Постанова № 27623411, 12.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601 м.Київ, вул. К. Каменєва, 8, корп. 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

12 листопада 2012 року Справа №2а-10566/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

судді: Пісоцької О.В.,

розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у порядку письмового провадження справу

за позовною заявою

Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби

до

товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник»

товариства з обмеженою відповідальністю «Снайпер Медіа»

про

стягнення коштів за недійсним договором,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі –ДПІ у Оболонському районі, позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник»(далі –ТОВ «ПВК «Будівельник», відповідач-1), товариства з обмеженою відповідальністю «Снайпер Медіа»(далі –ТОВ «Снайпер Медіа», відповідач-2), в якому просить: визнати договір оренди будівельної техніки від 23 квітня 2011 року №230401, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, з підстав, передбачених частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України; стягнути з ТОВ «Снайпер Медіа»з будь-яких рахунків, які будуть виявлені державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь ТОВ «ПВК «Будівельник»кошти в розмірі 2304000грн., одержані за договором оренди будівельної техніки від 23 квітня 2011 року №230401, укладеним між відповідачем-1 та відповідачем-2; стягнути з ТОВ «ПВК «Будівельник»на користь держави кошти в розмірі 2304000грн. з будь-яких рахунків, які будуть виявлені державним виконавцем під час виконання судового рішення.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що укладений між відповідачами договір є нікчемним та спрямований на ухилення від сплати податків, оскільки за результатами проведення перевірок суб’єктів господарювання було неможливо встановити реальність виконання вказаного договору.

ТОВ «ПВК «Будівельник»стосовно задоволення позову ДПІ у Оболонському районі заперечує, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Зауважує на тому, що відсутність у позивача можливості провести зустрічну звірку ТОВ «Снайпер Медіа»не може бути підставою для встановленні факту фіктивності у господарській діяльності відповідачів. Крім того, звертав увагу суду на те, що реальність виконання договору від 23 квітня 2011 року №230401 встановлена рішенням суду.

ТОВ «Снайпер Медіа»також стосовно задоволення заявленого податковим органом позову заперечує. Вказує на те, що ДПІ у Оболонському районі не подано жодних доказів нікчемності укладеного між відповідачами договору. Крім того, наголосив на тому, що податковим органом було допущено порушення приписів чинного законодавства під час проведення зустрічної звірки відповідача-2.

Ухвалою суду від 20 вересня 2012 року (протокольною) розгляд справи продовжено у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

ДПІ у Оболонському районі проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «ПВК «Будівельник»з питань дотримання своєчасності на повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з платниками податків –ТОВ «Снайпер Медіа», ТОВ «Матадор»за період травень 2011 року, червень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року. У ході перевірки позивачем встановлено порушення відповідачем-1 пп. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період травень 2011 року –вересень 2011 року в загальному розмірі 2551533грн. До такого висновку перевіряючи дійшли на підставі того, що пі час здійснення перевірки неможливо було встановити реальність виконання договору від 23 квітня 2011 року №230401, а також неможливо було провести зустрічну звірку ТОВ «Снайпер Медіа»та встановлення факту підписання первинних документів від ТОВ «Снайпер Медіа»іншою особою.

Зазначені висновки зафіксовані в акті перевірки від 10 січня 2012 року №13/23-4/31466963. На підставі викладених в акті відомостей ДПІ у Оболонському районі винесено податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2012 року №0000082304. Зазначене рішення скасовано постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року у справі №2а-1745/12/2670.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення щодо їх задоволення, оцінивши, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору в межах заявлених вимог, суд дійшов наступних висновків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладені у статті 203 Цивільного кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За визначенням статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених норм права вбачається, що для висновку про нікчемність правочину –договору від 23 квітня 2011 року №230401, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2, необхідно встановити невідповідність такого правочину загальним умовам чинності правочину та наявність мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

На думку позивача, про наявність умислу у відповідача-2 на укладення правочину з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства свідчить: акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Снайпер Медіа»; висновки ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо наявності ознак фіктивності у ТОВ «Снайпер Медіа»; висновки експерта від сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 09 вересня 2011 року №1517.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Конфіскаційні санкції, передбачені даною нормою, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування зазначених санкцій, передбачених частиною 1 статті 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Отже, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку про те, що для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, та як наслідок - застосування зазначених конфіскаційних санкцій до учасників такого правочину, Закон передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність цього правочину публічно-правовим актам держави, що одночасно становить правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

Враховуючи, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи (частина 1 статті 92 Цивільного кодексу України), то виявлення умислу в діях учасників правочину передбачає обов'язкове встановлення персоналій посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставин, за яких такий умисел виник. Без з'ясування наведених фактичних даних саме по собі порушення юридичною особою правил здійснення господарської діяльності та несплата податків і зборів не може бути підставою для висновку про укладення правочину, який порушує публічний порядок.

В матеріалах даної справи відсутні докази на підтвердження відповідних обставин, а саме - притягнення винної особи (носія умислу) до кримінальної або адміністративної відповідальності за завідоме укладення протиправного правочину з метою ухилитися від сплати податків або отримати безпідставну податкову вигоду з бюджету. Недотримання ж відповідачами податкової дисципліни є підставою для притягнення їх до відповідальності за порушення податкового законодавства.

Інших доводів щодо недійсності спірного договору, окрім наведених в позовній заяві, позивач в судовому процесі не наводив.

Крім того, судом враховується, що відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року у справі №2а-1745/12/2670 за апеляційною скаргою ТОВ «ПВК «Будівельник»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2012 року у справі за позовом ТОВ «ПВК «Будівельник»до ДПІ у Оболонському районі про скасування податкового повідомлення-рішення, яка набрала законної сили, встановлено реальність виконання договору від 23 квітня 2011 року №230401 та вчинення вказаного правочину без мети ухилення від сплати податків.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає твердження позивача стосовно умислу ТОВ «Снайпер Медіа»на укладення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, є недоведеним.

Оскільки позивачем не доведено укладення спірного правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, застосування наслідків, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, є неможливим.

Враховуючи вище наведене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову ДПІ у Оболонському районі.

Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Державній податковій інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) О.В. Пісоцька

З оригіналом згідно.