Постанова № 27641452, 20.11.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2012 р. Справа № 2а/0470/11971/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.,

при секретарі Литвин Ю.Ю.,

за участю

представників позивача -Калмикової І.В., Рябухи О.В.,

представника відповідача -Жаворонков С.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегафарб»до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.07.12 №0000982200, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Мегафарб», звернувся до суду з позовом до ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.07.12 №0000982200. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки податкового органу, відображені в акті перевірки, на підставі яких винесено спірне рішення, є незаконними та необґрунтованими. Всі надані до перевірки первинні документі складені з дотриманням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в України». Податковий кредит в розмірі 300 171 грн. сформований на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Техно-Паралель», які в ході перевірки також були досліджені посадовими особами ДПІ та недоліків в оформлені яких не встановлено. В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених в позові.

Відповідач, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, просив відмовити в задоволені позову, зазначивши, що надані до перевірки акти прийому-передачі послуг, на підставі яких позивачем сформований податковий облік, не містять реквізитів, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та звітність в України» обов'язковими для первинних документів. За відсутності певних документів, які б стверджували реальність господарських операції з ТОВ «Техно-Паралель», у позивача були відсутні підстави для формування податкового кредиту за відповідними операціями з надання послуг. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволені позову, пославшись на доводи, викладені в заперечення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, здійснивши аналіз норм матеріального права, яким врегульовані спірні правовідносини, суд при прийняті постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

В період з 03.07.12 по 09.07.12 посадовою особою ДПІ на підставі направлення від 03.07.12 №373 та наказу, отриманих позивачем 03.07.12, проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства України за період з 01.01.12 по 31.05.12. Результати перевірки оформлені актом від 12.07.12 №811/226/33019296. З посиланням на згаданий акт перевірки ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 26.07.12 № 0000982200, яким позивачу визначена сума грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 375 213 грн. 75 коп. (основний платіж дорівнює 300 171 грн., штрафні санкції - 75 042,75 грн.)

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті перевірки судження податкового органу про те, що правочини між позивачем та його контрагентом ТОВ «Техно-Паралель» не мають реального характеру, позивачем не підтверджений факт отримання та використання послуг від ТОВ «Техно-Паралель», надані до перевірки акти виконаних робіт, оформлені не належним чином, оскільки не містять конкретних змісту та обсягів господарської операції, що вимагає п.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в України». На підставі таких суджень відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 300 171 грн., а саме у березні 2012 р. - 269 294 грн. та у квітні 2012 р. - 30 877 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Судом встановлено, що спірна сума податкового кредиту в розмірі 300 171 грн. сформована позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Техно-Паралель», на підтвердження взаємовідносин, що виникли на підставі наступних Договорів: - від 01.09.11 №0109МФ004 про надання послуг з виготовлення поліграфічної продукції. Відповідно до п.1.3 даного Договору позивач забезпечує виконавця всім необхідним для виконання роботи, які проводяться за місцем: м. Дніпропетровськ, вул. Радистів, 5; - від 01.06.11 №0106МФ005 про надання послуг з перепродажної підготовки, як-то перевірки продукції на відповідність критеріям якості, сортування продукції відповідно до критеріїв якості, фасування продукції, упакування за допомогою термоусадочної плівки, упакування продукції стреп-стрічками тощо. Відповідно до п.1.3 даного Договору позивач забезпечує виконавця всім необхідним для виконання роботи, які проводяться за місцем: м. Дніпропетровськ, вул. Стартова, 3А; - від 01.06.11 №0106МФ004 про надання клінінгових послуг. Відповідно до п.1.3 даного Договору позивач забезпечує виконавця всім необхідним для виконання роботи, які проводяться за місцем: м. Дніпропетровськ, вул. Стартова, 3А та вул. Радистов,5. Загальна сума договору 1 000 000 грн.; - від 01.04.11 №0104МФ000000002 про надання навантажувально-розвантажувальних послуг. Відповідно до п.1.3 даного Договору позивач забезпечує виконавця всім необхідним для виконання роботи, які проводяться за місцем: м. Дніпропетровськ, вул. Стартова, 3А.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаними Договорами та правомірності формування податкового кредиту позивачем до позовних матеріалів долучені копії перелічених Договорів та додаткових угод до них (том 1 а.с.59-70), податкових накладних від 31.03.12 №310341, №310342, 310343, 310344, від 30.04.12 №3300462, №3300463, №3300464 (том 1 а.с.71-77), Акти здачі-приймання виконаних послуг (том 1 а.с.78-85), векселів, оформлених позивачем в якості забезпечення заборгованості за послуги від ТОВ «Техно-Паралель» та актів приймання-передачі таких векселів (том 1 а.с.102-114).

Оглянувши долучені до справи копії таких документів, складених з посиланням на наведені вище Договори, суд відзначає, що наявність у позивача виписаних ТОВ «Техно-Паралель» податкових накладних у спірних правовідносинах не створює права для формування податкового кредиту, оскільки з добутих по справі доказів вбачається відсутність об'єкту оподаткування ПДВ за переліченим вище правочином, яким, з огляду на положення ст.185 та ст.198 Податкового кодексу України, є реально здійснена господарська операція з надання послуг.

Адже досліджуючи обставини реальності здійснення господарських операцій позивача з означеним контрагентом, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, суд приймає на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, тобто ті, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції між певними суб'єктами господарської діяльності. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не відбулось, відповідні документи не можуть вважатись первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Вимоги до оформлення первинних документів визначені в Законі України «Про бухгалтерський облік та звітність в України», відповідно до ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вивченням змісту Актів здачі-прийняття виконаних послуг від 31.03.12 до Договору від 01.04.11 про надання навантажувально-розвантажувальних послуг, судом встановлена відсутність в них такого обов'язкового реквізиту як зміст господарської операції, адже не наведено даних щодо товару (продукції) позивача, відносно якого вказані послуги надані. Відсутній такий обов'язковий реквізит як зміст господарської операції і в Акті здачі-прийняття виконаних послуг №310342 від 31.03.12 до Договору від 01.06.11 про надання послуг з перепродажної підготовки, позаяк в акті не наведена ані назва продукції, яка перевірялась на відповідність критеріям якості та щодо якої відбулось фасування та упаковка, ані інформація щодо кількості упакованої продукції. Не містяться в даному Акті і такого обов'язкового реквізиту як одиниця виміру господарської операції, зазначена лише загальна вартість послуг. В Акті здачі-приймання виконаних робіт від 31.03.12 №310343 до Договору від 01.09.11 про надання послуг з виготовлення поліграфічної продукції також не міститься інформації щодо змісту господарської операції, а саме не зазначена назва продукції щодо якої розроблений макет буклету та виготовлені буклети у кількості 14 700 одиниць. Акт здачі-прийняття виконаних робіт від 31.03.12 №310344 до Договору від 01.06.11 про надані клінінгові послуг також не містить реквізиту щодо змісту наданих-отриманих клінінгових послуг, як-то розміру площі приміщень, кількість та розмір вікон, площі стельових поверхонь, щодо яких здійснені клінігові роботи. Не визначена в згаданому Акті і одиниця виміру господарської операції. Також, як вбачається зі змісту Договору від 01.06.11 про надання клінінгових послуг, клінінгові роботи мають бути здійснені в приміщенні буд.5 по вул. Радистов в м. Дніпропетровську та в буд.3а по вул. Стартова в м. Дніпропетровську. Між тим, як вбачається зі змісту Акту до згаданого договору, клінінгові роботи проведені в приміщенні буд. 1/А по вул. Набережна ім. В.І. Леніна в м. Дніпропетровську, яке не наведено в Договорі про надання клінінгових послуг як об'єкт, щодо якого такі послуги мають бути надані позивачу. На доведення належності та використання в господарській діяльності ТОВ «Мегафарб» приміщення в буд. 3а по вул. Стартова в м. Дніпропетровську позивачем надана копія Договору оренди нежилого приміщення від 01.01.12 №2901СК-001 (а.с.115). Суд відмічає, що даний Договір діє з моменту підписання, тобто з 01.01.12, по 30.11.15, тобто більше трьох років. Відповідно до ч.2 ст.793 ЦК України Договір найму будівлі або іншої капітальної споруду (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Як вбачається з долученої копії Договору та не заперечується представниками позивача згаданий Договір нотаріально не завірений. Положеннями ст.220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такій договір є нікчемним, тобто недійсним. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Доказів визначення рішенням суду такого договору дійсним позивачем не надано.

Наведені недоліки Актів здачі-приймання послуг однозначно нівелюють їх юридичну силу та позбавляють статусу первинних документів.

Крім того, суд відмічає, що, як було зазначено вище, відповідно до змісту Договорів укладених позивачем з ТОВ «Техно-Паралель», для виконання останнім роботи позивач забезпечує виконавця всім необхіднім. До суду не надані відповідні документи, як-то акти приймання-передачі відповідних матеріалів, тощо, в підтвердження передання позивачем до контрагента необхідних для надання послуг матеріалів. На пропозицію суду позивач не навів змістовних пояснень щодо обставин укладення Договорів із даним контрагентом та економічної доцільності, не зазначив про існування інших первинних документів в підтвердження реальності проведення спірних господарських операцій (специфікації плану робіт, калькуляції вартості наданих-отриманих послуг тощо). Долучені позивачем до матеріалів справи копії буклету «Презентація компанії Мегафарб для сталеливарних і трубопрокатних підприємств», договорів поставок та купівлі-продажу, видаткових накладних, довіреностей на прийняття товару від позивача, ніяким чином не засвідчують факт придбання саме у ТОВ «Техно-Паралель» наведених вище послуг та не стверджують реальність спірних взаємовідносин, адже складені у зв'язку із реалізацією позивачем товару іншим суб'єктам господарювання.

Викладене дає підстави для висновку про відсутність первинних документів, які б підтверджували реальність виконання спірних операцій з надання послуг позивачеві, за результатами яких Товариством були сформовані дані податкового обліку, в тому числі податковий кредит.

Згідно з п.198.1. ст.198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст.198 ПК визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. При цьому за правилами п.198.3. ст.198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п.198.6. ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Враховуючи наведені положення законодавства, з огляду на встановлені обставини, суд доходить до висновку про відсутність будь-яких фактичних та юридичних наслідків за договорами Позивача з ТОВ «Техно-Паралель», в тому числі і в сфері оподаткування, та виключає правомірність включення Позивачем оспорюваних сум ПДВ до податкового кредиту, а також обґрунтовує законність здійсненного відповідачем донарахування податкового зобов'язання за спірними податковими повідомленнями - рішеннями.

Отже висновок ДПІ про порушення позивачем вимог п.198.3 ст.198 ПК України визнається судом обґрунтованим, позаяк судом встановлено, що результати, відображені в даних податкового обліку позивача за взаємовідносинами з ТОВ «Техно-Парарель» фактично не отримані від останнього, відтак визначення ДПІ Позивачу сум податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 300 171 є правомірним. Наслідком самостійного визначення податковим орган платнику податків суми податкового зобов'язання є накладення на такого платника штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання (п.123.1 ст.123 ПКУ).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів Позивача у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 26.07.12 № 0000982200 належить відмовити.

Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст.7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, визначені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 23.10.12.

Суддя А.О. Коренев