Постанова № 27641677, 21.11.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/14484/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10:45

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Хохленкова О. В.

при секретарі Проніні Д. С.

з участю:

представника позивача - Чванової А.О.

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького міського центру зайнятості -робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення суми незаконно отриманих коштів у розмірі 17822 грн. 53 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Донецький міський центр зайнятості -робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі по тексту позивач) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі відповідач) про стягнення суми незаконно отриманих коштів у розмірі 17822,53 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в центрі зайнятості як безробітна та отримувала допомогу по безробіттю з 16.02.2010 року по 24.08.2010 року та з 02.09.2010 року по 03.10.2010 року. Але як встановлено при перевірці, відповідач з 28.12.2009 року заключила цивільно - правовий договір з ТОВ «Євролайф» згідно з яким відповідачу була нарахована комісійна винагорода в розмірі 1486 грн. 03 коп. За відрахуванням податків 19.05.2010 року вона отримала 1233,41 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання з'явилася, Надала заперечення на позов в яких вказала що цивільно - правовий договір з «Євролайф Україна ЛТД» був складений 28.12.2009 року, та в той же день вона застрахувала своїх дітей. На період находження на обліку в центрі зайнятості вона страхуванням згідно умов договору не займалась. Акт виконаних робіт отримала в лютому 2010 року. У спеціаліста к якому вона була прикріплена спитала чи не буде порушенням отримання нею грошей по ці вільно-правовий угоді, на що їй спеціаліст відповів що якщо роботи велись до постановки на облік то порушенням це не буде. Коли вона отримала комісійну винагороду не пам'ятає та про те що ця винагорода була їй перерахована в травні 2010 року вона дізналася тільки в ході судового засідання.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року, позовні вимоги були задоволені повністю та з відповідачки ОСОБА_2 було стягнуто 17822 гривні 24 копійки на користь позивача - Донецького міського центру зайнятості.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.10.2012 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2011 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року були скасовані та справа була направлена на новий судовий розгляд.

В цієї ухвалі Вищий адміністративний суд вказав, що судом першої інстанції не було встановлено чи були підстави для отримання допомоги по безробіттю ОСОБА_2 в період з 02 вересня 2010 року по 03 жовтня 2010 року, коли дія договору № 870629 від 28 грудня 2009 року була припинена 20.07.2010 року.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

16.02.2010 року відповідачем ОСОБА_2 до Донецького міського центру зайнятості згідно ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року №803-XII та відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст. 22, п.1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" п.2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000 року, була подана заява про надання статусу безробітного, в якій позивач власноруч зазначила, що у разі неповідомлення про отримання будь-якого доходу в період перебування на обліку в службі зайнятості, зобов'язується добровільно повернути зайве виплачено їй матеріальне забезпечення на випадок безробіття (а.с.12).

Аналогічну заяву будо подано відповідачем 02.09.2010 року (а.с.11).

Донецьким міським центром зайнятості, згідно наказу №НТ100216 від 16.02.2010 року ОСОБА_2 надано статус безробітної та призначена допомога по безробіттю (а.с. 6). Наказом № НТ 100902 від 02.09.2010 року відповідачу поновлено статус безробітного з 02.09.2010 року (а.с.7).

Згідно акту № 127 від 24.02.2011 року Шевченківським районнім центром зайнятості м. Києва було встановлено, що громадянка ОСОБА_2 перебувала в цивільно - правових відносинах з ТОВ «Євролайф Україна ЛТД» з 28.12.2009 року по 20.07.2010 року (а.с.13).

Відповідно до Договору № 870629 від 28.12.2009 року між ТОВ «Євролайф Україна ЛТД» ОСОБА_2 виконувала функції та обов'язки страхового консультанта (а.с.15-18).

Згідно акту виконаних робіт від 18.02.2010 року ОСОБА_2 отримала відповідну нагороду в сумі 1233 грн. 41 коп. від ТОВ «Євролайф Україна ЛТД» за виконану роботу по Договору № 870629 (а.с.19).

Однак, ОСОБА_2 про те, що перебувала в Договірних відносинах з ТОВ «Евролайф Україна ЛТД» та отримала винагороду за цивільно - правовим договором, як при написанні заяви про надання статусу безробітної, так і під час перебування у центрі зайнятості як безробітна, позивачу не повідомила. В своїх запереченнях направлених до суду, вона факт знаходження з ТОВ «Євролайф Україна ЛТД» в договірних відносинах та отримання винагороди не заперечувала, однак стверджувала що не пам'ятає коли вона отримала цю допомогу. Може отримала її 20.01.2010 року, а може не отримувала її взагалі. При цьому посилалася на доданий нею до письмових заперечень «розрахунок».

При дослідженні судом цього розрахунку від 20.01.2010 року було встановлено, що він не містить даних про виплату винагороди ОСОБА_2 саме 20.01.2010 року.

Листом № 55 від 23.02.2011 року ТОВ «Євролайф Україна ЛТД» повідомила що дійсно ОСОБА_2 уклала з цім підприємством цивільно -правовий Договір ( про співробітництво) № 870629 від 28.12.2009 року. На виконання цього Договору ОСОБА_2 надала ТОВ «Євролайф Україна ЛТД» послуги та 19.05.2010 року отримала комісійну винагороду в сумі 1233 грн. 41 коп. Дія даного Договору припинена 20.07.2010 року (а.с.20).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 показала суду що вона є спеціалістом Донецького міського центру зайнятості. Дійсно вона супроводжувала справи ОСОБА_2 та неодноразово надавала їй різноманітні консультації. Однак вона категорично заперечує той факт, що вона могла сказати ОСОБА_2 що отримання останньою грошових коштів за цивільно - правової угодою не є порушенням умов находження на обліку в центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю. Навпаки, вона неодноразово попереджала ОСОБА_2 що про отримання будь - якого доходу необхідно терміново повідомляти центр зайнятості.

Окрім цього суд своєю ухвалою витребував від ТОВ «Евролайф Україна ЛТД» копії документів про отримання ОСОБА_2 винагороди за цівільно - правовою угодою (а.с.70).

Згідно відповіді від ТОВ «Евролайф Україна ЛТД» повний розрахунок с ОСОБА_2 за виконану роботу по Договору № 870629 від 28.12.2009 року було проведено 19.05.2010 року (а.с.76-78). Доказом цієї обставини є платіжне доручення № 7583 від 19.05.2010 року згідно з яким ОСОБА_2 було зараховано на відповідний рахунок 1233 грн. 41 коп. (а.с.85).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року №803-XII (далі - Закон) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Частина 2 статті 36 Закону покладає на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обов'язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Положеннями п.п. 5 п.5.5 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000року передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою діяльністю або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт за цивільно-правовими угодами).

За період перебування на обліку в центрі зайнятості в періоди з 16.02.2010 року по 24.08.2010 року та з 02.09.2010 року по 03.10.2010 року, ОСОБА_2 отримала допомогу по безробіттю у сумі 17822 грн. 53 коп. (а.с. 22).

Як вже вказувалося вище, наказом № НТ 100902 від 02.09.2010 року відповідачці поновлено статус безробітного з 02.09.2010 року та поновлено виплату допомоги по безробіттю (а.с.7).

Наказом № НТ101005 від 05.10.2010 року було припинено виплату допомогу по безробіттю ОСОБА_2 (а.с.7).

Відповідно до довідки про матеріальне забезпечення отримане ОСОБА_2 за період з 02.09.2010 по 03.10.2010 року вона отримала 2466 грн. 62 коп. (а.с.22).

При цьому, в цей період (з 02.09.2010 року по 03.10.2010 року) ОСОБА_2 не в яких договірних відносинах ні з ким не перебувала та матеріальної винагороди ні від кого не отримувала. Цього факту не заперечував і представник позивача, але наполягав на тому, що ОСОБА_2 02.09.2010 року не була заново призначена допомога по безробіттю, а була поновлена раніше призначена. Тому, на його думку, сума допомоги по безробіттю неправомірно виплачена відповідачці з 02.09.2010 року про 03.10.2010 року в сумі 2466 грн. 62 коп. і підлягає стягненню.

Але, суд об'єктивно дослідивши всі надані сторонами доказі та оцінивши їх в сукупності, приходить до висновку про те, що в період з 02.09.2010 року по 03.10.2010 року ОСОБА_2 працевлаштована не була, не в яких договірних відносинах ні з ким не перебувала, ніякої матеріальної винагороди не отримувала, а тому суму матеріального забезпечення в період з 02.09.2010 по 03.10.2010 року в розмірі 2466 грн. 62 коп. відповідачка отримала правомірно і ця сума не підлягає стягненню на користь позивача.

Частиною 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання послуг.

Статтею 39 вказаного Закону визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Донецького міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення суми незаконно отриманих коштів виплачених як матеріальне забезпечення на випадок безробіття у розмірі 17822 грн.53 коп. підлягають задоволенню частково та стягненню з відповідачці ОСОБА_2 суму отриманої нею допомоги по безробіттю за період з 16.02.2010 року по 24.08.2010 року в сумі 15355 грн. 91 коп.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, судовий збір з відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, не стягується.

З огляду на наведене, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Донецького міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманих коштів виплачених як матеріальне забезпечення на випадок безробіття у розмірі 17822 грн. 53 коп., задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Донецького міського центру зайнятості, 83086, м.Донецьк, вул..Ф.Зайцева, 46Д код ЄДРПОУ 25671511) незаконно отримані кошти виплачені як матеріальне забезпечення на випадок безробіття у розмірі 15355 (п'ятнадцять тисяч триста п'ятдесят п'ять) гривень 91 копійку.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений 23 листопада 2012 року.

Суддя Хохленков О.В.