Рішення № 27627093, 20.11.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2012 р.Справа № 5023/4991/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Захарченко О.В.

розглянувши справу

за позовом ДП "Дослідне господарство "Кутузівка" Національної академії аграрних наук України", с. Кутузівка до ТОВ "Балмолоко", м. Балаклія простягнення 15885,97грн.

за участю представників сторін:

позивача - Полуляхова Д.О., дов. № б/н від 26.10.2012р.

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 12505,58грн. основного боргу, 2301,02грн. пені, 875,39грн. штрафу та 203,98грн. 3% річних. Свої вимоги обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов*язання з оплати отриманого товару, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не сплачена.

В судовому засіданні представник позивача надав заяву, в якій просить суд припинити провадженння у справі в частині стягнення з відповідача 12505,58грн. основного боргу у зв*язку з його сплатою в повному обсязі, та просить суд стягнути з відповідача 2301,02грн. пені, 875,39грн. штрафу та 203,98грн. 3% річних.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві, та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Згідно товарно-транспортних накладних № 393 від 17.03.2012р., № 397 від 18.03.2012р., № 402 від 19.03.2012р., № 408 від 20.03.2012р., № 420 від 21.03.2012р., № 426 від 22.03.2012р., № 440 від 24.03.2012р., № 448 від 26.03.2012р. позивач поставив відповідачу молоко (надалі - товар) на загальну суму 162505,58грн., що підтверджується засвідченими копіями вищевказаних накладних, які містяться в матеріалах справи, видатковою накладною № К-525 від 30.03.2012р. та податковою накладною від 30.03.2012р. Відповідачем отриманий товар було оплачено лише частково на суму 150000,00грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем на суму 12505,58грн.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що поставка товару за накладними є позадоговірною, та відповідає вимогам ч. 2 ст. 205 ЦК України, згідно з якими правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. В даному випадку підтвердженням такого волевиявлення є наявність підписаних з боку сторін первинних бухгалтерських документів (накладних).

Цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій організацій (ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України). Отримання відповідачем товару від позивача свідчить про існування між сторонами зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

З приписів вищевказаної правової норми вбачається, що за невизначеності строку виконання зобов'язання, воно повинне бути виконано протягом 7 днів з моменту пред'явлення вимоги (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Позивачем, у відповідності до вимог вищевказаної статті, 23.05.2012р. за вих. № 190 на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою про оплату на суму 12547,62грн. (в тому числі 12505,58грн. - основний борг та 42,04грн. - 3% річних), яка отримана відповідачем 26.05.2012р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне в матеріалах справи.

Але відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого товару належним чином не виконав, внаслідок чого станом на момент звернення позивача з позовом до суду сума основного боргу в розмірі 12505,58грн. залишилася несплаченою.

Але при дослідженні матеріалів справи встановлено, що відповідачем, після звернення позивача з позовом до суду, сума основного боргу в сумі 12505,58грн. перерахована в повному обсязі, що належним чином підтверджується платіжними дорученнями № 2878 від 07.11.2012р. на суму 5000,00грн. та № 2954 від 14.11.2012р. на суму 7505,58грн., копії яких залучено до матеріалів справи. Враховуючи, що на час розгляду справи в суді між сторонами в цій частині відсутній предмет спору, суд вважає необхідним в частині стягнення основного боргу за поставлений товар в сумі 12505,58грн. припинити провадження по справі на підставі п.1-1ст.80 ГПК України.

Щодо решти боргу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу.

Належною вимогою про оплату суд вважає претензію від 23.05.2012р. за вих. № 190, яка отримана відповідачем 26.05.2012р. З урахуванням строків виконання зобов*язання, передбачених ст. 530 ЦК України, обов*язок по оплаті у відповідача виник після 01.06.2012р., але позивачем розрахунок 3 % річних проведено за період з 11.04.2012р., який передує зверненню до відповідача з відповідною вимогою про оплату.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 150,68грн. за період з 02.06.2012р. по 26.10.2012р.; в решті частини заявлених до стягнення 3% річних на суму 53,30грн. в позові необхідно відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2301,02грн. пені та 875,39грн. штрафу суд вважає за необхідне відмовити з огляду на наступне.

За порушення грошових зобов'язань штрафні санкції встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 наведеного Закону містить припис, що розмір пені, передбачений цим законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно з приписами ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Оскільки при підписанні накладних на постачання товару сторонами не досягнуто згоди щодо встановлення відповідальності у вигляді штрафних санкцій (штрафу або пені) та їх розміру за порушення строків оплати, суд вважає необхідним в частині стягнення 2301,02грн. пені та 875,39грн. штрафу в задоволенні позову відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору у сумі 1282,28грн. покласти на відповідача, пропорційно розміру задовлених вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 205, 525, 526, 530, 547, 551, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 49, 75, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Балмолоко" (64200, Харківська обл., Балаклійський район, м.Балаклія, вул.Тимірязєва, буд.6, код ЄДРПОУ 37010632) на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Кутузівка" Національної академії аграрних наук України" (62405, Харківська обл., Харківський р-н, с.Кутузівка, вул.Шкільна, буд.6, код ЄДРПОУ 05460427) 150,68грн. 3% річних та 1282,28грн. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В частині стягнення 12505,58грн. основного боргу провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 21.11.2012 р.

Суддя Присяжнюк О.О.