Постанова № 27643097, 23.10.2012, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/5058/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2012 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіЛабань Г.В. при секретарі Вересняк А.А. за участі:представників сторінрозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий світ" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Фруктовий світ" (далі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі-відповідач), в якому просило скасувати прийняті відносно нього податкові повідомлення-рішення № 0007572301 та №0007582301 від 06.06.2012, а також стягнути судовий збір в розмірі 2188грн.

В судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про збільшення позовних вимог в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення № 0007572301, №0007582301 від 06.06.2012, ; стягнути судовий збір в розмірі 2188грн. та стягнути 5000 грн. за надання юридичної допомоги.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що відповідачем неправомірно податковим повідомленням -рішенням № 0007572301 від 06.06.2012 року накладено на товариство штраф в розмірі 21437,00 грн. та збільшено суму грошового зобов"язання з податку та прибуток 204973,00 грн., відповідачем неправомірно також податковим повідомленням -рішенням №0007582301 від 06.06.2012 року накладено штраф в розмірі 40073,00грн., та зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 200996,00грн. по деклараціях за період з серпня 2010 року по грудень 2011 року.

Представник позивача вважає неправомірними висновки відповідача про те, що для обрахунку податку на прибуток має використовуватись митна вартість, а не фактурна, а висновок про заниження валового доходу по експортних операціях - безпідставним і таким, що суперечить чинному законодавству.

На думку позивача також неправомірними є висновки відповідача щодо фіктивності операцій між ТОВ "Фруктовий світ" та ТОВ "Компанія "Агролідер" по очистці зерна.

Позивач вказує, що товариством було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість на підставі первинних документів, оформлення яких передбачене Податковим кодексом України (далі -ПК України) та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У судовому засіданні представник позивача ще раз уточнив позовні вимоги та просив суд задовольнити вимоги щодо скасування податкових повідомлень - рішень та стягнення судового збору, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини. Щодо вимог про стягнення 5000 грн. за надання юридичної допомоги товариству просив не розглядати цих вимог.

Представники відповідача в судових засіданнях проти позову заперечили, зазначивши, що складення акту перевірки №3377/22-2/33590996 від 21.05.2012 року та винесення на його основі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень було здійснено відповідно до вимог чинного законодавства. Представниками відповідачів суду надані письмові заперечення.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

ТОВ "Фруктовий світ" зареєстроване 29.05.2005 року виконавчим комітетом Хмельницької міської ради та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 29.06.2005 року та перебуває на обліку в ДПІ у м. Хмельницькому, код ЄДРПОУ 33590996, за адресою м. Хмельницький, вул.. Проскурівська,6.

Судом встановлено, що працівниками відповідача було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Фруктовий світ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року

За результатами перевірки складено акт перевірки № 3377/22-2/33590996 від 21.05.2012 року. На підставі вказаного акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення якими позивачу було встановлено завищення суми бюджетного відшкодування по податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 204973 грн. та завищення податку на додану вартість, що підлягала бюджетному відшкодуванню на загальну суму 200996 грн..

Перевіркою зафіксовано, що позивачем на порушення п.п.7.4.3 та 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" віднесено до складу валового доходу різницю між вартістю відвантаженої на експорт продукції за звичайними цінами (загальною митною вартістю) та фактурною ( контрактною) вартістю, чим допущено заниження валового доходу по експортних операціях на загальну суму 85058.00грн. за період з 2.04.2010 р. по 8.11.2011р..

Крім того, на думку відповідача, товариством допущено порушення п.п.5.2.1 п.5.2.1. п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємтв", чим завищено валові витрати по господарських операціях з ТОВ "Компанія Агролідер" за період з 1 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року на суму 257939грн. за рахунок безпідставного віднесення витрат, які не пов"язані з веденням господарської діяльності підприємства та документально оформлені по операціях з очистки зерна у ТОВ ""Компанія Агролідер".

На думку суду такий висновок суперечить нормам чинного законодавства.

Відповідно до ст.274 Митного кодексу України від 11.07.2002 року, митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі - продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України. Крім цього, відповідно до вказаної статті, крім вартості товару (фактурної), митна вартість включає ще й інші витрати, понесені сторонами Договору. Тобто, митна вартість товару визначається Митною службою України і включає в себе договірну (фактурну) ціну товару, до якої додаються інші витрати: транспортні, брокерські та ін.. митні витрати, і використовується вона для статистичної і митної звітності.

Твердження відповідача про тотожність, спільність понять "митної вартості" і "звичайної ціни" судом не може бути прийнято до уваги. Відповідно до пп. 1.20.1. п. 1.20 ст.1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", "якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору". Законодавець чітко і однозначно закріплює положення, згідно з яким звичайною ціною вважається договірна (фактурна) ціна.

Твердження відповідача, про те, що для обрахунку податку на прибуток має використовуватись митна вартість, а не фактурна (договірна), є довільне трактування положень пп. 1.20.1 п.1 ст.1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств": "якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору". На думку відповідача, пп.1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", визначено, що "в разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена з принципами такого регулювання". З таким твердженням суд не може погодитись. Ціни на зерно в певній мірі підлягають державному регулюванню відповідно до Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", але відповідно до ст. 10 цього закону, Кабінет Міністрів України здійснює державне регулювання ринку зерна.

З огляду на викладений аналіз положень закону, Митна служба це орган, який не впливає на визначення рівня звичайних цін. У статті 11 Митного кодексу України від 11.07.2002 року, серед завдань покладених на митну службу немає жодного слова про вплив на ціноутворення.

Відповідно до ст.. ст. 4, 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення", повноваження по державному регулюванню цін покладено на Кабмін та "відповідні державні органи управління України" (в нашому випадку - Кабмін), а в Митному кодексі України від 11.07.2002 року законодавець не надає Митній службі повноважень по державному регулюванню цін взагалі і на зерно зокрема.

Таким чином мотивація відповідача про те, що для обрахунку податку на прибуток має використовуватись митна вартість, а не фактурна є необгрунтованою, а висновок про заниження позивачем валового доходу по експортних операціях - безпідставним і таким, що суперечить нормам національному законодавству України.

Щодо порушень по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Компанія "Агролідер".

Перевіркою встановлено, що операції по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Компанія "Агролідер" не мали реального товарного характеру .

Підставою для таких висновків відповідача є виявлена, в результаті перевірки, відсутність у ТОВ "Компанія "Агролідер" сертифікату на відповідність послуг із зберігання зерна і продуктів його переробки, що позбавляло цього контрагента прав приймати від позивача зерно на зберігання на протязі 2010-2011 роки.

Суд встановив, що 18.10.2010 між позивачем і ТОВ "Компанія "Агролідер" укладено договір про виконання робіт, згідно якого "виконавець" зобов'язується виконати очистку та затарування товарного зерна.

На протязі 2010-2011 років ТОВ "Компанія "Агролідер" надавала позивачу послуги, передбачені вищезазначеним договором. Факт здійснення таких господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, актами здачі-приймання робіт, податковими деклараціями з ПДВ, поясненнями представника позивача. Наведене об"єктивно підтверджується наданими письмовими доказами.

Відповідно до п.5.2.1 закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Витрати по очистці зерна є витратами пов'язаними з підготовкою і продажем продукції, отже під цю категорію витрати на користь TOB "Компанія Агролідер" підпадають під кваліфікацію як "валові витрати".

В пп.5.3.9. п.5.3 ст. 5 цього Закону встановлено, що "не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку".

Відповідно до п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженому наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. №88, підтвердження господарських операцій здійснюється за допомогою первинних документів.

Відповідно до ст..1 закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Зважаючи на вимоги вищезгаданих нормативно-правових актів, кожна операція між позивачем та ТOB"Компанія Агролідер" за період який перевірявся підтверджується наступними первинними документами, які дозволяють безсумнівно стверджувати, що ці операції насправді були, а саме:

-договір про виконання робіт №21/06/2010 від 26 червня 2010 р.;

-видаткові накладні у переробку;

-акт про зачистку виробничого корпусу та результати переробки зерна (форма ЗГТГТ 117);

-акт здачі приймання робіт (надання послуг);

-передача готової продукції.

-платіжні доручення.

З огляду на викладене мотивація відповідача є необгрунтованою, оскільки обов'язковість наявності цього сертифіката серед первинних документів ніде не закріплено, і його наявність жодним чином не підтверджує здійснення господарської операції.

Крім цього, у ч. І ст.7 закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зазначено, що суб'єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб'єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб'єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна.

Згідно ст. 11 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки підлягають сертифікації на відповідність правилам і технічним умовам у відповідній сфері.

Вищезазначений закон, дає визначення поняття зберігання зерна -це є комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна, а також встановлює обов'язок здійснювати спеціальні заходи суб'єктам, які займаються таким видом господарської діяльності.

Із дослідженого судом Договору оренди від 18.10.2010, вбачається, що метою оренди приміщення, яке орендує ТОВ "Компанія "Агролідер"за адресою: Хмельницький район, с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, 1Б, є розміщення ліній по очистці зерна, і такі виробничі лінії займають майже всю площу приміщення (за виключенням проходів для оператора лінії), що також свідчить про вид діяльності не пов'язаний із зберіганням зерна. Відтак, оскільки TOB "Компанія Агролідер" не є суб'єктом зберігання, тому й не потребує сертифікації складів, оскільки їх в неї немає.

Суд прийшов до висновку, що ТОВ "Компанія "Агролідер" не надавало позивачу послуги із зберігання зерна, а виконувало для позивача роботи з очистки і затарування зерна.

З огляду на вищевикладене списання вартості послуг "Компанія Агролідер" з валових витрат позивача є повністю протиправним і необгрунтованим.

За змістом підпункту "а" п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Суд вважає, що наявність у позивача зазначених податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, виконавцем робіт, які засвідчують факт виконання робіт, є достатньою підставою для віднесення сплаченого в ціні роботи ПДВ до податкового кредиту.

Відповідач не подав та суд не встановив будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої ним податкової вигоди -як-от фіктивний характер здійснених операцій, завідоме виконання робіт у спосіб, що має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо. Суд не встановив також порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Приписами ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Досліджені судом докази свідчать про те, що господарські операції з надання послуг позивачу по очистці та затаруванню зерна ТОВ "Компанія "Агролідер" спричинили зміни в структурі активів позивача та його зобов'язань.

З огляду на вищевикладене списання вартості послуг "Компанія Агролідер" з валових витрат позивача є повністю протиправним і необгрунтованим.

Крім цього, на вказаних підставах відповідач зняв з бюджетного відшкодування ПДВ по операціях з TOB "Компанія Агролідер" на суму 200996,00 грн. і наклав штрафні санкцій по 17-ти декларація за період з липня 2010 р. по грудень 2011 р. Такі дії не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки не було такого порушення , а по - друге :

- По всіх сумах і операціях з TOB "Компанія Агролідер" раніше вже були проведені перевірки правильності нарахування ПДВ, і всі суми були підтвердженні і на кожну декларацію по ПДВ у відповідача є довідка чи акт про результати перевірок, які діаметрально протилежні до результатів оскаржуваної перевірки;

- по деклараціях від 20.09.2010 р., 18.03.2011 р., 20.04.2011 р., 19.05.2011 р., 20.06.2011р.,18.08.2011 р., 19.09.2011 р. ПДВ вже відшкодовано;

- по деклараціях від 19.10.2010 р., 22.11.2010 р., 20.12.2010 р., і 19.01.2011 р. - вже є постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.06.2011 р. та від 30.03.2012 року про стягнення з державного бюджету відшкодування з ПДВ. В межах цих судових процесів досліджувались питання правильності нарахування ПДВ.

В судовому засіданні представниками відповідача не надано жодних доказів на спростування факту здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Компанія "Агролідер", крім відсутності в даного контрагента сертифікату на відповідність послуг із зберігання зерна і продуктів його переробки.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладені норми відповідачем не доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, а отже позовні вимоги позивача про скасування податкових повідомлень - рішень від 06.06.2012 року № 0007572302 та №0007582301 підлягають до задоволення.

Судовий збір в сумі 2188.00грн., відповідно до ст. 94 КАС України, підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ТОВ "Фруктовий світ".

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Податкові - повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 06.06.2012року за № 0007572301 та № 0007582301 визнати протиправними та скасувати.

Стягнути із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктовий світ" судові витрати в сумі 2188,00грн., шляхом їх безспірного списання із рахунку відповідача Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому.

В решті частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 26 жовтня 2012 року

Постанова не набрала законної сили

Суддя/підпис/Г.В. Лабань"Згідно з оригіналом" Суддя Г.В. Лабань