Рішення № 27634339, 20.03.2012, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Провадження № 2/507/34/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2012 року Володарський районний суд Донецької області

у складі судді Демочко Т.Є.,

при секретарі Гранкіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Володарське цивільну справу за позовом:

Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»до

ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором

і зустрічний позов

ОСОБА_1 до

Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»

про визнання кредитного договору недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, з урахуванням уточнень вказуючи, що 29.02.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк»та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № MR14А800000057 від 29.02.2008 року, згідно з умовами якого йому було надано кредит в розмірі 11055,56 доларів США з кінцевим терміном повернення 27.02.2013 року. Відповідач зобов'язався повертати суму кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом, однак ним не виконуються належним чином зобов'язання по поверненню належних до сплати частин кредиту та нарахованих відсотків за його використання. Станом на 19.12.2011 року заборгованість становить 6717,68 доларів США, з яких: заборгованість за кредитним договором - 4145,49 доларів США; заборгованість за процентами - 1014,47 доларів США; заборгованість за комісією -861,63 доларів США; заборгованість з пені -346,36 доларів США; заборгованість по штрафу фіксованої складової -31,33 доларів США та 318,40 доларів США. Тому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором, яка складає 6 717,68 доларів США, а також просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.

Відповідач звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, зазначивши, що 29.02.2008 року між ним та ПАТ КБ «Приватбанк»було укладено кредитний-заставний договір № 14А800000057, згідно з умовами якого йому було надано кредит у розмірі 11 055,56 доларів США для придбання автомобіля, строком користування до 27.02.2013 року. Коли він залишився без роботи, то через деякий час добровільно повернув автомобіль, як предмет застави «Приватбанку» для погашення заборгованості. Автомобіль «Приватбанком»було продано. За даними сума за автомобіль склала 7158,68 доларів США. Значне підвищення курсу долару США по відношенню до курсу національної валюти України, призвело до зростання зобов'язань відповідача майже в два рази. Відповідач вважає, що кредитний договір є недійсним, оскільки укладений в валюті, відмінній від гривні України, а також використання іноземної валюти за спірним кредитним договором, як засобу платежу, суперечить вимогам законодавства. Відповідач вказує, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі Генеральної та індивідуальної ліцензії Національного Банку України. Проте індивідуальні ліцензії на надання ПАТ КБ «ПриватБанк»кредиту в іноземній валюті та прописаного еквіваленту зобов'язання у гривні не було, умови договору є несправедливі по відношенню до відповідача. Використання іноземної валюти, як засобу платежу, за кредитним договором суперечить приписам Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закону України «Про Національний банк України». На підставі вищевикладеного відповідач вважає, що кредитний договір є несправедливим і укладений з грубим порушенням чинного законодавства. Просить визнати кредитний договір № 14А800000057 від 29.02.2008 року недійсним.

Представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк»- Шишелова Н.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні. Суду пояснила, що 29.02.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк»та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № MR14А800000057 від 29.02.2008 року, згідно з умовами якого йому було надано кредит в розмірі 11 055,56 доларів США з кінцевим терміном повернення 27.02.2013 року. Але відповідач не виконує зобов'язання по поверненню належних до сплати частин кредиту та нарахованих відсотків за його використання. Тому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, яка складає 6717,68 доларів США, а також судові витрати. Зустрічний позов не визнала та просила відмовити в задоволені позовних вимог. Суду пояснила, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачі безпідставно використовують норми права - ч. 1, ч.2 ст.524, ч. 1, ч. 2 ст. 533 Цивільного Кодексу України, які не регулюють спірні правовідносини, оскільки на них розповсюджуються спеціальні норми закону -ч.2 ст.192, ч.3 ст.533 ЦК України. У відповідності до ч.2 ст.192 ЦК України - іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадку і в порядку, встановлених законом. Ст. 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»визначено, що «кошти -гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент». Отже, у кредит можуть бути надані згідно ЦК України як грошові одиниці України - гривні, так і іноземна валюта, що виступатиме предметом зобов'язання. Не грунтуюються на положеннях законодавчих актів і вимоги позивачів стосовно того, що потрібно одержати індивідуальну ліцензію на використання валюти як засобу платежу, для того, щоб сплачувати раніше отриманий кредит та відсотки за ним. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року N 483, використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк. Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку. У разі наявності в банку відповідної генеральної ліцензії або дозволу НБУ здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України. ПАТ КБ «ПриватБанк»мав на момент укладання кредитного договору з позивачем, передбачені законами України - банківську ліцензію та письмовий дозвіл для здійснення банківської діяльності, у тому числі на кредитні операції в іноземній валюті, тому жодних порушень порядку здійснення операцій з валютними цінностями допущено не було, про що також надала суду письмові заперечення.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі та заперечував проти його задоволення. Суду пояснив, що дійсно він 29.02.2008 року уклав з позивачем кредитний договір на суму 11 055,56 доларів США для покупки автомобілю. Через деякий час він добровільно повернув автомобіль «Приватбанку» для погашення заборгованості за кредитом. Автомобіль було продано «Приватбанком», за його даними сума за автомобіль склала 7158,68 доларів США. Тому він вважає, що кредит погашено в повному обсязі. Зустрічний позов підтримав та наполягав на його задоволенні. Суду пояснив, що 29.02.2008 року між ним та ПАТ КБ «Приватбанк»було укладено кредитний договір № 14А800000057, згідно з умовами якого йому було надано кредит у розмірі 11 055,56 доларів США для придбання автомобіля. Через деякий час він добровільно повернув автомобіль ПАТ «Приватбанк», для погашення заборгованості. Автомобіль було продано, згідно даних ПАТ «Приватбанк»сума за автомобіль склала 7158,68 доларів США. Кредит було надано в іноземній валюті, внаслідок чого усі розрахунки за користування кредитом проводились також в доларах США. Однак, операції з валютними цінностями здійснюються на підставі Генеральної та індивідуальної ліцензії Національного Банку України. Проте індивідуальні ліцензії на надання ПАТ КБ «ПриватБанк»кредиту в іноземній валюті та прописаного еквіваленту зобов'язання у гривні не було. Використання іноземної валюти, як засобу платежу, за кредитним договором суперечить приписам Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закону України «Про Національний банк України». Вважає, що кредитний договір є несправедливим і укладений з грубим порушенням чинного законодавства, а тому просить визнати його недійсним.

Ознайомившись з позовною заявою та зустрічною позовною заявою, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що основна позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі, а у задоволенні зустрічної позовної заяви слід відмовити з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що:

- згідно кредитного договору № MR14А800000057 від 29.02.2008 року ОСОБА_1 одержав від ПАТ КБ «Приватбанк»грошові кошти в сумі 11 055,56 доларів США з кінцевим терміном повернення 27.02.2013 року та зобов'язався сплатити відсотки, комісії, штрафи та інші платежі згідно умов Договору;

- відповідно до розрахунку заборгованості згідно кредитного договору № MR14А800000057 від 29.02.2008 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем, складає 6 717,68 доларів США, з яких: заборгованість за кредитним договором - 4145,49 доларів США; заборгованість за процентами - 1014,47 доларів США; заборгованість за комісією -861,63 доларів США; заборгованість з пені - 346,36 доларів США; заборгованість по штрафу фіксованої складової -31,33 доларів США та 318,40 доларів США.

Згідно із ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 526, 610 ч.1 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки встановлені законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення позичальником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право банку достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Таким чином, у судовому засіданні підтвердився факт, порушення ОСОБА_1 грошового зобов'язання за кредитним договором № MR14А800000057 від 29.02.2008 року на загальну суму 6 717,68 доларів США. Тому в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути за даним кредитним договором суму в розмірі 6 717,68 доларів США.

Суд не бере до уваги ствердження відповідача в обґрунтування своїх заперечень, оскільки умови кредитного договору він визнав та прийняв на себе певні зобов'язання, які належним чином не виконав.

Щодо зустрічної позовної заяви, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, у судовому засіданні встановлено, що згідно кредитного договору № MR14А800000057 від 29.02.2008 року ОСОБА_1 одержав від ПАТ КБ «Приватбанк»грошові кошти в сумі 11 055,56 доларів США з кінцевим терміном повернення 27.02.2013 року та зобов'язався сплатити відсотки, комісії, штрафи та інші платежі згідно умов Договору.

Відповідно до ст. 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Згідно ст. 35 Закону України «Про національний Банк України»- гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом та території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви для переказів.

Відповідно до ст. 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно ст.5 п.4 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі потребують індивідуальної ліцензії.

Як вбачається з представлених відповідачем документів, ПАТ КБ «ПриватБанк»має банківську ліцензію за № 22 та дозвіл за № 22-2 на здійснення банківських операцій з валютними цінностями.

Відповідно до ст.ст. 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність»на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції як розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та власний ризик. Коштами, відповідно до даного Закону є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквіваленти.

Оскільки, згідно до вказаного вище Декрету операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу, а даний дозвіл було надано ПАТ КБ «ПриватБанк», суд вважає, що порушень діючого законодавства з боку відповідача щодо проведення ним банківських операцій в іноземній валюті, а саме: в доларах США при укладанні кредитного договору з ОСОБА_3 не було допущено.

Суд також вважає безпідставними доводи відповідача щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій та використання іноземної валюти як засіб платежу, оскільки ст. 13 вищезгаданого Декрету уповноважені банки, які отримали від НБУ генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи. Таким чином, отримання банком чи позичальником індивідуальної ліцензії на здійснення з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті не потребується.

Положенням НБУ від 14.10.2004 року за №483 передбачено можливість використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк. Виходячи з наведеного, погашення заборгованості в іноземній валюті за кредитним договором не суперечить діючому законодавству.

Не є підставою для визнання договору недійсним надання кредиту в іноземній валюті, оскільки Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»не містить такої заборони.

Крім цього, враховуючи що позивач змінив позовні вимоги, а саме зменшив суму заборгованості за кредитним договором, тому на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору в розмірі 501,58 грн.

Керуючись ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 526, 530, 534, 611, 612, 638, 651 1054 ЦК України,Законом України «Про банки і банківську діяльність»Постановою Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», -

В И Р І Ш И В:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного Товариства Комерційного Банку «Приват Банк» ( р/р №29092829003111, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) Заборгованість за кредитним договором - 4145,49 доларів США;

Заборгованість за процентами-1014,47доларів США;

Заборгованість за комісією -861,63доларів США;

Заборгованість з пені -346,36 доларів США;

Заборгованість по штрафу фіксованої складової -31,33долар США та 318,40 доларів США, а всього стягнути 6717/шість тисяч сімсот сімнадцять/доларів США 68 центів.

В зустрічному позові ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк»про визнання кредитного договору недійсним-відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» (р/р№64993919400001 судовий збір у розмірі 501 /п'ятсот одна/гривня 58 копійок, в останній частині стягнення судового збору - відмовити.

Повний текст рішення виготовлений 23.03.2012 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області м.Маріуполя через Володарський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т.Є. Демочко