Постанова № 27642723, 30.01.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/4059/11

"30" січня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Баб'юка П.М., при секретарі Михайловській Н.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1; представника позивача -ОСОБА_2,

представників відповідача -Кватюри Н.Н., Цюприк Г.В.,

третя особа - Козівська районна державна адміністрація -не з'явилась,

представника третьої особи - Тернопільського обласного відділення Фонду -Кадука М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу освіти Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Козівська районна державна адміністрація Тернопільської області, Тернопільське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Відділу освіти Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області, (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по виплаті належних йому при звільненні коштах в сумі 2529,53 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

За усним клопотанням відповідача ухвалою суду від 20.01.2012 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача залучено Тернопільське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Позивач в судовому засіданні до початку слухання справи по суті подав письмову заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди. Представника позивача та відповідача щодо задоволення вказаної заяви не заперечили.

Відповідно до ч.1 ст.137 КАС України позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.

Враховуючи думку представників сторін, керуючись ст.137 КАС України, ухвалою суду від 30.01.2012 задоволено заяву позивача про зменшення позовних вимог.

З урахуванням вказаної заяви позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по виплаті належних йому при звільненні коштах в сумі 2529,53 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 21.07.2011 року позивач на підставі п.5 ст.36 КЗпП України звільнений з посади начальника відділу освіти Козівської районної державної адміністрації в порядку переведення на посаду методиста Козівського районного методичного кабінету. При звільненні відповідач не виплатив позивачу всіх сум, що йому належать, а саме: кошти в сумі 2529,53 грн. (допомога по тимчасовій непрацездатності за 2010 рік).

Представники відповідача в судовому засіданні визнали позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по виплаті належних позивачу при звільненні коштах в сумі 2529,53 грн. Пояснили, що при звільненні з позивачем дійсно не проведено повний розрахунок (не виплачена допомога по тимчасовій непрацездатності за 2010 рік). Як зазначили представники відповідача, вказані обставини виникли у зв'язку з тим, що у 2001 році відповідачем перераховані страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності через акціонерний комерційний агропромисловий банк «Україна», який був визнаний банкрутом, відповідно вказані кошти, перераховані як страхові внески до Фонду не надійшли.

Третя особа - Козівська районна державна адміністрація Тернопільської області в судове засідання не з'явилась, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Представник третьої особи - Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в судовому засіданні пояснив, що відповідно до п.6.8 «Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності»затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001р. №16 (далі - Інструкція), яка була чинною на час настання тимчасової втрати працездатності позивачем, - страхувальники-роботодавці не мають права припиняти виплату допомоги у випадках, коли сума нарахованих страхових внесків та інших платежів до Фонду не покриває фактичних витрат з виплати допомоги. Враховуючи наведене, вважає, що відповідач зобов'язаний був виплатити позивачу вказані кошти незалежно від наявності чи відсутності заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін та третьої особи, дослідивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Розпорядженням голови Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області 21.07.2011, на підставі п.5 ст.36 КЗпП України, звільнено позивача з посади начальника відділу освіти Козівської районної державної адміністрації в порядку переведення на посаду методиста Козівського районного методичного кабінету.

Згідно вимог ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю і заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, а ст.46 Конституції України - право громадян на соціальний захист, що включає в себе право на забезпечення у разі тимчасової втрати працездатності.

Разом з тим, відповідач, в порушення вимог ст.116 КЗпП України не виплатив позивачу всіх сум, що належали йому при звільненні, а саме: не виплачена допомога по тимчасовій непрацездатності за 2010 рік в сумі 2529,53 грн. Вказані обставини не заперечувались сторонами в судовому засіданні та підтверджуються довідкою Відділу освіти Козівської районної державної адміністрації №05/163 від 02.11.2011.

Відповідно до п.6.8 «Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності»затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001р. №16 (далі - Інструкція), яка була чинною на час настання тимчасової втрати працездатності позивачем, -страхувальники-роботодавці не мають права припиняти виплату допомоги у випадках, коли сума нарахованих страхових внесків та інших платежів до Фонду не покриває фактичних витрат з виплати допомоги.

Враховуючи наведене, суд погоджується з твердженням представника третьої особи, що відповідач зобов'язаний був виплатити позивачу вказані кошти незалежно від наявності чи відсутності заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Спір між відповідачем та Фондом щодо сплати страхових внесків не має відношення до даної справи і не може бути підставою для не виплати позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності за 2010 рік.

Положеннями ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Слід зазначити, що відповідач в судовому засіданні визнав позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по виплаті належних позивачу при звільненні коштах в сумі 2529,53 грн.

Відповідно до ст.136 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Згідно вимог ст.112 КАС України У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Оскільки в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи наявність у відповідача заборгованості по виплаті позивачу коштів, що належали йому при звільненні в сумі 2529,53 грн. то суд вважає, що дії відповідача щодо визнання позову в даному випадку не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Враховуючи наведене, суд приймає визнання позову відповідачем, що крім наведеного також є підставою для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69-72, 122, 136, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відділу освіти Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області (47600, Тернопільська обл., Козівський район, селище міського типу Козова, вул. Б. Хмельницького, 16, і.к. 02145984) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серія МС НОМЕР_1, виданий 07.08. 1998р. Козівським РВУМВС України в Тернопільській області) заборгованість по виплаті належних йому при звільненні коштах в сумі 2529,53 грн. (дві тисячі п'ятсот двадцять дев'ять грн. 53 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд у порядок і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

В повному обсязі постанова складена 06 лютого 2012 року.

Головуючий суддя Баб'юк П.М.

копія вірна

Суддя Баб'юк П.М.