про їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання, щодо підставності позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема з акту перевірки податковий орган прийшов до переконання про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств через договірні зобов'язання з ПП «Рокада»(код ЄДРПОУ 30188259).

Судом встановлено, що фінансово-господарські взаємовідносини між Позивачем та ПП «Рокада»здійснювались на підставі договору від 08.10.10 № 155/10 (надалі - договір).

Предметом вищезазначеного договору є придбання Замовником (тобто Позивачем) робіт по монтажу та пусконалагодженню наступних систем:

- пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу на об'єкті: житлово-офісний комплекс вул. Майорова, 5-а, в м. Києві, Паркінг;

- пінного пожежогасіння на об'єкті Житлово-офісний комплекс з вбудовано-прибудованими для обслуговування населення з поліклінікою та автостоянкою по вул. АДРЕСА в м. Києві,(секція А Насосна та розподільча мережа, секція Б Насосна);

- автоматики димовидалення в Житлово-офісному комплексі по вул. Майорова, 5-а в м. Києві. Паркінг (1-4 секції);

- контролю загазованості в Житлово-офісному комплексі по вул. Майорова, 5-а в м. Києві, Паркінг Секція А.

Вартість робіт за даним договором становить 2 547 791,04 грн., крім того Майорова, 5-а 509 558,21 грн., загальна вартість 3 057 349,25 грн.

За вказаним договором ПП «Рокада»було виписано податкові накладні, а саме: від 18.07.2011 р. за № 20 на загальну суму 500 000,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 83 333,33 грн.; від 19.07.2011 р. за № 23 на загальну суму 544 640,41 грн., в тому числі ПДВ на суму 90 773,40 грн.; від 21.07.2011 р. за № 28 на загальну суму 484 034,22 грн., в тому числі ПДВ на суму 80 672,37 грн.; від 29.07.2011 р. за № 64 на загальну суму 598 155,77 грн., в тому числі ПДВ на суму 99 692,63 грн.; від 29.07.2011 р. за № 58 на загальну суму 196 000,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 32 666,67 грн.; від 29.07.2011 р. за № 65 на загальну суму 410 098,43 грн., в тому числі ПДВ на суму 68 349,74 грн.; від 29.07.2011 р. за № 66 на загальну суму 166 712,40 грн., в тому числі ПДВ на суму 27 758,40 грн.; від 29.07.2011 р. за № 67 на загальну суму 44 733,60 грн., в тому числі ПДВ на суму 7 455,60 грн.; від 29.07.2011 р. за № 68 на загальну суму 58 506,42 грн., в тому числі ПДВ на суму 9 751,07 грн.; від 29.07.2011 р. за № 69 на загальну суму 34 587,60 грн., в тому числі ПДВ на суму 5 764,60 грн.; від 29.07.2011 р. за № 70 на загальну суму 19 880,40 грн., в тому числі ПДВ на суму 3 313,40 грн. Як вбачається з акту перевірки підставою для донарахування податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств було те, що перевіреним підприємством надано акт готовності об'єкта до експлуатації від 15.12.09 р., згідно якого комісією прийнято рішення про закінчення будівництва об'єкту - житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями для обслуговування населення, з поліклінікою та підземною автостоянкою за адресою: м. Київ, вул. Майорова, 5-а, та у зв'язку з цим Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю видано підприємству ТОВ «Обіо»:

сертифікат від 16.06.11 серії КВ № 16511006004, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкту: будівництво житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями для обслуговування населення, поліклінікою та підземною автостоянкою по вул. Майорова, 5-а, в Оболонському районі м. Києва, - проектній документації підтверджено його готовність до експлуатації.

сертифікат від 12.07.12 серії КВ № 16411014109, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкту: будівництво житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями для обслуговування населення, поліклінікою та підземною автостоянкою по вул. Майорова, 5-а, в Оболонському районі м. Києва (підземний паркінг площею 6865,9кв.м),- проектній документації підтверджено його готовність до експлуатації.

Виходячи з цих документів податковий орган приходить до висновку, що всі роботи зі встановлення пожежної сигналізації вже повинні були бути здійснені до 15.12.09 р., про що свідчить підпис особи - представника органу державного пожежного нагляду та відтиск печатки даного органу на вищезгаданому акті готовності об'єкта до експлуатації. А тому надані Позивачем первинні документи пізніше 15.12.09 р. по взаємовідносинах з ПП «Рокада»не є достатніми документальним доказами щодо доцільності здійснення та відображення в обліку вищезазначених витрат та нарахованого на їх основі податкового кредиту.

При цьому в акті перевірки відповідач жодним чином не заперечується наявність у позивача усієї первинної документації на підтвердження виконання сторонами договору, однак заперечується факт отримання від ПП «Рокада»робіт у господарській діяльності позивача.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про відсутність достатніх документальних доказів щодо доцільності здійснення та відображення в обліку вищезазначених витрат та нарахованого на їх основі податкового кредиту з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996 від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст. 9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно пп.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Згідно п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Кодексу.

З наявних матеріалів справи встановлено, що відповідачем під час проведення планової перевірки не було враховано той факт, що предметом договору були монтажні та пусконалагоджувальні роботи систем в паркінгу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.Майорова, 5-а. Акт готовності об'єкта до експлуатації від 15.12.2009 р., на який посилається податковий орган в акті перевірки, стосується виключно житлових приміщень, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Майорова, 5-а. При цьому відповідач не врахував, що паркінг був введений в експлуатацію значно пізніше, а саме відповідно до сертифікату відповідності від 12.07.2011 серія КВ №16411014109 на підставі акту готовності об'єкта до експлуатації від 01.06.2011 р. Саме це призвело до помилкових висновків податкового органу про відсутність достатніх документальних доказів щодо доцільності здійснення та відображення в обліку вищезазначених витрат та нарахованого на їх основі податкового кредиту.

А тому всі надані позивачем первинні документи є достатніми документальними доказами щодо доцільності здійснення та відображення в обліку вищевказаних витрат та нарахованого на їх основі податкового кредиту.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 138.6. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318 із змінами та доповненнями, передбачено віднесення здійснених витрат до складу собівартості у разі, якщо вони пов'язані з подальшою реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг).

Як вбачається з наявних у справі доказів, позивач сплатив вартість робіт згідно договору, що підтверджується банківськими виписками.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача належних правових підстав для висновку про порушення позивачем вимог пп.138.1.1 п.138.1 п.138.2 п.138.4 п.138.6 ст. 138 Податкового кодексу України, так як позивач мав право відносити до складу валових витрат суми у розмірі 258 472,00 грн., оскільки вони підтверджені відповідними документами -актами приймання виконаних робіт, що додаються до матеріалів справи.

Зважаючи на викладене вище, ґрунтуючись на нормах чинного законодавства, в суду є підстави вважати, що позивачем було правомірно включено до сум валових витрат податку з прибутку підприємств по контрагенту ПП «Рокада»в загальному розмірі 258 472,00 грн. (податок на прибуток становить -59 448,56 грн).

Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Враховуючи те, що позивачем по іншим фактам заниження податку на прибуток підприємств, що визначені в акті перевірки не надав жодних доказів, то відповідно суд приходить до висновку щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0004512220 від 23.10.12 р. лише в частині на загальну суму 59 448,56 грн. Уточнень позовних вимог у звязку із названими обставинами справи від позивача не находило.

Крім того слід зауважити, що саме суми сплаченого позивачем податку на додану вартість за роботи по монтажу та пусконалагодженню податковим органом визнано такими, що безпідставно віднесені до податкового кредиту через відсутність достатніх документальних доказів щодо доцільності здійснення відображення в обліку валових витрат з тих же підстав, як і у випадку з валовими витратами. При цьому відповідачем жодним чином не заперечується наявність у позивача первинної документації.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від ПП «Рокада», що містяться в матеріалах справи, яке на момент видачі було зареєстрованим платником податку на додану вартість і йому відповідно надано право на видачу податкових накладних.

Однак судом при дослідженні правомірності формування позивачем валових витрат за рахунок виплачених грошових сум ПП «Рокада»за надані роботи по монтажу та пусконалагодженню, встановлено достатність документальних доказів щодо доцільності здійснення відображення в обліку валових витрат та податкового кредиту, а також використання діяльності ПП «Рокада»у господарській діяльності позивача, за таких обставин висновки податкового органу щодо безпідставного віднесення сплаченого при цьому податку на додану вартість до податкового кредиту є також надуманими.

Згідно з п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Зважаючи на викладене вище, ґрунтуючись на нормах чинного законодавства, в суду є підстави вважати, що позивачем було правомірно включено до сум податкового кредиту суми податку на додану вартість по контрагенту ПП «Рокада»в загальному розмірі 509 558,00 грн.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення на позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 127 390 грн. є також протиправним.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0004522220, № 0004512220 від 23.10.2012 року.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Обіо»задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004522220 від 23.10.2012 року Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва.

3. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004512220 від 23.10.2012 року Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва в частині донарахованого податкового зобов'язання у розмірі 59 448,56 грн.

4. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Обіо» (код ЄДРПОУ 32828660, адреса: 04070, м. Київ, Подільський район, вул. Волоська, будинок 55/57) судовий збір в сумі 1700 (тисяча сімсот) грн. 28 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса: 04655, м. Київ, вулиця Турівська, 12).

Постанова набуває законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій